Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Слово Святішого Патріарха Кирила на зустрічі з делегацією Всеукраїнської громадської організації «Союз православних жінок»

Слово Святішого Патріарха Кирила на зустрічі з делегацією Всеукраїнської громадської організації «Союз православних жінок»
Версія для друку
9 квітня 2013 р. 23:46

9 квітня 2013 року в Патріаршій і Синодальній резиденції в Даниловому монастирі відбулася зустріч Святішого Патріарха Московського і всієї Русі Кирила з представницями Всеукраїнської громадської організації «Спілка православних жінок».

Предстоятель Руської Церкви звернувся до присутніх із промовою.

Вітаю вас всіх сердечно. Радий цій можливості зустрітися, з тим щоб продовжити наш діалог, який розпочався в Києві. Зберігаю в пам'яті цю чудову зустріч. Незважаючи на те, що той день був одним із найважчих у моєму житті з точки зору насиченості програми, і важко було все поєднати, з Божою допомогою вдалося це зробити і, можливо, одним із найяскравіших спогадів була зустріч з вами усіма, з вашою організацією. Вважаю, що час від часу нам потрібно неодмінно зустрічатися.

Мені відомі певні успіхи в діяльності вашої організації. Це, насамперед, те, що вдалося добитися плідної взаємодії і з Церквою, і з державними інституціями, і з громадськими організаціями. У житті громадської організації дуже важливим є фактор підтримки. Для того щоб бути ефективним, потрібно мати підтримку в суспільстві та підтримку в державних інституціях, а оскільки йдеться про православну громадську організацію, то й підтримку в Церкві. Знаю також, що розвивається плідно співпраця з жіночими організаціями Росії, Білорусі, Молдови, Грузії та Вірменії.

В останні десятиліття всій світовій спільноті, включаючи, звичайно, і країни Співдружності незалежних держав, в якості ідеалу улаштування суспільства й людини пропонується певна парадигма, сутність якої полягає у пріоритеті земних інтересів. Не потрібно про це багато говорити, досить увімкнути телевізор, незалежно від того, де цей телевізор стоїть — у Москві, у Києві, в Одесі чи в Тбілісі — скрізь одне й те ж, скрізь нас вчать того, що головними й справжніми цінностями життя є матеріальні цінності. Це підтримується певною ідеологією, імпліцитно присутньою в телевізійних програмах і взагалі в ЗМІ, величезним впливом реклами на людську свідомість. І відбувається переорієнтація людей з внутрішніх вертикальних вимірів на суто горизонтальні.

До речі, саме по собі дуже з'ясовним і зрозумілим є те, що сьогодні відбувається у свідомості сучасної людини, тому що ми так влаштовані, що нам потрібно піклуватися про самих себе, про свою плоть. Потрібно дихати, харчуватися, потрібно задовольняти багато інших потреб. Без цієї турботи про саму себе людина може загинути, і ми самі є найважливішим чинником у забезпеченні життєдіяльності нашої особистості. Тому турбота про матеріальне вкладена в природу людини, і не тільки людини, але й тваринного світу. І в самому цьому немає нічого поганого. Є погане в тому, що святі отці називають похіттю. А похіть — це повний пріоритет і панування інстинктів людських над її духовним життям.

Похіть плоті — це і є той самий гріх, який сьогодні не просто пропагується, а який стає певною ціннісною домінантою життя сучасної людини. І тут, звичайно, об'єктами впливу такого роду пропаганди є всі — і чоловіки, і жінки, і діти, і літні люди. Ми знаємо, що багато чого змінюється в ціннісних установках сучасної людини, а разом із втратою цієї вертикальної домінанти йдуть із життя дуже важливі цінності, такі, наприклад, як любов до Вітчизни, любов до свого народу, здатність піти на жертву. Навіщо жертвувати, коли потрібно споживати? Я ставлю запитання адептам цієї ідеї: ну добре, усе зараз мирно, спокійно... А якщо настане час ікс, коли потрібно захищати свою країну, свій народ, свою домівку — як піде в атаку, підніметься назустріч морю вогню людина, у свідомості якої — зберегти себе й забезпечити високий рівень життя? У таких граничних, кризових ситуаціях висвічується найголовніше — наявність або відсутність внутрішньої духовної сили людини. 

