Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Проповідь Святішого Патріарха Кирила після Божественної літургії в Богоявленському кафедральному соборі м. Томська

Проповідь Святішого Патріарха Кирила після Божественної літургії в Богоявленському кафедральному соборі м. Томська
Версія для друку
22 вересня 2013 р. 21:12

22 вересня 2013 року, в неділю 13-ту після П'ятидесятниці, перед Воздвиженням, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирилзвершив Божественну літургію вБогоявленському кафедральному соборі м. Томська. Після закінчення богослужіння Предстоятель звернувся до віруючих із проповіддю.

Ваші Високопреосвященства й Преосвященства! Високоповажний владико митрополите Ростиславе! Ваше Превосходительство, шановний Сергію Анатолійовичу, губернаторе Томської області, високі представники державної влади, дорогі отці, брати й сестри!

Я з радістю звершив сьогодні в цьому історичному храмі міста Томська Божественну літургію, в оточенні всіх вас. Я серцем відчував вашу молитву, відчував ваш душевний стан, який мені передавалося.

Дійсно, коли ми звершуємо Божественну літургію, коли ми підносимо молитви до Бога, ми одночасно впливаємо один на одного, тому що зв'язок з Богом здійснюється тільки за допомогою величезного внутрішнього напруження. Відомі випадки, коли в найсуворіших монастирях, де було дуже багато важкої фізичної роботи, послушники, які звільнялися від фізичної роботи для того, щоб вони несли богослужбову чергу, нерідко просили ігумена знову повернути їх на найважчий фізичний послух, бо ніщо не забирає стільки сил, скільки молитва.

Але ці сили ніколи не йдуть даремно. Ця енергія, яку розвиває людина, торкається інших людей і спрямовується до Бога, і від Бога повертається до нас у вигляді Божественної благодаті, яка зміцнює наші сили, дає нам розуміння, зміцнює нашу волю, освіжає наші почуття, допомагає долати труднощі цього життя. 

Сьогодні недільний день, який передує великому святу Воздвиження Хреста Господнього. Мовою церковного статуту він називається неділею перед Воздвиженням. І вже сьогодні ми чули апостольське і Євангельське читання, які допомагають нам ще і ще раз замислитися про сенс Хресного подвигу Христа Спасителя. І особливим чином звучать слова святого апостола Павла з послання до Галатів, які ми сьогодні чули. Апостол говорить: нічим не хвалюся, хіба тільки Хрестом Господа нашого Ісуса Христа, — і потім вимовляє величезної сили й важливості слова, — Хрестом, що ним розп'ятий світ(див. Гал. 6:14). Не на якому розп'ятий світ — світ не знаходиться на хресті, а що ним розп'ятий світ.

Що означають ці слова апостола? Вони означають тільки одне — що хрест накладається на весь світ як певне мірило Божественної правди й Божественної істини. Сам по собі Хрест Христовий незрозумілий. Люди, особливо далекі від віри, не можуть зрозуміти, що таке Бог, що страждає на Хресті. Навіщо потрібно було в центрі християнського світогляду, в центр християнської думки поставляти Хрест — символ страждання? І сьогодні існують деякі сектантські співтовариства, які не можуть зрозуміти сенсу Хреста і кажуть: як можна поклонятися Хресту, знаряддю тортур? Насправді слова апостола Павла несуть у собі величезне значення, яке має неминущий сенс для кожної людини. Більш за все люди в житті потребують мірила, критерію, який вони могли б накладати на все те, що їх оточує, на думки, які до них приходять, на інформаційний потік, на слова політиків і простих людей, на вчинки тих чи інших людей. 

Справді, як відрізнити правду від брехні, коли брехня ніколи не називає себе брехнею? Адже вона завжди видає себе за правду, і у великому і в малому. Як відрізнити чесну людину від людини безчесної? Адже безчесний ніколи не скаже: я без всякої чести, я без совісті, я творю, що хочу, мені абсолютно байдуже те, що відбувається з людьми навколо мене. Жодна людина так не скаже, найбезчесніша намагатиметься здаватися чесною... 

