Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звернувся з посланням з нагоди Дня народної єдності.
У День народної єдності ми згадуємо один з найтрагічніших періодів в історії нашої Вітчизни, коли країна фактично опинилася на межі зникнення з карти світу — і перед обличчям майже неминучою катастрофи була врятована Промислом Божим і вірністю людей.
Ми існуємо як єдиний народ тільки завдяки тому, що в той час знайшлися люди віри й люди обов'язку, які відстояли незалежність і самостійність держави. Вони гідні нашої вдячної пам'яті.
У цей день ми згадуємо не так перемогу над зовнішніми ворогами, й не так вигнання з меж нашої Вітчизни інтервентів, скільки подолання Смути, кривавої міжусобиці і братовбивства. Чи важливі для нас сьогодні «перекази давнини глибокої»? Чи мають відношення до нашого нинішнього життя трагічні події того часу?
Переконаний: уроки тих років важливі й зараз — і будуть важливі завжди, тому що це була не остання смута в історії Русі. Потрібно зрозуміти, в чому причини смути і як її перемогли. Це не питання академічного інтересу, не предмет кабінетних вишукувань вченого — це питання безпечного сьогодення і майбутнього нашого суспільства, і це питання стосується без винятку кожного з нас.
Сьогодні весь світ стурбований лихоманкою Ебола — епідемією, яка вже забрала чимало людських життів у країнах Африки. Багато вчених світу намагаються зрозуміти, як поширюється ця хвороба і як можна протистояти їй, як допомогти хворим, яких профілактичних заходів ужити, щоб захистити здорових.
Смута — це приклад соціальної хвороби, коли враженими виявляються не тіла, а душі людей. І нам важливо зрозуміти, як вона виникає і як її перемогли. Можна шукати політичні чи економічні причини — і, напевно, їх можна знайти.
Але справжні корені цієї біди — передусім моральні. Те, що можна було б назвати ослабленням соціальної тканини, уз спільності й довіри, які пов'язують людей в один народ. Це те, що, висловлюючись мовою соціології, називається атомізацією суспільства, коли розпадаються традиційні соціальні зв'язки, коли кожен живе своїм життям, відокремлено і ставить особисті інтереси вище інтересів усього соціуму і держави, коли індивідуальне перемагає суспільне.
Багато з тих, хто володів, як би сказали в наші часи, владним ресурсом, вживали його на те, щоб реалізувати свої бажання й амбіції на шкоду країні і людям. Багато хто шукав, до кого переметнутися, нехтуючи своїми зобов'язаннями, в якій зі протиборчих сторін можна було б отримати більшу для себе вигоду. І як завжди буває в таких випадках, з'явилися люди, що використовують спільну біду для особистого підвищення й збагачення. Розбійні банди наводнили країну, грабуючи, знущаючись і вбиваючи співвітчизників.
Як же країну було врятовано? Врятовано її було зусиллям волі народу, рухом, що виник у глибині народного життя. Але звідки з'явився самий цей рух, що спонукало людей забути про свої особисті інтереси і об'єднатися заради порятунку Батьківщини? Вірність Вітчизні та щира віра, яка дала їм свідомість спільності й обов'язку, розуміння того, що без загальнонаціональної солідарності суспільство приречене на розпад і знищення.
Отже, суспільство і держава гине, коли люди починають шукати особистих або станових вигод на шкоду загальному благу, і рятується, коли знаходиться достатньо людей, готових на труди й жертви заради країни.
Але як не допустити нічого подібного в майбутньому? Здоров'я соціального організму не руйнується в один день — і не в один день твориться. Я переконаний: усі люди — і представники влади, і пересічні громадяни — відповідальні за те, щоб створювати й підтримувати ті відносини довіри й солідарності, які повинні існувати в суспільстві.
«Не про себе [тільки] кожен піклуйся, але кожен і про інших» (Фил. 2: 4), — каже апостол Павел. Готовність послужити ближньому і суспільству в цілому — це не просто моральний імператив, це необхідна умова виживання соціуму. Так, можливо, простіше сказати: я буду піклуватися про свої інтереси, ну, можливо, про інтереси своєї сім'ї, а до решти мені й діла немає. Але саме такий підхід і призвів до Смути.
Потрібно зробити моральний вибір: обернутися від себе до ближніх, набратися мужності служити іншим зараз, жертвуючи чимось. І тоді не наступить смута, під час якої доведеться жертвувати всім.
Яскравим прикладом самовідданого служіння Вітчизні й народу були згадувані нині на традиційній виставці-форумі «Православна Русь до Дня народної єдності» царі й великі князі роду Рюриковичів. Вірою і благочестям зміцнювалися їх сили. Їх трудами зародилася російська державність, збиралися руські землі — формувалася Велика Русь, яка пережила багато радостей, зазнала багатьох скорбот, стійко винесла тяготи навал чужинців, стійко відстояла свою свободу, історію, віру й життя.
Нехай же Господь дасть нам мудрість і сили зберегти духовну спадщину предків, мужність побудувати таке суспільство, яке буде пов'язане й скріплене любов'ю, взаємною відданістю, обов'язком, довірою — суспільство, яке не зможуть вразити ніякі віруси смути.
+КИРИЛ, ПАТРІАРХ МОСКОВСЬКИЙ І ВСІЄЇ РУСІ