Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Зустріч Святішого Патріарха Кирила з учасниками V Міжнародного фестивалю православних ЗМІ «Віра і слово». Відповіді на запитання

Зустріч Святішого Патріарха Кирила з учасниками V Міжнародного фестивалю православних ЗМІ «Віра і слово». Відповіді на запитання
Версія для друку
1 листопада 2012 р. 10:00

31 жовтня 2012 року в Храмі Христа Спасителя відбулася зустріч Святішого Патріарха Московського і всієї Русі Кирила з учасниками V Міжнародного фестивалю православних ЗМІ «Віра й слово». На закінчення Святіший Патріарх Кирил відповів на низку запитань.

— Ваша Святосте, благословіть! Ієрей Святослав Шевченко, керівник прес-служби Благовіщенської єпархії.

— Дякую вам за вашу роботу, я стежу за нею. Дякую Вам.

— Ваша Святосте, за родом діяльності прес-служб їхнім співробітникам часто доводиться мати справу зі словом: усним, друкованим. Крім цього, багато хто з них має свої блоги й акаунти в соціальних мережах, де вимовляється безліч слів. Наш Спаситель сказав, що «за кожне слово пусте, яке скажуть люди, дадуть вони відповідь судного дня! бо зо слів своїх виправданий, і зо слів своїх будеш засуджений» (Мф. 12:36-37). Що порадите в таких випадках робити, щоб виправдатися, а не бути засудженим?

— Дякую. Я думаю, що треба бути відповідальним за все те, що ми говоримо, особливо публічно. Я усвідомлюємо те, що дискусія часто емоційно втягує людей настільки, що немов гальма відпускаються. Ми з вами буваємо свідками якихось епатажних заяв з боку священнослужителів, часто, вибачте, ні в тин, ні в ворота. Або це результат дійсно емоційної інерції — людина втягнулася і вже зупинитися не може; або це дійсно брак відповідальності за те, що говорить священнослужитель.

Я в даному випадку говорю саме про священнослужителів, тому що саме слова священиків найчастіше цитуються, інтерпретуються в той чи інший бік і використовуються, у тому числі, для нападок на Церкву. Тому не потрібно епатувати публіку. Епатаж — це не наша місія, нехай інші займаються епатажем.

Взагалі, народ втомився від епатажу. Це, знаєте, попервах усе було цікаво, коли з'явилася свобода висловлювання, свобода слова, — тоді всі слухали з придихом, із завмиранням. А сьогодні багато хто вже втомлюється від цих дотепних слів, у яких мало сенсу, але багато прагнення та бажання справити враження — і найчастіше навіть не для того, щоб досягти мети, а щоб себе, як зараз кажуть, пропіарити.

Тому я закликав би всіх православних комунікаторів, усіх, хто бере участь у публічній діяльності, відповідально ставитися до слів. Я думаю, на пам'яті багатьох з вас невдалі жарти наших священнослужителів — пожартував, здуру ляпнув, і потім весь Інтернет два або три місяці гуде й розбирає ці жарти. У цей час Церква робить важливу заяву, що стосується відносин Церкви й суспільства, яка зачіпає багато питань, пов'язаних із родиною, зі шлюбом, з народженням дітей, — те, що є важливим чинником свідчення Церкви перед лицем зовнішнього світу. А вся увага поглинена коментарями до того самого жарту, який так невдало прозвучав, або до тієї чи іншої епатажної заяви, в якій потонули всі позитивні імпульси, які виходять від Церкви.

Отже, давайте запитаємо: користь від таких виступів чи шкода? Ми ж не клоуни! Тому, насамперед, — відповідальність за слово. Кілька разів подумати треба. Чому я сказав священикам не брати участь у публічних ток-шоу? Тому що сама стихія ток-шоу передбачає епатаж. Це ж не серйозна дискусія, адже там ніхто не з'ясовує істину. Хіба було хоч одне ток-шоу, в результаті якого було б прийнято рішення? Або хоч одне ток-шоу, результати якого були інкорпоровані в якісь політичні дії або в документи державної ваги? Ви не назвете жодного такого ток-шоу, і присутність там священників — це просто участь у грі за чужими правилами. Це не наша справа.

