Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Слово Святішого Патріарха Кирила в неділю 2-у Великого посту, святителя Григорія Палами, у храмі Преображення Господнього в Богородському

Слово Святішого Патріарха Кирила в неділю 2-у Великого посту, святителя Григорія Палами, у храмі Преображення Господнього в Богородському
Версія для друку
31 березня 2013 р. 17:31

31 березня 2013 року, в неділю 2-у Великого посту, день пам'яті святителя Григорія Палами, архієпископа Фессалонітського, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив Літургію свт. Василія Великого в московському храмі Преображення Господнього в Богородському. Після закінчення богослужіння Предстоятель Руської Церкви звернувся до віруючих із проповіддю.

Ваші Високопреосвященства й Преосвященства! Шановний Миколо Вікторовичу! Дорогі отці, брати й сестри!

Хотів би всіх вас сердечно привітати з другим недільним днем Великого посту. Цей день присвячений пам'яті святителя Григорія Палами, архієпископа Фессалонікійського, який жив у далекому XIV столітті і залишив дуже глибокий слід в аскетичній думці й богослов'ї Православної Церкви.

У день, коли ми звершуємо пам'ять святителя Григорія, читалося Євангеліє недільного дня про зцілення розслабленого (Мк. 2:1-12). Чудове оповідання, про який ви щойно чули проповідь священика. Але от на що я хотів би звернути увагу в цьому оповіданні. Що таке розслаблений? Що взагалі таке хвора людина?

Задум Бога про людей полягав у тому, щоб усі були здорові. Хвороба є певним внутрішнім руйнуванням людського організму, порушенням ладу, який був Богом визначений і закладений у природу людини. Причина хвороб у роді людському безперечно пов'язана з гріхом, тобто з відмовою людини жити за Божим планом, за Божим задумом, за Божим законом. Це не означає, що кожне захворювання, від нежиті до найважчої хвороби, неодмінно є наслідком якогось гріха. Так думати не слід. Але наслідком гріха є хвороба як явище. Безлад у фізичному тілі людини є наслідком безладу в душі людській, наслідком розриву між Богом і людиною. Людство пішло не тим шляхом, цивілізаційна дорога виявилася викривленою, а тому все пішло шкереберть, у тому числі й хвороби стали руйнувати людське тіло.

Дійсно, образ розслабленої, дезінтегрованої людини, позбавленої цілісності, що втратила богозданну красу своєї природи — це нібито видимий образ гріха. Не особистого — ще раз повторюю — гріха, не гріха тієї людини, яка сама страждає на хворобу, а гріха, що почався з Адама і множився в кожній людській особистості настільки, що в певну мить рід людський був, як ми знаємо, змитий водою всесвітнього потопу. Але і це не зупинило людей, так що після потопу інерція гріха продовжувала призводити до все нових і нових тяжких наслідків.

Господь, звертаючись до розслабленого, говорить: відпускаються тобі гріхи твої. Звичайно, Він має на увазі не тільки особисті гріхи цієї людини, які, безперечно, були присутні в її житті, але він каже: ти звільняєшся від гріховних наслідків розвитку людського роду, у цю мить з тебе знімається відбиток покарання у вигляді хвороби.

Усі присутні були вкрай здивовані: хто ж може простити гріхи, як тільки один Бог? Спаситель не став переконувати їх у тому, що Він Син Божий, що Він єдиносущний Отцю, що Він має право прощати гріхи, тому що дійсно тільки Бог прощає їх. Він сказав дещо інше, але дуже зрозуміле людям.

А якщо сказати: «візьми ложе своє та й ходи» — що це означає? Чи може так сказати паралізованому той, хто не має права прощати гріхи? От логіка відповіді Спасителя. Він не чекає ніякої відповіді, а негайно говорить: «візьми ложе своє та й ходи». І встав розслаблений, ніби й не було ніякої хвороби, і пішов. Усе це руйнування цілісності організму, весь цей безлад у внутрішньому стані тіла — усе пройшло, і тіло наповнилося силою. Звідки ж ця сила, здатна відновити зруйнований людський організм, знову об'єднати те, що роз'єднане в людській природі? Усередині людського організму таких сил немає. Досить запитати будь-якого медика, і кожен скаже: з повної паралізації тіла людина силою свого організму вийти не може, потрібна якась особлива сила впливу ззовні. І ми знаємо, що в даному випадку цією силою була Божа благодать.

Є розділ фізики, який називається термодинамікою. Другий закон термодинаміки передбачає наростання у світі, у космосі так званої ентропії. Що ж таке ентропія? Це руйнування, це хаос, це наростання безладу; і вчені точно довели, що будь-яка система прагне до такого руйнування. Давайте подивимося на будівлю, за якою ніхто не доглядає. Міцна, стійка — але через певний час вона починає руйнуватися. У чому ж справа? Вона запрограмована на руйнування, і якщо через двісті, триста чи п'ятсот років до цієї будівлі ніхто не підійде, від неї залишиться тільки пагорб — усе буде зруйновано.

Кожен з нас це знає. Кожен знає, на що перетворюється будинок, якщо за ним не доглядати. Кожен знає, на що перетворюється наш організм, якщо його не лікувати. Кожен знає, на що перетворюється навколишній світ, якщо не піклуватися про нього. Отже для збереження життя потрібний певний енергетичний вплив ззовні. І цим впливом у тому самому разі, про який ми говоримо, — із розслабленим, — була Божественна енергія. Життєва система, що руйнується і нездатна до самовідновлення, отримала потужний енергетичний заряд, і встав розслаблений, узяв ложе своє і пішов у дім свій.

