Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Слово Святішого патріарха Кирила після Літургії в Успенському соборі Смоленська

Слово Святішого патріарха Кирила після Літургії в Успенському соборі Смоленська
Версія для друку
1 вересня 2013 р. 18:59

1 вересня 2013 року Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив Божественну літургію в Успенському кафедральному соборі м. Смоленська. Після закінчення богослужіння з балкона Богоявленського собору, розташованого поруч з Успенським храмом, Предстоятель Руської Церкви звернувся зі словом до віруючих.

Дорогі мої смоляни! Шановний Олексію Володимировичу! Владико!

Я всіх вас сердечно вітаю з чудовою подією, учасниками якого ми всі є, — 1150-річчям славного російського православного міста Смоленська, яке завжди як щит оберігає нашу Вітчизну.

Ці 1150 років були дуже непростими. Важко, можливо, знайти інше таке місце на землі, як Смоленськ, через який проходило стільки воєн, причому воєн не локальних, а масштабних і світових, в яких брала участь велика кількість людей. Почалося це за давніх-давен. Ми знаємо, що місто Смоленськ зуміло відбити нашестя авангарду Батия. Тоді мужність проявив святий мученик Меркурій, який був забитий, але не в бою, а коли, стомившись після бою, він заснув і був забитий супротивником, що проходив мимо. Але йому вдалося мобілізувати смолян і відбити це нашестя.

Ми знаємо, що і в наступні роки поблизу Смоленська або в самому Смоленську вирішувалися долі Вітчизни. Досить згадати Смутні часи, коли місто Смоленськ утримувало оборону в той час, коли вже більша частина європейської Русі була під іноземними загарбниками. Коли до Москви вже увійшли поляки, коли вбито було Патріарха Єрмогена, місто Смоленськ билося. І тільки зрада одного з жителів призвела до того, що, врешті-решт, ворог увійшов у стіни і зруйнував наше місто. Але цей героїзм Смоленська був дуже важливий тоді для підтримання духу всієї Русі, всієї Росії.

Не можна не згадати і 1812 рік. Адже саме тут, біля стін Смоленська, у Красному, об'єдналися дві армії — одна під водійством Барклая-де-Толлі, інша — під водійством Багратіона. Тут дано було перший потужний бій Наполеону. І хоча сили були нерівними і нам довелося відступити, битва під Смоленськом зробила свій внесок у розгром супротивника. А коли погнали Наполеона, то саме тут, на Смоленщині, Денис Давидов зі своїми гусарами і з партизанами розбивав на смерть ар'єргарди супротивника.

Ми все це зберігаємо у своїй пам'яті, так само як зберігаємо і роки Великої Вітчизняної війни. Смоленськ прийняв удар багаторазово переважаючих сил ворога. Він не міг у 1941 році стримати натиск на Москву, але Смоленськ і Смоленщина були місцем партизанської боротьби. Ми знаємо, яке величезне значення наше місто відіграло у Великій Вітчизняній війні, як знаємо, що саме тут, на Смоленській землі, сталася, можливо, найстрашніша трагедія Великої Вітчизняної війни, про яку багато не говорили. Тут Богородицьке поле, тут місце масової загибелі наших солдатів і мирного населення. Тут Соловйова переправа, під якою води Дніпра змішалися з кров'ю. Тут великий подвиг і велика трагедія, яка, тим не менш, зробила і свій внесок у подальшу перемогу.

Не можна не згадати і повоєнні роки, розруху й голод, як люди жили у фортечних мурах, у сараях і землянках. Я застав те покоління смолян, які ділилися зі мною цими спогади. І відбудували ж місто, відродили життя на Смоленській землі. Ми з вдячністю згадуємо тих, хто мирною працею відтворив життя на Смоленщині.

Непростими були і 1990-і роки. Я пам'ятаю, як на цій площі, на якій ви стоїте, ми, збираючи продукти та одяг де тільки могли, зберігали їх у цьому Богоявленському соборі і роздавали нужденним смолянам, а їх були тисячі. Але і ті важкі часи позаду. Сьогодні країна наша набирає сил, і сьогодні Смоленськ явив абсолютно інше обличчя оновленого міста — гарного, затишного, такого милого вашим серцям і моєму серцю.

