Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Проповідь Святішого Патріарха Кирила у Велику середу після Літургії в Храмі Христа Спасителя

Проповідь Святішого Патріарха Кирила у Велику середу після Літургії в Храмі Христа Спасителя
Версія для друку
16 квітня 2014 р. 20:52

16 квітня 2014 року, в середу Страсної седмиці, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив останню в цьому році Літургію Передосвячених Дарів у кафедральному соборному Храмі Христа Спасителя. Після закінчення Літургії Святіший Патріарх Кирил звернувся до пастви з Первосвятительським словом.

В ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа.

Середа Страсної седмиці занурює нас у спогад про зраду Іуди (Мф. 26:6-16). Ця зрада сталася в будинку Симона прокаженого, який був зцілений Спасителем. Саме в цьому будинку жінка, витративши всі гроші, які тільки мала, на дорогоцінне миро, і вилила миро його на Спасителя. За стародавнім єврейським звичаєм так вчиняли з багатими, знатними людьми, яких готовили до смерті. Після їх кончини також виливали пахощі, — щоб якомога довше зберігати тіла покійних від тління. Таке узливання могли дозволити собі тільки дуже багаті люди, бо за ціною миро було як цілий статок.

І ось ця небагата жінка витрачає всі свої кошти, щоб купити миро і вилити його на Спасителя. Один цей факт свідчить про те, що жінці було щось відкрито, адже навіть апостоли, яким Господь говорив про Свою смерть і Воскресіння, практично нічого не пам'ятали або, принаймні, поводилися так, ніби не звернули уваги на Його пророцтва — ні до страждань Спасителя, ні відразу після Його смерті. А бідна жінка, напевно, взагалі не знала про ці пророцтва, але їй було відкрито щось, і серце її відгукнулося на майбутні страждання безгрішного Чоловіка, Який зробив так багато добра, у тому числі людям грішним, не відрізняючи грішника від праведника. Мабуть, на подяку за все, що зробив Спаситель, передчуваючи Його кончину, вона і вилила дорогоцінне миро на Його голову.

У ту ж саму мить Іуда приймає рішення піти й зрадити Спасителя. Що означала зрада? Вона означала велику послугу тим, хто хотів вбити Господа. Оскільки Спаситель, Який зовсім недавно воскресив Лазаря, мав величезну повагу, так що навколо нього збиралися сотні, а може, й тисячі людей, то взяти Його, заарештувати при людях було небезпечно — можна було викликати на себе гнів розлюченого натовпу. Тому ті, хто замишляв цей злочин, потребували помічника, — їм був потрібен хтось, хто зрадив би Спасителя, хто сказав би бажаючим схопити Його, де і коли це можна зробити без ризику народного опору.

У ту саму мить, коли жінка вилила миро, щось страшне, мабуть, відбувалося в душі Іуди, адже він відразу ж приймає рішення піти й зрадити Спасителя, а перед цим ще й каже: «Навіщо таке марнотратство? Адже це миро можна було б продати». Для Іуди було б логічно закінчити фразу так: «а гроші забрати собі», але він не посмів це сказати, а тому лицемірно пропонує гроші, які можна було б виручити, використати для допомоги бідним. На що Господь відповідає: «Жебраків завжди маєте з собою, а Мене не завжди. Про те, що зробила ця жінка, стане відомо всюди, де будуть проповідувати Євангеліє, — вона приготувала Мене до поховання». Божевільна з точки зору Іуди трата була приводом до того, щоб піти й донести на Спасителя, — приводом, але не причиною, тому що причиною було дещо інше. 

Як свідчить Євангеліє, Іуда носив скриню зі спільними грошима, тому що апостоли не мали особистих коштів. Усе, що жертвували люди, складали в цю спільну скриню, а звідти гроші витягували для покриття необхідних витрат. Юда був охоронцем цієї скрині, але людиною нечесною, яка запускала туди свою руку і викрадала гроші, — іншими словами, Іуда був злодієм. Цей страшний порок і став внутрішньою причиною того, чому саме вчинок жінки спричинив рішення зрадити Спасителя. Те, що зробила жінка, не відповідало внутрішньому світу, якщо завгодно, ідеалам Іуди. Він жив заради інших цілей, у нього були інші цінності, і домінуючою метою було збагачення — правдою чи неправдою. Іуда був грошолюб, а оскільки правдою цю пристрасть було неможливо вгамувати, він заспокоював її неправедним шляхом, крадучи кошти, що йому не належали. 

На прикладі Іуди можна бачити, наскільки страшним є порок сріблолюбства. По-перше, він підштовхує людину до нечесних, злочинних дій. Усі ті, хто викрадає матеріальні цінності, — грошолюби. Серед них немає жодного, для кого гроші не відігравали б найважливішої ролі. Гроші є настільки жаданими, що вже неможливо роздумувати про засоби, — усі засоби хороші, аби грошей було якомога більше.

