Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Проповідь Святішого Патріарха Кирила в свято Преображення Господнього в Соловецькому монастирі

Проповідь Святішого Патріарха Кирила в свято Преображення Господнього в Соловецькому монастирі
Версія для друку
19 серпня 2013 р. 17:26

19 серпня 2013 року, у свято Преображення Господнього, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив Літургію в соборному храмі Соловецького монастиря. Після богослужіння Предстоятель привітав віруючих з престольним святом обителі і звернувся до них з проповіддю.

Ваші Високопреосвященства й Преосвященства! Вельмишановний отче Порфирію! Дорога братія цієї святої обителі! Дорогі отці, браття й сестри — учасники сьогоднішніх престольних урочистостей у Свято-Преображенському ставропігійному Соловецькому монастирі!

Дійсно, свято абсолютно особливе. Зі словом «преображення», або «перетворення», завжди пов'язується надія на краще майбутнє. Це слово використовується не тільки у Святому Письмі, не тільки в богослов'ї, не тільки в літургійних текстах, але і в нашій повсякденній мові. Коли ми говоримо про перетворення, ми маємо на увазі новий стан, відмінний від попереднього, ми маємо на увазі певну принципову зміну величезної важливості. Зміну, яка, безперечно, приведе до кращого, ніж було до того. Саме тому ми говоримо про перетворення особистості, про перетворення суспільства, про перетворення держави, щоразу вкладаючи в це слово свою надію.

А свято Преображення повертає нас до цієї чудової історії на горі Фавор. Господь там преобразився — зі звичайної людини, якою Він бачився кожному, Він став іншим. Його обличчя, Його одяг блищав, як сніг, говорить апостол (див. Мф. 17:1-9). Що таке сніг для тих південних широт? Це щось унікальне, дивовижне, це певний еталон чистоти й краси, відображення неба на землі. Адже тільки на гірській вершині Хеврон були невеликі ділянки снігу. Напевно, тоді, як і сьогодні, мешканці Палестини, дивлячись на ту висоту, захоплювалися сніжним покривом. Тому й використовується цей образ снігу як символ білизни, щоб сказати про почуття апостолів, які побачили Преображення Спасителя, сяючого, як сніг на гірській вершині.

Для чого ж знадобилося це Преображення буквально напередодні, зовсім незадовго до страждань Спасителя? Кондак сьогоднішнього свята відповідає нам на це питання: щоб страждання бачачи вільне, світу б проповідували. Чому потрібно було напередодні цих страждань вільних показати славу Господа? Щоб не затьмарилася віра апостолів, щоб, дивлячись на Христа закривавленого, приниженого, розп'ятого, що являв собою символ слабкості й поразки, вони, пам'ятаючи про Преображення на Фаворі, вірили, що розп'яття — вільне, і щоб розп'яття не завадило їм проповідувати цей образ приниженого Спасителя світу на спасіння.

Серед тих, хто був присутній на Фаворі, був апостол Петро. Саме він, як свідчить євангеліст, сказав, не знаючи, що говорив, Самому Господу: «Нам тут дуже добре бути. Давай побудуємо троє сіней, три намети: один — Тобі, один — Мойсею, один — Ілії». Він був у пам'яті, у свідомості, у нього була своя реакція на те, що відбувається, і він висловив її в цих невмілих, незрозумілих словах, сказавши, однак, найголовніше: що на Фаворі було добре, що ця блискуча слава Спасителя пронизала здивовану свідомість апостолів, що для них це був дійсно реальний досвід зіткнення з Божим Царством і з вічністю.

А що ж трапилося потім? Коли Спаситель був заарештований, коли Його повели у двір первосвященика Каяфи, коли почався допит, — що сталося з Петром, який був свідком Преображення? Він злякався, і не він один. Ми нічого не знаємо про Іакова, який теж був на горі Фавор, але й він напевно втік разом з іншими з числа Дванадцяти апостолів. Тільки Іоанн, як ми знаємо, наймолодший, зберігав велике почуття прихильності й любові до Спасителя, що допомогло йому не втекти, не сховатися, але разом з Матір'ю Господа стояти на Голгофі. А всі інші, включаючи Петра, розбіглися.

Як же досвід Преображення, досвід споглядання Божественної слави? Він був даремним? Він, виходить, не вберіг апостолів від страху, не вберіг від зречення навіть Петра, того самого, який намети хотів будувати на горі Фавор — так радісно було йому? Дійсно, і Петро зрікся, і апостоли розбіглися. Невипадково ми сьогодні за Літургією читали уривок з Другого соборного послання апостола Петра (2 Пет. 1:10-19). Соборним це послання називається тому, що звернене не до якихось конкретних адресатів, не до того чи іншого міста, не до тієї чи іншої громади, а до всього християнського світу. От апостол Петро й говорить: «Браття, твердо стійте у званні й покликанні, яке ви маєте, бо тільки через цю стійкість ви спасетеся».

