Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Слово Святішого Патріарха Кирила у Велику середу після Літургії Передосвячених Дарів у Храмі Христа Спасителя

Слово Святішого Патріарха Кирила у Велику середу після Літургії Передосвячених Дарів у Храмі Христа Спасителя
Версія для друку
1 травня 2013 р. 18:38

1 травня 2013 року, в середу Страсної седмиці, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив останню в цьому році Літургію Передосвячених Дарів у кафедральному соборному Храмі Христа Спасителя. Після закінчення Літургії Святіший Патріарх Кирил звернувся до пастви з Первосвятительським словом.

 

Дорогі владики, отці, брати й сестри!

Сердечно вітаю й поздоровляю з Великою середою. Це день, коли Церква згадує подію, що сталася перед початком страждань Господа в домі Симона прокаженого, коли під час вечері до Спасителя підійшла жінка і, виливши на Нього дорогоцінне миро, обтерла волоссям, викликавши подив учнів і особливо Іуди (Мф. 26:6-16).

Миро коштувало великих грошей — можливо, все, що жінка зібрала за своє життя, вона віддала на це помазання. І абсолютно невипадково, що саме в цю мить, коли відбувалося ця особлива, сповнена величезного внутрішнього сенсу дія, обурився Іуда. Той самий Іуда, який носив ящик, до якого складалися спільні для всіх апостолів гроші. Як оповідає Євангеліє, він був нечистий на руку і викрадав ці спільні кошти. Людина, поневолена пристрастю грошолюбства, не могла спокійно пережити те, що побачила, — як жінка блудна, грішна віддає останнє, як вона здійснює безглуздий, з його точки зору, вчинок. І от, не знаючи, як цьому вчинити опір, він говорить, що, мовляв, даремною є така трата, що ці гроші можна було б роздати жебракам. Але не про жебраків думав він, а про самого себе, бо був злодій, як говорить Святе Письмо.

У якомусь сенсі ставлення людини до грошей багато в чому визначає спосіб її життя. Ставлення до грошей не є чимось морально й духовно нейтральним — це ставлення нібито висвітлює саму сутність людини. Так, блудниця пожертвувала всім заради Господа — невідомо, чи залишалися у неї взагалі якісь кошти. А Іуда викрадає те, що йому не належить...

Та, що помазала тіло Спасителя, жила в особливому внутрішньому світі. Зовні вона, звичайно, була жінкою грішною, але всередині неї відбувалася величезна боротьба. Вона усвідомила свою гріховність, свою неправедність і, бажаючи очистити себе від тяжкого вантажу гріха, принесла Спасителю цю жертву.

А Іуда був у числі праведних. Він один із Дванадцятьох апостолів. Він той, хто щодня чув слова Господа. Він той, хто був свідком Його чудотворень. Він жив не просто в атмосфері особливого духовного життя — він жив поруч із Богом втіленим, Який не приховував Своєї великої чудодійної сили, сили Свого слова, сили Своєї дії. Які гроші, яке грошолюбство, яке злодійство могли бути поруч не просто зі святинею, не просто з храмом, а з Самим Богом втіленим! Отже Юда був настільки затьмарений пристрастю, що не бачив того, що здійснюється Спасителем, не розумів і не чув Його голосу. Пристрасть затьмарила все, і не було вже ніякої надії на спасіння.

Усе це виявляється в останній дії Іуди. Обурившись на жінку, усвідомивши, що між ним і нею, між ним, з одного боку, і його Вчителем і апостолами, з іншого, — безодня, що вони належать до різних, несумісних світів, він приймає рішення зрадити Спасителя. Іуда йде і продає Його за 30 срібняків, що складало малу частину того, що жінка пожертвувала Спасителю, виливши на Нього дорогоцінне миро. Два світи, два способу життя, два світогляди зіткнулися в трагедії, розповідь про яку ми почули в сьогоднішньому Євангелії.

Чому ж пристрасть грошолюбства є показником рівня духовного життя людини? А тому що грошолюбство поневолює людину. Пристрасть наживи позбавляє людей розуму, позбавляє честі, позбавляє здатності виконувати обов'язок. Усе підпорядковується тому, щоб мати гроші й витрачати їх; можливо, навіть не витрачати, а тільки мати. Грошолюбство дійсно поневолює душу людей.

Як чудово сказав про це святитель Іоанн Златоуст: нам належить мати таке ставлення до грошей, яке було б подібним ставленню хазяїна, — щоб керувати, а не бути керованим. Дійсно, панувати над усім ми покликані Самим Господом, Який поставив людину на чолі творіння, зробив її господарем райського саду, довірив їй весь світ, щоб вона ним керувала. Якщо ж людина стає рабом, у тому числі рабом матеріальних цінностей, вона позбавляється волі. Багатим здається, що через гроші вони знаходять свободу — можуть подорожувати, можуть виконувати будь-яку свою примху, можуть займатися чим хочуть. Нерідко багаті так і відповідають на питання, навіщо їм гроші: «Для того щоб почувати себе вільними», — одночасно стаючи рабами цих самих грошей.

