Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Митрополит Волоколамський Іларіон: Випади уніатів проти Росії і Російської Церкви не сприяють діалогу між нашими Церквами

Митрополит Волоколамський Іларіон: Випади уніатів проти Росії і Російської Церкви не сприяють діалогу між нашими Церквами
Версія для друку
26 червня 2014 р. 14:31

Під час трагічних подій в Україні Українська греко-католицька церква неодноразово виступала з різкою критикою на адресу Росії і Московського Патріархату. Своєю оцінкою цих кроків в інтерв'ю «Інтерфакс-Релігія» поділився голова Відділу зовнішніх церковних зв'язківмитрополит Волоколамський Іларіон.

— 2-5 червня в Мінську проходив IV Європейський православно-католицький форум. У своєму виступі на форумі Ви піддали досить жорсткій критиці дії Української греко-католицької церкви під час останніх подій на Україні. У чому, на Вашу думку, полягає неприйнятність цих дій?

— Якщо говорити коротко, в занадто сильній політичній ангажованості УГКЦ, а також в націоналістичних виступах її духовенства й віруючих.

УГКЦ не тільки з самого початку підтримала протести Євромайдану, але в особі своїх віруючих і навіть кліриків прийняла безпосередню участь в них. Ні для кого не секрет, що основною рушійною силою подій у Києві стали вихідці із західних областей України, де проживає основна маса греко-католиків. Ще в грудні 2013 року в інтерв'ю радіостанції «Свобода» греко-католицький єпископ для Франції та країн Бенілюксу Борис Гудзяк прямо заявив, що «щодня до половини людей на Майдані — члени нашої Церкви».

В умовах соціальної напруженості духовенство УГКЦ замість того, щоб закликати до примирення й політичного діалогу, спонукало протестуючих до радикальних дій. Так, у грудні минулого року клірик Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ священик Михаїл Арсенич і капелан ВО «Тризуб» імені Степана Бандери священик Петро Бурака виступали із закликом брати в руки зброю і розправлятися з «ворогами» України.

Після січневих подій керівництво Української греко-католицької церкви почало відкрито звинувачувати російську державу у всіх бідах, що відбуваються в Україні. До того ж Росія у виступах деяких греко-католицьких ієрархів поставала в справді демонічному образі. На початку квітня архієпископ Перемишльсько-Варшавський Іван Мартиняк опублікував відеозвернення до пастви, в якому, зокрема, заявив: «Ми відчуваємо навалу зла, ненависті, брехні на наш народ з боку імперії, яка хоче розколоти й знищити нашу державу».

Ієрархи УГКЦ відрито закликають західні країни до жорстких дій проти нашої країни. Верховний архієпископ УГКЦ Святослав Шевчук здійснив з цією метою ряд зарубіжних поїздок, виступаючи на різних міжнародних майданчиках не як християнський пастир, а скоріше як політичний діяч. На початку лютого цього року у Вашингтоні разом із розкольником Філаретом Денисенком глава УГКЦ закликав президента США втрутитися в українську кризу і допомогти Україні у збереженні територіальної цілісності. На початку березня архієпископ Святослав Шевчук звернувся до католицьких ієрархів всього світу, а також до голів Єврокомісії, Європейської Ради та Європарламенту з проханням проявити солідарність з українським народом «у цей важкий час, коли різні військові сили Російської Федерації, порушивши всі домовленості, вторглися на територію суверенної України». Зустрічаючись у травні з керівництвом Канади, архієпископ висловив думку, що введені проти Росії санкції є «недостатньо адекватними».

Антиросійські висловлювання глави УГКЦ часто супроводжуються випадами проти Руської Православної Церкви. В одному зі своїх інтерв'ю архієпископ, розкритикувавши «агресивні кроки Руського світу», дорікнув Московському Патріархату в залежності від державної влади і побажав Руській церкві «вдихнути повними грудьми у всій еклезіологічній повноті», тобто приєднатися до унії і підкоритися папі Римському.

Закиди ці видаються абсолютно необгрунтованими. Зараз Руська Церква є вільною як ніколи, і її відносини з російською державою, як і з іншими державами, що входять до сфери її канонічної відповідальності, складаються за принципом взаємокорисного співробітництва. Саме виходячи з усвідомлення своєї пастирської відповідальності, Священноначаліє Руської Церкви утримувалося від однозначних політичних оцінок того, що відбувається на Україні, а вже тим більше від прямої участі у самих подіях, закликаючи ворогуючі сторони до діалогу й миру.

— Архієпископ Святослав Шевчук неодноразово заявляв про своє бажання вибудовувати діалог з Московським Патріархатом. Яка позиція Руської Церкви щодо цього питання?

