Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Виступ Святішого Патріарха Кирила на пленарному засіданні II Форуму православних жінок

Виступ Святішого Патріарха Кирила на пленарному засіданні II Форуму православних жінок
Версія для друку
5 грудня 2012 р. 15:30

5 грудня 2012 року в Залі церковних соборів Храму Христа Спасителя Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил виступив на першому пленарному засіданні II Форуму православних жінок «Жертовне служіння жінок Богу, Вітчизні, народу».

Шановна Ніно Борисівно! Дорогі у Христі сестри — учасниці форуму!

Я хотів би всіх вас сердечно привітати на вже другому засіданні форуму. Це свідчить про те, що організація, яка народжувалася непросто, встала на ноги і приступила до своєї програмної діяльності. Це дуже важливо, тому що жінки складають більшість нашого суспільства, жінки складають більшість Церкви, і жінки сьогодні, працюючи в різних сферах — державних, громадських, виробничих, культурних, — роблять вирішальний внесок у розвиток нашої Вітчизни.

Мені вже доводилося говорити про те, що сильна стать виявилася більш тендітною перед обличчям стресів і катаклізмів. Якщо ми говоримо про проблеми зі здоров'ям, із працездатністю, то насамперед маємо на увазі чоловіче населення. Мені, ще як єпархіальному архієрею, доводилося багато подорожувати по російській глибинці, відвідувати села. Села Нечорнозем'я — це дуже складний регіон Росії, де у жителів часто немає достатньої мотивації, щоб жити саме там, де вони живуть. Є проблеми з роботою, є проблеми з тим, що ми називаємо трудовими резервами; величезною проблемою є алкоголізм. І от, відвідуючи віддалені, часом занедбані села з дуже слабкими парафіями, я відзначав, що на керівних посадах у місцевих органах влади переважно жінки. І вони не тільки на чолі рад — вони ще й на чолі будь-якого культурного діяння. Вони директори шкіл, якщо ще є школи; вони педагоги, якщо є, де викладати; вони директори бібліотек, якщо є бібліотеки; вони працюють на пошті, якщо є пошта. А коли ми після богослужінь влаштовували невелике народне гуляння і збиралося все село, то жінки співали в самодіяльності, і складалося враження, що в селі живуть самі жінки. Адже наше нечорноземне село — немов передова лінія фронту. Від того, що там відбудеться, багато в чому залежатиме благополуччя країни, і, наводячи цей приклад, я хотів би без усякого перебільшення сказати про величезну роль жінок у сучасній Росії, особливо тих жінок, які трудяться в найскладніших регіонах.

Вже на самому початку історичного шляху Православ'я на Русі стародавні літописи оповідають про духовний і громадянський подвиг жінок. Ми знаємо, насамперед, ім'я святої рівноапостольної княгині Ольги, бабусі князя Володимира. Охрестившись, вона повернулася до Києва, де жили її діти, і намагалася вкласти в них християнські основи життя. Але тільки онук її Володимир пішов стопами бабки і хрестив Русь.

Я невипадково почав говорити на цю тему, тому що майбутній рік у нас особливий. Це рік, коли ми будемо святкувати 1025-річчя Хрещення Русі. Та й минаючий рік, названий Роком російської історії, теж був важливим: 1150-річчя нашої державності, 400-річчя подолання Смути, 200-річчя перемоги нашого народу у Вітчизняній війні 1812 року. Незабаром ми відзначатимемо ще одну важливу дату — 70-річчя перемоги у Сталінградській битві, тієї самої, яка виявилася вирішальною і переломною в ході Другої світової війни і з якої почався розгром гітлерівських загарбників.

Хотів би згадати імена й інших чудових жінок. Княгиня Анна, дружина хрестителя Русі Володимира, брала участь у складанні правового кодексу — певного законодавчого начала Стародавньої Русі. Велика княгиня Євдокія, дружина Дмитра Донського, разом зі своїм чоловіком будувала білокам'яний Кремль. Найдавніше, що збереглося в Кремлі, — від рук княгині Євдокії, яка після смерті чоловіка прийняла чернецтво з ім'ям Єфросинія і зараз приєднана до лику святих. Про неї можна говорити дуже багато — вона була не тільки чудовим представником жінок у верховній владі, але й справила величезний вплив на моральний статус руської еліти. Разом із чоловіком вони являли чудовий приклад сімейного життя, любові, вірності, і, можливо, це її служіння мало не менше значення, ніж усе те, що вона робила як дружина великого князя.

