Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Позиція Руської Православної Церкви з актуальних проблем екології

Версія для друку
4 лютого 2013 р. 18:28

Документ прийнято Архієрейським Собором Руської Православної Церкви 4 лютого 2013 р.

Освященний Архієрейський Собор Руської Православної Церкви

(2-5 лютого 2013 року)

Позиція Руської Православної Церкви з актуальних проблем екології

Усе людство несе відповідальність за стан природи — творіння Боже. Вичерпування ресурсів та забруднення навколишнього середовища на фоні зростання населення планети особ­ливо гостро ставлять питання про солідарні зусилля усіх народів для збереження різноманіття життя, про дбайливе використання природних ресурсів та запобігання екологічним катастрофам, спровокованим людською діяльністю.

Гріхопадіння праотців призвело до спотворення первісної природи. Святе Письмо свідчить про це: створіння підкорилося суєті не добровільно, а з волі того, хто його підкорив (Рим. 8: 20). Забруднення і знищення природи — прямий наслідок людського гріха, його зриме втілення. Різні вияви гріховного ставлення до природи характерні для сучасного «споживацького суспільства», що ставить головною метою отримання прибутку. Єдина можливість відновити здоров’я природи полягає в духовному відродженні особистості й суспільства, у справжньому християнському, аскетичному ставленні людини до власних потреб, приборканні пристрастей, послідовному самообмеженні.

Головні положення позиції Руської Православної Церкви із проблем збереження живої природи і навколишнього середовища містяться в Основах соціальної концепції (розділ XIII, «Церква і проблеми екології») та Основах вчення про гідність, свободу і права людини (розділ III.5).

Керуючись заповіддю Божою про зберігання створеного світу (див.: Бут. 2: 15) і піклуючись про духовне й фізичне здоров’я людини, Руська Православна Церква вважає своїм обов’язком і надалі брати участь в обговоренні питань екології, а також трудитися на цьому терені у співпраці з усіма, хто стурбований станом навколишнього середовища, думаючи про збереження здоров’я і нормального життя людей.

1. Богословське осмислення питань екології

Руська Православна Церква, сповідуючи біблійне вчення про відносини людини і створеного світу, готова робити свій внесок в осмислення світоглядних засад екологічних досліджень та екологічної діяльності.

Церква свідчить про єдність створеного Богом світу і пропонує цілісну картину людського буття. Ця думка підкреслює відмінність теоцентричного світогляду від позиції гуманістичного антропоцентризму, де навколишнє середовище розглядається як джерело «егоїстичного і безвідповідального споживання» (Основи соціальної концепції Руської Православної Церкви, XIII.4), і від язичницького обож­нення природи, що іноді сполучається зі спробами підняти її над людиною, визнати її самодостатньою, а людські зусилля з її преображення — непотрібними.

Слово Боже навчає, що навколишній світ є домом, який створив Господь і в якому Він поселив людину (див.: Бут. 1: 28). Тому людина є домоправителем створеного світу і покликана поклонятися не природі, а єдиному Творцю (див.: Рим. 1: 25). Шанобливе й побожне ставлення людини до природи ґрунтується на глибокому усвідомленні того, що Бог створив світ і все живе в ньому хорошим (див.: Бут. 1: 8-25). Разом зі святим пророком Давидом кожна людина може вигукнути: Ти звеселив мене, Господи, і я радію від діл рук Твоїх (Пс. 91: 5).

У світлі Святого Письма екологічна діяльність розуміється як заповідане Господом поводження людини зі створеним світом. Бог благословив людині користуватися матеріальними благами для підтримки її тілесного життя (див.: Бут. 1: 29). Книга Буття також свідчить, що Господь відкрив людині можливість пізнавати і вивчати творіння, оскільки володіти й панувати над ним (див.: Бут. 1: 28), згідно із задумом Божим, неможливо без знання законів природи. Особливе значення для правильного розуміння місця людини у Всесвіті має біблійне вчення про панування людини над створеним Богом світом, яке має бути подібним до всеблагої творчості Творця Всесвіту, бо людина створена за образом Божим. Преподобний авва Дорофей пише: «Будемо усі берегти совість нашу в усьому: у ставленні до Бога, до ближнього і до речей». Люди покликані до творчої участі в бутті творіння, його захисту і збереження: Взяв Господь Бог людину, [яку створив,] і оселив її в саду Едемському, щоб оброб­ляти його й оберігати його (Бут. 2: 15).

