Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Слово Святішого Патріарха Кирила на церемонії вручення Патріаршої літературної премії ім. святих Кирила й Мефодія

Слово Святішого Патріарха Кирила на церемонії вручення Патріаршої літературної премії ім. святих Кирила й Мефодія
Версія для друку
23 травня 2013 р. 11:43

22 травня 2013 року Святіший  Патріарх Московський і всієї  Русі Кирил очолив урочисту церемонію  обрання та нагородження лауреатів Патріаршої  літературної премії імені святих рівноапостольних  Кирила й Мефодія. Після закінчення представлення  номінантів Предстоятель Руської Православної  Церкви звернувся до присутніх зі словом.

Ваші Високопреосвященства й Преосвященства!  Всечесні отці! Дорогі брати й сестри!  Пані та панове!

Усіх вас сердечно вітаю за звичаєм,  який прийнятий у пасхальний період,  радісними словами: Христос Воскрес!

Ми починаємо процедуру  обрання лауреатів премії святих  рівноапостольних Кирила й Мефодія.  Премія, як ви знаєте, існує вже три  роки, і за цей час нагородою  були відзначені чудові літератори, які  зробили значний внесок у затвердження  духовних, моральних цінностей у  житті нашого суспільства. Це справжні  подвижники духу, люди, які всупереч  попиту моди прагнуть зберігати вірність  Богові, народу своєму, Вітчизні, вірність  тим самим традиціям, в яких вони  виховалися як громадяни і як письменники.

Чудово, що ці люди не гоняться ні за якими  рейтингами і навіть за величезними  письменницькими гонорарами. На таких  письменниках-подвижниках, на такому малому  стаді, висловлюючись мовою Святого  Письма (див. Лк. 12:32), у сучасному  літературному русі тримається вітчизняна  культура слова, що створювалася століттями.

Премія невипадково носить ім'я  святих рівноапостольних Кирила й Мефодія,  пам'ять яких ми будемо післязавтра  урочисто відзначати. Саме труди солунських  братів дали імпульс інтелектуальному,  духовному та культурному розвитку слов'янських  народів і сприяли залученню цих народів  до багатющої спадщини Візантії та Риму.  Насіння, колись кинуте рівноапостольними  вчителями на благодатний слов'янський  грунт, принесли рясні сходи в найрізноманітніших  сферах народного життя. Одним із таких  сходів, яскравим явищем у слов'янській  літературі, стала класична російська  література, вкорінена в кирило-мефодіївській  традиції.

Національна література — це свого  роду віддзеркалення того культурного  шляху, який пройшов народ, що її створив.  Усім нам добре відомо, що протягом  століть культурний шлях руського народу  визначався православною вірою. Класична  російська література незмінно грунтувалася  на ідеалах і цінностях, даних людині в  Божественному Одкровенні. Олександр  Сергійович Пушкін говорив про те, що геній  має прямувати до Неба. Саме ця спрямованість  до Неба, напружені роздуми про Бога, про  Його творіння, про людину, про пошуки  Бога, про взаємини людини з Богом, безперестанні  пошуки Істини стали рисами, які визначили  своєрідність російської літератури і  поставили її в ряд найважливіших явищ  світової культури.

Внаслідок політичних, соціальних та  економічних потрясінь, які спіткали  країну наприкінці минулого століття,  наш народ виявився відірваним від  тієї ціннісної парадигми, яка століттями  визначала його національну ідентичність,  перестав відчувати себе включеним  у культурно-історичний простір  Руського світу. Багато в чому це відбилося  й на ставленні до літератури, яка  часто вже не розглядається як  джерело моральних ідей і один  із важливих засобів пізнання людиною  самої себе та світу, що її оточує.

В'ячеслав Івáнов, говорячи про взаємини  мистецтва з навколишньою дійсністю, зазначав,  що мистецтво відповідає на вимоги життя  поступовою переоцінкою цінностей. На  жаль, про сучасну літературу можна сказати,  що вона значною мірою відповіла на вимоги  життя втратою цінностей, причому цінностей  як етичних, так і естетичних. Не хочеться  говорити, що це має місце в усьому обсязі  російської літератури, але, на жаль, якщо  подивитися на видання, які користуються  найбільшим попитом, то можна сміливо  сказати, що в цих виданнях якраз ми не  знайдемо справжніх цінностей та зв'язків  з тієї великою моральною та культурною  традицією, яка так блискуче була представлена  в класичній російській літературі.

Сучасна масова культура, що отримала  назву постмодерністської, є ні чим  іншим, як культурою відносності, культурою  антицінностей. Коли цінності стають відносними,  то вони перетворюються на антицінності.  Ця література не приймає сакрального  виміру людського життя, вона вихолощує  сакральне і руйнує традиційні моральні  орієнтири. Нерідко в цій літературі розмиваються  межі добра й зла настільки, що від неї  віє духом апокаліпсису.

Культура постмодернізму, скільки  б приставок «пост» ми до неї не  додавали, не спроможна вивести сучасну  людину з глибокої духовної і моральної  кризи, в якій вона опинилася. А чому?  Та тому що культура, побудована на запереченні  досвіду попередніх поколінь, на запереченні  традицій, на руйнуванні вічних моральних  істин, на постулюванні відносності моральних  норм, апріорі є деструктивною і ввергає  людей у страшний духовний хаос. І тому  вона нежиттєздатна.