Сучасна філософія і поширений погляд на життя, що виходить з цієї небезпечної філософії, стверджує, що сама людина являє для самої себе істину — скільки голів, скільки умів, стільки й істин. Те, що для мене благо, це і є благо, і мені байдуже, чи є це благом для інших.

От апостол Павел, наче передбачаючи ці страшні спокуси нашого століття, говорить ці пронизливі слова про Хрест, що ним світ розп'ятий, про Хрест, на якому явилася бездонна, безмежна всеосяжна абсолютна Божественна правда. Хтось може сказати: ну як це так, страждає людина, закривавлена, побита, знищена, що висить на хресті, яка це правда? Тим більше Христос ж не був злочинцем; це було просто беззаконня — схопили невинного й стратили його жорстоко. 

Так воно й було б, якби Господь Сам не зійшов на цей Хрест. Будучи абсолютно безгрішним, Він сходить на цей Хрест тільки тому, що Він любить своє творіння. І для того, щоб визволити людину і все творіння з безодні гріха, щоб відкрити людям перспективу вічного життя, щоб допомогти їм пізнавати справжню істину, Він сходить на Хрест і вмирає. 

А що ж це за істина, що ж це за абсолютна правда? Бог з любові до людей за них страждає. Якщо це робить Бог, якщо Він по плоті Сина Свого сприймає страждання, то це найважливіше, найфундаментальніше — все навколо цієї істини. Істина полягає в тому, що головним у житті є любов. Все інше є вторинним. Ось чому і заповідь про любов стає головною заповіддю християнства, ось чому Господь проголошує цю заповідь не тільки словами, а й подвигом Свого життя. І одночасно Він показує людям, що любов завжди супроводжується жертвою. У якомусь сенсі любов стає синонімом жертви, а жертва — синонімом любові, бо якщо ми, люблячи іншого, нічого не готові для нього зробити, то це не любов...

Але навіть якщо говорити не про любов, а просто про людські відносини, що було б з людським суспільством, якби людина не була здатною віддати себе іншим? Не обов'язково до смерті, хоча іноді й це потрібно. Могло б існувати таке суспільство, якби кожен був спрямований тільки до досягнення свого щастя й свого благополуччя? Суспільство розпалося б на молекули, на індивідууми, відчужені один від одного. Якщо щось і скріплює суспільство, то почуття солідарності, а солідарність завжди передбачає здатність одного послужити іншому, здатність одного дати щось іншому, а в екстрених обставинах — життя своє віддати за ближніх своїх (див. Ін. 15:13)...

Те ж можна сказати й про суспільство, про весь людський рід. Ми можемо існувати як індивіди, ми можемо існувати як сім'ї, ми можемо існувати як людські суспільства тільки тоді, коли велика Божественна істина, відкрита нам на Хресті, стає головним законом життя. Ось це все і сказав нам сьогодні апостол Павел: «Нічим не можу похвалитися, як тільки Хрестом Господа нашого Ісуса Христа, що ним для мене світ розп'ятий». 

Церква покликана сьогодні проповідувати цю Божественну істину. Це стає робити дедалі складніше, тому що величезна кількість людей, особливо молоді, піддається сьогодні інформаційній атаці, яка руйнує справжні цінності. Фантики настільки привабливі, що ніхто вже не думає про те, що там всередині — хапають своїми рученятами ці фантики, розкривають їх, беруть до рота ці цукерочки, як іноді дитина робить, якій не можна їсти шоколаду, і отруюються на все життя. І в якийсь момент розуміють, що життя ж пішло шкереберть — і пияцтво, і наркотики, і розпуста, і внутрішнє спустошення, і втрата інтересу до життя; навіть коли з'являється багато грошей — порожнеча, людина не знає, що з нею відбувається.

