Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Слово Святішого Патріарха Кирила в неділю про Страшний Суд у московському храмі Архангела Михаїла в Тропарьові

Слово Святішого Патріарха Кирила в неділю про Страшний Суд у московському храмі Архангела Михаїла в Тропарьові
Версія для друку
23 лютого 2014 р. 20:32

23 лютого 2014 року, в неділю пущальну, про Страшний Суд, Святіший Патріарх Кирил звершив Божественну літургію в московському храмі Архангела Михаїла в Тропарьові. Після закінчення богослужіння Предстоятель Руської Церкви звернувся до віруючих із проповіддю.

Ваші Високопреосвященства й Преосвященства! Високоповажний отче Георгію, настоятелю цього святого храму! Дорогі отці, браття й сестри!

З великою радістю я вступив під склепіння храму святого Архістратига Божого Михаїла — першого храму, який був відкритий в місті Москві після довгих років руйнації храмів Божих і утисків Церкви. Добре пам'ятаю часи, коли багато хто, зважаючи на благоліпний зовнішній вигляд цього храму, сподівався, що він коли-небудь відкриє свої двері всім, хто побажає ввійти під його склепіння і звершити молитву. І 25 років тому храм святого Архістратига Божого Михаїла в Тропарьові був відкритий, почавши низку відкриття в Першопрестольному граді старовинних храмів і зневажених святинь.

Дивним чином 25-річчя з дня відновлення богослужінь в цьому храмі і 320-річчя з дня його заснування збігаються з недільним днем, який присвячений Страшному Суду. Ми всі знаємо зі Слова Божого, що наприкінці людської історії, коли відкриється нова сторінка буття людства, здійсниться певне особливе таємниче діяння: Бог силою Своєю відокремить праведних від грішних. Під грішними маються на увазі не ті, хто грішить, але кається, хто йде шляхом духовного очищення, а ті, хто свою неправедність і свою гріховність зводить у ранг праведності, хто свою людську правду поставляє на місце правди Божої, хто в гордині своїй протистоїть Богу.

Проте суд, який Господь звершить над кожним із нас і який визначить долю кожного у вічності, не є одномоментним. У певному сенсі суд починається тут, в нашому житті, тільки не всі ми здатні бачити руку Божу і не всі здатні відчути Його любов і Його справедливість.

Насправді, Господь постійно начебто коригує наш життєвий шлях, засуджуючи нашу неправедність, караючи нас за гріхи і підтримуючи нас у добрих діяннях. Але Бог не робить це таким чином, щоб для всіх це було абсолютно очевидно. Він не діє з непереборною силою — Його Божественна сила нібито переборна в нашому фізичному світі і в нашому історичному бутті. Коли ми діємо не по правді Божій, коли ми грішимо, ми нібито долаємо силу Божу. Але не тому, що Бог слабкий, а тому що Він залишає нам можливість діяти за своїм хотінням, хоча при цьому не залишає нас без Свого батьківського піклування. І коли нас відвідують скорботи й хвороби, коли невдачі раптом роблять важким наше життя, то причину не слід шукати в інших — потрібно шукати причину в самих собі і відкривати своє серце і свій розум Господу.

Суд Божий відбувається над нами. Він здійснюється щоразу, коли ми творимо свою власну правду — а таких правд не злічити. Ми взагалі живемо в епоху, коли підтримується небезпечна ідея «скільки голів, стільки й розумів і стільки правд» — у кожного, мовляв, своя правда. І коли ми відстоюємо свою правду, нехтуючи правдою Божою, коли ми цю свою маленьку правду, яка на ділі виявляється не правдою, а кривдою, вводимо в конфлікт з правдою Божою, — ми помиляємось, і над нами відбувається суд і в цьому житті, і в житті вічному.