— Відразу після обрання архієпископа Святослава Шевчука главою Української греко-католицької церкви нами були зроблені певні кроки в бік встановлення прямих контактів з керівництвом цієї Церкви. Мною було направлено особисте привітання з обранням нового верховного архієпископа, відбувся обмін листами.

На жаль, подальші дії керівництва УГКЦ не сприяли зростанню взаєморозуміння й довіри між нашими Церквами. Українська греко-католицька церква продовжує добиватися від Риму офіційного визнання за собою статусу патріархату, який вона самостійно проголосила в 2002 році. Причому це не просто бажання підвищити свій статус у рамках Католицької Церкви. За цим прагненням стоїть претензія первісно регіональної Церкви, більшість віруючих якої проживає в Західній Україні, на загальнонаціональне становище та поширення своєї місії на ті регіони України, де ніколи не було греко-католиків. УГКЦ активно розвиває свої єпархіальні структури на сході й півдні України. Є відомості про те, що в цих регіонах клірики УГКЦ займаються відвертим прозелітизмом.

Керівництво УГКЦ підтримує тісні контакти з розкольницьким «Київським патріархатом». Було кілька випадків, коли греко-католицькі та розкольницькі ієрархи брали участь у спільних богослужіннях (молебнях, панахидах тощо). У лютому цього року архієпископ Святослав Шевчук і глава УПЦ КП спільно відвідали Вашингтон, де взяли участь у традиційному молитовному сніданку, влаштованому президентом США. І подібних прикладів досить багато.

Діалог між Церквами можливий лише в тому випадку, коли сторони поважають канонічний порядок і традиції одне одного. Наша Церква, наприклад, принципово не вступає в контакт з громадами, що відкололися від Католицької Церкви, тому що цінує розвиток православно-католицьких відносин. Керівництво ж УГКЦ, на словах заявляючи про свою зацікавленість у вибудовуванні діалогу з Московським Патріархатом, на ділі підтримує розкольників, які не тільки відпали від канонічної Української Православної Церкви, а й займають відверто ворожу щодо нашої Церкви позицію.

Усе це, треба визнати, не сприяє встановленню прямих контактів з Українською греко-католицькою церквою. А останні події в Україні, під час яких греко-католицькі ієрархи дозволяли собі антиросійську риторику і випади проти Руської Церкви, зробили можливість таких контактів ще більш проблематичною.

— Чи вплине загострення відносин між православними і греко-католиками в Україні на розвиток православно-католицького діалогу в цілому?

— Унія завжди була однією з найсерйозніших перешкод у відносинах між Православною і Римсько-Католицькою Церквами. Виходячи зі своєї еклезіологічної моделі та відповідного уявлення про шляхи відновлення християнської єдності, Римська Церква протягом століть докладала зусиль щодо звернення православних у католицтво. Внаслідок цілеспрямованої політики прозелітизму серед православного населення таких країн Європи, як Польща і Австро-Угорщина, в XVI-XVII століттях виникла так звана унія, тобто приєднання частини православних до Католицької Церкви на умовах прийняття ними католицького віровчення, але зі збереженням візантійського обряду в богослужінні. Так з'явилася і Українська греко-католицька церква. Причому її поява супроводжувалася насильством по відношенню до тих православних, які не хотіли приймати унію. Уніональна політика Риму не тільки не привела до єдності між Церквами, але навпаки, ще більше віддалила Православну Церкву від Риму, посіяла недовіру й ворожнечу.

Щось почало мінятися тільки після II Ватиканського Собору (1962-1965), який вперше визнав спасенність таїнств і духовного життя в Православній Церкві і тим самим дав можливість почати православно-католицький богословський діалог. Відродження структур УГКЦ наприкінці 1980-х років, яке супроводжувалося насильницьким захопленням храмів греко-католиками в західних областях України і навіть кровопролиттям, знову з усією гостротою поставило проблему унії.

У 1993 році в Баламанді (Ліван) Змішана комісія з питань богословського діалогу між Православною і Римсько-Католицькою Церквами прийняла дуже важливий документ під назвою «Уніатизм як спосіб об'єднання в минулому і пошуки повної єдності в сьогоденні», в якому представники Православної Церкви і, що ще більш важливо, Римсько-Католицької Церкви погодилися, що унія не може розглядатися як спосіб досягнення єдності, оскільки протягом історії сприяла тільки ще більшому розділенню між Церквами. Документ визнавав право Східних Католицьких Церков на існування, але пропонував цілу низку рекомендацій, націлених на врегулювання конфлікту між православними та греко-католиками. На жаль, ці рекомендації так і не були реалізовані на ділі. Досі віруючі Московського Патріархату у Львівській, Тернопільській та Івано-Франківській областях не мають достатньо храмів і зустрічаються з великими труднощами при будівництві нових. До того ж, як я вже сказав, сама УГКЦ прагне розширити свою місію і свої єпархіальні структури на територію всієї України.

