Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Слово Святішого Патріарха Кирила після Літургії в Преображенському соборі Валаамського монастиря

Слово Святішого Патріарха Кирила після Літургії в Преображенському соборі Валаамського монастиря
Версія для друку
11 липня 2014 р. 18:21

 

11 липня 2014 року, у день пам'яті преподобних Сергія і Германа, Валаамських чудотворців, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив Божественну літургію у верхньому храмі Спасо-Преображенського собору Валаамського монастиря. Після закінчення богослужіння Предстоятель Руської Церкви звернувся до віруючих із Первосвятительським словом.

 

Ваші Високопреосвященства й Преосвященства! Владико Панкратію, наміснику й ігумене цієї святої обителі! Ваше Превосходительство Олександре Петровичу, голово Республіки Карелія! Дорогі отці, браття й сестри!

 

Усіх вас сердечно вітаю з великим святом цієї обителі — днем пам'яті святих преподобних Сергія і Германа Валаамських. Тішуся з того, що Господь дає мені сили й можливість протягом усіх років мого перебування на Патріаршому престолі, у липні місяці, у зв'язку зі святкуванням пам'яті святих преподобних Сергія і Германа відвідувати цю святу обитель. Торкаючись цього місця, просякнутого особливою Божою благодаттю, місця багатовікових подвигів чернецької братії, здобуваєш і мир душевний, і певну гостроту бачення тих проблем, які перед тобою стоять. Адже для того щоб побачити й зрозуміти багато чого, що відбувається в житті людини, їй необхідно віддалитися від щоденної суєти, поглянути з іншої точки зору на те, що відбувається з нею та її оточенням, з тими, хто поруч з нею, по-новому поглянути на хвилюючі її питання й проблеми. Саме такий погляд іззовні, — я б сказав, з висоти, — здобуваєш, коли долучаєшся до духовного подвигу багатьох поколінь ченців у святому місці, такому як тут, на Валаамських островах.

 

Сьогоднішнє Євангельське читання від Луки (Лк. 6:17-23), яке належить читати щоразу, коли ми згадуємо пам'ять святих преподобних отців, включає переказ заповідей блаженства. Але апостол Лука, на відміну від апостола Матфея, викладає їх у зовсім іншому контексті. Якщо апостол Матфей, оповідаючи про Нагірну проповідь, перелічує всі дев'ять блаженств і формулює їх як певні заповіді, як певні закони, то апостол Лука сприйняв сказане Спасителем з іншої точки зору. В його вустах ці слова не звучать як заповідь. З дев'яти він вибирає тільки чотири — ті самі, в яких відображається вся сукупність людської скорботи й людського горя. Він говорить про те, що блаженні вбогі. Він говорить про те, що блаженні голодні, бо вони наситяться. Він говорить про те, що блаженні ті, кого гонять люди, кого обмовляють, тому що вони будуть веселитися.

 

Дивовижні слова. Горе й страждання присутнє в житті людей, і багато хто намагається їх подолати у своєму повсякденному житті. Увесь розвиток людської цивілізації спрямований на те, щоб людина вирішила проблему страждань і горя, щоб її життя стало легшим, комфортнішим, благополучнішим, щоб страждання відійшло вбік. Але ж нічого не виходить. Навіть у наші часи, коли на Землі накопичені колосальні багатства, абсолютна більшість жителів Землі — це вбогі люди, і значна частина з них голодує; дуже багато хто позбавлений найнеобхіднішого — чистої води, вони спраглі.

 

А як багато тих, кого обмовляють! Тут вже ніякі гроші, ніяке багатство, ніяка влада не можуть допомогти тим, кого обмовляють, ображають, на кого зводять наклеп. А якщо до цього додати ще й хвороби — про них апостол Лука нічого не сказав, але ми знаємо, що хвороби приносять величезну скорботу. А втрата близьких і рідних? І цей перелік можна продовжувати.

 

Чому ж апостол не формулює ці слова Нагірної проповіді як заповіді? А тому що він пов'язує тему скорботи й страждань з вирішенням усіх цих проблем, які заважають мати повноту життя.

