Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Виступ Святішого Патріарха Кирила на засіданні президії Міжрелігійної ради Росії на честь 15-річчя утворення ради

Виступ Святішого Патріарха Кирила на засіданні президії Міжрелігійної ради Росії на честь 15-річчя утворення ради
Версія для друку
18 грудня 2013 р. 14:42

18 грудня 2013 року Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил взяв участь у засіданні президії Міжрелігійної ради Росії на честь 15-річчя утворення ради.

Вітаю всіх членів Міжрелігійної ради Росії.

Дорогі співбрати — голови й представники традиційних релігійних громад нашої країни!

З радістю вітаю вас на засіданні, присвяченому 15-річчю Міжрелігійної ради Росії. Раду було утворено в 1998 році. Але історія добрих взаємин віруючих традиційних релігій обчислюється в Росії не роками чи десятиліттями, а століттями. Протягом століть християни, мусульмани, іудеї і буддисти разом творили державну єдність нашої Батьківщини, міцно пов'язану з її культурним та етнічним різноманіттям. Озираючись на історію Вітчизни, не можна не відзначити, що аж до Жовтневої революції 1917 року російська влада, і особливо династія Романових, всіляко намагалася підтримати й зміцнити традиційні для країни релігії. Так, указом Імператриці Єлизавети Петрівни в 1741 році буддійським ламам дозволялося проповідувати на території Російської імперії своє вчення, навчати буддизма місцевих кочівників. У 1764 році указом імператриці Єкатерини Великої був заснований титул Пандіто хамбо лами, що поклав початок ієрархічній системі бурятського буддійського духовенства. А в 1788 році та ж імператриця створила організацію, яка об'єднувала всіх мусульман Внутрішньої Росії та Сибіру — Оренбурзькі магометанські духовні збори. Нещодавно ми відзначали пам'ятну дату — 225 річницю цієї події. Згадані факти говорять, що відмітною рисою великих правителів нашої країни було розуміння важливості збереження й розвитку духовних традицій різних народів.

У сучасній Росії історичні основи взаємовідносин релігійних громад, влади й суспільства дбайливо зберігаються. Лідери традиційних релігійних об'єднань незмінно виявляють готовність до діалогу. Їх спілкування допомагає підтримувати дружні стосунки між етнічними групами, що складають російський народ. Національні відмінності й різноманіття традицій народів Далекого Сходу й Поволжя, Північного Кавказу та Центрально-Чорноземного регіону, Півночі й Півдня Росії — це не привід до ворожнечі й ненависті, це не основа для розділення, а особливе надбання та особливі цінності, які ми зобов'язані зберегти.

На думку князя Миколи Сергійовича Трубецького, славнозвісного російського мислителя, «тільки цілком самобутня національна культура є справжньою, і тільки вона відповідає етичним, естетичним і утилітарним вимогам, які ставляться будь-якою культурою. Прагнення до загальнолюдської культури з цієї точки зору виявляється неспроможним: за барвистого різноманіття національних характерів і психологічних типів така "загальнолюдська культура" звелася б або до задоволення чисто матеріальних потреб за повного ігнорування духовних, або нав'язала би всім народам форми життя, вироблені з національного характеру якої-небудь однієї етнографічної групи».

Як чудово все це доводиться нашими сьогоднішніми проблемами у сфері культури! Дійсно, якщо культура втрачає національні риси, вона починає обслуговувати людські інстинкти, людську плоть, вона втрачає духовний вимір. І криза сучасної культури багато в чому і пов'язана зі втратою духовного виміру, який живиться з національної релігійної традиції.

В яких умовах сьогодні нам доводиться взаємодіяти? Для багатьох співтовариств, що намагаються активно впливати на нашу країну, на жаль, є характерними ідеї знеособлення народів, морального релятивізму щодо головних принципів людського буття, закладених Творцем. У сучасному світі не припиняються спроби усунути традиційну релігійність із суспільної сфери. Одночасно мають місце спроби екстремістських сил використовувати почуття віруючих у злочинних цілях, видати сурогат фундаменталізму чи обновленства за справжню духовність. Що відбувається потім? Слідом за підміною духовності зловмисники намагаються підірвати міжрелігійну й міжнаціональну злагоду, висміяти традиції й моральні основи життя людей, а потім розколоти суспільство зсередини. Реалізація цієї схеми похитнула не одну процвітаючу державу на нашій з вами пам'яті.

