Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Слово Святішого Патріарха Кирила у свято Успіння Пресвятої Богородиці після Літургії в Успенському соборі Московського Кремля

Слово Святішого Патріарха Кирила у свято Успіння Пресвятої Богородиці після Літургії в Успенському соборі Московського Кремля
Версія для друку
28 серпня 2013 р. 20:50

28 серпня 2013 року, на свято Успіння Пресвятої Богородиці, Святіший Патріарх Кирил звершив Божественну літургію в Успенському соборі Московського Кремля. Після закінчення богослужіння Предстоятель Руської Церкви звернувся до присутніх із Первосвятительським словом.

Ваші Високопреосвященства й Преосвященства! Дорогі отці, браття й сестри!

Я всіх вас сердечно вітаю з престольним святом головного храму Руської Православної Церкви — Успенського собору Московського Кремля. Але одночасно сьогодні в багатьох містах, у багатьох монастирях святкують цей день як престольне свято, тому що саме на честь Успіння, на честь смертної слави Пресвятої Богородиці, названо багато головних храмів міст і обителей Святої Русі, бо через це свято і через цю подію явлено нам саму суть служіння Пресвятої Богородиці. 

Адже про Неї мало що відомо з Євангелія, Вона ніби була в тіні. Її слава починається біля Хреста, коли Вона разом зі Своїм Сином поділяє страждання. Її слава зростає тоді, коли Христос вже не на землі, і навколо Неї як Матері Спасителя збираються перші християни. І особливо яскравим це шанування Богоматері було в день Її кончини, коли святі апостоли зібралися в Єрусалим і коли вони святкували, тріумфували цей день не як день смерті, а як день слави Пресвятої Богородиці. І з тієї миті, з тієї самої події і почалося особливе шанування Богоматері в Церкві християнській, яке передається з покоління в покоління.

Щоб зрозуміти сенс служіння Богоматері, яка залишалася, як я вже сказав, у тіні, потрібно звернути увагу на сьогоднішнє апостольське читання. Це Послання апостола Павла до Филипійців (Флп. 2:5-11). У цьому читанні немає жодного слова про Божу Матір, але невипадково Церква пропонує саме у зв'язку зі святкуванням Богоматері почути ці слова апостола. 

Про що ж ці слова? Говорячи про Господа й Спасителя, апостол вирікає, що Він був рівний Богові, але упокорив Себе, будучи покірним аж до смерті, і смерті хресної. І Бог звеличив Його, та дав Йому Ім'я, що вище всякого імені, щоб перед ім'ям Ісуса схилилося кожне створіння небесне, земне й пекельне. І всі народи прославили Господа й Спасителя, бо на Ньому явилася слава Божа. 

Ці чудові слова апостола Павла застосовні до Богоматері. Вона теж була покірною навіть до смерті. І повну покірність Божій волі Вона явила принаймні, як відображає це Передання Церкви, двічі: у день Благовіщення і в день Її кончини. 

Господь упокорює Себе, будучи Богом, рівним Богові, як пише апостол. Він стає покірним волі Божій, навіть йдучи на смерть. Це абсолютне прийняття Боголюдиною Спасителем волі Божої. Немає ніякого компромісу, немає ніякого бажання і прагнення хоч трохи полегшити Свої страждання, які Він відчував через Свою людську природу. Він повністю виконує те, що було визначено Божественним Промислом, хоча, як Сам сказав апостолам, міг би зробити так, щоб легіони ангелів захистили Його від будь-якої людської неправди і паплюження і тим більше від смерті. 

Син Божий іде на смерть, виконуючи волю Божу. І все те ж саме робить Божа Матір, адже Її життєвий шлях пролягає поруч зі шляхом Її Сина. І хоча, знову-таки скажу, ми небагато знаємо про Її життя, але цілком очевидно, що Вона як Мати була поруч зі Своїм Сином. Якщо вже Вона була в момент смерті біля Хреста на Голгофі, не боячись можливих для Неї найстрашніших наслідків, невже Вона боялася чогось іншого, коли Син Її був живий ? Вона завжди була поруч з Ним. 

Приклад Божої Матері допомагає нам зрозуміти, що таке людська смиренність. Господь упокорив Себе, будучи покірним Богові навіть до смерті, смерті хресної. І Божа Матір у смиренні проводить усе Своє життя. 

Для сучасної людини смиренність це незрозуміла чеснота, вона асоціюється в людській свідомості зі слабкістю. А слабкість — це не чеснота, це біда. Що може зробити слабка людина ? Нічого зробити не може. Але важливо розуміти, що смиренність це не слабкість, а покірність волі Божій. 

Коли ми живемо за Божественним законом, коли ми внутрішньо переживаємо і серцем і розумом істини цього закону, коли ми розуміємо, що ці істини є найбільші, ніщо поруч не може стояти і ніщо зрівнятися з ними не може, тоді ми, розумом і серцем сприйнявши цей божественний закон, починаємо реалізовувати його у своєму житті. І тоді в глибині духовного досвіду нам відкривається, що людська сила є безсилля. 

