Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Проповідь Святішого Патріарха Кирила в Успенському соборі Кремля в день Собору новомучеників і сповідників Російських

Проповідь Святішого Патріарха Кирила в Успенському соборі Кремля в день Собору новомучеників і сповідників Російських
Версія для друку
10 лютого 2013 р. 21:15
10 лютого 2013 року, в неділю 36-ту після П'ятидесятниці, свято Собору новомучеників і сповідників Російських, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив Божественну літургію в Патріаршому Успенському соборі Московського Кремля.

Після богослужіння Святіший Владика звернувся до присутніх із Первосвятительським словом.

Усіх вас, дорогі отці, брати й сестри сердечно вітаю з недільним днем, особливо ж — зі святом на честь святих новомучеників і сповідників Церкви нашої.

Сьогодні читалося послання апостола Павла до Коринфян, невеликий уривок з другого послання, де містяться чудові слова: Яка сумісність ідолів з Божим храмом? Але ви храми Божі, бо сказав Бог: І увійду в них, і піду з ними, і буду їм Богом, а вони будуть Моїм народом (див. 2 Кор. 6:16).

Згадуючи пам'ять новомучеників і сповідників, ми певною мірою можемо зрозуміти сенс їхнього подвигу, розмірковуючи над цим текстом. Яка сумісність між Божим храмом та ідолами? Але ви — храми Божі. Це апостол говорить коринфським християнам, а через них — усім нам. Кожна людина за задумом Божим є храмом Божим, тому що створена за образом і подобою Божою (див. Бут. 1:26). Людина несе в собі, у своїй безсмертній душі відображення Божественного життя, відображення вічності. Вона — вінець творіння, і як такий вінець є свідомо й вільно Божественним вмістилищем, якщо живе за Божим законом, вірить у Бога і Бога визнає вищою цінністю.

А що ж таке ідоли? А ідоли — це теж цінність для певних людей, які цих ідолів створюють або поклоняються ідолам, створеним іншими людьми. Ідол — це завжди творіння, можливо, навіть Боже творіння. Ми знаємо, як древні обожували явища природи — і грім, і блискавку, і бурю, небо й землю, і поклонялися їм як абсолютній цінності, вище якої немає нічого. Але, ставши на цей шлях, людство почало створювати інших ідолів — не Боже творіння, хоча й воно є негідним божественного шанування, але власні творіння і, що найстрашніше, саму себе, людину.

Як добре відомий нам цей вислів: «Людина — найвища цінність». А якщо вона вища цінність, і якщо вище цієї цінності немає нічого, то чому ж не поклонятися людині? І створювалися цілі філософії, які виховували людей у поклонінні людині. Обиралися окремі особистості — герої, правителі — вони обожувалися. Нам добре відоме таке поняття як «культ особи». Адже це теж ідол, створений людською уявою, певною хворобливою фантазією. Але можна цей ряд продовжувати без кінця: ідолами стають філософії, ідеології, політика, особистості. Сама людська природа, настільки підвладна пристрастям, порокам, спокусам і гріхам, обожується в тому вигляді, в якому вона існує, з тими самими гріхами й пороками. А звідси поклоніння цим порокам, ідолопоклонство.

А до чого ж тут мученики й сповідники? А до того, що їх також змушували поклонитися ідолам — ідолам політичним та ідеологічним. Їм так само пропонували, у кращому разі, поєднати храм Божий з ідолами, а в гіршому — зруйнувати будь-які Божі храми заради поклоніння ідолам. Але вони не пішли цим шляхом.

Зараз, дивлячись на цей подвиг, ми можемо сказати: «Авжеж, мужні люди». Але цього замало. Треба уявити собі атмосферу, в якій ці мужні люди пішли проти течії. Адже з ідолами пов'язувалося людське щастя, так само як в ті античні часи, коли з поклонінням ідолам пов'язувалося людське благополуччя, родючість, багатство, плотські насолоди, влада. Ось так і з новими нерукотворними ідолами пов'язувалося щастя, благополуччя, побудова справедливого суспільства, пришестя «царства божого» у світ, але без Бога! І як багато людей вклонилися тим ідолам, забувши про Бога! Бо правдивими є слова: «Несумісний ідол з храмом Божим». Якщо поклоняєшся ідолу, неможливо поклонятися Богові, Який у храмі присутній.

І сталося те, що сталося. Люди, поклоняючись ідолам ідеологічним і політичним, сприймали їх як найбільшу цінність, релігійно служили цим ідолам, віддаючи інколи навіть своє життя, не кажучи про комфорт, добробут, про життя інших людей — своє власне життя готові були покласти і клали на вівтар перед цими ідолами.

