Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Проповідь Святішого Патріарха Кирила в день пам'яті святителя Іова, патріарха Московського, в Успенському соборі Московського Кремля

Проповідь Святішого Патріарха Кирила в день пам'яті святителя Іова, патріарха Московського, в Успенському соборі Московського Кремля
Версія для друку
2 липня 2012 р. 14:35
2 липня 2012 року, у день пам'яті святителя Іова, патріарха Московського і всієї Росії, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив Божественну літургію в Патріаршому Успенському соборі Московського Кремля. Після закінчення богослужіння Предстоятель Руської Церкви звернувся до віруючих із проповіддю.

Ваші Високопреосвященства і Преосвященства! Владико митрополите Клименте! Шановний Анатолію Дмитровичу, губернаторе Калузької області! Високі представники світської влади Калузької області! Дорогі отці, представники духовенства Калузької єпархії, брати й сестри!

Я хотів би всіх вас сердечно привітати з великим святом і для града Москви, і для Церкви Руської. Ми звершуємо пам'ять першого Патріарха всієї Русі — святителя Іова. У ті часи, коли Свята Русь перебувала на гребені своєї слави, коли після багатьох зусиль царя Івана IV Грозного країна наша перетворилася на централізовану й потужну державу, визнану всією Європою і всім світом, — піднесення Русі супроводжувалося також піднесенням Руської Церкви. Одне було пов'язане з іншим. Ще за життя царя Івана IV виникла думка про необхідність мати на чолі Церкви Руської святителя в сані Патріарха, але ці думки здійснилися тільки за його сина, царя Федора Іоанновича, за найактивніших дипломатичних зусиль з боку Бориса Годунова, який став царем після царя Федора.

Патріарх Константинопольський Ієремія II прибув до Москви і підніс у Патріарше достоїнство митрополита Московського Іова. І велика була радість на Русі, особливо коли через рік, у 1590 році, Константинопольським Патріархом був скликаний на Сході Собор, і всі Східні Патріархи підписали грамоту про надання Патріаршества Руській Церкві. Раділа Русь, раділа Церква.

Але недовго тривала ця радість. Ми знаємо, що після смерті Бориса Годунова почалися найнебезпечніша боротьба за владу, розшарування в державній еліті, серед бояр, посилення іноземного впливу. Все це призвело до того, що Патріарх Іов виявився єдиною особистістю, якому вірили і слово якого сприймали. І доки вистачало сил у Святішого, він захищав законний державний лад, намагався подолати різнодумство у світській еліті, підтримував нехай і не дуже популярного, але законного царя Василя Шуйського, розуміючи, що наявність законної влади є неодмінною умовою миру, благополуччя та стабільного розвитку суспільства.

Але царя Василя Шуйського було скинуто, і бояри прийняли як царя не просто ставленика іноземної держави, але прямого провідника іноземного впливу та іноземної влади на Руську землю. Настав час Лжедмитрія, і щоб надати йому легітимність, від Патріарха Іова вимагали визнати самозванця. Але він цього не зробив і був скинутий. Саме на місці, на якому я стою, мій блаженноспочилий святий попередник святитель Іов власними руками зняв із себе панагію і поклав перед Володимирським образом Божої Матері — на знак того, що він іде, але не приймає умов ворога, не дає благословення іноземній владі, незаконній і неправильній. І святителя було відправлено до Старицького монастиря, у Тверську землю, звідки й був родом, до монастиря, з якого почалося його Патріаршество. А коли після повалення Лжедмитрія був обраний законний Патріарх Гермоген, мощі якого також почивають тут, святитель Іов не побажав повернутися до Москви, будучи людиною хворою і практично втративши зір.

Цей великий приклад святителя Іова допомагає нам зрозуміти, через які важкі історичні обставини проходили Вітчизна наша й Церква наша — плоть від плоті і кров від крові народу свого, душа й совість народу, яка в найбільш доленосні моменти покликана свідчити про правду Божу, навіть якщо ця правда не подобається сильним світу цього. І не побоявся святитель Іов говорити про правду, хоча більшість бояр, уся сила руського суспільства були проти нього. Він твердо стояв на правді і, будучи навіть поваленим, увійшов в історію як святий угодник Божий.

А що було б, якби святитель, вступивши в цю складну політичну боротьбу, діяв як його супротивники? Якби він керувався не християнськими принципами, а людською злобою, і, навіть будучи правим, обирав такі засоби боротьби, які не відповідали б євангельським заповітам? Можливо, він залишився б у громадянській історії як особа, що відіграла важливу політичну роль, але він ніколи б не увійшов до сонму руських святих. А чому? Відповідь на це питання ми знаходимо в сьогоднішньому апостольському читанні — у посланні до Римлян. Звертаючись до християн Риму, апостол Павел говорить: «Наскільки можливо з вашого боку, майте мир з усіма людьми» (Рим. 12:18). Чудове застереження — «наскільки можливо з вашого боку». Це означає, що християнин не повинен бути джерелом розбрату, однак це не означає, що в ім'я миру віруюча людина повинна відмовлятися від своїх принципів, від того, що для неї свято, що є незаперечною істиною. Це застереження — «наскільки можливо» — передбачає збереження принципової життєвої позиції, але водночас прагнення до миру з усіма людьми.

