Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Проповідь Святішого Патріарха Кирила напередодні Великої середи в Хрестовоздвиженському Єрусалимському монастирі

Проповідь Святішого Патріарха Кирила напередодні Великої середи в Хрестовоздвиженському Єрусалимському монастирі
Версія для друку
1 травня 2013 р. 09:28

Увечері 30 квітня 2013 року Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил відвідав Хрестовоздвиженський Єрусалимський ставропігійний жіночий монастир у Домодєдовському районі Московської області, де взяв участь у вечірньому богослужінні напередодні Великої середи.

Після закінчення богослужіння Святіший Патріарх Кирил звернувся до присутніх із проповіддю:

Ваше Преподобіє, матушко Катерино! Дорогі отці, браття й сестри! Сестри святої обителі цієї!

Я хотів би висловити глибоке почуття радості й задоволення тим, що маю можливість молитися сьогодні разом з вами. Зараз ми звершили богослужіння, яке називається утренею Великої середи. День Великої середи, тобто завтрашній день, присвячений чудовій події — тому, як Господь перед початком Своїх страждань відвідав будинок людини на ім'я Симон (див. Мф. 26:6-13). І от під час вечірньої трапези до цього дому прийшла жінка поганої поведінки і, розбивши посудину з дорогоцінним миром, вилила його на Господа й Спасителя.

Зазвичай миром помазували царів на царство. Ця рідина коштувала величезних грошей — можливо, все, що скопила ця жінка, вона вклала в те, щоб це миро придбати. З точки зору здорового глузду — вчинок безрозсудний. Недарма Іуда, який був людиною скупою, нечесною, яка запускала руку в ящик, куди складалися спільні гроші всіх апостолів, обурився, — тому що вчинене жінкою не відповідало його внутрішнім життєвим установкам. Але Господь, звертаючись до апостолів, сказав: «Те, що зробила ця жінка, буде відомо всьому світу, скрізь, де буде проповідуватися Євангеліє». І сьогоднішнім богослужінням ми прославляли цей вчинок, прославляли заблудну жінку, яка через своє жертвоприношення отримала відпущення гріхів. Гріхи були прощені їй, вона душу свою очистила, намастивши тіло Спасителя, що йде на страждання і смерть.

Нам іноді здається, що в житті все слід робити виключно розумно, підпорядковуючи свої вчинки логіці, раціональному підходу до проблем, з якими ми стикаємося. Однак люди, що живуть за таким принципом, нерідко усвідомлюють наприкінці життя, що багато чого позбавлені — позбавлені внутрішньої радості, миру, спокою. Ці люди часом досягають великих успіхів у кар'єрі, у бізнесі, коли результатом роботи є отримання прибутку, — вони не розбивають дорогоцінних посудин з миром, вони складають гроші для чогось іншого.

Але ж є й ті, хто діє, з точки зору більшості, нерозважливо — напевно є такі і зараз серед нас. Одні, відмовляючись від усього, що дорого, близько, зрозуміло більшості людей, йдуть у монастир і все своє життя присвячують Богові, молитві, здійсненню добрих справ. Цей вчинок досі багато наших сучасників не можуть ні зрозуміти, ні правильно оцінити. Адже цей вчинок схожий на те, що зробила жінка. Вона всі свої кошти вклала в дорогоцінне миро, а людина, переступаючи монастирську огорожу і стаючи ченцем, усе своє життя присвячує Господу.

Але ми знаємо, що подібне нерідко відбувається і в миру, світськими людьми, які, переступаючи логіку й раціоналізм у своїх діях, роблять щось, що одні називають героїзмом, а інші — безглуздям. Ми знаємо, що у важкі моменти, коли над Батьківщиною нашої нависала смертельна небезпека, багато хто, не замислюючись, віддавав за Батьківщину життя. Цей вчинок практично нез'ясовний з точки зору так званого здорового глузду, яким сьогодні живе дуже багато хто, але саме завдяки героїзму наших воїнів ми здобули перемогу в страшній війні.

І в мирний час відбуваються такі «безрозсудні» вчинки. Коли високий начальник, який міг би відсидітися у своєму кабінеті, знаходить смерть, рятуючи людей з палаючого вогнем будинку, він з точки зору дуже багатьох здійснює безрозсудний вчинок. Але якби цей чудовий чоловік залишився живим, то на питання, чому він вчинив так, а не інакше, він напевно б відповів: «Інакше вчинити було не можна».