Немає іншого шляху для роду людського, немає іншого шляху до щастя й повноти життя, як тільки той шлях, який нам вказав Христос. Немає іншого закону людських відносин, окрім закону любові, який передбачає віддачу самого себе іншій людині і у відповідь — отримання великого дару любові від того, кому ти себе віддаєш. Саме цей закон зі стада робить людське суспільство. І навпаки, коли він руйнується, то людське суспільство перетворюється або на стадо, або на вовчу зграю, коли голодні вовки вбивають один одного.

Те, про що ми говоримо, безпосередньо стосується життя кожного з нас, життя нашої Вітчизни, життя всього людського роду. Будемо пам'ятати ці слова апостола, які ми чули з вами напередодні свята Воздвиження Хреста Господнього, і в той момент, коли відчуємо, що нам важко віддавати себе іншій людині, ще і ще раз згадаємо про те, що це і є найголовніше, що повинна людина робити у своєму земному житті. Віримо, що людина, яка стала на шлях любові, служіння іншим людям, зі щирим почуттям і відкритим серцем буде від інших отримувати велику духовну підтримку, яку ми отримуємо в момент молитви, зібрані в храмі Божому.

Я всіх вас сердечно ще раз вітаю з цим недільним днем. Радію, що Господь привів мене до славного міста Томська, колись столиці всього Сибіру, яке і сьогодні, не втратило свого значення, але відоме у всій Росії і в багатьох країнах світу як чудовий центр науки, освіти й нових технологій. Дай Боже, щоб розвивалося духовне й культурне життя цього міста і всієї Томської області. Дай Боже, щоб ті цінності, які знаходяться в цій сибірській землі, служили б нашому народу, допомагаючи країні нашій духовно й матеріально розвиватися, вдосконалюючи, у тому числі, людські відносини всередині нашого суспільства. 

Я хотів би на згадку про своє коротке, але таке важливе для мене перебування у місті Томську, подарувати для цього храму ікону Пресвятої Богородиці «Знамення». Нехай Цариця Небесна береже вас від усякого зла і покриває Своїм Покровом.

От про що я ще сьогодні подумав під час звершення Літургії. Славне місто Томськ, стародавня столиця Сибіру, і в цьому місті немає кафедрального собору. Сьогодні майже у всіх обласних містах побудовані собори, а у вас собор не побудований. Тому я звертаюся до обласної та міської влади: подумайте про те, що означає кафедральний собор у місті. Це духовна й культурна домінанта, це символ міста. Багато хто з вас подорожує за кордоном і знає, що в Європі старовинні середньовічні кафедральні собори є символами міст. Чим ми гірші? Якщо якісь божевільні люди зруйнували, невже сьогодні у Росії, яка набирає силу, не вистачить коштів побудувати кафедральний собор? Постарайтеся зробити це...

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

(Скорочено. Повний текст див. на рос. версії сайту)

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші статті

Слово Святішого Патріарха Кирила в день пам'яті преподобного Серафима Саровського після Літургії в Серафимо-Дівеєвському монастирі

Слово Святішого Патріарха Кирила після Літургії в Успенському соборі Саровської пустині

Слово Святішого Патріарха Кирила після молебню біля пам'ятника святому рівноапостольному князю Володимиру в Москві

Слово Святішого Патріарха Кирила в день пам'яті святої рівноапостольної княгині Ольги після Літургії в Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь після Літургії в Новоторзькому Борисоглібському монастирі

Слово Святішого Патріарха Кирила в день пам'яті преподобного Сергія Радонезького в Троїце-Сергієвій лаврі

Патріарша проповідь в день пам'яті апостолів Петра і Павла після Літургії в храмі праведного Олексія Мечєва у Вешняках м. Москви

Патріарша проповідь у день пам'яті преподобних Сергія і Германа Валаамських після Літургії в Валаамському монастирі

Патріарша проповідь після Літургії в Коневському Різдво-Богородичному монастирі

Патріарша проповідь у свято П'ятидесятниці після Літургії в Троїце-Сергієвій лаврі