Як усе це пов'язано із сьогоднішнім недільним днем, зі святителем Паламою, архієпископом Фессалонікійським? Дуже пов'язано. Святитель, будучи афонським ченцем, людиною, що пройшла через школу внутрішнього духовного діяння, тобто роздуми над своїм життям, молитвою здобув особливу благодать Божу. Розмірковуючи про Фаворське світло — те саме, яким просяяв Господь, — він говорив, що це не рукотворне світло. На своєму власному досвіді, знаючи, що таке Божественна енергія, Божественна сила, святитель Григорій сказав: це не рукотворне світло, а явлення Божественної енергії, Божественної благодаті, і так вона відображається на людині, як відобразилася вона на Боголюдині Ісусі Христі.

У ту мить, коли розслаблений вставав, на ньому була ця Божественна енергія, на нього зійшло це світло. Ніхто його не бачив, але потужний Божественний імпульс організував дезорганізоване, інтегрував розділене, з'єднав те, що розпадається і явив людину здоровою, хоча мить тому вона була хворою.

Святі афонські подвижники, продовжувачі справи святого Григорія Палами, навчали про Божественне світло і намагалися це світло привернути І дивно — у них це виходило. Вони сиділи багато годин, спрямувавши свій погляд в область серця, і читали одну й ту ж молитву Ісусову: «Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене, грішного». Неможливо автоматично годинами повторювати одні й ті ж слова — збожеволієш, або нудно стане. Але вони повторювали їх протягом багатьох годин, тому що вникали в зміст кожного слова, і не стільки проймалися раціональним розумінням цих слів, як входили, через призивання імені Божого, у реальне спілкування з Господом. І свідки говорили, що на них відображався відбиток Фаворського світла, — це були світлі люди.

Відбиток Фаворського світла, Божественної енергії, Божественної благодаті відображається і на нас, простих людях. Адже кожен із вас напевно зустрічався з кимось, так що, глянувши в його очі, говорив: яка світла людина, як із нею добре! Як, напевно, багато хто з вас зустрічався і з тими, про кого, глянувши в очі, говорили: страшна людина. Зовнішність людини відображає її внутрішній стан, і тому невипадково відблиск Фаворського світла перебував на ликах афонських старців. Їх називали ісихастами, і це грецьке слово збереглося донині і в нашому богослов'ї, і в нашій аскетичній практиці. А святитель Григорій Палама є носієм цієї ісихастської традиції. Саме від неї отримав своє духовне виховання преподобний Сергій — це та ж сама епоха, XIV століття. Багато монастирів на Русі влаштовувалися за законами життя афонських обителей, маючи перед своїм зором приклад святителя Григорія Палами і афонських ченців.

А чому ми говоримо про це у другу неділю Великого посту? А тому що пост спрямований саме на те, щоб здобути Божественну благодать. Ми повинні зрозуміти, як це важливо для подолання хвороби — не тільки фізичної, а й духовної хвороби, хвороби нашої власної, хвороби суспільства, хвороби держави, хвороби всього людського роду.

Ніхто, ніяка система не може подолати ентропію, спираючись на свій власний внутрішній ресурс. Тільки Божественна сила, Божественна енергія може запобігти наростанню ентропії в людському роді, його розпаду і його загибелі. Усього цього вчить нас сьогоднішній день, і нехай допоможе нам Господь, проникнувши в глибину змісту другої неділі Великого посту, засвоїти ті великі й настільки значущі для спасіння думки, які донесло до нас за Божественною літургією слово Боже. Амінь.

Я хотів би сердечно подякувати Вам, отче Даміане, за Ваші труди тут, у цьому храмі. Я знаю Вас вже дуже-дуже давно — ми разом вчилися в Санкт-Петербурзькій духовній академії. Пам'ятаю Вас ще студентом, пам'ятаю Ваше весілля в академічному храмі. Радію, що, приїхавши до града Москви, Ви зробили свій гідний внесок у зміцнення церковного життя; і Преображенський храм у Богородському несе на собі відбиток Ваших трудів, Ваших турбот. Я хотів би подякувати, разом із Вами, і всьому духовенству, парафіяльному активу за ті чудові справи, які тут відбуваються. Ви маєте хорошу недільну школу, ви займаєтеся з молоддю, ви піклуєтеся про тих, хто потребує турботи. Ось так і повинна існувати православна громада. Іноді нам говорять, що все це дуже важко організувати — грошей немає, людей немає... Але якщо є щире бажання, якщо є готовність іти цим святим шляхом прилучення людей до Бога, то назустріч вийде Сам Спаситель. Він простягне руку, Він поведе, і люди знайдуться, і кошти знайдуться, і ентузіазм буде, і здоров'я буде, яке настільки необхідне кожному священику у здійсненні його трудів. Бажаю вам допомоги Божої і процвітання нашій Спасо-Преображенській парафії в Богородському. Нехай береже вас Господь.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші статті

Слово Святішого Патріарха Кирила після Літургії в храмі пророка Божого Ілії в Обиденському провулку в Москві

Слово Святішого Патріарха Кирила в День Хрещення Русі після Літургії в Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь після Літургії в Казанському соборі на Красній площі

Слово Святішого Патріарха Кирила в день пам'яті преподобного Сергія Радонезького після Літургії в Троїце-Сергієвій лаврі

Патриаршая проповедь в день памяти апостолов Петра и Павла после Литургии в Храме Христа Спасителя

Проповідь Святішого Патріарха Кирила в свято Вознесіння Господнього

Проповідь Святішого Патріарха Кирила в Неділю 5-ту після Пасхи, про самарянина

Проповідь Святішого Патріарха Кирила в Неділю 3-ю після Пасхи

Проповідь Святішого Патріарха Кирила в Велику П'ятницю

Проповідь Святішого Патріарха Кирила в Великий Четвер