Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

«Слово пастиря». Випуск від 6 вересня 2014 року

«Слово пастиря». Випуск від 6 вересня 2014 року
Версія для друку
7 вересня 2014 р. 12:54

У черговому випуску авторської програми «Слово пастиря», що вийшов в ефір 6 вересня 2014 року, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил відповідає на запитання телеглядача про місто Росії в сучасному світі.

Доброго ранку, дорогі телеглядачі!

Хотів би відповісти на одне питання, яке сформульоване нашим телеглядачем Михайлом Олександровичем Головановим з міста Геленджик Краснодарського краю. Це питання так чи інакше сьогодні задають багато людей, бо з відомих причин, пов'язаних із становищем в Україні, це питання все частіше й частіше інтерпретується як суто політичне, і як таке воно розглядається в різного роду аудиторіях, як таких, що розуміють суть цього питання, так і таких, що просто використовують саму ідею, закладену в цьому питанні, для досягнення своїх корисливих цілей.

Цією передмовою до зачитання питання я б хотів позначити його актуальність і важливість. А питання таке: «Скажіть, будь ласка, Ваше Святосте, що таке Росія? Це цивілізація, як вважають деякі мислителі, чи це історичне поняття? Чи повинна Росія сказати якесь останнє слово, остаточне, як говорив Достоєвський, про світ, чи вона вже все сказала і тепер треба мовчати?»

Росія — це країна, особливо в нинішніх кордонах — Російська Федерація як частина колись великої Російської імперії — це сучасна демократична країна європейського типу. Її відрізняють від інших країн наявність багатьох національностей, різних релігій; але найголовніше, що відрізняє Росію від інших країн, це її історія, її традиція і система цінностей, які в цій країні милістю Божою збереглися.

Але якщо говорити про цивілізацію, то Росія належить до цивілізації більш широкої, ніж Російська Федерація. Цю цивілізацію ми називаємо Руським світом. Одне це поняття — Руський світ — виводить із себе наших супротивників, у тому числі і ті націоналістично налаштовані сили на Україні, які намагаються в Росії бачити ворога, а в Руському світі — страшну політичну доктрину, спрямовану на обмеження суверенітету України, на поневолення України Росією. І вже як дістається всім, хто сміє вжити одне тільки словосполучення Руський світ!

Зараз приходять трагічні відомості про те, що іноді, допитуючи людей, ці люди з іншого табору, які не сприймають поняття Руський світ, питають, спокушаючи людину, чи не є ти прихильником Руського світу. І якщо той мужньо відповідає, що так, його знищують. Ну а якщо сил не вистачає сказати «так», людина мовчить або говорить щось, що приємно почути мучителям.

Мені багато разів доводилося говорити на тему Руського світу. Але цього разу я почну з добре всім відомого прикладу — з «Повісті минулих літ», першого зведеного руського літопису. Це наш історичний хронограф, як кажуть, найважливіше джерело національної історії. Літопис було написано не в Москві, як ви розумієте, якої тоді не існувало, не в Санкт-Петербурзі, якого і поготів не існувало тоді, а було написано в місті Києві, у Києво-Печерській лаврі. І починався він словами: «Звідки є пішла руська земля...» І ніхто в Києві не називав себе українцем, а всі називали себе руськими, русичами. Так називали нас і стародавніх наших предків і візантійці — руси. Коли роси — так звучало грецькою — наступали на Константинополь як вороги, бо були в ті часи язичниками, то промовляли ці слова зі страхом, молилися Господу, щоб роси Росія не увійшли в Константинополь. Не було іншого найменування у людей, що жили в Києві і по всіх просторах тодішньої Русі. От звідти Руський світ, від літопису нашого, від преподобного Нестора літописця.

Але найменування «руський» збереглося не повсюдно. Переважно це слово вживається по відношенню до тих жителів Русі, які розташовуються і розташовувалися раніше на Півночі, Північному Сході, Північному Заході. Але є й у південних частинах ті, хто донині називає себе руськими або русинами. Це ті, хто живе в Закарпатті. І назва ця не сьогоднішня, не політизована, а стародавня, з тих самих літописних часів.