А коли це відбувається? А це відбувається, коли ми вступаємо в конфлікти, наприклад, сімейні. Коли ми саме свою правду вважаємо правдою, неодмінною для інших; коли ми її відстоюємо, завдаючи болю й страждань нашим ближнім. Замість того щоб співвіднести свою думку і своє переконання з Божою правдою, ми конфліктуємо з усією силою, ми не думаємо про Божу правду, нерідко руйнуючи наші сім'ї, відторгаючи подружжя одне від одного, дітей від батьків та батьків від дітей. І через ці страждання, які ми приймаємо, над нами відбувається Суд Божий. Господь ніби каже: хочете жити за своєю правдою, яка правдою не є — живіть, але пам'ятайте, що це життя несумісне з людським щастям.

Те ж саме відбувається і в наших трудових колективах. Як часто ми конфліктуємо, як часто ми добиваємося свого! Як часто, прокладаючи шлях вперед, забезпечуючи свою кар'єру, ми зневажаємо інших, іноді просто скидаючи зі свого життєвого шляху. Нам здається: «Хто ж може зробити краще за нас? Ну, не той же, хто стоїть поперек мого шляху, — я зроблю краще, більше, значніше». І ми не зупиняємося перед тим, щоб силою, яка у нас є, або спираючись на чужу силу, розчистити собі життєвий простір.

Те ж саме відбувається і в житті суспільств і народів, коли певна група людей починає розширювати свій життєвий простір, не дивлячись на правду Божу і не співвідносячи свою думку з Божественною правдою, — нерідко це призводить до глибоких страждань, куди сильніших, ніж страждання сімейні. Від такої неспіввіднесеності людської правди, своєї думки з Божественною правдою страждають дуже багато людей. Якщо поглянути на історію роду людського, на історію всіх воєн і революцій, повстань, протиборств, то ж там немає ніякої Божої правди — там тільки людська думка щодо того, що є добрим чи поганим для певної групи людей і для певного часу й місця. Але як часто внаслідок боротьби за ці переконання, за цю маленьку людську правду зневажається правда Божа! І проливається людська кров, діти сиротіють і дружини втрачають своїх чоловіків...

Як багато цієї крові було пролито в історії! І сьогодні ми не можемо не згадати про багатостраждальну Україну. І там в ім'я людської правди, заради затвердження однієї чи іншої точки зору проливається братська кров, відбувається великий гріх братовбивства.

Церква не має іншого послання, як тільки закликати співвіднести в кожен момент часу, коли піднімається рука для удару, коли піднімається рука до зброї, щоб убити іншого, співвіднести це діяння з Божою правдою, з тим, що ми сьогодні чули в Євангелії — хто буде виправданий, а хто засуджений. І якщо людина боїться Бога і Його суду, вона зніме палець з пускового гачка, вона опустить руку, вона не буде вбивати іншого, — вона знайде інші способи затвердження своєї правди.

І потрібно пам'ятати, що Суд Божий відбувається не тільки в кінці історії. Бог судить нас не за тим, які політичні погляди ми поділяємо, не за тим, наскільки багато й переконливо ми говоримо про свободу, не за тим, наскільки голосно й переконливо ми говоримо про справедливість, а за тим, що ми реально робимо.

Історія всієї нашої Вітчизни сповнена багатьох прикладів того, як спроби людей силою затвердити свою точку зору ніколи не приводили до досягнення тих цілей, в ім'я яких проливалася братня кров. І тому сьогодні моє слово до України, близької моєму серцю, до українського народу: зосередьтеся, заспокойтеся! Ви — християнський народ! Переломіть усе те, що відбувається, крізь призму своїх християнських переконань, крізь Євангеліє, яке розповідає нам, у тому числі, і про Суд Божий. І нехай не проллється більше жодної краплі братської крові. Про це ми сьогодні молилися гаряче й уклінно, просячи у Господа милості й благословення Україні, Києву — матері міст руських.

І ось ще про що мені хотілося б сказати в цей день. Понад 20 років на території України відбуваються непрості політичні процеси, наслідком яких стало трагічне розділення нашої Церкви. Протягом минулих років були спроби використати політичну силу для того, щоб вирішити церковне питання в Україні.