Одним із наслідків гріхопадіння перших людей стало порушення боговстановлених відносин між ними і природою. Людина стала керуватися насамперед егоїстичними і споживацькими мотивами. Тому екологічна діяльність не досягне бажаних результатів, якщо люди не прагнутимуть подолати своє відчуження від Бога і жити за Його запові­дями.

Враховуючи важливість питань екології, необхідно розвивати у вищих церковних навчальних закладах богословські дослідження про взаємозв’язки людини і створеного світу, а також розглядати екологічну тематику на церковних науково-практичних форумах. Слід вести богословське обговорення проб­лем екології з братніми Помісними Православними Церквами, а також обмінюватися досвідом у цій галузі в міжхристиянському та міжрелігійному діалогах. Звертаючись до екологічних питань, Церква зіставляє богословське вчення із сучасними науковими даними про світ, враховує підходи наукових дисциплін екологічного профілю та громадську думку.


2. Літургійне життя Церкви і екологія

Церква закликає благодать Святого Духа не тільки на людину, але й на увесь навколишній світ. Божественна Євхаристія освячує тварний космос. Плоди землі й творіння рук людських — хліб і вино — дією Святого Духа перетворюються на Тіло та Кров Христові, освячуючи вірних. Освячення водної стихії, звершуване на Богоявлення, відкриває нову перспективу для матеріального буття: освячена вода стає святою водою, яка «веде до життя вічного». Церква завжди відповідала молитвою і працею на події, що вимагали взаємодії людини й природи, та на ситуації, в яких природні стихії ставали для людини ворожими. Церква щодня молиться «о благорастворении воздухов, о изобилии плодов земных», звершуються й особливі молитви про людей, які працюють на землі, про позбавлення від стихійних лих, шкідливих тварин.

В умовах екологічних криз і катастроф людям надзвичайно необхідна молитовна підтримка. Видається важливим друкувати існуючі, адаптовані та заново розроблювані молебні чини з прикликанням допомоги Божої на сільськогосподарську діяльність, а також на різні праці, спрямовані на збереження навколишнього середовища. На додаток до існуючих можуть бути створені богослужбові чини й окремі молитви, що підносяться під час стихійних лих і техногенних катастроф.

3. Екологічне виховання

Руська Православна Церква стверджує, що людина змінює навколишній світ згідно зі своїм внутрішнім світом, а тому перетворення природи має починатися з подолання духовної кризи людства.

Реальною альтернативою споживацтву є християнський спосіб життя. Православ’я вчить виховувати у людях помірність і стриманість у задоволенні життєвих потреб, відповідальність за свої дії, відмову від надмірностей, зокрема від недбайливого використання продуктів харчування, повагу до потреб інших людей, розуміння важливості духовних цінностей для кожної людини.

Прикладом дбайливого і морального ставлення до навколишнього середовища нерідко були православні монастирі, де й відбувалася плідна взаємодія благої волі людської та освячуючої сили Божої, зокрема в галузі сільськогосподарської діяльності.

Слід заохочувати залучення священнослужителів до вивчення основ екології як науки та законів функціонування біосфери. Для виховання дітей та молоді у дусі відповідальності за стан природи видається необхідним цілеспрямовано вводити теми християнської екологічної етики до церковних, а по можливості й до світських програм освіти й виховання, сприяти введенню екологічної тематики в коло науково-педагогічної діяльності вищих духовних навчальних закладів, недільних шкіл, православних дитячих таборів, а також до додаткової духовної освіти й курсів перепідготовки. Бажані й організація спеціальних церковних курсів й освітніх програм, що розкривають православне бачення екологічної проблематики для студентської та наукової громадськості, а також регулярні теоретичні й практичні екологічні заняття для дітей і дорослих.

4. Церковна участь в екологічній діяльності

Священнослужителі й миряни закликаються до активної діяльності, спрямованої на захист навколишнього середовища. Ця діяльність у першу чергу повинна бути спрямована на свідоцтво про те, що лише помірність, повага до інших і відповідальність в кожній людині, засновані на свідомому виконанні заповідей Божих, дозволять людству подолати екологічні проблеми, що виникли.

Православні віруючі закликаються сприяти розробці та впровадженню технологій і способів управління господарством, орієнтованих на якомога дбайливіше ставлення до навколишнього середовища.

Екологічна програма може бути виділена як особливий напрям єпархіальної та парафіяльної роботи. Тема екології може розглядатися як компонент пастирського, місіонерського, соціального й молодіжного служінь. Великим потенціалом для практичної реалізації православного підходу до екології володіють монастирі й парафії, які включають в життя общини турботу про природу. Розвиток у монастирях та на сільських парафіях екологічно безпечного аграрного виробництва має бути прикладом раціонального природокористування для оточуючих господарств.

