Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Слово Святішого Патріарха Кирила у Великий четвер у Храмі Христа Спасителя в Москві

Слово Святішого Патріарха Кирила у Великий четвер у Храмі Христа Спасителя в Москві
Версія для друку
17 квітня 2014 р. 18:19

17 квітня 2014 року, у четвер Страсної седмиці, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил очолив служіння літургії святителя Василія Великого в кафедральному соборному Храмі Христа Спасителя в Москві. Після закінчення богослужіння Предстоятель Руської Церкви звернувся до віруючих із Первосвятительським словом.

Ваші Високопреосвященства й Преосвященства! Дорогі отці, брати й сестри!

Усіх вас сердечно вітаю і поздоровляю з Великим четвергом. За традицією Великий четвер прирівнюється до дванадесятих свят, тому що значення події, на честь якої цей день встановлено, перевищує, можливо, всі інші події новозавітної історії за життя Христа Спасителя. Цього дня Господу було угодно зробити дещо, що продовжило Його служіння світові. Господь прийшов у світ для того, щоб відтворити людину, тобто привести природу людини до того стану, який вона мала до гріхопадіння. Господь прийшов, щоб оновити життєві сили людського роду, зробити людину здатною чинити опір гріху, здатною іти тим шляхом, який Він сам вказав людям. І друга мета пришестя — це спокутування людських гріхів через страждання і смерть. Оновлення, відтворення людської природи і спокутування гріхів — у цьому весь сенс і зміст пришестя Господа і Спасителя.

Зрозуміло, що все те, що здійснив Господь під час Свого земного життя, не могло обмежитися лише фізичним Його перебуванням на землі. Справа спасіння має тривати вічно, до кінця віку. І Господь здійснює дещо, що дає можливість кожному наступному поколінню бути співучасниками всього, що Він зробив заради нашого спасіння, — співучасниками Його життя, Його вчення, Його страждань, Його смерті, Його Воскресіння, Його сходження на небеса і Його другого пришестя.

Господу було угодно дати певну особливу можливість Своїм послідовникам, долаючи обмеження простору йі часу, бути разом з Ним і брати співучасть у тій справі спасіння, яку Він здійснив. Саме для цього під час традиційної для іудеїв Пасхальної трапези Господь, який головував на ній, дещо відійшов від строгого порядку її здійснення. Коли Спаситель благословляв хліб, що робив кожен голова сім'ї або кожен, хто головував на іудейській пасхальній трапезі, Він вимовив слова, які ніхто раніше не вимовляв, — вони були поза старозавітними переказами. Благословляючи хліб, Він сказав: «Цей хліб — Моє тіло, що за вас переломлюється на відпущення гріхів». А потім, коли трапеза вже завершилася, за звичаєм пасхальної вечері головуючий повинен був благословити чашу з вином і дати кожному долучитися з цієї чаші. І тут Господь відходить від традиції старозавітної пасхальної вечері. Він бере в руки чашу і каже: «Ця чаша є чашею Моєї Крові, що за вас проливається на відпущення гріхів». І як благословення над хлібом, так і благословення над чашею супроводжувалося дуже важливими словами: «це здійснюйте на Мій спомин».

Зрозуміло, що йдеться не просто про спогад, коли напружується людська пам'ять. Йдеться про щось більше, і ми знаємо, що через пришестя у світ Духа Святого цим більшим стало Таїнство Євхаристії, що його звершують учні Спасителя, коли силою Божою, силою Святого Духа кожен, хто долучається до хліба й вина — справжнього Тіла і справжньої Крові Спасителя, — одночасно долучається до всього того, що Бог у Христі здійснив заради нашого спасіння. Свята Євхаристія силою Святого Духа актуалізує все те, що Бог здійснив у Христі.

Тому для нас Новий Заповіт і пришестя Спасителя — це не раз звершене діяння, а триваюча реальність, яку ми не споглядаємо ззовні, про яку ми не тільки читаємо в Євангелії, але в якій ми беремо участь на місці учнів Спасителя, долучаючись через хліб і вино до справжнього Тіла і справжньої Крові Спасителя. Того Тіла, в якому було оновлено людське єство, того Тіла, через яке була відроджена людська природа, а це означає, що й ми у Христі через Таїнство Євхаристії відроджуємося до нового життя і знаходимо велику силу перемагати гріх.

Таїнство Євхаристії святий Симеон Новий Богослов, отець Церкви, назвав Таїнством Церкви. Так воно і є. Адже Господь заснував Церкву для того, щоб силою Святого Духа, що живе в Церкві, тривало Його служіння до кінця людської історії. І в центрі цього служіння у Святому Дусі — спогад про життя, страждання, смерть, воскресіння, вознесіння, на небесах сидіння, друге і славне пришестя Господа. Саме тому, на відміну від будь-якої іншої релігійної реальності, яка так чи інакше існує у світі, Церква дає нам можливість не тільки інтелектуально сприймати те слово, яке Основоположник нашої віри Господь Ісус Христос залишив нам, але і брати участь реально в Його спасенній місії, сприймаючи плоди цієї місії, тобто знаходячи спасіння в Богові.

Я всіх вас вітаю з цим великим святом і закликаю кожного з вас причащатися якомога частіше. Ми живемо в такий час, коли нам необхідна благодатна допомога Божа, — майже щодня, як то було в давні часи, в часи святих апостолів, коли практично щодня християни збиралися для того, щоб звершити Святу Євхаристію. Через багато які обставини для нас неможливим є таке часте причащання — і тому що ми зайняті роботою, трудимося, а якщо навіть на пенсії, то як багато суєти, турбот, які поглинають більшу частину нашого часу! І не можна, як каже апостол Павел, вкушати Тіло й Кров Христову в осуд або в засудження. Потрібно готувати себе до цього великого Таїнства, але не так, щоб приготування ставало перешкодою до причастя. Адже багато хто говорить: «я не підготувався і тому не піду причащатися», розуміючи під приготуванням тривалий і складний процес. Цей процес необхідно проходити принаймні кілька разів на рік, особливо під час постів. Але коли немає можливості повною мірою виконати всі приписи, потрібно обмежитися найнеобхіднішим — відвідуванням храму напередодні, читанням молитовного правила перед причащанням, сповіддю, невкушанням їжі до прийняття Святих Христових Таїн і, що найголовніше, — примиренням з ближніми. Не можна причащатися в стані непримирення, тому що якщо ми не примиряємося, то, за словом апостола, вкушаємо суд і засудження собі. І якщо таким чином зі смиренням, з усвідомленням своєї гріховності, з надією на допомогу Божу ми приступаємо до святої чаші так часто, як можемо приступати, то Господь поповнює наші сили, такі немічні за людською природою.

Так, у спілкуванні з Ним, ми знайдемо спасіння. Заради цього і прийшов Спаситель. Він не прийшов для того, щоб кожного зробити святим. Він не прийшов для того, щоб кожного зробити щасливим. Він не прийшов для того, щоб кожного зробити багатим. Але Він прийшов для того, щоб відкрити нам можливість спасіння. І великим до того засобом є Таїнство Тіла й Крові Його, Таїнство Святої Євхаристії, заснування якого ми урочистого святкуємо сьогодні, у Великий четвер. Зі святом всіх вас вітаю!

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Усі матеріали з ключовими словами