Ми не можемо сьогодні не згадати і про особливо духоносні особистості й духовно важливі події в історії Смоленська. Я вже сказав про подвиг мученика Меркурія. Але як не сказати про інтелектуальний, духовний, науковий подвиг святого преподобного Авраамія Смоленського, монастир якого також відроджується сьогодні в місті нашому, того самого Авраамія, який був інтелектуальним світочем середньовічної Русі. Навколо нього була ціла школа, у нього були учні, і знання, освіченість, духовна проникливість і досвід преподобного Авраамія поширювалися зі Смоленська по всій Русі.

А ще раніше, в часи великої слави Смоленська, у домонгольський період, коли тут княжили видатні представники княжого роду Рюриковичів — Володимир Мономах, князь Ростислав — тут будувалися палаци й прекрасні храми XII століття, які дивом збереглися й досі прикрашають місто й обличчя всієї нашої країни.

У той славний час, коли Смоленськ був столицею великого водного шляху з варяг у греки, тут старанністю князя Володимира Мономаха з'явився чудотворний образ Пресвятої Богородиці «Одигітрія». Він з'явився тут невипадково. Неподалік на північ від Смоленська, як ви знаєте, річки Балтійського й Чорноморського басейнів не змикаються. Тут були волоки, тут люди тягли судна по землі. Це був найважчий етап великого цивілізаційного шляху з півночі на південь через Русь. І саме тут з'явився образ Богоматері «Одигітрія», щоб люди могли помолитися, підпливаючи до Смоленська і до його волоків, і подякувати Цариці Небесній, коли ця важка ділянка шляху була позаду.

Тут, зовсім поруч із нами, на Смедині — місце убивства святого Гліба, першого руського святого страстотерпця,. Це був духовний подвиг чоловіка, який, маючи владу й навіть можливість претендувати на великокняжий престол, відмовився від усього на користь свого старшого брата, який і знищив його. Святий Гліб став образом руської святості, мужності, правди, віри й братерської любові.

Ми знаємо, що образ Цариці Небесної «Одигітрія» зберігав місто Смоленськ. Дивом залишився неушкодженим Смоленський кафедральний собор, коли увійшов сюди Наполеон. Усі церкви було закрито й знищено. Цей Богоявленський собор було пограбовано, зруйновано іконостас, і там солдати влаштували місце свого перебування, заводячи до храму коней, знущаючись над нашими святинями і руйнуючи наші духовні й матеріальні цінності. Але ж Успенського собору, що знаходиться в 20 метрах від цього собору, не доторкнулися. Ніхто до нього не доторкнувся саме тому, що він був вмістилищем великої загальнонаціональної святині — ікони Божої Матері «Одигітрія», тієї, перед якою молилися в давнину люди, перетинаючи Русь з півночі на південь і з півдня на північ.

Можливо, ще більш явне чудо Богоматері було явлено у Велику Вітчизняну війну. Багато хто з вас знає, бачив ці страшні фотознімки, зроблені, у тому числі, німецькими солдатами. А хто не бачив, сходіть до нового прекрасного виставкового центру, який відкрився у Смоленську. Там чудова виставка, ви можете побачити ці фотографії Смоленська: немає жодного не зруйнованого будинку, одні руїни — і праворуч, і ліворуч, і попереду, і ззаду. І серед цих руїн неушкодженим стояв Успенський собор. Що завадило фашистам підірвати його так, як вони підривали всі інше? Що заважало в бою знищити цей собор, тому що нерідко з найвищих точок велося коригування вогню? Ніхто не доторкнувся до цієї святині!

Нам іноді кажуть: «А доведіть, що Бог є. Чому Бог не робить чудес? Чому Він у моєму житті не робить чудес? Чому Він не дає те, чого я хочу?» Бог всім дає від Своєї батьківської любові тільки за однієї умови: якщо ми зберігаємо віру і якщо ми, спираючись на цю віру, звертаємося до Нього з молитвою і будуємо на основі цієї віри наше життя.

