Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

«Слово пастиря». Випуск від 27 липня 2013 року

«Слово пастиря». Випуск від 27 липня 2013 року
Версія для друку
27 липня 2013 р. 16:45

У черговому випуску авторської програми «Слово пастиря», що вийшов в ефір 27 липня 2013 року, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил міркує про те, яку роль відіграло прийняття Православ'я в історії східнослов'янських країн.

Доброго ранку, дорогі телеглядачі!

Сьогоднішню передачу ми присвятимо дуже важливій події. Наближається святкування 1025-річчя Хрещення Русі. Багато людей середнього та старшого покоління пам'ятають, як 25 років тому урочисто, у важких умовах тоді ще атеїстичної держави, святкувалося 1000-річчя Хрещення Русі.

Святкування не було надто широким. Влада намагалася обмежити все вузьким простором тодішнього церковного життя. Але ж не вийшло! Потреба у людей у відновленні історичної справедливості, у поверненні до своїх духовних джерел була настільки сильною, що ніякі зовнішні чинники не могли зломити цієї внутрішньої енергії людей. І святкування виявилося не формальним, але дуже значущим.

Для багатьох те, що сталося 25 років тому, стало нібито новою точкою відліку в їх власному житті. Вони побачили Церкву, вони звернулися до своїх коренів. І після цієї події почалося те, що ми стали називати «другим Хрещенням Русі», коли десятки й сотні тисяч людей почали звертатися до храмів для прийняття Хрещення, маючи до того внутрішню потребу.

Тепер ми будемо святкувати 1025-річчя Хрещення Русі. Але, як 25 років тому, так і сьогодні виникає питання у багатьох представників інтелігенції, у думаючих людей, та й у тих, хто не дуже часто звертається до книг: «А, власне кажучи, що сталося тоді, 1025 років тому? Що дало нам, нашій країні, усім країнам історичної Русі Хрещення?»

Я хотів би проілюструвати наслідки Хрещення на особистості князя Володимира. Київський князь Володимир Святославич, добре відомий усім за підручниками історії. У Володимира були ще два брати від того ж батька, князя Святослава, який, у свою чергу, був сином князя Ігоря — того самого Ігоря, про якого більшість телеглядачів знає з курсів історії. Це його непокірні древляни розірвали на двох деревах, це за нього помстилася його дружина — княгиня Ольга. Отже дідом князя Володимира був Ігор, а батьком — Святослав; і у Володимира були ще два брати, як я вже сказав, — Ярополк і Олег.

Після смерті Святослава Ярополк став княжити в Києві, Олег — у древлян, а Володимир — у Новгороді. Ну, здавалося б, три брати, три уділи — живіть у мирі. Але відбувається дещо прямо протилежне. Ярополк вбиває Олега і збирається йти на Новгород, щоб убити Володимира, свого другого рідного брата. Володимир, розуміючи, що не впорається з дружиною Ярополка, біжить до варягів, збирає якесь військо. Ярополк повертається до Києва. Але тепер вже Володимир, що має військову силу, достатню для захоплення Києва, йде на свого рідного брата, хитрістю заманює його до себе і вбиває.

Ось картина з життя дохристиянської Київської Русі. Три брати — три смертельні вороги. Потрібно сказати, що і після прийняття християнства були, звичайно, і міжусобні війни, були й випадки вбивств. Але це вже не було явищем повсякденним, яке не отримувало жодної критичної оцінки з боку людей. А до того була певна норма: три брати — маленька звірина зграя.

Ну, а що стосується особистого життя Володимира? Він одружується з полоцькою княжною Рогнідою, а коли вбиває Ярополка, бере в дружини і його дружину-грекиню. Від неї народжується один із синів Володимира. Крім того, він має безліч наложниць — отаке сімейне життя.

Князь Володимир, як і його предки, звертав свої погляди на сусідів і воював досить успішно. Він поширив свій політичний вплив, отже, межі єдиної давньоруської держави, на Червону Русь — тобто на крайній захід, на Волзьку Булгарію — схід, на в'ятичів — північ. Новгород історично входив до складу єдиної руської держави, на півдні — Тмутаракань, Причорномор'я. Величезна країна!

Але цього замало. Як і його попередники, князь Володимир іде на південь, бажаючи захопити Візантію, і здобуває першу перемогу в цьому поході. Він захоплює місто Корсунь, яке ми сьогодні називаємо Севастополем, — у ту пору там була візантійська колонія. Захопивши Корсунь, він виставляє ультиматум двом співцарюючим візантійським імператорам Василю й Костянтину: «Віддайте свою сестру Ганну мені в дружини, і тоді не піду далі на Візантію». Імператори йдуть назустріч, але тільки за однієї умови: якщо Володимир прийме хрещення.

Володимир і до цього прагнув здобути іншу віру, хоч і був завзятим язичником і споруджував зображення Перуна, Дажбога та інших стародавніх слов'янських ідолів-божеств. Навіть там, де ці культи не були поширені, як, наприклад, у Новгороді, Володимир, запанувавши в Києві, призначив посадником близького йому Добриню, і той і в Новгороді заснував капище Перуна. Але, будучи внутрішньо незадоволеним язичницькою вірою, князь Володимир шукає певний духовний вихід з тієї ситуації, в якій знаходилися він і його предки. І ми знаємо, що, випробувавши деякі віри, він зупиняє свою увагу на Православ'ї, на східному християнстві, на тій вірі, яка була прийнята візантійцями.