Одна ця фраза з сьогоднішнього послання допомагає нам зрозуміти, який досвід пережив апостол Петро і на горі Фавор, і в мить зречення. Ці слова йдуть з глибини його душі, з його власного трагічного досвіду. Він зрозумів, що тільки твердість у званні і в покликанні здатна вберегти, як він говорить, від спотикання, тобто від помилок, у тому числі від зради, від втрати віри, від ослаблення духовних сил, від розчарувань.

Кожен з нас тією чи іншою мірою відчував те, що можна охарактеризувати як присутність Божої благодаті. Це відбувається і під час богослужіння, особливо здійснення Таїнства Святої Євхаристії і Таїнства Хрещення над дорослими людьми. Це відбувається в моменти молитовного усамітнення, особливо у ченців, у тих людей, які живуть на повній самоті і під час нічної молитви, при блиманні лампади, відчувають особливе натхнення, особливу радість, особливу присутність Божу. Думаю, є і серед вас, братіє, ті, хто може підтвердити, що це так. Це і є перебування на Фаворі — зіткнення з Божою благодаттю, переживання досвіду Божественної присутності. Це і є наш Фавор. А для людей, що живуть в миру, це іноді пов'язано з дивовижними почуттями, які людина переживає, споглядаючи красу природи або навіть рукотворну красу творінь великих художників, у серцях яких була віра і які створювали шедеври образотворчого мистецтва, або чуючи особливо натхненні музичні твори, які торкаються нашої душі. Через усе це ми зустрічаємося з Богом, тому що за справжньою творчістю — завжди Бог; і ми відчуваємо певне внутрішнє перетворення.

Особливо ж сильним є це почуття у тих, хто з невіри приходить до віри, хто, зустрівшись із Господом, реально відчуває Його присутність і вважає, що тепер він почне нове життя, що все старе залишено позаду: не буде більше гріхів, не буде більше спокус, не буде більше зрад, не буде більше розчарувань; тепер він вже з Богом і ніколи з Фавора не зійде. А потім виявляється, що в житті відбувається інше, — ми сходимо з Фавора і знову опиняємося в гущі натовпу, в гущі повсякденного життя з його спокусами, з його проблемами, з його конфліктами; і як часто ми втрачаємо те натхнення!

Іноді доводиться чути навіть від священнослужителів: «Я втратив те, що мав на момент хіротонії. Пригадую як дійсно фаворське диво ту радість, яку відчував у мить хіротонії, ту силу духовну, яка супроводжувала мене перші роки служіння, — а тепер я так звик до всього, що роблю, що здійснюю, що втратив почуття страху Божого від зіткнення зі святинею».

Але ж те саме відбувається і серед ченців, які вознеслись в цю обитель, рухомі силою благодаті Божої, через якийсь внутрішній стан, якесь власне диво, що перевернуло їх життя; а потім повсякденне життя з його турботами й послухом, з важким кліматом, вогкістю й холодом, притупляє почуття... Кожен з нас у якийсь момент життя проходить через внутрішні кризи, знову й знову замислюючись про те, що означає для нього віра. Іноді здається, що це якийсь унікальний досвід: «Тільки в мене така проблема — усі навколо відчувають себе чудово; так чому в моїй душі відбувається це сум'яття, ця втрата або ослаблення віри й благочестя?» І як тут не згадати слова апостола Петра, який пройшов через те ж, що і кожен з нас, але пройшов більш драматично. Він пройшов через зречення від Спасителя і дивним чином висловив свій духовний досвід присутності на Фаворі й подальшого зречення в тих словах, які ми сьогодні чули: «Браття, будьте тверді у своєму званні й покликанні, і тоді ніколи не похитнетеся».

Ці слова — справді не від мудрості, не від освіти, не від знання, а від реального досвіду апостола. Тут же він говорить, що свідчення апостольське про присутність Господа Ісуса Христа — не від хитросплетених байок, але від апостолів як очевидців слави Божої. Наскільки ж ми повинні довіряти цьому свідченню апостола Петра, який нічого не приховує, який у посланні, яке ми прослухали, свідчить про свій власний досвід відпадання від Спасителя і стверджує, що тільки твердість і послідовність можуть захистити нас від спотикання!

А що це означає в конкретних життєвих категоріях? Це означає, що не слід драматизувати, як іноді буває, ослаблення благочестя чи віри в якийсь момент свого життя. Треба відкинути всі ці негативні емоції. Потрібно згадати і про апостола Петра, і про Фавор, і про зречення, і бути твердим у своєму сподіванні, твердим у своєму покликанні. А твердість означає терпіння, мужність, здатність долати тривоги й проблеми навколишнього життя та наші внутрішні тривоги й проблеми.