І йдеться ж не тільки про злочинців, про злодіїв. Йдеться і про тих, хто намагається будь-якими способами, які допустимі в суспільстві, безмежно множити своє багатство. Це стосується життя не тільки нашого народу і нашого суспільства, а й будь-якого іншого народу і всього роду людського. Грошолюбство — це пристрасть Іуди, яка вразила свідомість більшості людей. А якщо ця пристрасть панує, то зрада стає справою легкою і простою. Можна зрадити чоловіка або дружину, можна зрадити дітей, можна зрадити друзів, можна зрадити свій народ. Чого тільки не можна зрадити для того, щоб отримати жадане!

Святий Іоанн Златоуст, розмірковуючи на тему сріблолюбства, говорить, що людина має панувати над грошима, вона має бути паном над ними, але не гроші мають панувати над людиною; і це дуже правильне і точне визначення. Панувати — означає використовувати матеріальні засоби так, як людина вважає за потрібне, і в тому числі це означає здатність відмовлятися від матеріальних коштів на користь інших.

А святий Ісидор Пелусіот, розмірковуючи на тему сріблолюбства, говорить ось що. Якби можна було взяти з собою гроші після смерті, якби вони могли хоч якось втішити людину, уражену пристрастю сріблолюбства, — так ні ж! Ні гроші, ні будинки, ні обстановку, ні машини, ні інші цінності, які люди прагнуть купувати тут, взяти з собою неможливо, скільки б багатств у людина не мала. Що ж пропонує святий Ісидор Пелусіот? Він говорить, що ці гроші потрібно правильно інвестувати. Що ж за «інвестицію» він пропонує? Святий Ісидор вчить вкладати гроші, які неможливо взяти з собою після смерті, в інших людей, — обмінюючи гроші на милість Божу.

Добре відома Євангельська притча, яка містить такі слова Господа: «Стяжи собі друзів від мамони неправди» (Лк.16:9). Ця притча іноді важко розуміється людьми, але зміст її дуже прагматичний і тверезий. Господь пропонує навіть матеріальні кошти використати для того, щоб знаходити друзів. А святий Ісидор Пелусіот, продовжуючи цю думку, говорить: те ж саме можна зробити не тільки відносно людей, які живуть у цьому світі, але і начебто вкласти матеріальні блага в майбутнє загробне життя, обміняти їх на милість Божу.

Це дуже глибока думка. І сьогоднішнє Євангельське читання, яке свідчить про згубність грошолюбства для душі людини, повинно і кожного з нас спонукати до думки: а що буде з нами, з нашим матеріальним надбанням, коли ми підемо у вічність? Багато хто вважає, що достатньо залишити свої кошти близьким, рідним. А можливо, недостатньо? Можливо, потрібно знайти інші способи обміняти гроші на милість Божу?

У когось цих грошей зовсім небагато. У когось вони є, а у когось є величезні гроші. Чим більше грошей, тим більше відповідальність, тим більше треба зробити, тим більше потрібно вкласти, щоб обміняти багатство, за словом преподобного Ісидора, на милість Божу. Те, що має тимчасове, минуще значення, те, що є прахом для вічного життя, може бути інвестовано у вічні цінності — через правильне ставлення до грошей і матеріальних коштів, поки ми живемо в цьому світі. І нехай допоможе кожному з нас Господь діяти саме так, щоб тлінне й матеріальне ми могли звернути до вічного спасіння. Амінь.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші статті

Слово Святейшего Патриарха Кирилла в годовщину интронизации святителя Тихона после молебна в Донском монастыре

Проповедь Святейшего Патриарха Кирилла в праздник Введения во храм Пресвятой Богородицы в Успенском соборе Московского Кремля

Слово Святішого Патріарха Кирила в день пам'яті святителя Філарета Московського після Літургії в Храмі Христа Спасителя

Слово Святейшего Патриарха Кирилла после Литургии в Храме Христа Спасителя

Слово Святішого Патріарха Кирила в свято Казанської ікони Божої Матері після Літургії в Успенському соборі Московського Кремля

Патріарша проповідь після Літургії в кафедральному соборі Різдва Пресвятої Богородиці м. Ростова-на-Дону

Слово Святішого Патріарха Кирила в Неділю 18-ту після П'ятидесятниці після Літургії в Свенському Успенському чоловічому монастирі

Слово Святейшего Патриарха Кирилла после Литургии в Александро-Невской лавре в Санкт-Петербурге

Слово Святейшего Патриарха Кирилла после Литургии в Покровском ставропигиальном монастыре

Патриаршее слово после вечернего богослужения в канун праздника Покрова Пресвятой Богородицы в храме блгв. кн. Игоря Черниговского в Переделкине