Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Проповідь Святішого Патріарха Кирила в день пам'яті святих благовірних Петра і Февронії в Храмі Христа Спасителя

Проповідь Святішого Патріарха Кирила в день пам'яті святих благовірних Петра і Февронії в Храмі Христа Спасителя
Версія для друку
8 липня 2012 р. 16:52

8 липня 2012 року, у день пам'яті святих благовірних Петра і Февронії в Храмі Христа Спасителя, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив Божественну літургію в кафедральному соборному Храмі Христа Спасителя. Після закінчення богослужіння Предстоятель Руської Церкви звернувся до віруючих із проповіддю.

Ваші Високопреосвященства і Преосвященства! Дорогі отці, браття й сестри!

Усіх вас сердечно вітаю з недільним днем і днем пам'яті святих благовірних князя Петра і княгині Февронії Муромських.

У сьогоднішньому апостольському читанні (Рим. 10:1-10) ми знаходимо дуже важливі слова, які не завжди з легкістю сприймаються людьми, але при цьому несуть у собі величезний спасенний смисл. Я нагадаю вам ці слова апостола Павла: «Коли ти устами своїми визнаватимеш Ісуса за Господа, і будеш вірувати в своїм серці, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся, бо серцем віруємо для праведности, а устами сповідуємо для спасіння».

Апостол Павел говорить нам про два дуже важливі виміри християнського життя: про віру і про сповідання. Ми знаємо, що віра є переконанням, яке не тільки присутнє у людській свідомості, але й запліднює, через волю, людське життя. Віра — це такий світогляд і світосприйняття, у центрі якого — живий Бог; і через зв'язок із Богом по вірі людина знаходить благодатну силу жити згідно з Божим законом.

А що таке сповідання? Сповідання є свідчення про Бога, про власний релігійний досвід, свідчення про те, що життя за Божим законом, за заповідями Божими є життям прекрасним, що допомагає людині мати мир у серці, спокій, радість — те, що ми простою людською мовою називаємо щастям.

Свідчити означає говорити. «Коли устами своїми визнаватимете Ісуса за Господа, — говорить нам апостол Павел, — то спасетесь». Спасетесь тоді, коли віруєте і коли свідчите.

У своєму житті ми концентруємо увагу переважно на вірі. Ми просимо Господа зміцнити в нас віру, допомогти нам жити згідно з нашими поглядами, переконаннями, згідно з нашою вірою. І це правильна молитва, але ми спасемося тоді, коли будемо вірити й свідчити.

Про другу неодмінну умови спасіння ми думаємо рідко. А насправді, якщо віруюча людина не свідчить про свою віру, то яке можливе спасіння? От апостол і говорить: устами свідчимо для спасіння.

Уся історія Церкви є історія віри та свідчення. Віра, за словом апостола, являє нам зразки праведності. Свідчення ж, часто відображене мученицькою кров'ю, являє нам спасіння навіть найбільш грішних людей — вчорашніх розбійників, безбожників, язичників. Свідчення має величезну силу, тому що воно завжди пов'язане з подвигом. Сповідання — це не просто розмова про віру, це не просто передача своїх власних знань про віру. Сповідання є свідченням, поєднаним із подвигом. Саме тому ми почитаємо сповідників — тих, хто не загинув внаслідок свого свідчення, але для кого свідчення поєднувалося з великим подвигом.

Було б великою помилкою думати, що свідчення, сповідництво — це справа минулого. І сьогодні, у сприятливих, здавалося б, і для багатьох навіть комфортних умовах життя сповідання Христа пов'язане з подвигом. Одні соромляться говорити про свою віру, донині побоюючись, що таке свідчення завадить їм встановити потрібні відносини з колегами або начальством. Інші просто вважають віру виключно своєю особистою справою — зберігають її в глибині душі, оберігають, намагаються у вірі виховувати своїх дітей чи онуків, але ніяк не пов'язують своє спасіння зі сповіданням, зі свідченням.

Якщо ж і в нинішні більш-менш спокійні часи ми починаємо свідчити про Христа, про Його Божественний закон, про спасенну силу Його заповідей, то це свідчення завжди сполучається зі сповідництвом, бо слово про Бога ніколи не сприймалося просто — ні за давніх-давен, ні навіть у часи розквіту Церкви у Візантійській або Російській імперіях, ні тим більше в післяреволюційні часи.

Коли ми сповідуємо Христа, ми завжди маємо опір з боку тих, хто Його не приймає. Це не означає, що наше сповідання має бути конфронтаційним, що ми повинні йти на якийсь бій за свої переконання. Ніякими хрестовими походами віра ніколи не зміцнювалася і не затверджувалася. Опір з боку тих, хто не бажає приймати заповіді Христа, має супроводжуватися душевним миром і любов'ю навіть до тих, хто не готовий нас чути. Саме тоді сповідництво наповнюється силою, коли воно не пов'язується з негативними емоціями, не супроводжується грізними інтонаціями, не породжує образ якоїсь наступальної та небезпечної сили для тих, хто ще не готовий прийняти свідчення про Христа. Саме тому слово, з яким ми звертаємося до світу, має бути сповнене любові, готовності спокійно і в смиренні розділити свій досвід з іншими і навчити інших. Але якщо в якийсь момент — а такі моменти виникають — сповідання Христа пов'язується з труднощами, з випробуваннями, зі скорботами, то ніколи не слід боятися цих скорбот і випробувань, пам'ятаючи про те, що «устами сповідуємо для спасіння».