Руський світ — це не світ Російської Федерації, це не світ Російської імперії. Руський світ — від київської купелі хрещення. Руський світ — це і є особлива цивілізація, до якої належать люди, які сьогодні себе називають різними іменами — і росіяни, і українці, і білоруси. До цього світу можуть належати люди, які взагалі не належать до слов'янського світу, але які сприйняли культурну й духовну складову цього світу як свою власну.

Тому Руський світ — це цивілізаційне поняття. Воно не політичне, як би не хотіли перекручено тлумачити це сьогодні деякі люди на догоду своїм власним політичним інтересам. Руський світ — це і духовний, і культурний, і ціннісний вимір людської особистості. Росіяни, навіть які іменують себе росіянами, можуть до цього світу і не належати, тому що говорити російською мовою або розуміти російську мову — це не єдина умова приналежності до Руського світу. І ми знаємо, що дуже багато хто не пов'язує себе ні з руською традицією, ні з духовністю, ні з культурою, а живе іншими поглядами, переконаннями і втрачає зв'язок зі своєю власною цивілізацією.

Але в сучасному глобалізованому світі дуже важливо оберігати свою власну цивілізацію, бо якщо вона зникає, то пропадає величезна частина всесвітньої культури і загальнолюдської цивілізації. А чому? А тому що всі ці цивілізаційні моделі, які існують сьогодні, — і модель західноєвропейська, яка вийшла з латинської культури (свого часу цю цивілізацію називали римським світом; це був Рим, це була його культура, яка прийняла християнство), та інші потужні цивілізації — арабська, ісламська, китайська, індійська — всі вони і складають красу й різноманіття загальнолюдської цивілізації. І якщо хтось скаже, що східні слов'яни, об'єднані єдиною вірою, єдиною історичною традицією, не мають права на свій духовний і культурний світ, то хіба тільки якимись політичними передумовами можна пояснити такий абсолютно неправомірний підхід до самої можливості для братських слов'янських народів мати спільний духовний і культурний простір.

Сьогодні дійсно йде боротьба за цей простір. Якщо ми говоримо сьогодні про це, то, звичайно, ця наша заява виникає від актуальності того, що зараз саме відбувається. Але якщо подивитися на історію, то нічого нового не відбувається. Не завжди були мирними відносини між цивілізаціями. Ми знаємо, що часто їх кордони закривавлювались. Нам, правда, здавалося під кінець ХХ століття, що наступив час мирного співіснування цих цивілізацій. І коли деякі футурологи, західні вчені стали говорити про війну цивілізацій, то, можливо, з найбільшим протестом цю концепцію війни цивілізацій сприйняли саме у нас, у слов'янському світі. Тому що абсолютно чужою є для нашого світосприйняття будь-яка війна з людьми інших поглядів та інших переконань, бо в центрі цивілізації, до якої ми належимо, — євангельські цінності або, для тих, хто Євангеліє не приймає і належить до інших релігій, цінності їх власної релігії, які багато в чому в моральному плані перетинаються з євангельським посланням.

Цей релігійний вимір Руського світу є джерелом миролюбності наших людей. Непросто сьогодні зберігати ці цінності. Але потрібно розуміти, що без цих цінностей не буде існувати ні російський, ні український, ні білоруський народ, а все буде переплавлене у певному котлі цивілізацій. Є така концепція — плавильний котел — усе переплавити, щоб досягти миру. Але не виходить. І приклад сучасної західної цивілізації, яка встала на шлях цього плавильного котла, переконує нас, що нічого в цьому котлі не переплавляється, а зберігаються і суперечності, і проблеми. І люди, що незгодні бути переплавленими з іншими, що прагнуть зберегти свою самобутність, борються проти цієї страшної перспективи розчинитися в одному спільному просторі.

Отже, збереження цивілізацій, у тому числі — Руського світу — це наше спільне завдання. Не для того щоб відтворювати якісь політичні конструкції, будувати нові імперії, створювати військові блоки, зовсім не для того. А для того щоб зберігати велику спадщину, яку ми отримали від наших предків.

На цьому я прощаюся з вами. Боже благословення нехай перебуває з усіма, хто нас дивиться, а також із тими, хто, можливо, нас і не дивиться, але хто цього благословення потребує.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Усі матеріали з ключовими словами