Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Слово Святішого Патріарха Кирила в Успенському соборі подвір'я Пюхтицького ставропігійного жіночого монастиря в м. Когалим

Слово Святішого Патріарха Кирила в Успенському соборі подвір'я Пюхтицького ставропігійного жіночого монастиря в м. Когалим
Версія для друку
20 вересня 2013 р. 15:07

20 вересня 2013 року Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил відвідав подвір'я Свято-Успенського Пюхтицького ставропігійного жіночого монастиря в м. Когалимі (Ханти-Мансійський автономний округ). В Успенському соборі подвір'я Святіший Патріарх звершив молебень, а потім звернувся до присутніх із Первосвятительським словом.

Ваші Високопреосвященства й Преосвященства! Шановна Наталіє Володимирівно, губернаторе Ханти-Мансійського автономного округу! Шановний Миколо Миколайовичу, голово міста Когалима! Шановний Сергію Олексійовичу, керівнику «Лукойл — Західний Сибір»! Високі представники влади! Дорогі отці, брати й сестри!

Я дуже радий, що Господь привів мене відвідати це місто. Про Когалим знають, напевно, всі в Росії, бо з цим місцем пов'язана економічна діяльність, яка робить значний внесок у життя країни. Ці місця Господь благословив особливими багатствами, і важливо, щоб ці багатства сьогодні реально допомагали країні й народу долати труднощі поточного моменту і сприяли побудові мирного й благополучного життя.

Зовсім не випадково з'явилися саме тут цей дім Божий і ця обитель. Умови, в яких тут працюють люди, не можна назвати комфортними. І кліматичні умови, і робота, пов'язана з видобутком нафти й газу, вимагають величезного фізичного напруження. Я ніколи не бував у місцях, де в Сибіру видобуваються нафта або газ, але замолоду я починав трудову діяльність, працюючи в геологічній експедиції, і, принаймні, добре знаю, що таке геологорозвідка. Знаю, як непросто проходити щодня десятки кілометрів, у тому числі по болотах, по лісах, під дощем або під снігом. Це вимагає величезних зусиль. Знаю також, як непросто організувати розробку корисних копалин, коли ще немає доріг, немає будинків, немає ніякої інфраструктури. Це дійсно шлях першовідкривачів, а враховуючи, що Російська Північ — суворий край, це першовідкривацтво пов'язане з величезними фізичним і духовним напруженням.

Сьогодні Когалим є прикрашеним, сучасним, зручним для життя містом, але за всім цим — величезна праця людей. Тому поява тут святої обителі є абсолютно закономірною. Адже людина, що працює на межі своїх можливостей, переживає значні стреси і краще, ніж будь-хто інший, розуміє, що успіх її роботи, успіх її життя визначаються не тільки технологіями, матеріалами, управлінським мистецтвом, а й, насамперед, станом її душі.

Дійсно, кожен із нас проходить в житті через випробування. Немає жодної людини, яка б з легкістю пройшла все життя. Кожен має на серці невидимі відмітини, і кожен може сказати, що він у житті своєму відчував важкі моменти, пов'язані з глибокими переживаннями. Але ми мало замислюємося про те, що, хоча причиною цих переживань є зовнішні обставини, самі переживання належать нашій внутрішній духовній природі. Це переживання всередині нас, а людина, що стоїть поруч, можливо, цього переживання не відчуває, — це ми від чогось страждаємо або радіємо. А це означає, зрештою, що щастя чи нещастя походять від того, як людина сприймає навколишній світ. Труднощі для одного є нещастям, а для іншого — просто предметом напруження сил. Щасливі ми чи нещасливі, залежить від того, що у нас в серці.

Далекі від Церкви люди часом запитують нас: «А чим ви можете допомогти?», розуміючи, що Церква не може допомогти грошима, не може допомогти науковою експертизою, не може допомогти управлінським досвідом, адже вона знаходиться осторонь стихій світу цього. Але ми відповідаємо так: «Через Церкву, через громаду віруючих людей, зібраних у храмі для молитви, Сам Бог торкається до наших душ, і від Нього залежить, що в душі — щастя чи нещастя, радість, мир, спокій або страшна скорбота й розчарування, — причому при проходженні одних і тих же випробувань».