Ми не раз висловлювали нашу занепокоєність ситуацією, що склалася, Священноначалію Римсько-Католицької Церкви, проте ніяких реальних зрушень у вирішенні проблеми ми не спостерігаємо. Незважаючи на загострення ситуації з греко-католиками у зв'язку з подіями на Україні, ми будемо й надалі розвивати наші відносини з Римсько-Католицькою Церквою на різних рівнях. Ми цінуємо позицію Папи Франциска, а також державного секретаря Святого Престолу кардинала П'єтро Пароліна, які в умовах української кризи утрималися від однозначних політичних оцінок і, як і Руська Церква, неодноразово зверталися із закликом до миру на українській землі.

Патріархія.ru

Версія: російська

Матеріали за темою

У 15-ту річницю утворення Загальноцерковної аспірантури та докторантури на Патріаршому Чернігівському подвір'ї в Москві відбулося урочисте богослужіння

Голова ВЗЦЗ зустрівся з представником Церкви Англії

Митрополит Волоколамський Антоній зустрівся з представниками Коптської Церкви

Голова Відділу зовнішніх церковних зв'язків зустрівся з керівником Російської асоціації релігійної свободи

Святіший Патріарх Кирил: Греко-католики беруть активну участь у розпалюванні та підтримці гонінь на православних людей України

На засіданні наукового лекторію «Крапивенський 4» обговорили роль митрополита Іосифа (Семашка) у затвердженні Православ'я в Білорусі

У Мінській духовній семінарії відбулися XII читання пам'яті митрополита Іосифа (Семашко)

Білоруська Православна Церква і Національна академія наук Білорусі провели спільну конференцію

Про православне ставлення до нової практики благословення «пар, що перебувають у неврегульованій ситуації, та одностатевих пар» у Римо-Католицькій Церкві [Документи]

Опубліковано документ «Про православне ставлення до нової практики благословення "пар, що перебувають у неврегульованій ситуації, та одностатевих пар" у Римо-Католицькій Церкві»

Митрополит Будапештський Іларіон: Ватикан поступився лібералам у питанні одностатевих пар [Iнтерв'ю]

Відбулося пленарне засідання Синодальної біблійно-богословської комісії

За підтримки депутата і поліції у Хмельницькій області захоплено Покровський храм села Загінці

Архієпископ Севастійський Феодосій: Православна Церква зазнає в Україні небаченого переслідування та насильства

Представник Руської Православної Церкви взяв участь у Другому Токійському миротворчому круглому столі18-22 лютого у Токіо пройшов Другий Токійський миротворчий круглий стіл. Як представник Руської

Влада України намагається приховати факти порушення прав віруючих від світової спільноти

Наши Церкви и наши народы прошли много испытаний. Святейший Католикос-Патриарх Мар Ава III об Ассирийской Церкви Востока и ее связях с Россией [Iнтерв'ю]

Християнські лідери Єрусалиму закликали до негайного та надійного припинення вогню у секторі Газа

Великодне вітання Святішого Патріарха Кирила главам інославних Церков [Патріарх : Привітання та звернення]

Вітання Святішого Патріарха Кирила Предстоятелеві Сирійської Ортодоксальної Церкви з десятою річницею інтронізації [Патріарх : Привітання та звернення]

Інші iнтерв'ю

Митрополит Казанский Кирилл: «Понимать мусульман — наша насущная потребность»

Митрополит Будапештський Іларіон: Ватикан поступився лібералам у питанні одностатевих пар

Інтерв'ю Предстоятеля Церкви Ассірії Сходу РІА «Новости»

Глава Маланкарской Церкви Индии: Во всем выражаем поддержку Русской Церкви

Митрополит Абрахам Мар Стефанос: «Ми багато в чому одностайні»

Патриарший экзарх Африки митрополит Клинский Леонид: В храмах Москвы уже служат на африканских языках

Патріарший екзарх Африки: Руська Православна Церква розгляне присутність у кожній із 54 країн континенту

Митрополит Клинський Леонід: Захід може «скасувати» лише себе, але не Руську Церкву та культуру

Митрополит Волоколамський Іларіон: У взаємовідносинах між Руською Православною Церквою та Римсько-Католицькою Церквою ми маємо пройти через цей складний період