Хочу сказати сьогодні, звертаючись до всього українського народу: влада не повинна втручатися в церковні справи. Силою неможливо вирішувати церковні питання. Єдності Церкви неможливо досягти в результаті насильницьких дій. Ніколи в історії не вдавалося силою вирішити церковні проблеми. Потрібно, щоб Церква самостійно, не спираючись ні на які зовнішні чинники, вирішувала всі ті питання, які перед нею стоять.

І сьогодні, як і раніше, я звертаюся до братів і сестер на Україні, які перебувають у розколі, із закликом до єдності. Але не до тієї єдності, яка буде результатом зміненої політичної кон'юнктури, не до тієї єдності, яка спиратиметься на силу, а до тієї єдності, яка буде походити з щирого бажання повернутися до канонічних принципів, без яких не може жити Церква. Подолання розколу завжди має йти шляхом повернення до канонічних принципів церковного буття. Тільки така єдність буде міцною і спасенною.

Вірю, що молитвами святих преподобних Києво-Печерських, молитвами всіх святих, що в Церкві нашій просіяли, Господь збереже Церкву в Україні і дарує українському народу силу подолати численні труднощі його духовного й матеріального стану, і насамперед — законним і праведним шляхом подолати розділення Церкви.

Нехай благословення Боже перебуває над усім українським народом, над Українською Православною Церквою, над усією нашої багатонаціональною Церквою, що зберігає передання нерозділеної Русі, що зберігає передання святого благовірного і рівноапостольного великого князя Володимира. І віримо, що духовна сила, що походить із Київської купелі Хрещення, що допомагала нам зберігати духовну єдність протягом тисячі років, і сьогодні допоможе подолати труднощі й розділення, спираючись на віру православну, на Слово Боже, на велике свідчення Самого Бога про суд, який Він здійснює в людській історії і який Він звершить в кінці часів. Амінь.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Матеріали за темою

У Київській духовній академії пройде міжнародна конференція «Духовна і світська освіта: історія взаємовідносин — сучасність — перспективи»

Ієрархи Української та Сербської Православних Церков звершили богослужіння на горі Ключський Фавор у Чорногорії

Дві масштабних хресних ходи з Кам'янця-Подільського та Браїлова вирушили до Почаївської лаври

Предстоятель Української Православної Церкви висловив підтримку Сербській Православній Церкві в Чорногорії

Жити в єднанні з Богом і нічого не боятися [Iнтерв'ю]

Патріарше привітання митрополиту Київському і всієї України Онуфрію з п'ятиріччям інтронізації [Патріарх : Привітання та звернення]

На Волині розкольники знову захопили храм Української Православної Церкви

Митрополит Бориспільський Антоній: З'явилися «чорні реєстратори» церков [Iнтерв'ю]

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші статті

Патріарша проповідь після Літургії в Свято-Троїцькому соборі Соловецького монастиря

Патріарша проповідь після Літургії в Спасо-Преображенському соборі Санкт-Петербурга

Слово Святішого Патріарха Кирила після всеношної в Казанському кафедральному соборі Санкт-Петербурга

Слово Святішого Патріарха Кирила в день пам'яті преподобного Серафима Саровського після Літургії в Серафимо-Дівеєвському монастирі

Слово Святішого Патріарха Кирила після Літургії в Успенському соборі Саровської пустині

Слово Святішого Патріарха Кирила після молебню біля пам'ятника святому рівноапостольному князю Володимиру в Москві

Слово Святішого Патріарха Кирила в день пам'яті святої рівноапостольної княгині Ольги після Літургії в Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь після Літургії в Новоторзькому Борисоглібському монастирі

Слово Святішого Патріарха Кирила в день пам'яті преподобного Сергія Радонезького в Троїце-Сергієвій лаврі

Патріарша проповідь в день пам'яті апостолів Петра і Павла після Літургії в храмі праведного Олексія Мечєва у Вешняках м. Москви