Сьогодні можна сміливо стверджувати: діяльність традиційних релігійних громад не тільки в полі їхнього внутрішнього буття, а й у громадській сфері стає найважливішою умовою духовної та фізичної безпеки громадян. Не можна перемогти анархію, екстремізм, тероризм, моральний нігілізм виключно обмежувальними заходами. Це в принципі зробити неможливо. Історичний досвід свідчить, що будь-які спроби державними засобами примусу впливати на внутрішнє життя людини є неспроможними. Ми не повинні мовчати й не діяти перед обличчям спроб насадження ворожнечі між представниками різних народів і релігій. Приклад своєї взаємодії традиційні релігійні громади повинні показувати всім: ефективна протидія злу, яке намагається нав'язати людям хибні цінності, є можливою лише через засвоєння справжніх цінностей, через справжню релігійну традицію.

Не можна не відзначити, що за 15 років Міжрелігійній раді Росії вдалося зробити багато чого для всіх релігійних громад країни. Так, за нашою спільною ініціативою було вирішено багато проблем, що постали перед релігійними організаціями в галузі законодавства, майнових відносин, практичних потреб. Знайшли підтримку на найвищому державному рівні ініціативи Міжрелігійної ради щодо включенню теології в перелік спеціальностей вищої освіти, щодо становленню та розвитку викладання основ релігійних культур у середній школі. Було почуто багато наших пропозицій у сферах допомоги дітям-сиротам та самотнім матерям, протидії порушенню громадського порядку та образи релігійних почуттів, боротьби з наркоманією та підлітковою злочинністю, інкультурації мігрантів.

Яскравою ілюстрацією успішності наших зусиль стало нове державне свято — День народної єдності, що нагадує про закінчення Смутних часів на Русі в XVII столітті. Цей славний день російської історії за нашою ініціативою було повернуто із забуття, і вже понад десять років 4 листопада для всієї країни — це свято створення гармонійних відносин між людьми різних національностей, переконань, традицій і культур.

З усього того, що я перелічив, можна зробити висновок, що найголовніші рішення, прийняті у сфері релігійно-державних відносин, були сформульовані та ініційовані Міжрелігійною радою Росії. Це дійсно великий внесок у розвиток нашого релігійного та суспільного життя. І я хотів би всім членам Ради, усім її учасникам сердечно подякувати за це чудове співробітництво, яке спричинило настільки значні результати в житті нашої країни, нашого суспільства за останні 15 років.

Завжди приємно розповідати про успіхи й досягнення. Втім, зараз, звичайно, важливіше нагадати про ті виклики, які стоять перед усіма релігіями країни і перед кожним віруючим. У XXI столітті під загрозою опинилася модель співіснування етнорелігійних систем, вистраждана нашими предками. Однією з мішеней екстремістської діяльності стають релігійні лідери, що проповідують традиційні цінності. Прошу хвилиною мовчання пом'янути всіх наших братів, які стали жертвами такої діяльності.

Вважаю, що суспільство разом із владою повинно стати на захист духовних наставників, чиє слово перевірено життям. Пролиття крові релігійних лідерів має усвідомлюватися суспільством як особливо тяжкий злочин, тому що релігійні лідери не є учасниками конфліктів і все те, що вони роблять, спрямоване на примирення людей, у тому числі тих, що належать до різних релігійних груп і мають різні переконання.

З глибоким болем більшість нашого суспільства зустрічає новини про осквернення храмів, каплиць, мечетей, синагог, буддійських хурее, про спалення деяких культових будівель, про блюзнірство в місцях особливого поклоніння віруючих, про попрання сакральних символів — релігійних і світських, — які дорогі серцю не тільки віруючих людей, а й, як я переконаний, практично всіх громадян країни. Цими провокаціями робляться спроби розпалити ворожнечу між представниками різних релігій, етносів і переконань, зруйнувати усталені принципи діалогу й співпраці. У таких умовах ми, лідери традиційних релігій, повинні явити всім приклад взаємної підтримки у важких ситуаціях і спільного протистояння подібним злодіянням.

Особливо важливою є в цьому контексті роль засобів масової інформації. Телебачення, преса, радіо та Інтернет не повинні бути посібниками терористів або блюзнірських хуліганів, рупором небезпечної псевдодуховності. Необхідною є жорстка протидія всім, хто стає провідником ворожнечі й ненависті в інформаційному просторі.

Одночасно релігійні лідери повинні спільно виступати, у тому числі через ЗМІ, зі словом миру, дбати про справедливе й цивілізоване пом'якшення, а там, де можливо, — і подолання соціальних, міжнаціональних, політичних і навіть ідейних розбіжностей. Ми знаємо, що існують наполегливі спроби вивернути навиворіт роль релігії в історії та в сучасному житті, представити цю роль виключно негативно. Таке трактування релігії є небезпечним, бо здатне призвести до краху всієї системи людських відносин. Адже разом із релігійністю відкидається розуміння шлюбу як союзу любові між чоловіком і жінкою, піддається ерозії моральна чистота дитинства, торжествують руйнівні пороки. На цьому тлі гострою, нагальною є необхідність виховання молоді у справжніх культурних і релігійних традиціях свого народу. Важливо зробити все, щоб молоді люди, які і є майбутнім нашої країни, отримували якісну освіту на території Росії в духовних навчальних закладах, що зберігають вітчизняні традиції. Ці традиції багаті багатовіковим досвідом. Вони гідні того, щоб бути важливим чинником у російській релігійній освіті, у релігійно-суспільному та інформаційному полі країни.