Наша справа — свідчити життям, словом своїм, жертовними справами. Наша справа — ходити по лікарнях, по притулках, займатися з бездомними, наркоманами, алкоголіками, з нашими безбожниками, які метушаться і самі досі не можуть зрозуміти, де вони, у що вірять, у що не вірять; молодь рятувати. Звичайно, такого роду робота приносить менше піару, рейтинги публічності нижче. Не потрібно за цими рейтингами публічності гнатися! Це не наша справа, все це дуже гріховно.

Звичайно, в публічних виступах завжди є елемент особистісний, який не можна зняти. Завжди людині хочеться показати себе з кращого боку, це природно. Ось чому я дуже не люблю задушевних розмов з кореспондентами. Дехто каже: «Ну, давайте поговоримо», і запрошують мене на такі задушевні розмови. У всіх цих задушевних розмовах є елемент штучності — ну, не буде ж людина про себе погано говорити. Задає журналіст питання: «Скажіть, яка Ваша найбільша слабкість?» на весь світ. Значить, або я скажу неправду, або я скажу щось таке, що буде працювати на розвиток симпатій людей на мою адресу. Знову брехня, знову лицемірство! Ми повинні цього уникати, ми не повинні бути одними перед престолом Божим, підносячи руки в момент здійснення Євхаристії, та іншими, коли ми відповідаємо на запитання журналістів.

Можливо, досить щодо цього питання.

<…>

— Олег Карамазов, громадський діяч. Під час щорічних святкувань Дня Хрещення Русі до організаторів надходить велика кількість пропозицій та ідей щодо як формату, так і самих заходів святкування. Однак, як правило, ми — організатори — отримуємо ці пропозиції або напередодні, або в дні самого святкування і відреагувати або включити в програму святкування запропоноване не встигаємо. Ваша Святосте, чи можемо ми просити Вашого благословення — безпосередньо з 4 листопада, Дня народної єдності, почати збір ініціатив і пропозицій від церковних громад щодо розробки програми народного, а правильніше міжнародного святкування ювілею Хрещення Русі, і тим самим почути всю повноту нашої Церкви? І Ваша думка з приводу важливості затвердження традиції щорічного святкування цієї дати?

— Я хотів би сердечно подякувати особисто Вам і Вашим однодумцям за всю ту велику роботу, яку ви робите з організації цих щорічних свят. Дійсно, свято Хрещення Русі стало державним на Україні, в Росії; сподіваємося, що і в інших країнах йому буде надано високий статус. До цих днів треба готуватися, і те, що Ви говорите про накопичення якоїсь інформації, це, звичайно, неодмінна частина будь-якої хорошої підготовки. Мені здається, нам також потрібно подумати і про механізми.

Є зараз така ідея, і я є її прихильником, щоб існував міжнародний комітет з підготовки до святкування Дня Хрещення Русі за участю представників Росії, України, Білорусії. Оскільки це державне свято, то важливо, щоб не тільки Православна Церква, але й державні інститути брали участь і в підготовці, і в проведенні. Адже це наше джерело, неможливо забувати джерело — це, мабуть, найважливіша подія в історії наших народів. Крім того, ця подія звертає нас до того часу, коли ми були одним народом, єдиною спільністю. І в той час, коли існують різного роду прояви сепаратизму, коли так багато причин для конфліктів, для протиріч і в сфері економіки, і в політиці, і Бог знає, ще в чому, — нам потрібно спиратися на те, що дійсно надає нам духовну, культурну основу для духовної єдності.

Тому свято Хрещення Русі є дуже важливим і, думаю, потрібно докласти ще чимало зусиль для того, щоб воно зайняло своє гідне місце в духовному та культурному житті наших народів.

<…>

— Наталія Захар'ят, Рига, Латвія, прес-служба Латвійської Православної Церкви. Ваша Святосте, яким Вам бачиться, чи хотілося б бачити, майбутнє Православних Церков ближнього зарубіжжя, що знаходяться на тих канонічних територіях Руської Православної Церкви, де російськомовна громада становить меншість і часто відчуває труднощі зі збереженням культурної ідентичності?

— Це дуже важливе питання — воно стосується природи нашої багатонаціональної Церкви, яка присутня в різних країнах. Правлячі архієреї доповідають мені про те, що в багатьох суверенних країнах, які були республіками Радянського Союзу, спостерігається відтік російськомовного православного населення — це особливо стосується тих республік, які розташовуються в азіатській частині колишнього Союзу.