І кожен з нас, напевно, на досвіді знає, як сильний стає безсилим; як, наприклад, хтось сильний і могутній, який їде на шикарному автомобілі містом і раптом опиняється в якійсь ситуації, пов'язаній з дорожньою пригодою, можливо, дуже незначною, втрачає всяке самовладання, втрачає людський образ, іноді хапається за зброю, щоб покарати кривдника. Що це — сила чи слабкість ? Це повна безпорадність, це свідчення про порожнечу людини. І ніякими емоціями, ніяким темпераментом неможливо це пояснити і виправдати те, що люди з легкістю можуть завдати образи, каліцтва іншій людині тільки тому, що щось пішло не так, як вони хочуть. Це сила чи слабкість? Це слабкість, що межує з духовним каліцтвом. 

Ми можемо продовжити ці приклади сильних, славних, багатих, могутніх, зарозумілих, гордовитих, чванливих. Зайняв якесь положення — інших вже не бачить, він у центрі світу. Єдине, що потрібно такій людині, як вона вважає, обороняти себе від нешанобливості, від прагнення когось стати поруч з нею. Життя перетворюється на постійну оборону, щоб не були ущемлені гідність, гординя, які так невдало і помилково зв'язуються у свідомості людей з авторитетом. Усе це прояв повної слабкості, негідності людської особистості. 

А чого ми вчимося через приклад Христа Спасителя, Який був покірний до смерті, і навіть смерті хресної? Чого ми вчимося через приклад Пресвятої Богородиці, Яка все своє життя здійснювала у покірності Богові і через цю покірність разом із Сином зійшла на Голгофу ? Ми вчимося того, що смиренність, яка є покірністю волі Божій, є справжньою силою людини.
Таку людину не можна зламати, тому що, будучи відкритою, доброзичливою і шанобливою до всіх, вона одночасно є настільки сильною, що здатна витримати будь-яке життєве випробування. Її не виведе з рівноваги людська грубість, неповага, хамство. У неї вистачить сил впоратися зі своїми емоціями і правильним чином напоумити тих, хто грішить. Така людина здатна долати життєві негаразди, зриви в кар'єрі, невдачі, хвороби, тому що вона не одна, але поруч з нею Бог, з Яким вона з'єднана через покірність. 

Цариця Небесна, Яка вище всіх ангелів і архангелів, вище будь-якого з людей, народжених на планеті Земля, смиренністю Своєю і покірністю здобула велику духовну силу, ставши Матір'ю всіх вірних, всіх віруючих людей. І це Її найвище служіння особливим чином проявилося після Успіння, Її вознесіння на небо, в Божественні обителі, де вічно перебуває Її Син. Вона, будучи Матір'ю всіх нас, усіх віруючих, як мати чує наші молитви, відповідає на ці молитви і, з досвіду знаємо, посилає нам те, що просимо.
Нехай Покров Пречистої Цариці Небесної перебуває сьогодні над народом нашим. Ми живемо в непростий час, коли буйствують людські пристрасті, коли змішується добро і зло, коли вульгарність і людське неподобство не тільки зводяться в норму, але нерідко подаються як певний зразок, яким спокушають молодь, у тому числі і через засоби масової інформації.
Ми живемо у важкий час, але ми маємо внутрішню силу. Вона не в грошах, не у владі, не в могутності. Ця внутрішня сила в нашій покірності Богові, за прикладом Пречистої і Преблагословенної Цариці Небесної. І будемо просити Її, щоб Вона допомогла нам зберегти цю внутрішню силу і залишатися в покірності Богові навіть до смерті. Амінь.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Матеріали за темою

Голова Синодального відділу з монастирів і чернецтва звершив Літургію в Архангельському соборі Московського Кремля

У день Радониці Предстоятель Руської Церкви звершив Літургію в Архангельському соборі Московського Кремля

Патріарше служіння у день Радониці в Архангельському соборі Московського Кремля

Патріарша проповідь у день Радониці після Літургії в Архангельському соборі Московського Кремля [Патріарх : Проповіді]

Слово Святейшего Патриарха Кирилла в канун праздника Святой Троицы в Троице-Сергиевой лавре [Патріарх : Проповіді]

У день свята Вознесіння Господнього Патріарший екзарх усієї Білорусі очолив престольне свято Вознесенського храму в агромістечку Ждановичі Мінської області

У день свята Вознесіння Господнього Святіший Патріарх Кирил звершив Літургію в храмі «Велике Вознесіння» біля Нікітських Воріт м. Москви

Представники Руської духовної місії взяли участь у богослужінні на місці Вознесіння Господнього

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші статті

Поздравление Святейшего Патриарха Кирилла по случаю по случаю Дня социального работника

Поздравление Святейшего Патриарха Кирилла по случаю Дня эколога

Патриаршее поздравление митрополиту Владимирскому Тихону с 75-летием со дня рождения

Слово Святішого Патріарха Кирила на церемонії вручення Патріаршої літературної премії 2023 року

Вітання Святішого Патріарха Кирила Прем'єр-міністру Угорщини Віктору Орбану з 60-річчям від дня народження

Вітання Святішого Патріарха Кирила Блаженнішому Митрополитові Варшавському Саві з 25-ю річницею інтронізації

Патріарше вітання наміснику Воскресенського Ново-Єрусалимського ставропігійного монастиря архімандриту Феофілакту (Безукладникову) з 35-річчям ієрейської хіротонії та з 15-річчям призначення на посаду намісника

Патріарше вітання учасникам концерту, присвяченого 100-річчю від дня кончини архідиякона Костянтина Розова

Вітання Святішого Патріарха Кирила Реджепу Тайїпу Ердогану з переобранням на пост Президента Турецької Республіки

Патріарше вітання учасникам Форуму керівників та духівників православних шкіл