Іноді стороннім людям здається, що релігія — доля слабких. Нас вчили в безбожні часи, що сильній людині ніхто не потрібен, що вона сама все зробить у житті, сама прокладе шляхи для свого благополуччя; а от слабким людям — їм Бог потрібен, їм потрібно на когось спиратися, бо на самих себе спертися вони не можуть. Величезна помилка. Релігія — справа сильних людей, хоча б тому, що релігійний вибір вимагає незвичайного ставлення до самого себе, незвичайної проникливості й здібності розібратися у внутрішніх перипетіях свого духовного життя. Хоча б тому, що цей вибір вимагає йти проти думки більшості людей, які, можливо, формально пов'язують себе з вірою, але не живуть по вірі. І, що найголовніше, віра вимагає від нас постійної внутрішньої роботи, тієї самої твердості в покликанні й сподіванні.

Сьогоднішнє свято Преображення, яке являє нам дивний образ просвітленого, у славі явленого Христа, має допомогти кожному, хто переживає внутрішні труднощі, у кого відбувається ослаблення віри, розчарування, вигоряння, як іноді тепер кажуть, релігійного почуття. Подія Преображення має допомогти усвідомити, що через ці спокуси проходить кожна людина, і для того щоб увійти до невечірнього Царства слави Божої, як про це також говорить у нинішньому апостольському читанні первоверховний апостол Петро, потрібна твердість у покликанні й сподіванні. І нехай допоможе всім нам Господь долати свої внутрішні духовні проблеми, залишаючись сильними у своїй вірі та здатними бути вірними Христу навіть до смерті.

Я хотів би сердечно подякувати Вам, отче Порфирію, за добрі слова, які Ви сказали, за подарунок. І я хотів би зі свого боку піднести Спасо-Преображенській ставропігійній Соловецькій обителі цей образ Христа Вседержителя, Христа Великого Архієрея з тими, хто стоїть перед Ним, серед яких наші великі просвітителі Кирил і Мефодій та інші святі й преподобні отці, що прославилися своєю вірністю Христу і через цю вірність навчили народ наш та інші православні народи того, що означає бути християнином. Я хотів би передати цей образ з відповідним написом на пам'ять святій обителі з проханням до братії про безперестанні молитви за свого Патріарха. А кожному з учасників сьогоднішніх урочистостей хотів би піднести зображення Преображення Господнього з Патріаршим благословенням. Попрошу братію відразу після служби роздати всім учасникам це благословення. Зі святом, дорогі мої!

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Матеріали за темою

Уряд Росії сформував оргкомітет з підготовки до відзначення 600-річчя заснування чернечого поселення на Соловках

Святіший Патріарх Кирил і заступник голови Уряду РФ Д.М. Чернишенко провели засідання Опікунської ради Фонду зі збереження та розвитку Соловецького архіпелагу

Слово Святішого Патріарха Кирила на засіданні Опікунської ради Фонду зі збереження та розвитку Соловецького архіпелагу [Патріарх : Привітання та звернення]

Засідання Опікунської ради Фонду зі збереження та розвитку Соловецького архіпелагу

В Неділю сиропусну, день пам'яті благовірного князя Даниїла Московського, Святіший Патріарх Кирил звершив Літургію в Даниловому ставропігійному монастирі

Патріарше служіння в день пам'яті благовірного князя Даниїла Московського в Даниловому ставропігійному монастирі

У Неділю сиропусну, день пам'яті благовірного князя Даниїла Московського, Святіший Патріарх Кирил звершив Літургію в Даниловому ставропігійному монастирі

Митрополит Каширський Феогност відправив Божественну літургію в Зачатівському ставропігійному монастирі в день пам'яті засновника обителі

Ответы Святейшего Патриарха Кирилла на вопросы на встрече с участниками Всемирного фестиваля молодежи [Патріарх : Привітання та звернення]

Выступление Святейшего Патриарха Кирилла на Всемирном фестивале молодежи [Патріарх : Привітання та звернення]

Патріарше служіння у Троїцькому храмі підмосковного Реутова. Хіротонія архімандрита Єрмогена (Корчукова) на єпископа Туранського

Слово Святішого Патріарха Кирила при врученні архієрейського жезла Преосвященному Єрмогену (Корчукову), єпископу Туранському, вікарію Кизилської єпархії [Патріарх : Привітання та звернення]

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші статті

Патріарша проповідь у Неділю Торжества Православ'я після Літургії у Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь у п'ятницю першої седмиці Великого посту після Літургії Передосвячених Дарів у Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь у четвер першої седмиці Великого посту після великого повечір'я в Стрітенському ставропігійному монастирі м. Москви

Патріарша проповідь у середу першої седмиці Великого посту після великого повечір'я в Донському монастирі м. Москви

Патріарша проповідь у середу першої седмиці Великого посту після Літургії Передосвячених Дарів у Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь у вівторок першої седмиці Великого посту після великого повечір'я у Богоявленському кафедральному соборі в Єлохові

Патріарша проповідь у понеділок першої седмиці Великого посту після великого повечір'я в Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь перед чином прощення у Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь у день пам'яті благовірного князя Даниїла Московського після Літургії в Даниловому ставропігійному монастирі м. Москви

Слово Святейшего Патриарха Кирилла в Неделю о Страшном Суде после Литургии в Храме Христа Спасителя