Але є проблеми і в Прибалтиці. Не всі православні люди комфортно себе почувають в цих країнах, і це породжує у багатьох бажання виїхати, що, звичайно, послаблює нашу Церкву, адже Церква наша здійснює свою місію, своє апостольське служіння не тільки на території слов'янських держав, але і скрізь, куди Господь закликав нас прийти. Тому від'їзд православних людей — це, безперечно, ослаблення присутності Православної Церкви з усіма наслідками, що витікають з цього факту.

Тому я б хотів помріяти про те, щоб скрізь, де живуть російськомовні православні люди, вони мали рівні громадянські права з місцевим населенням, щоб скрізь вони могли відкрито, не ховаючись, говорити російською мовою, сповідувати свою віру і підтримувати духовний зв'язок зі своїм релігійним центром.

Ну і останнє — можливо, не останнє за значенням, можливо, з цього треба було почати. Мені здається, дуже важливо зберігати єдність нашої Церкви, не піддаватися тим політичним впливам, іноді націоналістичним факторам, які прагнуть розділити Церкву за політичною або національною ознакою. І в цьому сенсі дуже високою є відповідальність на чадах наших, які знаходяться нерідко в непростих умовах, за збереження єдності і духовної міцності нашої Церкви.

<…>

— Антон Нікітін, журнал «ФОМА в Україні», керівник проекту. Ваша Святосте, що Ви думаєте про створення спільних інформаційних проектів в рамках спільного культурного православного простору в межах Святої Русі — Росії, України, Білорусії? Наприклад, мова може йти про створення спільного телевізійного каналу.

— У нас чотири канали — «Спас», «Союз», «Глас» і «Радість моя». На кожному з цих каналів так чи інакше відбивається проблематика не тільки Російської Федерації чи України, але і взаємна. Я не думаю, що нам потрібно мати ще якийсь спільний канал, але важливо, щоб редактори каналів розуміли, що вони віщають не тільки на Російську Федерацію або не тільки на Україну, але що вони звертають своє слово до всієї Церкви. Ось цей загальноцерковний вимір має бути присутнім у свідомості керівників наших телевізійних каналів. Порядок денний має бути цікавий для всіх — і для росіян, і для українців, і для білорусів, і для православних, що живуть у Казахстані чи в Молдові. Я думаю, що цим шляхом нам треба йти.

Взагалі, нам потрібно звернути дуже серйозну увагу на вдосконалення роботи наших телевізійних каналів. За останній час велика позитивна динаміка — я наголошую це, причому як глядач. Коли у мене є час дивитися телевізор, я обов'язково перегортаю ці чотири канали. Я намагаюся подивитися, що і як вони говорять і як вони представляють порядок денний, і мушу сказати, що спостерігаю певне зростання — хоча, звичайно, до бажаного й ідеального ще далеко.

<…>

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

(Скорочено. Повний текст див. на російській версії сайту).

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші статті

Вітання Святішого Патріарха Кирила губернатору Мурманської області А.В. Чибісу з 45-річчям від дня народження

Вітання Святішого Патріарха Кирила В.В. Путіну з перемогою на виборах Президента Російської Федерації

Вітання Святішого Патріарха Кирила Блаженнішому Патріархові Єрусалимському Феофілу з днем тезоіменитства

Патріарше вітання митрополитові Воскресенському Григорію з 10-річчям архієрейської хіротонії

Поздравление Святейшего Патриарха Кирилла губернатору Еврейской автономной области Р.Э. Гольдштейну с 55-летием со дня рождения

Звернення Святішого Патріарха Кирила з нагоди Дня православної книги

Поздравление Святейшего Патриарха Кирилла по случаю 145-летия уголовно-исполнительной системы России

Слово Святішого Патріарха Кирила при врученні архієрейського жезла Преосвященному Павлу (Кривоногову), єпископу Троїцькому та Южноуральському

Вітання Святійшого Патріарха Кирила голові Уряду Росії М.В. Мишустіну з днем народження

Ответы Святейшего Патриарха Кирилла на вопросы на встрече с участниками Всемирного фестиваля молодежи