5. Співпраця із громадськими, державними та міжнародними інститутами у сфері екології

У трудах із захисту природи Руська Православна Церква відкрита до діалогу й спів­праці з громадськими, державними та міжнародними інститутами. При цьому Церква наголошує, що питаннями екології не можна маніпулювати, використовуючи цю тему як інструмент у політичній боротьбі й економічній конкуренції, або як спосіб задоволення корисливих інтересів окремих осіб і суспільних груп. У такого роду випадках Церква залишає за собою право утримуватися від спів­праці в екологічних і суміжних проектах. Церква також залишає за собою право давати критичну оцінку діям державної влади, міжнародних організацій, громадських і наукових структур, що можуть мати негативний вплив на природу, а через це — на здоров’я і життя людини.

Особливу важливість має діалог Церкви з фахівцями й керівниками, від яких залежить прийняття рішень про стратегію міського, сільськогосподарського, промислового та видобувного розвитку, а також підтримка досліджень у галузі економії ресурсів, розробки та впровадження екологічно чистих технологій, пошуку альтернативних джерел енергії, збереження функцій природних систем.

Єпархії, благочиння та парафії можуть підписувати угоди про співпрацю з регіональними та місцевими структурами, діяльність яких спрямована на збереження навколишнього середовища.

В рамках співпраці з державою і суспільством з питань екології Церква відкрита до того, щоб:

• брати участь у форумах, конференціях і зустрічах екологічної спрямованості, знайомити усі зацікавлені сторони зі своїм розумінням екологічних проблем і наявним досвідом їхнього вирішення;
• давати оцінку суспільно значущим економічним проектам, що впливають на стан живої природи й навколишнього середовища;
• реалізовувати спільні проекти із громадськими, державними та міжнародними структурами;
• активно розвивати церковну присутність у суспільній і науковій екологічній роботі на міжнародному, національному й регіональному рівнях;
• брати участь у розробці, обговоренні й виконанні інформаційних, освітніх та виховних програм, що мають екологічну складову, а також законів та інших нормативних актів, які зачіпають у тій чи іншій мірі питання екології.

У діалозі з представниками суспільства, держави, міжнародних організацій Руська Православна Церква вважає обов’язком сприяти зміцненню в людях, які належать до різних соціальних, етнокультурних, вікових і професійних спільнот, почуття солідарної відповідальності за збереження Божого творіння і підтримувати їхню працю в цьому напрямі.

Версія: російська

Матеріали за темою

Патріарший візит до Вологодської митрополії. Відвідання інтерактивно-пізнавального центру «Зелена планета». Закладка Катерининського храму на терііторіі АТ «Апатит» у Череповці

Святіший Патріарх Кирил відвідав інтерактивно-пізнавальний центр «Зелена планета» в Череповці

У Тегерані завершилося одинадцяте засідання спільної комісії з діалогу «Православ'я-Іслам», присвячене проблемам екології

Голова Синодального відділу у справах молоді виступив на круглому столі «Екологічна освіта та патріотичне виховання»

На розгляд Архієрейського Собору винесені питання про включення імені священика Миколи Заваріна до Собору новомучеників і сповідників Церкви Руської та канонізації схимонаха Інокентія (Сибірякова)

У Брянській єпархії відбулося загальноцерковне прославлення преподобного Василія Площанського

У Видавництві Московської Патріархії вийшла друком збірка житій святих, прославлених на Архієрейському Соборі 2017 року

Вийшов у світ перший номер «Журналу Московської Патріархії» за 2018 рік

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші документи

Доповідь митрополита Саранського і Мордовського Варсонофія про проект внесення змін та доповнень до Статуту Руської Православної Церкви

Доповідь митрополита Саранського і Мордовського Варсонофія про проект «Положення про обрання Патріарха Московського і всієї Русі» на Архієрейському Соборі Руської Православної Церкви

Постанови Освященного Архієрейського Собору Руської Православної Церкви

Послання Освященного Архієрейського Собору кліру, чернецтву та мирянам Руської Православної Церкви

Про прийняття нової редакції Статуту Руської Православної Церкви

Положення про склад Помісного Собору Руської Православної Церкви

Положення про обрання Патріарха Московського і всієї Русі

Доповідь Мандатної комісії по четвертому дню роботи Архієрейського Собору Руської Православної Церкви

Положення про нагороди Руської Православної Церкви

Доповідь єпископа Троїцького Панкратія, голови Синодальної комісії з канонізації святих, на Архієрейському Соборі Руської Православної Церкви