Царська династія Романових не відбулася б без інокині Марти — матері юного Михайла, який зайняв російський престол після закінчення Смутних часів. В історії Вітчизняної війни 1812 року увічнені такі імена, як Надія Дурова і Василиса Кожина. Статуя Батьківщини-Матері на Мамаєвому кургані уособлює подвиг всього нашого народу під час Великої Вітчизняної війни. У цього подвигу — жіноче обличчя, як жіноче обличчя у нашої Батьківщини.

Цьогоріч ми відзначаємо також 200-річний ювілей Жіночого патріотичного товариства, створеного указом імператриці Єлизавети Олексіївни 29 грудня 1812 року в Санкт-Петербурзі. Це перша громадська організація для «допомоги бідним, від війни постраждалим». Указ дав початок російській благодійності, для якої XIX століття стало часом розквіту. У згаданому товаристві прославилися своїми діяннями і щедрими пожертвуваннями члени імператорської фамілії великі княгині Катерина Михайлівна і Марія Павлівна, кращі представниці російської аристократії — княгиня Марія Наришкіна, ігуменя Марія (Тучкова) — вдова генерала Тучкова, героя Бородинської битви, яка заснувала монастир на місці битви.

Освічені жінки XVIII — початку XIX століть складають цілу плеяду, але з них я хотів би особливо виділити Катерину Дашкову, президента двох академій, що володіла вже в 27 років 14-ма мовами. Ця жінка присвятила своє життя вивченню основ наук, мистецтва, історії, філософії та права, так само як і графині Марія Розумовська і Ганна Воронцова.

Світову популярність здобули наші жінки-поетеси. Я назву лише два імені, тому що вони близькі до нас за часом, — Анна Ахматова і Марина Цвєтаєва.

Славнозвісні жінки Росії, що залишили незгладимий слід в її історії та культурі, стали синонімом неминущої слави нашої держави. За історичними мірками зовсім недавно, на початку ХХ століття, свята велика княгиня Єлизавета Федорівна показала приклад стійкості у вірі, глибокої любові до Росії, вірності сімейним цінностям. Приїхавши в Росію з Німеччини, отримавши протестантське виховання, вона всім серцем прийняла православну віру, полюбила Росію і повною мірою прийняла її долю як свою власну. Перенісши загибель чоловіка, страждання і злидні, здобувши мученицький вінець, Єлизавета Федорівна явила собою ідеал православної жінки, що до кінця пройшла шлях свого служіння і подвигу. А вона ж могла поїхати за кордон, врятуватися сама і врятувати своїх близьких, але відмовилася їхати з країни, яка для неї не була рідною, але яка стала для неї Батьківщиною. Вона ототожнила себе зі страждаючим народом своєї нової Батьківщини й загинула.

Цей ідеал набуває особливого значення в наші дні, коли йде безкомпромісна боротьба за душі людей, коли «чужі насадження» (за висловом Миколи Яковича Данилевського) впроваджуються в інформаційну і культурну тканину нашого суспільства, ставлячи під сумнів непорушність моральних ідеалів, що зберігаються в ньому. Вирішальне значення в цих умовах набуває активна життєва позиція жінок, дар духовної стійкості яких засвідчив Сам Господь, який сказав: «Дерзай, дочко! Віра твоя спасла тебе »(Мф. 9:22). Сьогодні ми є свідками того, як православні жіночі організації ясно і недвозначно піднімають голос на підтримку сімейних цінностей, виступають на захист моральності, відстоюють право ненароджених дітей на життя. Подібна діяльність вимагає не тільки твердої переконаності у своїй правоті і ясного усвідомлення цілей, але й громадянської мужності.