Життєздатним є лише те, що несе  в собі добро, що запліднює особистість  і суспільство. І доказ тому —  багата культурна спадщина, залишена  нам великими слов'янськими первоучителями.

Хтось міг би резонно поставити  питання: і що ж, невже потрібно повернутися  до класичних зразків і почати  писати як Пушкін, Гоголь чи Достоєвський?  Звичайно, в сучасних умовах це неможливо,  тому що світ став іншим, людина стала  іншою, з'явилися інші критерії, у  тому числі й оцінок того, що відбувається.  Але що найголовніше — з'явилися  нові категорії думки. Разом із розвитком  суспільства повинна розвиватися  й культура. Буквальне повернення  до джерел можна було б уподібнити  тому, як якби дорослій людині запропонували  лягти в колиску, де вона лежала,  коли була немовлям, сказавши при цьому,  що їй має бути там добре, тому що  вона там народилася.

Так як же поєднати традицію і сучасність?  Відповідь на це питання намагалися  знайти багато філософів. І, на мій погляд,  найбільш вдалою таки була відповідь  отця Георгія Флоровського, видатного  богослова, мислителя першої половини  ХХ століття, який, розмірковуючи про застосовність  патрологічної спадщини до сучасності,  дійшов висновку про необхідність говорити  про патристичний синтез. Патристичний  синтез — це включення цінностей патрологічної  спадщини в сучасну культуру, у тому числі  і в сучасне богослов'я. Чудове гасло —  «Вперед — до Отців». Не назад в історію,  не фразеологічне копіювання отців, що  іноді, на жаль, буває і в сучасній церковній  проповіді, коли люди не можуть зрозуміти,  якою мовою священик говорить. Я отримую  часом листи з проханням про те, щоб богослужіння  проходило російською мовою. Коли вступаєш  у діалог з такими людьми і запитуєш: «А  що вас не влаштовує в богослужінні? Чому  ви наполягаєте на тому, щоб неодмінно  російська мова використовувалася?», Відповідь  звучить така: «Виходить батюшка проповідувати,  а ми нічого не розуміємо». Але ж йдеться  не про слов'янську мову, йдеться про таку  російську мову, якою не можна говорити  сучасній людині, якщо вона хоче бути переконливою.

У цьому сенсі повернення до традиції  — це не буквальне повернення, це  не повторення зразків, тому що ніколи  не можна скопіювати так, щоб копія  була рівнозначною або перевищувала  за своїм значенням оригінал. Тому  не назад у минуле закликав повернутися  в тому числі й отець Георгій  Флоровський, а творчо засвоївши досвід  святих подвижників, спрямуватися в майбутнє.  Переконаний: така модель застосовна і  до літератури, і до всієї культури в цілому.  Подібне осмислення приведе й до появи  нових, чудових літературних напрямків  і течій, оновить інтелектуальне й духовне  життя суспільства. А без такого руху вперед  наш рух знову супроводжуватиметься розривами,  розломами історичної традиції, які так  боляче вдаряють по цілісності людської  особистості.

Разом із тим, незважаючи на те, що сьогодні  багато говорять про кризу культури,  про те, що сучасну літературу не  можна порівнювати з класичною  літературою, було б несправедливим  сказати, що сьогодні немає хороших  письменників. Такі автори є. Вони працюють  у різних жанрах і різною мірою  відомі. Вони належать до різних поколінь,  проте їх об'єднує прагнення затверджувати  в суспільній свідомості непорушні  ідеали й цінності та відстоювати  ідеали й цінності. Саме ті письменники,  які усвідомлюють себе духовними  наступниками вітчизняних класиків  і продовжувачами їхнього служіння,  не йдуть на етичні й естетичні  компроміси на догоду вимогам масового  читача, стають лауреатами Патріаршої  літературної премії.

Сподіваюся, що наші спільні труди  послужать вихованню читачів, читачів,  які були б далекі від естетичної невибагливості  й споживацького ставлення до літератури.  Упевнений, що саме така творчість, про  яку я щойно сказав, допоможе пробудити  в суспільстві інтерес до книг, які духовно  підносять людину, свідчать про необхідність  керуватися в житті богозаповіданими  ідеалами любові й добра.

Цими словами я б і хотів  відкрити процедуру обрання лауреатів  премії імені святих раноапостольних  Кирила й Мефодія.

Прес-служба Патріарха Московського  і всієї Русі

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші статті

Патриаршее поздравление епископу Сочинскому Герману с 55-летием со дня рождения

Поздравление Святейшего Патриарха Кирилла народному артисту РСФСР В.Г. Захарченко с 85-летием со дня рождения

Патріарше вітання настоятельці Борисоглібського Аносиного ставропігійного монастиря ігумені Марії (Солодовниковій) з 10-річчям зведення у сан ігумені

Патріарше вітання настоятельці Пюхтицького монастиря ігумені Філареті (Калачовій) з днем народження

Вітання Святішого Патріарха Кирила з нагоди 125-річчя Державного Руського музею

Звернення Святішого Патріарха Кирила у зв'язку із ситуацією навколо Києво-Печерської лаври

Патріарше привітання митрополиту Казанському Кирилу з 25-річчям архієрейської хіротонії

Послання Святішого Патріарха Кирила Блаженнішому Митрополиту Варшавському Саві

Привітання Святішого Патріарха Кирила учасникам конгресу Міжнародного руху русофілів

Патріарше привітання настоятельці Стефано-Махрищського ставропігійного монастиря ігуменії Єлисаветі (Жегаловій) з днем народження