Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Слово Святішого Патріарха Кирила після молебню біля мощей святителя Тихона, Патріарха Всеросійського, в Донському ставропігійному монастирі

Слово Святішого Патріарха Кирила після молебню біля мощей святителя Тихона, Патріарха Всеросійського, в Донському ставропігійному монастирі
Версія для друку
7 квітня 2013 р. 17:20

7 квітня 2013, у свято Благовіщення Пресвятої Богородиці і день преставлення святителя Тихона, Патріарха Московського і всієї Росії, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив молебень біля раки з мощами святителя у Великому соборі Донського монастиря м. Москви.

Після закінчення богослужіння Предстоятель Руської Церкви звернувся до учасників молебню з Первосвятительським словом.

Ваше Преосвященство! Високоповажний отче ігумене! Дорогі браття! Отці, браття й сестри! Усіх вас сердечно вітаю з великим святом Благовіщення Пресвятої Богородиці.

Саме в цей день, який ми прославляємо як початок нашого спасіння — «днесь спасіння нашого початок» (тропар Благовіщенню Пресвятої Богородиці), — у цей день святитель Тихон, обраний промислом Божим до несення Патріаршого служіння у Вітчизні нашій у найважчий, мабуть, за всю історію країни час, мирно відійшов до Господа. Навіть незалежно від фізичної причини смерті, яка донині покрита мороком і нікому не відома, він відійшов мирно, тому що, як святий угодник, був прийнятий Господом у Свої небесні обителі.

З історичної точки зору святителю Тихону мало чого вдалося зробити. Не вдалося запобігти розколу Церкви, знищенню храмів, розстрілу священиків і ченців. У цьому сенсі його служіння було тяжким хрестом — в ньому було дуже мало радості. Можливо, тільки перша радість народу у зв'язку з обранням на Патріарший престол, грандіозні хресні ходи, у тому числі на Червоній площі, у Петербурзі, в інших місцях, куди приїжджав святитель, духовно підтримували його у важкому служінні. Але з кожним місяцем ситуація ставала все більш і більш тривожною, небезпечною, руйнівною для Церкви.

Але святитель Тихон зробив найголовніше. Він зберіг Церкву нашу — нехай ущемлену, нехай зруйновану, нехай розділену, — але зберіг у найважчий час. Коли розкол набирав силу, коли державна влада, прагнучи до знищення Церкви, підтримувала всілякі розділення, коли, здавалося б, у Православної Церкви не залишалося жодних шансів вижити, коли Православну Церкву зневажливо називали «тихонівською» — не Христовою, не Православною, а «тихонівською», немов один із розколів, як один із варіантів Православ'я, коли дуже багато хто, злякавшись державної сили, а дехто і піддавшись пропаганді, переходив у стан розкольників, він не здригнувся. Що було б, якби і Патріарх пішов у розкол? Сьогодні не було би Православної Церкви, народ позбувся би благодаті. Але він не пішов, він залишився в Церкві, хоча простір церковний звужувався з кожним днем, і в цьому нев'януча історична заслуга святителя.

А тому все, що відбулося після Патріарха Тихона, стало продовженням його трудів. І приснопам'ятний Святіший Патріарх Сергій, і наступні Первосвятителі землі нашої продовжували те, що почав Святіший Тихон, — зберігати, оберігати, а коли відкрилася можливість, то й примножувати духовну силу руського Православ'я.

Сьогодні ми згадуємо його ім'я і, молитовно волаючи до нього, просимо, щоб, стоячи перед Всевишнім, він молився про Церкву нашу, про збереження її єдності, щоб ніде — ні в сучасній Росії, ні на Україні, ні в Білорусії, ні в якому іншому місці — ні розколи, ні єресі не могли потрясти єдність нашої Церкви, яка зберігає Передання, що почалося з Київської купелі Хрещення, яка, об'єднуючи народ, завжди була Матір'ю люблячою і турботливою. Особливо, коли наступали важкі історичні моменти, коли вирішувалася доля Вітчизни, Церква, підносячи палкі молитви і жертовно трудячись на благо свого народу, виконувала цю материнську місію. Віримо, що молитва святителя Тихона буде почута Господом, і Церква наша продовжить своє служіння за заповітами святителя, пам'ять якого ми нині урочисто святкуємо.

Сердечно вітаю всіх присутніх, а також козаків, які традиційно збираються тут, коли я здійснюю богослужіння в Донському монастирі — у головному місці, де в Москві духовно опікується козацтво. Хотів би побажати вам зберігати віру православну і, дивлячись на подвиги батьків і дідів ваших, зберігати Вітчизну.

Молитвами святителя Тихона нехай благословить усіх вас Господь. Амінь.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші статті

Патріарша проповідь у Хрещенський святвечір після Літургії в Олександро-Невському скиті

Патриаршая проповедь в день памяти преподобного Серафима Саровского после Литургии в Александро-Невском скиту

Патриаршая проповедь в Неделю по Рождестве Христовом после Литургии в Александро-Невском скиту

Слово Святейшего Патриарха Кирилла после великой вечерни в праздник Рождества Христова

Патриаршая проповедь в Рождественский сочельник после Литургии в Храме Христа Спасителя

Слово Святішого Патріарха Кирила перед молебнем на новоліття

Патріарша проповідь у Неділю 27-у по П'ятидесятниці після Літургії в Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь у день пам'яті благовірного князя Олександра Невського після Літургії у Храмі Христа Спасителя

Слово Святішого Патріарха Кирила в Неділю 23-ю по П'ятдесятниці після Літургії в Храмі Христа Спасителя