Ми знаємо, якою страшною кров'ю для всього народу обернулося це ідолопоклонство. Занадто багато було пролито крові. Здавалося б, ми повинні мати дуже сильне щеплення від усякої ідололатрії, від усякого ідолопоклонства, ми повинні бути так сфокусовані на шануванні Бога, на тій ідеї, що ідол і храм Божий несумісні, що ніякі інші спокуси нас не похитнуть. Але виявляється, що це не так, і наступні покоління людей, які прямо не пов'язані з тим трагічним досвідом ідолопоклонства, з його кривавими жертвопринесеннями, сьогодні віддають всі свої сили, часто сили молоді, міцні, тому, щоб служити новим культам, новим так званим вищим і абсолютним цінностям, пов'язаним, насамперед, із гріховним життям людини. Цими ідолами стають багатство, насолода, споживання, влада, гроші. Перед цими хибними цінностями, які оголошуються вищими, зводяться вівтарі і на них приносяться жертви — не криваві поки ще, слава Богу. Але скільки ж зруйнованих життів, покалічених доль! Скільки людей, які зруйнували себе зсередини поклонінням цим ідолам, порушили свою цнотливість, чистоту, святість, праведність, внутрішню цілісність! Як багато тих, хто зруйнував свої сім'ї, прирік на сирітське існування дітей за живих батьків! Як багато тих, хто в ім'я того, щоб нестримно насолоджуватися, творить беззаконня, протиправні дії. Злочинність, корупція і все те, що ми сьогодні перелічуємо як вади нашого суспільного життя, — це все наслідки ідолопоклонства.

Звичайно, новомученикам і сповідникам було важче, ніж нам. Сьогодні ніхто не загрожує ні смертю, ні тортурами, ні в'язницями, ні засланням за відмову поклонятися новим ідолам. Але в тому й трагедія, що без жодного примусу люди віддають себе ідолослужінню, відчуваючи навіть насолоду від цієї дії.

Що ж нас може врятувати від усіх цих помилок? Сильна віра, пам'ять про наших новомучеників і сповідників, які навіть перед загрозою смерті не поклонялися ідолам. Вони пішли в інший світ, вони пішли до Бога, вони стали героями для народу нашого і святими для Церкви. І сьогодні, прославляючи їх пам'ять і згадуючи всіх, їх же імена тільки Бог знає, ми просимо святих новомучеників і сповідників Церкви нашої бути з нами в цей непростий час зваблювання новими ідолами та новими помилками.

Якби Христос не прийшов, то ви б і гріха не мали, говорить Євангеліє. Але тепер знаєте те, що Він зробив і сказав, а тому маєте гріх на собі, якщо не виконуєте закону (див. Ін. 15:22). Ці слова можна застосувати і до тієї теми, про яку ми зараз розмірковуємо.

Якби не було прикладу новомучеників і сповідників, як у багатьох інших країнах, де все дуже просто, де відмова від Бога, ідолопоклонство начебто витікають з життя тих поколінь, що передували нинішньому. Часто відмова від віри, від Бога, розрив із християнською традицією деким сприймаються як природний розвиток філософської думки. Не мали вони цього страшного уроку покарання Божого за ідолопоклонство! Але наш народ має цей урок і має приклад великих святих новомучеників і сповідників. І тому ми повинні мати і здатність відбивати будь-які спокуси ідолопоклонства.

Ми повинні бути духовно сильним народом — не можемо бути іншими перед обличчям жертв наших батьків і дідів! Ми зобов'язані зберігати віру і визнавати тільки Бога вищою цінністю, Йому віддавати релігійне шанування, але ніяк не спокусам світу цього розумовим чи фізичним.

Віримо, що святі новомученики сьогодні з нами. Вони моляться за свою Церкву, вони моляться за свій народ. Силою їх молитов ми дійсно знаходимо здатність чинити опір ідолопоклонству, пам'ятаючи, що ми, християни, — храми Божі, бо Бог з нами. Він іде з нами, Він назвав Себе нашим Богом, а нас Своїм народом. Амінь.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Інші статті

Патріарша проповідь у Неділю за Богоявленням після Літургії в Олександро-Невському скиті

Патріарша проповідь у Хрещенський святвечір після Літургії в Олександро-Невському скиті

Патриаршая проповедь в день памяти преподобного Серафима Саровского после Литургии в Александро-Невском скиту

Патриаршая проповедь в Неделю по Рождестве Христовом после Литургии в Александро-Невском скиту

Слово Святейшего Патриарха Кирилла после великой вечерни в праздник Рождества Христова

Патриаршая проповедь в Рождественский сочельник после Литургии в Храме Христа Спасителя

Слово Святішого Патріарха Кирила перед молебнем на новоліття

Патріарша проповідь у Неділю 27-у по П'ятидесятниці після Літургії в Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь у день пам'яті благовірного князя Олександра Невського після Літургії у Храмі Христа Спасителя

Слово Святейшего Патриарха Кирилла в праздник Введения во храм Пресвятой Богородицы после Литургии в Храме Христа Спасителя в Москве