Жінки також є предметом особливого, як мені здається, інформаційного впливу, тому що абсолютно очевидно, що жінка — це хранителька домашнього вогнища, це певний центр у житті сім'ї. Ніхто цього не буде заперечувати. Чоловік своїм поглядом звернений назовні, він повинен працювати, заробляти гроші, а жінка завжди звернена всередину, там, де її діти, її домівка. І якщо руйнується ця надзвичайно важлива функція жінки, то слідом за цим руйнується все — і сім'я, і широко розуміючи — батьківщина. Недарма ми говоримо Батьківщина-мати. Адже це зовсім невипадково, бо жінка — хранителька домівки.

Ми знаємо, як діє ця хибна пропаганда хибних цінностей. Нав'язується думка, ніби покликання жінки бути матір'ю принизливо, що є більш високі й почесні обов'язки, що виконання властивих жінці служінь (я хотів би називати це саме служінням) ставить жінку в якесь підлегле становище стосовно чоловіка.

Мені багато доводиться спілкуватися з сімейними людьми, з сім'ями. Я дуже мало бачив сімей, де жінка була б у підлеглому становищі. І це, знову-таки, виникає не через те, що жінки мають якесь особливе прагнення керувати, а через те, що жінки сьогодні несуть особливу відповідальність не тільки за самих себе, за дітей, за чоловіка, за сім'ю — вони несуть відповідальність, у тому числі, і за збереження морального начала в житті суспільства. Я вже не кажу про те, що дуже багатьом жінкам доводиться і працювати, і займатися домівкою, і виховувати дітей, і нести навантаження, куди більш переважаюче навантаження чоловіків.

Вважаю дуже небезпечним явище, яке називається фемінізмом. Тому що феміністичні організації проголошують псевдосвободу жінок, яка насамперед має виявлятися поза шлюбом і поза сім'єю. У центрі феміністської ідеології — не сім'я, не виховання дітей, а інша функція жінок, яка нерідко протиставляється сімейним цінностям. Напевно, не випадково більшість лідерів фемінізму — це незаміжні жінки. Я звернув на це увагу, ще коли працював у Женеві у Всесвітній раді церков. Тоді тільки починала розвиватися феміністична тема. Будучи ще більш-менш молодою людиною, я дивувався тому, що лідери так званого феміністичного руху самі ніяк не пов'язані сімейними зобов'язаннями за рідкісним винятком. Усі тонкощі людських взаємин — любов, вірність, турбота, відповідальність — ідеологи фемінізму зводять до відносин соціальних, політичних, грошових і до розподілу влади й впливу. У цьому, я вважаю, міститься велика помилка цього явища.

Ще раз хотів би повернутися до теми сім'ї. Неможливо замінити матір і люблячу дружину ніякими соціальними функціями від держави. Тому що тільки в лоні живої і природної сім'ї можна дитину виховувати в любові та у високих моральних ідеалах.

Попри все це хотів би сказати, що не бачу нічого поганого в тому, щоб жінки робили кар'єру, займалися політикою, бізнесом та багатьма іншими речами, якими сьогодні в основному займаються чоловіки. Але повинен сказати, що в багатьох таких професійних галузях жінки досягають сьогодні дуже великих успіхів. Це свідчить про здібності й можливості жінки за умов правильного розподілу відповідальності, правильної системи пріоритетів і нести своє служіння дружини, матері, і одночасно приносити суспільну користь. Вважаю, що приклад вашої організації також потрібно взяти до уваги, відстоюючи цю тезу.

Перед кожним із нас сьогодні гостро стоять проблеми, однаково актуальні для більшості країн пострадянського простору. І тут я хотів би сказати, звичайно, про тему розлучень. Не скорочується кількість розлучень. Є деякі невеликі зрушення, але це все в межах соціологічної похибки. Зростання кількості дітей-сиріт та дітей, які залишилися без батьківської уваги, це теж велика тема. Я глибоко переконаний у тому, що саме жіночі організації повинні звернути увагу на питання усиновлення дітей, які є сиротами або просто залишені батьками.

