Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Слово Святішого Патріарха Кирила по закінченні Літургії в Покровському соборі Гатчини в день пам'яті преподобного Серафима Вирицького

Слово Святішого Патріарха Кирила по закінченні Літургії в Покровському соборі Гатчини в день пам'яті преподобного Серафима Вирицького
Версія для друку
3 квітня 2014 р. 23:03

3 квітня 2014 року, в день пам'яті преподобного Серафима Вирицького, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив Літургію Передосвячених Дарів у Покровському соборі Гатчини Санкт-Петербурзької митрополії. Після закінчення богослужіння Предстоятель Руської Церкви звернувся до віруючих із Первосвятительським словом.

Ваше Високопреосвященство, владико митрополите Варсонофію! Ваше Преосвященство, владико Митрофане, єпископе Гатчинський і Лузький! Ваше Превосходительство, шановний Олександре Юрійовичу, губернаторе Ленінградської області! Преосвященні владики! Дорогі отці, матушки ігумені, брати й сестри!

Усіх вас сердечно вітаю з великою подією, зі справжнім святом не тільки для гатчинської землі, а й для всієї нашої Руської Православної Церкви.

Ми святкуємо сторіччя Покровського собору — величного храму, який був побудований у дореволюційні часи і освячений у грізному 1914 році, коли почалася Перша світова війна. Недовго залишався відкритим цей храм. Пригадую, як у дитячі роки, проїжджаючи по Гатчині або по Псковському шосе, я завжди бачив здалеку шпиль Покровського собору. Він був темний, похмурий, як був похмурий і сам храм; і навіть тоді в дитячу душу входила думка — як важливо, щоб коли-небудь цей храм знову став домом молитви.

Тому з особливим почуттям я їхав сьогодні до Гатчини, де не був 30 років. Під'їжджаючи до храму, побачивши цю сяючу благоліпність, я подякував Господу за всі милості, які Він дарує нам, народу нашому, Вітчизні, Церкві нашій. Ці милості — не просто Божественна відповідь на зміну історичних епох. Ці милості Божі — відповідь на численні скорботи нашого народу, на незліченні жертви й кров. І коли якісь лжемислителі звертаються сьогодні до нашого народу із закликом покаятися за щось, що було в далекому минулому і без чого нібито не може відродитися Росія, я відповідаю їм: народ наш не просто покаявся — він кров'ю своєю, за кількістю несумісній з кров'ю будь-якого іншого народу, спокутував гріхи своїх батьків, дідів і прадідів. І такі містичні, таємничі події в історії народу не можуть відбуватися десь на периферії — вони ніби розсікають духовне життя народу, вони в його серці.

І тому, радіючи такій події, як сьогодні — відродженню цього святого храму, ми одночасно згадуємо всіх, хто душу свою поклав за віру і за Вітчизну. Звертаючись у молитвах до новомучеників і сповідників Церкви нашої, ми просимо їх не залишити молитвою своєю землю Руську, щоб храми, що нині відроджуються і споруджуються, завжди наповнювалися народом, щоб незважаючи ні на які спокуси й зваби, люди наші, особливо діти та молодь, спрямовувалися до Бога, розуміючи, що це єдиний шлях до їх щастя й благополуччя, до щастя й благополуччя їх сімей, їх дітей та онуків, щоб більше не треба було кров'ю народною спокутувати гріхи нинішнього покоління.

Сьогодні під час Літургії Передосвячених Дарів читався уривок з 18-го розділу книги Буття, що оповідає про Содом і Гоморру — два міста в Палестині, які, як відомо, були знищені Богом, що вилив на ці міста вогонь і сірчаний дощ за гріхи жителів. Сьогоднішнє паримійне читання говорить нам про зустріч праотця Авраама з Богом і про дивовижну бесіду з Ним. Дізнавшись, що Бог бажає знищити Содом і Гоморру, Авраам, звертаючись до Нього, говорить: «Господи, не згуби праведників разом з грішними»; і далі просить Його, що якщо в місті знайдеться хоча б 50 праведних людей, то щоб Він не проливав на нього Свій гнів. І Господь погоджується і каже: «Пощаджу за 50 праведників». Тоді Авраам осмілів і каже: «Ну, а якщо на п'ять буде менше? Невже погубиш, якщо буде 45 праведників?» І Господь відповідає: «Пощаджу і за 45 праведників». І тоді, зраділий цією відповіддю, Авраам каже: «Ну, а якщо 30?» — «І якщо 30, пощаджу». І не зупиняється Авраам у своїй сміливості перед Богом: «Ну, а якщо 20?» — «І за 20 пощаджу ». І, набравшись сміливості й сил, з острахом каже: «А якщо 10 праведників?» — «І за 10 пощаджу». І відвернувся Господь, як говорить слово Святого Письма, і віддалився від Авраама, не бажаючи далі чути його молитву (Бут. 18:20-33). Але ми знаємо, що й десяти праведників не виявилося — тільки Лот зі своїми близькими; і Господь вивів праведників з цих гріховних міст і стер міста з лиця землі. На тому місці, де пролився сірчаний дощ, сьогодні Мертве море, добре відоме нашим паломникам і туристам.

