Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Слово Святішого Патріарха Кирила напередодні Великого четверга в Заіконоспаському монастирі

Слово Святішого Патріарха Кирила напередодні Великого четверга в Заіконоспаському монастирі
Версія для друку
11 квітня 2012 р. 22:59

11 квітня 2012 року Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив утреню Великого четверга в Спаському соборі Заіконоспаського ставропігійного монастиря м. Москви.

Після закінчення утрені Святіший Владика звернувся до віруючих із Первосвятительським словом.

Ваше Високопреподобіє, отче наміснику! Дорогі отці, брати й сестри!

Усіх вас сердечно вітаю з Великою середою і Великим четвергом, тому що богослужіння, яке ми щойно звершили, іменується утренею Великого четверга. За звичаєм, який існує в нашій Церкві, утреня відбувається увечері напередодні того дня, якого вона стосується, тому молитви, піснеспіви, тропарі канонів, які ми сьогодні чули, стосуються Великого четверга і розповідають про Тайну вечерю, про зраду Іуди, про омовіння ніг, яке звершив Спаситель Своїм апостолам.

Тема Іуди починає розкриватися у подіях Великої середи, під час трапези в будинку Симона прокаженого, хворої людини, яку від страшної й невиліковної хвороби зцілив Господь. Під час цієї трапези жінка грішна, блудниця, вилила на Спасителя дорогоцінне миро, яке коштувало великих грошей. Можливо, все її майно пішло на те, щоб купити цю склянку з миром, яким у давнину помазували царів. Іуда не міг перенести цього страшного для нього видовища, бо, як свідчить євангеліст, був злодієм, людиною, що привласнює чуже добро. Він перебував серед апостолів, але за внутрішнім своїм змістом був далеким від тих, з ким він був поруч, і тим більше далеким від Христа Спасителя — однак не йшов, не поривав зв'язків і продовжував залишатися серед апостолів, таємно запускаючи руку й викрадаючи гроші, які належали всім.

І коли Іуда побачив подвиг жінки, душа його обурилась, тому що її діяння стало викликом усьому тому, що сповідував Іуда, чим він жив, що було сенсом його життя. Діяння жінки руйнувало його світ, і він вже не в силах був залишатися з Господом і Його учнями, бо несумісність цих двох світів, цих двох реальностей досягла свого апогею і розв'язалася конкретним діянням: Іуда приймає рішення зрадити Спасителя в ту мить, коли жінка виливає на Господа дорогоцінне миро, йде і зраджує за 30 срібняків. А наступного дня, виконуючи обіцянку, дану первосвященикам, Іуда покидає останню вечерю, яку Спаситель звершував зі Своїми учнями, Пасхальну трапезу, — бо то був час старозавітної Пасхи, — і здійснює свій зрадницький задум…

Урочисто увійшовши до Єрусалиму в недільний день, Господь протягом двох днів — понеділка й вівторка, що передували Його стражданням, — проповідував. Він проповідував у Єрусалимі, цілком можливо, що в храмі або біля нього, де було багато народу, і Його проповіді відрізнялися особливою силою, особливою пронизливістю, особливою ясністю й переконливістю і разом із тим містили дуже жорсткі слова, звернені на адресу тих, хто являв собою образ лицемірства й нещирості. То були старозавітні фарисеї, які суворо дотримувалися зовнішніх обрядів, намагалися видаватися людьми благочестивими, але насправді жили іншим життям, і Господь викриває їх релігійне лицемірство.

Як же пов'язана з усім тим, що Господь говорив про лицемірство, зрада Іуди? Зрада є наслідком лицемірства, є його результатом. Не міг більше Іуда жити двома життями, не міг двоєдушничати, бо несумісним було його внутрішнє життя з життям тих, з ким він спілкувався щодня. І це лицемірство проривається зрадою.

Іуда — не книжник, не фарисей, він з найближчого кола учнів Спасителя. І це ясно свідчить про те, що звинувачення в лицемірстві, яке Господь так сильно і ясно проголошував у Своїх викривальних словах, стосувалося не тільки фарисеїв. Це викриття всього і всіх, хто живе подвійним життям, хто двоєдушничає та лицемірить, включаючи й тих, хто іменує себе учнем Христовим.

Гріхи, у тому числі найтяжчі, можуть вражати будь-яку людину, навіть ту, що є близькою до Бога, і приклад Іуди дає нам ясне про це свідоцтво. Це означає, що Таїнство Хрещення, членство в Церкві, навіть участь у богослужбовому житті не є гарантією від гріхів, в які людина може впасти і впадає. Тому викриття Спасителя стосується не тільки тих, хто залишається за межами Церкви, але звучить як певне сповнене величезної сили повчання й тим, хто іменує себе учнем, хто перебуває в огорожі Церкви, хто живе церковним життям.

Дні Святої Чотиридесятниці, Страсної седмиці були дані нам для того, щоб перед лицем Божим ми могли проаналізувати своє життя, поставити самим собі неприємні питання, випробувати свою совість, і принести щире покаяння в гріхах, у які ми впадаємо. Великий піст і Страсна седмиця — це особливий час духовного оновлення людини. Ми наближаємося до дня Святої Пасхи, і якщо хтось ще не встиг принести щире й сердечне каяття, якщо хтось ще не знайшов у собі сили зняти перед самим собою і перед Богом маску, яку він звик надягати в спілкуванні з людьми, то наступають дні, коли ми повинні це неодмінно зробити, принісши сугубе покаяння Господу і причастившись Святих Христових Таїн.

Завтрашній день, четвер Страсної седмиці, — велике свято встановлення Найсвятішого Таїнства Євхаристії, і за звичаєм усі православні люди намагаються в цей день причаститися Святих Христових Таїн. Я закликаю вас до того ж. А якщо з якихось обставин хтось не може це зробити, то неодмінно треба причаститися у Велику суботу або в ніч Світлого Христового Воскресіння. Саме покаянням і причастям Святих Христових Таїн має завершуватися поприще посту, що вводить нас у радість Світлого Христового Воскресіння. І нехай допоможе нам Господь, незалежно від того, як вдалося нам провести дні Святої Чотиридесятниці й Страсної седмиці, надолужати все, що не вдалося зробити, припадаючи до милості й благості Господа й Спасителя нашого, просячи у Нього прощення гріхів і очищення душ наших. Амінь.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші статті

Патріарша проповідь після Літургії в Свято-Троїцькому соборі Соловецького монастиря

Патріарша проповідь після Літургії в Спасо-Преображенському соборі Санкт-Петербурга

Слово Святішого Патріарха Кирила після всеношної в Казанському кафедральному соборі Санкт-Петербурга

Слово Святішого Патріарха Кирила в день пам'яті преподобного Серафима Саровського після Літургії в Серафимо-Дівеєвському монастирі

Слово Святішого Патріарха Кирила після Літургії в Успенському соборі Саровської пустині

Слово Святішого Патріарха Кирила після молебню біля пам'ятника святому рівноапостольному князю Володимиру в Москві

Слово Святішого Патріарха Кирила в день пам'яті святої рівноапостольної княгині Ольги після Літургії в Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь після Літургії в Новоторзькому Борисоглібському монастирі

Слово Святішого Патріарха Кирила в день пам'яті преподобного Сергія Радонезького в Троїце-Сергієвій лаврі

Патріарша проповідь в день пам'яті апостолів Петра і Павла після Літургії в храмі праведного Олексія Мечєва у Вешняках м. Москви