Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Слово Святішого Патріарха Кирила після молебню в пам'ять про позбавлення Росії від нашестя Наполеона

Слово Святішого Патріарха Кирила після молебню в пам'ять про позбавлення Росії від нашестя Наполеона
Версія для друку
9 вересня 2012 р. 17:30

В неділю, 9 вересня 2012 року, після закінчення Божественної літургії в Храмі Христа Спасителя Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив молебний спів у пам'ять про позбавлення Росії від нашестя Наполеона перед чудотворною Смоленською іконою Божої Матері. Після завершення молебню Предстоятель Руської Церкви звернувся до віруючих із Первосвятительським словом.

Дорогі владики, дорогі отці, дорогі брати й сестри!

Сьогодні біля Храму Христа Спасителя, який було споруджено вдячними нащадками в пам'ять про велику перемогу народу нашого над грізним супротивником, ми вдячно співаємо Богу слова, які виходять із серця. Адже тоді, 200 років тому, питання стояло не про те, що якась чужа армія прийшла в країну нашу і піде собі геть. Йшлося про саме існування країни нашої, її святинь, віри нашої, тих принципів нашого співжиття, які народ вбирає з молоком матері, з тими істинами духовними й моральними, що прийшли до нас від Самого Господа.

Що ж це була за війна? Ворог, що багаторазово перевершував можливості Росії у військовому відношенні, перейшов наші кордони. Понад півмільйона людей, двадесять язиків, багато країн Європи під водійством досвідченого, цілеспрямованого, твердого полководця. Полководець той був непростий. Він узяв вищу владу у Франції внаслідок революції — тієї самої революції, яка не тільки прагнула встановити справедливий лад (та так його і не встановила), а й прагнула зруйнувати святині власного народу, викорінити зі свого народу віру. То був полководець, ніяк не пов'язаний із християнською традицією, людина, що не визнає Бога, і невипадково, що він, увійшовши в межі Росії і побачивши в кожному селищі храм, у кожному місті святині, поставив своїм завданням не тільки полонити народ наш, підпорядкувавши його своїй владі, але й знищити віру. І ми знаємо, як зневажали храми, як викидали ікони, як спилювали хрести, як знищували знаки та символи нашої віри, а отже, й основи нашого буття духовного й морального.

Полководець той був досвідчений і вів свої війська до духовного центру нашої Вітчизни. Йому не потрібна була тогочасна політична столиця Росії — йому потрібно було серце Росії з її святинями, з її храмами. Він хотів сісти на престол тут, у Кремлі, і завершити історію Святої Русі. І, відчувши це, коли ворог був ще на далеких рубежах Росії, народ наш усвідомив грізну небезпеку і став об'єднуватися, забуваючи скорботи, які були в тогочасному житті, долаючи соціальні, економічні розділення тогочасного суспільства. Прості люди, керовані генералами, які часто французькою мовою говорили краще, ніж російською, але які, як і народ, нутром своїм усвідомили грізну небезпеку, пішли на ворога.

На полі Бородинському, великому славному полі перемоги, за один бій пролилося стільки крові, було знищено стільки людей, як ніколи в історії. Народ не щадив життя свого, люди боролися до останньої краплі крові, поки вистачало сил, бо розуміли, що борються не за своє економічне благополуччя, не за свій двір, не за свою садибу, навіть не за своїх близьких і рідних, а борються за Батьківщину й за віру. Саме це була велика національна ідея, яка об'єднала всіх: і багатих і бідних, і поміщиків і селян, і генералів і солдатів, — еліту, виховану у філософських і культурних традиціях Західної Європи, зі своїм народом. Впали всі середостіння, народ усвідомив свою єдність і вигнав ворога, грізного й непереможного, і врятував від нього не тільки Русь Святу, але і Європу. І як же урочисто зустрічали наших воїнів у Парижі! Благородний государ імператор Олександр наказав нічого не чіпати, нічого не руйнувати в столиці Франції, щоб не уподібнитися тим, хто, несучи нібито Просвітництво й передові ідеї на Русь, знищував усе, до чого торкалася рука. Тому прості люди і зустріли так урочисто наші війська в Парижі.