Наші благочестиві предки і в 1812 році, і в роки німецької окупації палко молилися Богу. Тоді не було невіруючих людей, тоді не було наклепників на Церкву. Тоді маршал Жуков, звільнивши місто Смоленськ, прийшов і стояв на молебні в нашому Успенському соборі перед іконою «Одигітрія». Тоді відійшла вбік ідеологія, тоді ніхто не міг наважитися сказати «Бога немає», бо Бог був поруч із тими, хто піднімався в атаку, хто захищав нашу Вітчизну і місто Смоленськ.

Кожна людина, яка приходить у цей великий собор, один з найбільших храмів Святої Русі, серцем відчуває присутність Божої благодаті. І не випадково ця благодать дана тут, на цих Смоленських пагорбах, народу, що живе в цьому граді і на всій Смоленській землі. Тому що скорботною була наша історія, бідною є наша земля. Тут у нас немає ні нафти, ні газу, ні дорогоцінних металів. Тут у нас є чудовий російський пейзаж, є краса наших полів і березових гаїв, є милі серцю обриси міста Смоленська. За нами велика історія, і ми повинні бути гідні минулого, щоб бачити майбутнє.

Сьогодні, у цей ювілейний день, звертаючись до всіх вас, які прийшли в такій великій кількості до підніжжя пагорба, де піднімається Успенський собор, всіх вас по-батьківськи прошу: зберігайте віру православну, виховуйте в ній ваших синів і дочок, ваших онуків і правнуків. Передавайте їм досвід попередніх поколінь, щоб ніякі спокуси, зваби, ніяке марнослів'я, ніякий наклеп, ніяка брехня, ніяке божевілля людське не могли спонукати й зруйнувати наш духовний фундамент життя. І тоді, зберігши віру, зберігши силу молитви, ми будемо звертатися до Бога за допомогою. Поєднуючи молитву й працю, молитву й освіту, молитву й науку, поєднуючи молитву і військовий подвиг, молитву і повсякденне життя, ми будемо здатні здобувати не менші перемоги, ніж здобув наш благочестивий народ у минулому.

Я хотів би закликати благословення Боже на владу в особі губернатора, на Церкву нашу смоленську в особі владики Ісидора, на всіх вас, мої дорогі. Нехай Покров Пречистої Цариці Небесної перебуває над усіма вами, над містом Смоленськом, що святкує своє 1150-річчя, над стародавньою Смоленською землею і над усією Руссю. І нехай Божественна благодать зміцнює наші людські сили, силу розуму, силу волі, силу почуттів, щоб здійснювати на благо свій життєвий шлях.

Усіх вас ще раз вітаю з великим для нас ювілеєм. Нехай береже вас Господь! І Матір Божа, явлена нам в образі Одигітрії, нехай перебуває з усіма вами! Амінь. <…>

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші статті

Патриаршее поздравление митрополиту Воронежскому Сергию с 70-летием со дня рождения

Патріарше привітання єпископу Бєльцькому Маркелу з 60-річчям від дня народження

Привітання Святішого Патріарха Кирила губернатору Архангельської області І.А. Орлову з 55-річчям від дня народження

Патріарше привітання митрополиту Київському і всієї України Онуфрію з п'ятиріччям інтронізації

Патріарше привітання митрополиту Почаївському Володимиру з 60-річчям від дня народження

Патріарше привітання митрополиту Нижньогородському Георгію з 55-річчям від дня народження

Вітання Святішого Патріарха Кирила з нагоди 60-річчя Міжнародного аеропорту Шереметьєво

Привітання Святішого Патріарха Кирила народному артисту СРСР О.О. Стриженову з 90-річчям від дня народження

Патріарше привітання єпископу Видновському Тихону з 20-річчям архієрейської хіротонії

Патріарше привітання учасникам святкування на честь Смоленської ікони Божої Матері в Смоленську