Захопивши Корсунь, Володимир приймає хрещення, одружується з Ганною, і з цього моменту починається новий відлік у його житті. Нібито підмінили цього розгульного, жорстокого, підступного князя! Він починає будувати храми, він починає годувати жебраків, він починає піклуватися про хворих. Хворих і незаможних у стародавньому Києві пригощають рибою і квасом. Можна уявити, щоб це було можливим, коли Володимир був язичником? Зовсім ні! І це внутрішнє переродження було настільки очевидним, що колись грізного, жорстокого і, звичайно, несправедливого князя народ став називати Красним Сонечком.

Чому я розповів вам історію князя Володимира, яку багато хто з вас, можливо, добре знає? Для того щоб на прикладі особистості можна було зрозуміти, що відбулося в результаті прийняття хрещення тільки з однією людиною. Але ж Володимир хрестив всю Русь. 1 серпня (за старим стилем) 988 року в Дніпрі були хрещені кияни — за наказом князя, хоча багато хто вже мав потребу в такій дії, тому що в Києві вже були грецькі священики, привезені ще бабкою князя Володимира княгинею Ольгою, і навіть у дружині князя було багато християн. Те, що сталося тоді в Києві, мало величезне значення для подальшого життя всієї Київської Русі. Народ хрестився, народ прийняв віру, і після цього, як я вже сказав, почалося будівництво храмів і поширення Православ'я по всій території величезної Київської держави.

І тепер постає, можливо, найважливіше питання: а що все це означало для життя народу? На прикладі князя Володимира можемо сказати, що це означало для окремої людини — це зміна способу життя, способу мислення, це інші цінності, це інша поведінкова модель. А для держави, для народу це означало зміну історичного курсу. Хрещення Русі — це подія епохального значення не тільки для самої Київської Русі, не тільки для Європи. Ця подія має епохальне значення для всього світу.

І ось тепер давайте розберемося, чому ж так. Що було прийнято разом із християнством? Було прийнято систему цінностей — євангельських цінностей, яких не існувало в язичницькому суспільстві. Ця система цінностей багато в чому стала визначати й відносини людей — не тільки в сім'ї, а й у суспільстві; ця система цінностей сформувала особисту й суспільну мораль.

Не можна сказати, що всі стали святими людьми. Багато було і розбійників. Не так швидко здійснювалася християнізація народу, та й князі-християни нерідко виявляли жорстокість, воювали один з одним — чого варте лише суперництво Москви, Твері й Рязані. Проте, глибинні зміни в духовному житті людей відбулися, і ці зміни особливо стали розвиватися з часом, — і все ж це відбилося на внутрішньому й зовнішньому житті людей.

А якщо говорити про зовнішнє життя? Адже богослужіння вимагало наявності книг. Богослужіння без книг здійснювати неможливо, а книг же на Русі й не було. Звідкись тексти треба отримати, і стали отримувати книги з Болгарії. А в Болгарії ці переклади з грецької з'явилися, як ви знаєте, в результаті праць святих рівноапостольних Кирила, Мефодія та їхніх учнів. І ця кирило-мефодіївська писемна традиція перекочувала на Русь. Люди почали використовувати тексти, отже, вивчати граматику, вивчати мову, з'явилася писемність. А що ж таке книжність, що таке писемність? Адже це система зв'язків — як ми, сучасні люди, сказали б, система комунікацій. І за допомогою цієї системи Русь увійшла в культурне життя Європи.

Чому Європи, а не тільки Візантії? Та тому що Європа була єдиною, не було ще розділення Церков, і Візантія була органічною частиною єдиної Європи, причому найбільш освіченою, найбільш, як ми б зараз сказали, прогресивною. Через комунікацію з Візантією — культурну, письмову комунікацію — Росія увійшла в загальноєвропейський культурний простір, що відкрило величезні горизонти не тільки для культурного, духовного, але й для політичного розвитку нашого народу.

На цьому ми закінчуємо нашу передачу. Боже благословення нехай перебуває з усіма вами, і продовжимо міркувати на тему 1025-річчя Хрещення Русі наступного разу.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Матеріали за темою

Виступ митрополита Волоколамського Іларіона на презентації китайського видання книги Патріарха Московського і всієї Русі Кирила «Слово пастиря» [Стаття]

У Москві відбулася презентація китайського видання книги Патріарха Московського і всієї Русі Кирила «Слово пастиря»

Вийшло у світ шосте видання книги Святішого Патріарха Кирила «Слово пастиря. Бог і людина. Історія порятунку. Бесіди про православну віру »

У Гонконзі пройшла презентація книги Святішого Патріарха Кирила «Слово пастиря» китайською мовою

Митрополит Київський Володимир взяв участь в урочистостях у Дніпропетровській єпархії, присвячених 1025-річчю Хрещення Русі

У Римі відкрилася виставка, присвячена 1025-річчю Хрещення Русі

Митрополит Київський Володимир звершив освячення кафедрального собору Горлівської єпархії

Предстоятель Олександрійської Церкви подякував Святішому Патріархові Кирилу за гостинність під час урочистостей з нагоди 1025-річчя Хрещення Русі

Усі матеріали з ключовими словами