Одночасно з цим православні жіночі організації беруть участь у відродженні національних традицій освіти й виховання, заснованих на принципах єдності та взаємоповаги поколінь, національної та цивілізаційної ідентичності, ідеалах патріотизму, солідарності, взаємодопомоги. Тим самим громадянська активність православних жінок служить творенню солідарного суспільства, суспільства-сім'ї, заснованого на закладеному в нашому національному характері прагненні до справедливості й братерства, готовності надати допомогу ближньому. Не мені вам розказувати, як важко сьогодні боротися за ці життєві ідеали. Без них не може бути життєздатного суспільства, але той інформаційний потік, який нині обрушується на свідомість людей, цих цінностей в собі не несе — він несе протилежні «ідеали», які руйнують самі основи суспільних відносин.

Неоціненним є внесок жінок у духовне просвітництво нашого народу, у поширення знань про основи православної культури та духовного краєзнавства в російських школах. Освітній процес в рамках цих дисциплін великою мірою тримається на професійному ентузіазмі православних жінок-вчителів, які часто допомагають дітям зробити перші кроки на шляху духовного становлення особистості.

Особливої уваги заслуговує діяльність православних жіночих об'єднань Росії, України, Білорусії, спрямована на захист православних святинь перед обличчям низки актів вандалізму й осквернення храмів, різноманітних нападок на Церкву. Хотів би відзначити внесок Спілки православних жінок в мобілізацію наших однодумців і співгромадян, що продемонстрували здатність гідно відповісти тим, хто в черговий раз намагався принизити Церкву та залякати віруючих.

Консолідація багатьох наших сестер навколо Спілки православних жінок дає підставу говорити про необхідність нового етапу її розвитку. Суттю цього етапу має стати перехід від звернень і декларацій, які необхідні на початковій стадії роботи будь-якої серйозної організації, що претендує на вплив у суспільстві, до конкретних справ, спрямованих на відтворення культурної, духовної інфраструктури нашого народу. Православні сімейні центри, нові програми й підручники з сімейного та духовно-морального виховання, соціальні, культурні та просвітницькі ініціативи — ось проекти, реалізація яких має стати пріоритетною для православного жіночого руху.

Сьогодні православні жінки можуть зробити вагомий внесок в очищення і вдосконалення суспільної свідомості, у розробку творчого плану розвитку Росії, у міжнаціональний діалог, у вирішення гострих суспільних і державних проблем, запропонувати позитивні реформи в галузі економіки, права, екології, благодійної діяльності.

Дуже сподіваюся, що під час роботи форуму ви зумієте вийти на якісь конкретні пропозиції, які могли б лягти в основу програми діяльності форуму на найближчий час. Думаю, що і Церква, і суспільство потребують таких ініціатив. І я хотів би закликати благословення Боже на всіх вас і побажати вам успіху. Дякую за увагу.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Інші статті

Виступ Святішого Патріарха Кирила на позачерговому соборному з'їзді Всесвітнього руського народного собору

Вітання Святішого Патріарха Кирила з нагоди Дня військ національної гвардії Росії

Патріарше вітання настоятельці Покровського Хотькового монастиря ігумені Олімпіаді (Барановій) з 40-річчям чернечого постригу

Патріарше вітання наміснику Ніколо-Угреського ставропігійного монастиря ігумену Мефодію (Зінковському) з 25-річчям чернечого постригу

Патріарше вітання єпископу Сергієво-Посадському Кирилу з 25-річчям чернечого постригу

Співчуття Предстоятеля Єрусалимської Православної Церкви у зв'язку з терористичним актом у «Крокус Сіті Холі»

Вітання Святішого Патріарха Кирила з нагоди Дня працівника культури Росії

Співчуття Блаженнішого Архієпископа Охридського і Македонського Стефана у зв'язку з терористичним актом у «Крокус Сіті Холі»

Слово Святішого Патріарха Кирила при врученні архієрейського жезла Преосвященному Алексію (Турікову), єпископу Раменському

Звернення Святішого Патріарха Кирила з нагоди 25-ї річниці початку агресії НАТО проти Югославії