Не можна обійти увагою і тему наркоманії, алкоголізму та злочинності в молодіжному середовищі, соціальної нерівності та багато іншого, що викликає реальну біль для нас усіх. Усі ці проблеми не зціляються зростанням економіки, збільшенням ВВП, будівництвом сучасної інфраструктури, появою засобів зв'язку й транспорту. Суспільство може бути дуже розвиненим і багатим, а проблеми, про які ми говоримо, можуть тільки наростати. І приклад багатьох західних країн є дуже переконливим доказом.

До цього ж має безпосереднє відношення скорочення народжуваності. Воно відбувається не тому що люди не мають достатніх матеріальних коштів — наші предки були незрівнянно біднішими за нас. Скорочення народжуваності походить від зміщення й руйнування цінностей, коли пріоритетом стає задоволення своїх власних потреб, своє егоїстичне «я». Ось тоді до уваги береться все — і гроші, і кількість житлоплощі, і наявність можливості проводити відпустку там, де хочеш. Нерідко саме ці чинники є визначальними в прийнятті рішення про те, чи мати більшу кількість дітей.

Вважаю, що цими проблемами повинні займатися сьогодні жіночі організації. Саме такі організації, які будують свою діяльність на духовно-моральних засадах, повинні звертати, насамперед, увагу на озвучення проблем, на формування громадської думки і, хотів би сказати особливо, — на те, що необхідно впливати на молодь, можливо, насамперед працюючи з дівчатами, формуючи ті жіночі ідеали жіночого життя, які сьогодні, як я вже сказав, руйнуються мас-медіа.

Сподіваюся, що добрі починання Спілки православних жінок України і надалі служитимуть на користь Церкви й суспільства. Оскільки Всеукраїнська спілка православних жінок спочатку позиціонувала себе як самостійну організацію, зі свого боку вважаю природною її організаційну незалежність за бажаності підтримки системних відносин із Міжнародною спілкою православних жінок на основі договорів і угод, спільних проектів.

Відрадно, що вже сьогодні подібна співпраця виражається у взаємній участі та в різних заходах, що проводяться тією чи іншою стороною. Я дуже цьому радий. Не обов'язково створювати якусь єдину організацію, особливо коли це складно з багатьох привхідних причин. Але дуже важливо домагатися високого рівня співпраці, взаємодії, і підтримувати одне одного, у тому числі, і в інформаційному просторі.

Хотів би висловити впевненість, що подальша співпраця нашої Церкви і Всеукраїнської спілки православних жінок допоможе нам усім разом відповідати на ті виклики, які сьогодні стоять перед суспільством, перед Церквою і перед кожною окремою особистістю.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Інші статті

Патриаршее поздравление епископу Орехово-Зуевскому Пантелеимону с 70-летием со дня рождения

Приветствие Святейшего Патриарха Кирилла участникам XXVII Генеральной ассамблеи Межпарламентской ассамблеи Православия

Виступ Святішого Патріарха Кирила на нараді з підготовки та проведення ювілейних заходів, присвячених 800-річчю від дня народження князя Олександра Невського

Поздравление Святейшего Патриарха Кирилла заслуженному деятелю искусств РСФСР А.Д. Заболоцкому с 85-летием со дня рождения

Привітання Святішого Патріарха Кирила новообраним головам регіонів Російської Федерації

Вітання Святішого Патріарха Кирила заступнику голови Ради Безпеки Росії Д.А. Медведєву з 55-річчям від дня народження

Вітання Святішого Патріарха Кирила голові Російського дитячого фонду А.А. Лиханову з 85-річчям від дня народження

Патриаршее поздравление архиепископу Тираспольскому Савве с 25-летием архиерейской хиротонии

Звернення Святішого Патріарха Кирила з нагоди Дня тверезості

Вітання Святішого Патріарха Кирила головному виконавчому директору компанії «Роснафта» І.І. Сєчіну з 60-річчям від дня народження