Ми повинні навчитися робити вчинки, які йдуть нібито проти загальної течії життя. Зараз більшість людей піклується про матеріальне благополуччя, про те, щоб споживати якомога більше матеріальних цінностей. Для багатьох це стає єдиною метою, а засоби масової інформації, телебачення, Інтернет нерідко роблять з таких людей національних героїв, створюючи тим самим абсолютно хибну систему цінностей, в яку занурені наші сучасники, у тому числі молодь.

Здатність здійснювати героїчні вчинки, приносячи в жертву самого себе, або те, що тобі дороге, або те, що ти зібрав за довгі роки, працюючи в ім'я вищих цілей; здатність життя своє віддати за ближніх своїх, як закликає нас Господь; здатність присвятити своє життя Богові, відмовившись від багатьох цінностей світу цього — усе це і є безрозсудні вчинки, які отримують найбільшу цінність в очах Божих.

Бог ніколи не буває нашим боржником — ми буваємо Його боржниками. І якщо ми щось робимо заради Нього, особливо якщо ми виявляємо турботу про тих, хто її потребує, — про хворих, нещасних, сиріт, людей похилого віку, престарілих, самотніх людей — то Господь прихиляє до нас Свою милість.

Сьогодні я отримав чудовий лист від одного багатого чоловіка, який багато грошей витрачає на те, щоб допомагати бездомним. І от він пише: «Ми звикли поклонятися Богу, дивлячись на прекрасні ікони. А я вчу себе поклонятися Богу, дивлячись на нещасних людей, тому що в них відображається лик страждаючого Спасителя». Ці чудові слова я навів вам сьогодні для того, щоб стало ясно: ми стаємо християнами, справжніми учнями Спасителя, коли ми, здійснюючи безрозсудні, з точки зору багатьох, вчинки, насправді віддаємо себе ближнім своїм, служачи тим самим Богові. Нехай Господь усіх нас зміцнить саме в такому способі життя, у таких думках і в таких справах.

Я хотів би особливо побажати Вам, матушко, і сестрам зберігати палке бажання служити Господу. Ви несете тут не найлегший послух. Монастир вимагає величезної уваги, турботи, сил. Потрібно все відновити, повернути первозданну красу цього місця. Саме по собі це місце є прекрасним, але які ж жорстокі рани залишаються досі на лику цієї обителі!

Знаю, що відродження обителі поєднується у ваших трудах з багатьма непростими обставинами, і тому хотів би від усього серця побажати допомоги Божої Вам і всім сестрам, впевненості у правильності зробленого вибору, і зміцнити вас у розумінні того, що чернече служіння є рівноангельским житієм — щоб ви могли, коли стає особливо скорботно й важко, згадати слова, які я вам сьогодні сказав, і знайти спокій і впевненість у тому, що ви йдете спасенним шляхом на славу Божу.

Усім же прочанам, усім тим, хто відвідує це святе місце, я також хотів би побажати допомоги Божої у вашому житті, миру душевного, міцності сил, радості напередодні Святої Пасхи і особливо — Божественної радості у світозору ніч Христового Воскресіння.

Нехай світло Воскресіння, нехай радість спілкування з Воскреслим Господом зміцнюють нас на наших життєвих шляхах. Амінь.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші статті

Патриаршая проповедь в день памяти апостолов Петра и Павла после Литургии в Храме Христа Спасителя

Проповідь Святішого Патріарха Кирила в свято Вознесіння Господнього

Проповідь Святішого Патріарха Кирила в Неділю 5-ту після Пасхи, про самарянина

Проповідь Святішого Патріарха Кирила в Неділю 3-ю після Пасхи

Проповідь Святішого Патріарха Кирила в Велику П'ятницю

Проповідь Святішого Патріарха Кирила в Великий Четвер

Патріарша проповідь у свято Входу Господнього в Єрусалим після Літургії в Храмі Христа Спасителя

Проповідь Святішого Патріарха Кирила в свято Благовіщення Пресвятої Богородиці після Літургії в Храмі Христа Спасителя м. Москви

Патріарша проповідь в Неділю 4-у Великого посту після Літургії в Храмі Христа Спасителя

Слово Святішого Патріарха Кирила в Неділю Торжества Православ'я після Літургії в Храмі Христа Спасителя