 

Ми знаємо, що багато філософів ще в давнину намагалися вирішити проблему людських страждань. І сьогодні, розвиваючи техніку, вдосконалюючи економіку, надаючи величезні можливості впливу на природу, сучасна цивілізація намагається вирішити проблему страждань — і вирішити не може.

 

Що ж це означає? Деякі люди, замислюючись на тему страждань, починають нарікати на Бога й говорити: як же ми іменуємо Бога люблячим Отцем, якщо у світі так багато страждань, так багато несправедливості, так багато хвороб, так багато передчасних смертей, у тому числі смертей невинних немовлят? Як усе це поєднати з Божественною любов'ю і з Божественною всемогутністю? І є ті, хто говорить: в Бога не вірю саме тому, що не можу пояснити цю несправедливість і ці страждання. Як сказав один зухвалий чоловік: якщо явлюся перед Богом, я Його запитаю: «а Тобі не соромно?», — маючи на увазі безладдя людського життя.

 

Сьогоднішнє Євангельське читання допомагає нам відповісти на ці страшні запитання. А якщо ми будемо намагатися вирішити проблему людського страждання в рамках фізичного життя, у нас нічого не вийде. Більш того, якщо ми будемо засновувати свій світогляд тільки на тих роках, які Бог нам дає для перебування на землі, у нас не вийде сформулювати виразне розуміння сенсу людського життя. Усе перетворюється на якесь божевілля. Шість, сім, вісім десятків років, які живе людина, — і потім іде з життя. Що все це означало? Який сенс цих десятків років, і чи є він взагалі? Якщо ми відкидаємо Бога, відкидаємо вічність, то ніякого сенсу немає — суєта суєт і томління духу, як говорив мудрий Соломон.

 

Апостол і євангеліст Лука, вихопивши з Нагірної проповіді ці чотири свідчення про страждання, вчить нас, що в межах земного життя, в рамках фізичного буття неможливо подолати людське горе й людське страждання. Як би не напружувалася людина, якою б могутньою і сильною вона не ставала, як би не розвивалася наука, якими б фантастичними технологіями не збагачувалося людство, — не вирішити проблему людського страждання. І апостол показує, в якому вимірі ці проблеми вирішуються. Блаженні голодні, бо вони наситяться. Де і коли? Блаженні ті, хто перебуває в біді; хто плаче, бо вони будуть веселитися. Де і коли? Блаженні ті, проти кого повстають люди, що обмовляють їх, тому що їх радість буде великою. Де і коли?

 

І стає ясно, що апостол, передаючи нам слова Спасителя, відкриває таємницю людського життя. Ніколи, ні за яких умов у межах земного, фізичного життя не будуть подолані страждання й горе, якою б великою і могутньою не ставала людина, але тільки в перспективі вічності. А для Бога немає межі між світом земним і світом духовним. І якщо ми сприймаємо наше буття в перспективі вічності, то саме в масштабах вічності долаються людське горе і людська скорбота; наповнюється сенсом наше короткочасне, майже миттєве перебування у фізичному тілі тут, на землі, таке швидкоплинне, як це добре знають люди зрілого віку. Сенс відкривається у вічності, і у вічності вирішуються страшні запитання про сумісність Божественної любові і людських страждань, бо там голодні отримають їжу, спраглі — воду, і скорботні будуть веселитися. 

 

Можливо, хтось запитає: ну, а на землі якось можна з усім цим боротися? Чи тільки сподіватися на те, що після смерті будуть подолані всі скорботи і всі хвороби? І Господь дає нам чудові приклади: ті, хто віддає себе в руки Божі, хто живе за Божими заповідями і Божими законами, знаходять велику силу духу, здатну спопелити будь-яку скорботу і будь-яке горе.