Невипадково саме грошолюбство супроводжувало зрадництво. Не блуд — блудниця покаялася! — а грошолюбство. Нам іноді здається, що блуд — найстрашніший гріх. Дійсно, страшний гріх; однак грошолюбство — гріх не менш страшний, тому що і те, і інше поневолює людину, і те, і інше руйнує її свідомість і руйнує орієнтири в її житті. Але влада грошолюбства, як бачимо з цього Євангельського тексту, стає іноді страшніше влади блуду.

Сьогодні загальною тенденцією в розвитку людства є прагнення до матеріальних благ і до володіння грошима. Сьогодні все перераховується на гроші, ніби не існує ніяких інших еквівалентів. Це страшна тенденція, яка реально поневолює і особистість, і цілі суспільства, і здатна закабалити й поневолити дияволові всю людську сім'ю.

От чому сьогоднішній Євангельський текст має величезне значення для духовного життя людей. Якщо ми хочемо бути з Господом, якщо ми хочемо бути вільними, якщо ми хочемо бути здатними виконувати Його волю, ми повинні панувати над грошима, а не гроші над нами.

І от які чудові думки ми зустрічаємо у того ж Іоанна Златоуста. Він каже, що гріх грошолюбства нерідко починається зі спроб людини збирати кошти для того, щоб роздавати їх бідним. Ми знаємо, що нерідко створюються благодійні фонди, начебто для добрих цілей, але насправді все дуже часто завершується елементарною корупцією, викраденням цих самих коштів.

От чому, перебуваючи в Церкві, яка покликана служити, у тому числі, жебракам, нужденним людям, яка покликана збирати для них кошти, ми всі повинні пам'ятати про те, яка велика спокуса прихована в грошах і яка велика відповідальність лежить на тих, хто отримує з рук людей гроші на добрі справи. А зі всіх поневолень гріхом грошолюбства найстрашніше — це святотатство, коли кошти, які люди приносять Богові, неправедно витрачаються на задоволення грошолюбивої пристрасті тих, хто ці гроші бере у свої руки. От чому духовенство несе величезну відповідальність за те, щоб усі гроші, які складаються біля вівтаря Господнього, які приносяться віруючими, направлялися тільки на ті цілі, на які люди бажають їх направляти. Якщо ж хтось робить щось інше, він впадає у страшний гріх святотатства, бо гроші, пожертвувані Богу, присвячені Йому й мають використовуватися точно згідно з цим присвяченням.

Церква повинна служити сьогодні прикладом для всього суспільства, у тому числі в плані використання матеріальних коштів. Думаю, сьогоднішній день багатьом дає прекрасну можливість поміркувати, у якому відношенні вони знаходяться з матеріальними цінностями: хто кого поневолив, хто ким керує, чи вільні ми від тяжіння грошолюбством, так щоб виконувати закон Христовий.

Ми вступаємо в особливі дні Святої і великої Страсної седмиці. Щойно, після закінчення Божественної літургії, востаннє була прочитана молитва «Господи й Владико життя мого...», якою ми супроводжували наше великопісне поприще. З сьогоднішнього дня до свята Святої Трійці забороняються земні поклони, крім колінопреклонінь перед Святою Плащаницею. На нас чекають дні особливих духовних роздумів про подвиг Христа Спасителя, про Його страждання і смерть. Нам доведеться пережити радість недільної Пасхальної ночі. І дай Боже, щоб майбутні дні всім нам послужили для духовної науки, для зміцнення нашої віри, для зміцнення нашого благочестя, наповнюючи нас силою йти шляхом, позначеним заповідями Самого Господа й Спасителя нашого. Амінь.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші статті

Патриаршая проповедь в день памяти апостолов Петра и Павла после Литургии в Храме Христа Спасителя

Проповідь Святішого Патріарха Кирила в свято Вознесіння Господнього

Проповідь Святішого Патріарха Кирила в Неділю 5-ту після Пасхи, про самарянина

Проповідь Святішого Патріарха Кирила в Неділю 3-ю після Пасхи

Проповідь Святішого Патріарха Кирила в Велику П'ятницю

Проповідь Святішого Патріарха Кирила в Великий Четвер

Патріарша проповідь у свято Входу Господнього в Єрусалим після Літургії в Храмі Христа Спасителя

Проповідь Святішого Патріарха Кирила в свято Благовіщення Пресвятої Богородиці після Літургії в Храмі Христа Спасителя м. Москви

Патріарша проповідь в Неділю 4-у Великого посту після Літургії в Храмі Христа Спасителя

Слово Святішого Патріарха Кирила в Неділю Торжества Православ'я після Літургії в Храмі Христа Спасителя