І починати шлях виховання в руслі цих традицій потрібно з кваліфікованого викладання в школах основ релігійних культур країни — православного християнства, ісламу, іудаїзму та буддизму, а також зі шкільного викладання історії, прищеплюючи дітям і підліткам вміння зберігати вірність своїм кореням, пам'ятати й осмислювати минуле, навчатися у старших поколінь.

Свого часу академік Дмитро Сергійович Лихачов сказав чудові слова: «Культура — це величезне цілісне явище, яке робить людей, що населяють певний простір, із просто населення — народом, нацією. До поняття культури мають входити і завжди входили релігія — і академік ставить релігію на перше місце! — наука, освіта, моральні норми поведінки людей і держави». Ці слова не втратили актуальності і в наші дні. Вивчення релігійних основ і традицій є невід'ємним від поняття «культурна людина».

Важливо відзначити також необхідність роботи представників традиційних релігій з військовослужбовцями, співробітниками правоохоронних органів і пенітенціарних установ. Яку Вітчизну захищатиме офіцер або солдат, якщо він не має поняття про вікову культуру й духовність своєї країни? Як ми зможемо говорити про перевиховання ув'язнених та виправлення тих, хто оступився, якщо не станемо протидіяти модним сьогодні тенденціям до матеріального успіху будь-якою ціною та задоволення своїх бажань будь-якими засобами? Адже саме ця філософія життя і лежить в основі злочинності, що дедалі зростає, тому що злочинця закон зупинити не може, але тільки моральне почуття, коли совість зупиняє його руку. А виховання совісті — якраз і є тією справою, якою ми займаємося. Тільки тверда воля на благо не для себе тільки, а й для ближнього, для країни, тільки на затвердження понять честі й обов'язку допоможе нам створити духовно й матеріально міцне суспільство.

Ми маємо пам'ятати: кожен громадянин є відповідальним за майбутнє країни. І традиційні релігії нашої Вітчизни завжди допомагали й готові допомагати жителям різних регіонів, дітям різних народів зробити гідний внесок у створення спільного дому — великої Росії. Дякую вам за увагу.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Матеріали за темою

Співчуття голови Управління мусульман Кавказу у зв'язку з терактом у Красногорську [Привітання та звернення]

Співчуття Верховного Патріарха і Католикоса всіх вірмен Гарегіна II у зв'язку з терактом у «Крокус Сіті Холі» [Привітання та звернення]

Відбулося перше у 2024 році засідання Комісії з міжнародного співробітництва Ради із взаємодії з релігійними об'єднаннями при Президентові Росії

Відбулося засідання Комісії з питань гармонізації міжнаціональних та міжрелігійних відносин Ради при Президентові РФ із взаємодії з релігійними об'єднаннями

Заява Міжрелігійної ради Росії [Документи]

Выступление Святейшего Патриарха Кирилла на юбилейном заседании Межрелигиозного совета России [Патріарх : Привітання та звернення]

В Елісті пройшов круглий стіл «Предстоятелі Руської Церкви як творці миру: внесок у зміцнення єдності народів історичної Русі»

У російській пресі відзначають зростання гонінь на християн у низці африканських країн

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші статті

Виступ Святішого Патріарха Кирила на позачерговому соборному з'їзді Всесвітнього руського народного собору

Вітання Святішого Патріарха Кирила з нагоди Дня військ національної гвардії Росії

Патріарше вітання настоятельці Покровського Хотькового монастиря ігумені Олімпіаді (Барановій) з 40-річчям чернечого постригу

Патріарше вітання наміснику Ніколо-Угреського ставропігійного монастиря ігумену Мефодію (Зінковському) з 25-річчям чернечого постригу

Патріарше вітання єпископу Сергієво-Посадському Кирилу з 25-річчям чернечого постригу

Співчуття Предстоятеля Єрусалимської Православної Церкви у зв'язку з терористичним актом у «Крокус Сіті Холі»

Вітання Святішого Патріарха Кирила з нагоди Дня працівника культури Росії

Співчуття Блаженнішого Архієпископа Охридського і Македонського Стефана у зв'язку з терористичним актом у «Крокус Сіті Холі»

Слово Святішого Патріарха Кирила при врученні архієрейського жезла Преосвященному Алексію (Турікову), єпископу Раменському

Звернення Святішого Патріарха Кирила з нагоди 25-ї річниці початку агресії НАТО проти Югославії