Те, що сталося двісті років тому, є великим прикладом і уроком для нас сьогодні, і не лише для нас — для всієї Європи. Потрібно тільки подивитися на ці події не хитро примружуючи очі, не з поблажливою посмішкою і не з презирливою гримасою, а серцем своїм відчути, що ж було в центрі цієї боротьби і що приніс народ наш на вівтар свободи.

І сьогодні в нашому суспільстві з'являються ті, хто хотів би всіх нас змусити посміятися над нашими святинями, відмовитися від нашої віри, а якщо вийде, то й зруйнувати наші храми. Звичайно, ніхто не починає війну, бо сил ще замало, але дехто тестує наш народ на здатність захищати себе та свої святині. Так дивно все співпало, що саме цього року ми святкуємо 200-річчя великої перемоги, 400-річчя подолання смути, 1150-річчя нашої держави; і віримо, що через ці святкування ми не тільки згадаємо події нашої історії, але й спробуємо розумом і серцем стати співучасниками тієї боротьби, яку вели наші благочестиві предки за віру і за Вітчизну свою. Їх приклад актуальний і сьогодні, тому що нас повинні об'єднувати ідеї, заради яких можна й належить віддати своє життя.

Ми сьогодні молилися про всю історичну Русь, про народи, які живуть на її теренах, ми молилися про сучасну Росію, що проходить непростий етап свого розвитку. Можливо, в якомусь сенсі є доленосним, що цього року з'єдналися і святкування ювілеїв, і гіркота від споглядання блюзнірств і наруги, і печаль у зв'язку з позицією багатьох, хто намагався виправдати ці діяння. Нехай Господь дарує нам неминущі сили, щоб зміцнювалося життя народу нашого, мудрість для подолання розбіжностей і розділень, подібно до того, як мали мудрість наші предки, які захистили в 1812 році нашу Вітчизну.

Ми молилися перед чудотворним Смоленським образом Цариці Небесної. Це той самий образ, перед яким уклінно молилися Кутузов і вся російська армія на Бородинському полі. До Неї вони звертали свою молитву, багато хто загинув, але Вона почула молитву і Покровом Своїм покрила й захистила Русь Святу. От і сьогодні будемо молитися Пречистій Цариці Небесній, щоб будь-яка ворожнеча, будь-які негаразди, будь-які розділення пішли з нашого суспільства, і, надихаючись одними й тими ж ідеалами, люблячи свою Вітчизну, ми могли рухатися вперед шляхом життя, творячи те, про що мріяли наші благочестиві предки. Нехай благословення Боже перебуває з усіма нами. Амінь.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші статті

Патріарше привітання митрополиту Єкатеринбурзькому Євгенію з 50-річчям від дня народження

Вітання Святішого Патріарха Кирила з нагоди 100-річчя Центрального будинку вчених

Відповіді Святішого Патріарха Кирила на запитання учасників Зборів ігуменів та ігумень монастирів Руської Православної Церкви

Доповідь Святішого Патріарха Кирила на Зборах ігуменів та ігумень монастирів Руської Православної Церкви (23 вересня 2022 року)

Вітання Святішого Патріарха Кирила членові Ради Федерації О.П. Ткачу з 55-річчям від дня народження

Вітання Святішого Патріарха Кирила з нагоди 1100-річчя прийняття ісламу народами Волзької Булгарії

Слово Святішого Патріарха Кирила при врученні архієрейського жезла Преосвященному Кирилу, єпископу Звенигородському

Патріарше вітання митрополитові Веніаміну (Пушкарю) із 30-річчям архієрейської хіротонії

Вітання Святішого Патріарха Кирила учасникам урочистостей, присвячених 1160-річчю російської державності

Патріарше вітання настоятельці Гродненського Різдво-Богородичного монастиря ігумені Гавриїлі (Глуховій) із 30-річчям настоятельських трудів та 30-річчям відродження чернечого життя в обителі