Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Слово Святішого Патріарха Кирила після Літургії в Миколо-Пешноському монастирі

Слово Святішого Патріарха Кирила після Літургії в Миколо-Пешноському монастирі
Версія для друку
24 серпня 2014 р. 21:42

24 серпня 2014 року Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив Літургію на соборній площі Миколо-Пешноського монастиря. Після закінчення богослужіння Предстоятель Руської Церкви звернувся до присутніх із проповіддю.

Ваше Високопреосвященство, владико митрополите Ювеналію! Ваші Високопреосвященства й Преосвященства! Дорогі отці, матушки ігумені, брати й сестри!

Усіх вас сердечно вітаю з чудовою подією. Ми звершили першу в історії патріаршу Божественну літургію у відродженому Ніколо-Пешноському монастирі, який постав перед нами своїми чудовими фарбами, чудовими архітектурними формами. Гортаючи спеціально виданий з нагоди цієї події альбом, я порівнював те, що було в дореволюційні часи, до закриття монастиря (не говорячи вже про те розорення, яке мало місце в післяреволюційні роки), з тим, що ми бачимо зараз. Порівняти неможливо, бо ця первозданна краса заблищала тепер новими фарбами, адже в той далекий час технологій таких не було. А сьогодні з величезною любов'ю, з величезною увагою до цієї дивної архітектурної пам'ятки все відновлено так, як було спочатку. Навіть вельми відомий в історії архітектури Нікольський собор Пешноського монастиря, чудова пам'ятка архітектури XV — початку XVI століть, постав нині у своєму первозданному вигляді, бо ще в дореволюційні часи різного роду надбудови і не зовсім розумні прикрашення приховували від людей первозданну красу цього храму.

Усе, що діється сьогодні на нашій землі, — відновлення церков і монастирів, будівництво нових храмів, — відбувається не тільки для того, щоб люди могли порадіти красі споруд, зрозуміти культуру й духовне життя своїх предків, осмислити зв'язок часів, усвідомити себе причасниками найбільшої духовно-культурної традиції нашого народу, але насамперед для того, щоб відкрити людям дорогу до спасіння. Спасіння є життя вічне, але не тільки після смерті. Спасіння є правильне, розумне, щасливе життя на землі, коли людина підноситься над своїми пристрастями, над непотрібними потребами. Як багато сил ми витрачаємо, щоб знайти щось, що не має відношення до нашого щастя, до нашого благополуччя! Нерідко ми приносимо в жертву цим устремлінням наше фізичне й моральне здоров'я, стан нашого розуму, волі й почуттів. Що ж тоді говорити про Боже Царство? Чи можемо ми увійти в нього з нерозкаяними гріхами, зі злістю на ближніх і дальніх, з гнівом і дратівливістю, у плотській нечистоті?

Напевно, хтось запитає: як же можна спастись? Сьогоднішнє євангельське читання (Мф. 18: 23-35) дає кожному з нас ключ до спасіння. І у того, хто залучений у круговерть повсякденного життя, і у того, хто затьмарив свідомість, волю, осквернив свої почуття, — ключ до спасіння є в руках у кожного.

Прирівняємо Царство Небесне до царя, який пробачив своєму рабу величезний борг — десять тисяч талантів, чули ми сьогодні в Євангелії від Матфея. Це величезний статок — мабуть, на таку суму можна було б два Пешноських монастирі відреставрувати. І от прийшов раб до царя і став просити: пробач мене. Впав у ноги, благає, — і пробачив цар. І, як ви сьогодні чули, вийшов цей чоловік на вулицю, зустрів товариша, який заборгував йому сто динаріїв — сума невелика, — схопив і став душити, кажучи: віддай. Той упав на коліна, просить: потерпи, поки немає можливості. І тоді він віддав товариша в боргову в'язницю, щоб його там катували, поки не поверне борг. Коли ж цар про це дізнався, він закликав до себе раба, якому пробачив величезний статок, і віддав його в руки катувальників. Мабуть, цей раб негідний ніколи не зміг би повернути свої гроші, отже мучителі довели його до смерті.