 

Такий приклад являють нам святі угодники. Сьогодні ми звершуємо пам'ять святих преподобних Сергія і Германа, великих подвижників духу, які тут, на цих холодних островах, живучи на самоті, повною мірою подолали скорботу й страждання. Помісти будь-яку сучасну людину на їх місце, на ці острови, без засобів зв'язку, без їжі, без засобів пересування, без теплого одягу й житла, — яким страшним горем здалося б таке життя! А святі Сергій і Герман жили в радості, в мирі душевному, силою духу перемагаючи скорботу й страждання, більш того, дістаючи з обмежених обставин життя стимул до духовного зростання, і явилися основоположниками цього чудового монастиря. Навіщо сюди приходять люди, часто молоді, освічені? Чому вони хочуть жити тут? А тому що розумом і серцем розуміють, що шлях преподобних — це єдиний шлях, який повною мірою допомагає увійти в Боже Царство ще за нашого земного життя, отже подолати і скорботи, і страждання.

 

Сьогоднішній день вчить нас того, як віра в Бога наповнює сенсом наше життя, як віра в Бога руйнує нелогічність короткочасного земного буття, як віра в Бога і життя за Божественними заповідями дає нам перемогу над скорботою і горем, як віра в Бога відкриває перед нами велику надію на знаходження повноти життя. І нехай приклад святих преподобних Сергія і Германа зміцнить нас у цій спасенній вірі в Бога, люблячого Отця й Промислителя світу. Амінь.

Матеріали за темою

Валаамський монастир вперше відкриють узимку для великих паломницьких груп

Служба Собору преподобних отців, що на Валаамі просіяли [Документи]

У день свята Собору Валаамських святих в Спасо-Преображенському Валаамскому монастирі відбулися архієрейські богослужіння

Святіший Патріарх Кирил звершив панахиду за новопреставленим насельником Валаамського монастиря архімандритом Мефодієм (Петровим)

У Ріо-де-Жанейро проходить виставка, присвячена п'ятиріччю візиту Святішого Патріарха Кирила до Бразилії

У Казані відкрилася фотовиставка, присвячена візитам Святішого Патріарха Кирила до Татарстану

У Ріо-де-Жанейро пройде виставка, присвячена 5-річчю візиту Святішого Патріарха Кирила до Бразилії

Святіший Патріарх Кирил освятив храм на честь Казанської ікони Божої Матері в Орлі

Митрополит Бориспільський і Броварський Антоній взяв участь у престольних урочистостях монастиря Сербської Церкви у Північній Македонії

Архієпископ П'ятигорський Феофілакт очолив престольні урочистості храму Руської Православної Церкви у Шарджі

Блаженніший митрополит Онуфрій звершив освячення храму Архангела Михаїла у селі Барахти Київської області.

У Вятській митрополії пройшли урочистості в день пам'яті преподобного Трифона Вятського і Собору Вятських святих

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші статті

Слово Святейшего Патриарха Кирилла в праздник Введения во храм Пресвятой Богородицы после Литургии в Храме Христа Спасителя в Москве

Слово Святішого Патріарха Кирила в Неділю 23-ю по П'ятдесятниці після Літургії в Храмі Христа Спасителя

Слово Святішого Патріарха Кирила після Літургії в Олександро-Невському скиті у день 75-річчя від дня народження Його Святості

Патріарша проповідь у Неділю 21-у після П'ятидесятниці після Літургії в Олександро-Невському скиту

Патріарша проповідь у Неділю 20-у після П'ятидесятниці після Літургії в Олександро-Невському скиті

Патриаршая проповедь в праздник Казанской иконы Божией Матери после Литургии в Храме Христа Спасителя

Патріарша проповідь у Неділю 19-у після П'ятидесятниці після Літургії в Олександро-Невському скиті

Слово Святішого Патріарха Кирила в Неділю 18-у після П'ятидесятниці після Літургії в Храмі Христа Спасителя

Патриаршая проповедь в праздник Покрова Пресвятой Богородицы после Литургии в Храме Христа Спасителя

Патриаршая проповедь в Неделю 16-ю по Пятидесятнице после Литургии в Храме Христа Спасителя