Чого ж нас вчить це чудове оповідання? Воно вчить того, що праведність є найбільшою цінністю в очах Божих. Напевно, не сказав би так Господь, якби мова йшла про якісь інші категорії людського буття, наприклад, про 50 найбагатших, або найбільш владних, або найосвіченіших, або найвпливовіших. Та й Авраам, напевно, не просив би у Бога за цих людей. Єдиною цінністю в очах Божих є праведність людини, і ми знаємо, як апостол Павел, говорячи про останні часи людської історії, свідчить, що кінець світу настане, коли буде вилучено дещо, що утримує від його пришестя (2 Фес. 2:7).

Сьогоднішнє старозавітне читання допомагає нам зрозуміти, що ж це таке. Господь незмінний у своїх думках. І якщо Він готовий був пощадити Содом і Гоморру навіть заради 10 праведників, то у Він має Свій рахунок, чому Він щадить сучасну людську цивілізацію, яка загрузла в гріхах, — тому що є певна кількість праведників, завдяки яким живе весь світ.

Праведність має відношення до спасіння людей — праведна людина отримує спасіння в цьому житті і в житті вічному. Це сотеріологічне поняття, тобто таке, що має відношення до спасіння людини. Поняття праведності має і політичний вимір. Для того щоб праведники могли утримати світ від загибелі й розпаду, має бути певна політична дія, бо саме дія, яка впливає на уми й на свідомість людей, і формує контури людської цивілізації.

Ми знаємо: особлива гріховність теперішнього часу полягає в тому, що в деяких країнах приймаються закони, які не тільки виправдовують, але і юридично, усією силою держави підтримують гріх. Такого в історії ніколи не було. Ніколи гріх, який чинять проти Божих заповідей, не підтримувався законами держави. Були закони несправедливі, є вони і зараз, але закон ніколи не кидав виклик Богу. А сьогодні закони кидають виклик Богу, і потрібна політична дія, щоб не допустити прийняття таких законів, щоб гріх ніколи не був виправданий і захищений силою держави. Багато й іншого потрібно для того, щоб не обірвалося життя праведників і щоб праведність могла впливати на тих, хто цього потребує.

Церква зберігає приклади праведності у своїй історії — в особі святих угодників, їх житій. І для того щоб люди дізнавалися про це, Церква повинна мати право говорити не тільки в храмах або на приватних зборах, як то було у важкі роки безбожного життя, — вона повинна мати право звертатися до всього світу, як вона звертається сьогодні, адже за цим також стоїть певна політична дію, яка надала Церкві свободу й право проповідувати безбоязно, не обертаючись ні вправо, ні вліво.

Говорячи про те, що праведність має бути включена в політичну дію, я маю на увазі і особисте життя тих, хто є носієм політичної влади. Я маю на увазі і підтримку багатьох церковних програм, таких як освітні, інформаційні, місіонерські, соціальні, без яких праведність не буде відома більшості людей.

Сьогодні ми святкуємо 65-річчя від дня смерті святого преподобного Серафима Вирицького, людини дуже близької мені через моїх батьків, бо отець Серафим був протягом довгих років духівником мого батька. Коли ми в дитинстві молилися, — а в той час ще і блаженна Ксенія не була причислена до лику святих, — то наша дитяча заупокійна молитва завжди включала поминання блаженної Ксенії та ієросхимонаха Серафима. І як я радів, коли блаженна Ксенія і преподобний Серафим Вирицький були причислені до лику святих!

У найважчі роки, особливо після того як було закрито Олександро-Невську лавру і преподобний Серафим приїхав до селища Вириця, він не замовкав у своїй проповіді, він молився за тих, хто до нього приходив, і люди відчували силу його молитви, вони були свідками його праведності. І скількох же святий преподобний Серафим наставив, скількох підтримав, скільком допоміг, скількох зупинив від гріха! І зовнішні обставини перестали панувати над ним, чи то безбожна влада, яка в той час ставила своїм завданням знищення віри в нашій країні, чи навіть влада окупаційна (як відомо, Вирицю захопили німецькі війська). Але для нього все це було на периферії, тому що він був сильнішим і за тих, і за інших власною праведністю, своїм великим прикладом, який збуджував віру в серцях немічних і зміцнював їх на шляхах їхнього життя.

Я хотів би висловити подяку владиці Митрофану за ті труди, які Ви, владико, несете з окормлення новоствореної єпархії. Глибоко переконаний, що в результаті вашої роботи і роботи духовенства у взаємодії з владою зміниться на краще духовне життя Гатчини, Луги і всієї Ленінградської області.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші статті

Святіший Патріарх Кирил: Сьогодні дуже важкі події відбуваються в братській Україні

Слово Святішого Патріарха Кирила в річницю інтронізації святителя Тихона після молебню у Донському монастирі

Проповідь Святішого Патріарха Кирила у свято Введення у храм Пресвятої Богородиці в Успенському соборі Московського Кремля

Слово Святішого Патріарха Кирила після всеношної в кафедральному соборі Христа Спасителя м. Калінінграда

Патріарша проповідь у день пам'яті святителя Тихона і отців Помісного Собору 1917-1918 років після Літургії в домовому храмі Свято-Тихонівського університету

Патріарша проповідь у день свята Казанської ікони Божої Матері після Літургії в Успенському соборі Московського Кремля

Патріарша проповідь у Неділю 22-у по П'ятидесятниці після Літургії в храмі ікони Божої Матері «Всіх скорботних Радість» на Великій Ординці м. Москви

Слово Святішого Патріарха Кирила в день свята Іверської ікони Божої Матері після Літургії в Новодівочому монастирі м. Москви

Проповідь Святішого Патріарха Кирила в свято Покрова Пресвятої Богородиці після Літургії в храмі Всіх святих в Мінську