Радість, мир, спокій, любов — сукупність цих почуттів і визначає справжню якість людського життя, і для того щоб ця якість була високою, потрібно завжди пам'ятати про свою душу. Тоді і в трясовині, і в болотах, і виконуючи важку роботу, людина буде здатна зберігати внутрішній мир, спокій і бути щасливою. А живучи в палаці, насолоджуючись усіма благами сучасної цивілізації, можна проходити через пекло, що призводить людину до повного життєвого фіаско, аж до накладення на себе рук.

Пам'ятайте, що в якомусь сенсі кожен з нас дійсно є ковалем свого щастя. Не тільки в тому сенсі, що від кожного залежить зовнішнє благополуччя його або його сім'ї, а й у тому сенсі, що кожен формує свій внутрішній світ. Якщо це формування відбувається з Богом, за Його участю, то цей світ стає відображенням Божественного світу. Чудовий приклад святого преподобного Серафима Саровського, який говорив: «майте мир у серці своєму, і навколо вас спасуться тисячі». Тому що людина, що несе в серці своєму відображення Божественного раю, стає особистістю світлою, притягальною, здатною впливати на життя інших людей.

Для цього ми й будуємо храми, яких ще дуже й дуже не вистачає, у тому числі тут, у Ханти-Мансійському краї. І ми робитимемо все для того, щоб зміцнювалася віра православна в серцях людей, щоб люди ставали свідомо віруючими, щоб приходили до храму не тому що звичай такий, не тільки тому що потрібно паски перед Пасхою освятити. У людей має бути внутрішня потреба зустрітися з Богом, почути Його слово, прочитати Євангеліє, у світлі прочитаного подумати про своє життя, принести покаяння, причаститися Святих Христових Таїн і вийти за межі храму духовно зміцненими, освяченими Божественною благодаттю.

XXI століття почалося дуже непросто, і є упевненість у тому, що протягом цього століття, якщо Господь дасть його прожити роду людському, зростатимуть і стреси, і напруження, і психологічні навантаження. Для того щоб вирівняти все це, необхідна потужна духовна складова. Ось чому ми й говоримо, що в умовах розвитку технократичної цивілізації так необхідно мати зрівняння сил через духовний вплив на людську особистість, отже XXI століття має поєднувати матеріальне й духовне, зміцнюючи людей у тому, щоб вони, з мужністю і спокоєм зустрічаючи труднощі, залишалися з миром Божим у серці.

<> 

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

(Скорочено. Повний текст див. на російській версії сайту).

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші статті

Патриаршее поздравление архиепископу Витебскому Димитрию с 30-летием архиерейской хиротонии

Приветствие Святейшего Патриарха Кирилла участникам Учебно-методического сбора должностных лиц по работе с верующими военнослужащими

Патриаршее поздравление митрополиту Кишиневскому и всея Молдовы Владимиру с 30-летием архиерейской хиротонии

Поздравление Святейшего Патриарха Кирилла народному артисту РСФСР А.А. Ширвиндту с 85-летием со дня рождения

Слово Святейшего Патриарха Кирилла при вручении архиерейского жезла Преосвященному Силуану (Никитину), епископу Петергофскому

Привітання Святішого Патріарха Кирила Предстоятелю Сербської Православної Церкви з 45-річчям архієрейської хіротонії

Вітання Святішого Патріарха Кирила кінорежисерові П.C. Лунгіну з 70-річчям від дня народження

Патріарше привітання єпископу Волинському Нафанаїлу з 60-річчям від дня народження

Слово Святішого Патріарха Кирила при врученні архієрейського жезла Преосвященному Борису (Баранову), єпископу Некрасівському

Патріарше привітання настоятельці Богородице-Різдвяного монастиря м. Москви ігумені Вікторині (Перміновій) з 65-річчям від дня народження