Ця дивовижна притча говорить нам про те, що прощення має певне містичне значення, яке переважає людський розум. Прощення є певною таємницею в стосунках між людьми. Виконання цієї таємниці прямо стосується Божого Царства: «Прирівняємо Царство Боже до царя...» (див. Мф. 18:23). Святий Григорій Богослов говорить чудові слова на цю тему: «Прощай, і будеш прощений». Я б запропонував цю коротку фразу: «Прощай, і будеш прощений» — написати великими буквами і у себе в кімнаті розмістити так, щоб щодня її бачити. А святий Єфрем Сирин каже: «Якщо не прощаєш, залиш піст і молитву». Залиш — вони не потрібні, вони не принесуть ніякої користі. Як же так? Той самий піст і молитва, за допомогою яких біси виганяються (см. Мф. 17:21), — а Єфрем Сирин говорить: залиш піст і молитву, вони будуть даремними, нічого не вийде. Хоч лоб розбий, молись хоч добами, — Царство Небесне буде для тебе зачинене.

А святий Іоанн Златоуст, розвиваючи цю тему, говорить: якщо хтось тобі багато заборгував або занадто тебе образив, спіши його пробачити, бо чим більше пробачиш, тим більше тобі буде прощено. Виявляється, прощення — це певний механізм очищення нас від гріхів: чим більше прощаємо, тим більше прощається нам. І вся наша круговерть, усе наше повсякденне безпам'ятство, усі наші великі й малі гріхи, — усе це омивається і стирається з книги життя і не буде представлено на суд, якщо ми прощаємо. А якщо до цього додати ще й піст з молитвою!

А що означає прощення з соціологічної точки зору? Адже більшість проблем, що існують у суспільстві, виникають від злоби, від заздрості, від непрощення, від бажання добити противника до кінця. Але чи справді противник такий поганий? Чи можемо ми взагалі судити про те, що всередині душі людської? Якщо ж ми прощаємо, ми знімаємо всю проблематику конфлікту.

Дехто скаже: адже на цьому тлі будуть і злочини скоювати, і люди злі будуть торжествувати. Але ж ніхто не закликає дозволяти людям із злочинними схильностями творити зло за рахунок того, що ми готові їх пробачити. Якщо держава буде пробачати всіх злочинців, життя перетвориться на пекло. Йдеться про інше. Коли святі отці говорять про прощення, вони говорять про стан нашої душі. Ми не повинні тримати зла на людину. Навіть якщо вона вступає в сутичку з нами, ми повинні молитися за неї і простити її, свідчачи перед Богом: Господи, я не винен перед ним і я прощаю його. Я передаю його в Твої руки — ось слово християнина. Не ми вершимо суд в наших міжособистісних стосунках — ми повинні передати Божественному суду того, хто нас несправедливо кривдить, а самі залишатися вільними від злоби, заздрості, гніву, бажання помститися. Ось тоді й прощаються наші гріхи — чим страшнішу людину ми простили, яка сильно нас образила, тим більше прощається гріхів. У цьому велика логіка Божественного життя.

Будемо жити за цим законом. Це дуже непросто, тому що багато скорбот ми приймаємо від людей. Але пам'ятайте: щоразу, коли ви простили людину, щоразу, коли ви помолилися за свого кривдника, ви виконали те, що Господь нам велить. А Він готовий нам простити десять тисяч талантів, готовий простити всю скверну нашого життя, тим більше що скверна ця вже відкуплена Його кров'ю, — якщо ми сто динаріїв пробачимо нашим ближнім. Нехай Господь допоможе кожному з нас зрозуміти цю велику сторінку Божественного одкровення, яка здатна зробити людину щасливою на землі і відкрити перед нею двері Божого Царства.

<…>

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші статті

Патріарша проповідь у понеділок першої седмиці Великого посту після великого повечір'я в Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь перед чином прощення у Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь у день пам'яті благовірного князя Даниїла Московського після Літургії в Даниловому ставропігійному монастирі м. Москви

Слово Святейшего Патриарха Кирилла в Неделю о Страшном Суде после Литургии в Храме Христа Спасителя

Патріарша проповідь у день пам'яті святителя Єрмогена після Літургії в Успенському соборі Московського Кремля

Патріарша проповідь у Неділю 37-у по П'ятидесятниці після Літургії в Троїцькому храмі підмосковного Реутова

Патріарша проповідь у свято Стрітення Господнього після Літургії у Храмі Христа Спасителя

Патриаршая проповедь в Неделю 35-ю по Пятидесятнице после Литургии в Храме Христа Спасителя

Слово Святейшего Патриарха Кирилла в 15-ю годовщину интронизации после Литургии в Храме Христа Спасителя

Слово Святішого Патріарха Кирила після Літургії в Храмі Христа Спасителя у день відкриття XXXII Міжнародних Різдвяних читань