І далі дивовижні слова ми чули сьогодні: «Не мстіться самі, улюблені, але дайте місце гніву Божому, бо написано: Мені помста належить, Я відплачу, говорить Господь» (Рим. 12:19). Давайте вдумаймося в ці слова. Якої величезної духовної сили вони сповнені, якої великої мудрості! Адже скільки сил йде у людей на те, щоб помститися за кривду, за образи, за інтриги! Іноді величезні сили, а часом і все життя йде, щоб тільки помститися. А Господь говорить: «не мстіться самі, улюблені, але дайте місце гніву Божому». А чому? А тому що ніяка людська помста не може покарати так, як карає Боже правосуддя і гнів Божий. Великі слова: Бог, люблячий Отець, виявляє гнів, коли порушується Його закон життя, Його правда, і не варто витрачати сили ні на яку помсту, тому що ніяка людська помста не буде настільки справедливою, законною і настільки згубною, як гнів Божий.

От і святитель Іов, навіть коли змінилася політична ситуація в країні, коли він міг повернутися до свого служіння в Москві і, спираючись на свій Патріарший авторитет, покарати своїх кривдників, він цього не зробив. Він залишається у Старицькому монастирі, він дає місце гніву Божому. І ми знаємо, що сталося з усіма кривдниками святителя Іова, з усіма спокусниками народу нашого, з тими, хто приніс смуту в руську державу, прагнучи підпорядкувати її іншій волі та іншій владі. Гнів Божий пролився на всіх, а народ наш і Церква наша вийшли з потрясінь Смутних часів ще сильнішими. І ми знаємо, що в результаті цієї перемоги над смутою, над негараздами людськими народом нашим був знайдений внутрішній духовний імпульс, який дав можливість багаторазово розширити межі Вітчизни нашої — і Сибір, і пізніше Далекий Схід були приєднані саме як результат Божого промислу й перемоги над ворогами Русі в тяжкі Смутні часи.

«Не мстіться самі, улюблені, але дайте місце гніву Божому». І у своєму житті ми повинні керуватися цим принципом і ніколи не витрачати сили на те, щоб побудувати якийсь план боротьби, з тим щоб покарати кривдника. Потрібно дати його Богові, і якщо ми дійсно були ображені несправедливо, то покарання прийде не від нас, а від Бога Всемогутнього. І наскільки спокійнішим і мирним було б наше життя, наскільки добрими були б відносини між людьми, скільки було б заощаджено і внутрішніх, духовних, і фізичних сил, якби помста людська пішла з міжособистісних відносин і якби люди вміли поступатися місцем гніву Божому.

Сьогоднішня пам'ять про святителя Іова, його життєвий подвиг, пронизливі слова апостола Павла в посланні до Римлян вчать нас великої Божої правди, яка несе людині силу, душевний мир і спокій. І нехай допоможе нам Господь, спираючись на приклади нашої історії, вслухаючись і сприймаючи всім розумом і серцем Божественну істину, дотримуватися цієї істини, явленої в чудових прикладах нашої церковної та вітчизняної історії. Амінь.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Матеріали за темою

У день свята Собору Архістратига Михаїла митрополит Каширський Феогност відправив Літургію в Архангельському соборі Московського Кремля

У день пам'яті святителів Московських Святіший Патріарх Кирил звершив Літургію в Успенському соборі Московського Кремля

У день пам'яті святителів Московських Святіший Патріарх Кирил звершив Літургію в Успенському соборі Московського Кремля

Патріарша проповідь у день пам'яті святителів Московських після Літургії в Успенському соборі Московського Кремля [Патріарх : Проповіді]

Патріарше служіння в Неділю Хрестопоклонну. Освячення храму святителя Іова, Патріарха Московського, в російській столиці

До Неділю Хрестопоклонну Предстоятель Руської Церкви освятив храм на честь святителя Іова, Патріарха Московського, в російській столиці

У Неділю Хрестопоклонну Предстоятель Руської Церкви освятив храм на честь святителя Іова, Патріарха Московського, в російській столиці

У день пам'яті святителя Іова, патріарха Московського, Предстоятель Руської Церкви звершив Літургію в Успенському соборі Московського Кремля

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші статті

Патріарша проповідь після Літургії у храмі Різдва Пресвятої Богородиці на Кулішках м. Москви

Слово Святішого Патріарха Кирила після Літургії у Храмі Христа Спасителя

Слово Святішого Патріарха Кирила у день пам'яті святителя Тихона та отців Помісного Собору 1917-1918 років після Літургії в домовому храмі ПСТГУ

Патриаршая проповедь после Литургии в Георгиевском кафедральном соборе г. Владикавказа

Патриаршая проповедь после Литургии в храме равноапостольного князя Владимира в подмосковной Балашихе

Патріарша проповідь після Літургії у Благовіщенському соборі Дівеєвського монастиря

Слово Святішого Патріарха Кирила після всеношної в Олександро-Невському кафедральному соборі м. Нижнього Новгорода

Патріарша проповідь у день пам'яті святителів Московських після Літургії в Успенському соборі Московського Кремля

Слово Святішого Патріарха Кирила в Неділю 18-у після П'ятидесятниці після освячення Михайло-Архангельського кафедрального собору м. Архангельська

Патриаршая проповедь в праздник Покрова Пресвятой Богородицы после Литургии в Покровском монастыре в Москве