Сьогодні ми святкуємо пам'ять святих благовірних князя Петра і княгині Февронії Муромських. Вони теж були сповідниками, являючи дивовижний приклад чистоти подружніх відносин, щирої любові, готовності любов свою пронести через найтяжчі життєві обставини, і робили це, сповідуючи тим самим свою віру в Господа, в Бога любові й правди. Скількох людей донині приводить до Христа цей чудовий приклад життя святих праведних благовірних Петра й Февронії Муромських! Він вчить нас того, що сповідання є не тільки проголошенням потрібних, правильних і мужніх слів, а й життям згідно з цими словами. І молитва наша сьогодні про те, щоб кожен, хто вірить у Христа Ісуса, мав силу сповідувати цю віру і словами добрими, і добрими справами.

Сьогодні ми також молилися за Божественною літургією про людей, трагічно загиблих на півдні Краснодарського краю від страшної водної стихії, яка буквально за кілька хвилин перекинула будинки, зірвала мости й погубила десятки людських життів. Як мені повідомляють очевидці, це було дещо малозрозуміле й непередбачуване. На міста Геленджик і Кримськ навалилася водна хвиля в кілька метрів; це було якесь річкове «цунамі», яке в одну мить вбивало людей, перекидало машини, руйнувало житла. За даними на сьогодні, загинули понад 100 осіб — не за один день, а за кілька хвилин. І ми молилися сьогодні про рідних і близьких, які страждають, які не розуміють сенсу того, що сталося, особливо коли смерть спіткала людей, що відпочивали, що спеціально приїхали туди, щоб провести свою літню відпустку.

Нехай ця раптова смерть нікого не похитне у вірі, бо знаємо, що від Бога влаштовуються людські шляхи. Людським розумом неможливо зрозуміти сенсу цієї трагедії, але ми віримо, що Бог кожного з нас веде своїм шляхом і сенс життя — не спокійний пенсійний час у достатку і в добробуті, а Царство Небесне. Яким шляхом Господь веде нас у Царство Небесне, нам невідомо, але сила нашої віри в тому, що ми довіряємо Богу і приймаємо Його дії.

Те ж саме можна сказати і про паломників, які їхали з Пскова, з Великих Лук до Почаївської лаври, щоб помолитися. Господь зупинив їхній життєвий шлях на стезі паломництва, і віримо, що Він простив їм численні гріхи та прийняв душі їх у Небесне Своє Царство.

Співчуваючи живим, ми підносимо молитви наші про померлих, передаючи в руки Господа і наші життя і віруючи, що Його дії про нас відбуваються за промислом Його, який важко збагнути людині. І дай нам Боже навчитися в смиренні і простоті серця, з великою довірою до Бога приймати все те, що трапляється з нами з Його волі.

Ще раз всіх вас вітаю з недільним днем. Нехай благословення Боже молитвами святих благовірних князів Петра й Февронії благословить нас і зміцнить нас на шляхах християнського життя. Амінь.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Матеріали за темою

Патріарше звернення з нагоди 15-річчя встановлення святкування Дня сім'ї, кохання та вірності [Патріарх : Привітання та звернення]

День сім'ї, любові та вірності, що відзначається у день пам'яті благовірних князя Петра та княгині Февронії, став у Росії офіційним державним святом

Голова Видавничої Ради взяв участь у відкритті кінофестивалю сімейних і дитячих фільмів «У родинному колі»

Керуючий справами Московської Патріархії очолив в Муромі урочистості з нагоди дня пам'яті святих Петра і Февронії Муромських

Архієпископ Южно-Сахалінський Никанор звершив відспівування жертв трагедії у Тимовському Сахалінській області

Співчуття Святішого Патріарха Кирила через руйнівний землетрус в індонезійському окрузі Чіанджур [Патріарх : Послання]

Співчуття Святішого Патріарха Кирила у зв'язку з трагедією в Тимовському на Сахаліні [Патріарх : Послання]

Соболезнования Святейшего Патриарха Кирилла в связи с гибелью людей при пожаре в кафе «Полигон» в Костроме [Патріарх : Послання]

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші статті

Патріарша проповідь після Літургії у храмі Різдва Пресвятої Богородиці на Кулішках м. Москви

Слово Святішого Патріарха Кирила після Літургії у Храмі Христа Спасителя

Слово Святішого Патріарха Кирила у день пам'яті святителя Тихона та отців Помісного Собору 1917-1918 років після Літургії в домовому храмі ПСТГУ

Патриаршая проповедь после Литургии в Георгиевском кафедральном соборе г. Владикавказа

Патриаршая проповедь после Литургии в храме равноапостольного князя Владимира в подмосковной Балашихе

Патріарша проповідь після Літургії у Благовіщенському соборі Дівеєвського монастиря

Слово Святішого Патріарха Кирила після всеношної в Олександро-Невському кафедральному соборі м. Нижнього Новгорода

Патріарша проповідь у день пам'яті святителів Московських після Літургії в Успенському соборі Московського Кремля

Слово Святішого Патріарха Кирила в Неділю 18-у після П'ятидесятниці після освячення Михайло-Архангельського кафедрального собору м. Архангельська

Патриаршая проповедь в праздник Покрова Пресвятой Богородицы после Литургии в Покровском монастыре в Москве