Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Виступ Святішого Патріарха Кирила на відкритті Міжнародного з'їзду православної молоді в Москві

Виступ Святішого Патріарха Кирила на відкритті Міжнародного з'їзду православної молоді в Москві
Версія для друку
18 листопада 2014 р. 23:33

18 листопада 2014 року Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил очолив відкриття Міжнародного з'їзду православної молоді в Москві. Предстоятель Руської Церкви звернувся до учасників з'їзду з Первосвятительським словом.

Ваші Високопреосвященства й Преосвященства! Дорогі отці, браття й сестри! 

Хотів би всіх сердечно привітати на цих чудових зборах православної молоді. Ще якийсь час тому було важко уявити, щоб за підтримки Уряду Москви можна було зібрати в одному місці кілька тисяч представників православної молоді. Це говорить не тільки про те, що дуже розвинулися церковно-державні відносини в нашій країні, але це насамперед говорить про те, що у нас реально існує православна молодь. І це є яскравим свідченням тих великих змін, які сталися в житті всього нашого народу. <...>

А тепер дозвольте поділитися з вами деякими думками, що стосуються сучасного життя і життя нашої молоді. Ми живемо в ту епоху, коли інформація, і про це говорять всі, хто тільки торкається цієї теми, багато в чому визначає світовідчуття і навіть світогляд людей. Тому що інформація є домінуючим фактором у сучасному суспільстві. Чому це суспільство ми називаємо інформаційним? Тому що інформаційний чинник є вирішальним. Якщо засоби масової інформації замовчують те чи інше явище, то його нібито й не існує, і потрібно докладати неймовірних зусиль, щоб пробитися через товщу цього мовчання. 

Ми знаємо, як іноді мовчання зачіпає споживача інформації за живе, особливо коли мовчать тоді і там, де ллється кров, де люди стикаються з несправедливістю, де страждання тисяч і тисяч людей залишаються в тіні, а страждання одиниць або десятків неймовірним чином представляються як трагедія планетарного масштабу. І все це відбувається не тому що люди такі бездушні, а тому що інформація є в тому числі знаряддям політичного та світоглядного впливу на людину. 

Ось чому, відкриваючи планшет або сідаючи біля комп'ютера, не потрібно бути прекраснодушною людиною і вважати, що ми зараз дізнаємося правди. У більшості випадків ми, на жаль, не бачимо правди, особливо там, де правда життєво необхідна.  <...>

Мені б хотілося ще сказати кілька слів про якість сучасного життя. Інформаційний фактор дуже сильно визначає параметри нашого життя. Особливо багато змінилося в людському суспільстві після появи мобільного зв'язку та Інтернету. Люди використовують ці дуже корисні винаходи, і ми бачимо, як прискорюється науково-технічний прогрес, як розвивається система освіти, як дійсно розширюється горизонт у людей, бо інформація стала практично загальнодоступною. Не потрібно ходити в бібліотеки, не потрібно гортати багатотомні енциклопедії, не потрібно читати монографії. Одним кліком ти отримуєш швидку, можливо, просту, але ясну для тебе відповідь на питання, яке ти задаєш. 

Але, з іншого боку, у кожного з таких явищ є небезпечні сторони. І це занурення людей в інформаційний світ, у віртуальний світ несе певну небезпеку дефіциту реального людського спілкування. Запросто можна уявити собі таку картину: в одній кімнаті сидять молоді люди, уткнувшись у планшети, ніхто ні з ким по суті не спілкується. Якщо задають питання, людина відмахується. А що він робить? А він спілкується через соціальні мережі. Живого спілкування немає, інтересу до нього немає, а спілкування через соціальну мережу викликає інтерес. 

Що відбувається, якщо ми віртуальним спілкуванням підміняємо реальне спілкування? Ми викреслюємо зі свого життя неймовірно важливий аспект — особистий досвід спілкування з живою людиною. Ніщо не дає нам такого досвіду, як особисте спілкування з людьми. Ми знаємо, що іноді цього досвіду не вистачає у вирішенні питань, пов'язаних з устроєм сімейного життя. Що гріха таїти — часто ми пов'язуємо своє життя з тими людьми, з якими, можливо, не варто було його пов'язувати. Робимо це через недосвідченість, через незнання — немає досвіду спілкування, не вміємо бачити, що в очах людини. Адже особисте спілкування несе не тільки раціональний посил, але також емоційний і духовний. <...>

Я не закликаю вас повністю залишити соціальні мережі, але скажу таке: ні в якому разі не можна занурюватися в них так, щоб соціальні мережі закривали вам інші можливості бачити світ, це буде небезпечно для людської особистості. 

У зв'язку з цим хотів би декілька слів сказати про церковне життя. Що таке парафія? Що таке храм, богослужіння? Адже це не тільки молитва людей до Бога, але й духовна комунікація одне з одним. Я пам'ятаю, як у післявоєнному Ленінграді, коли так було мало церков і до храму набивалися тисячі й тисячі людей, пам'ятаю себе хлопчиськом ще дошкільного, а потім і шкільного віку, коли стоїш довгу Літургію, затиснутий з усіх боків, майже нічого не бачиш, тому що ростом ще малий, і тільки сприймаєш цю теплоту людських тіл, якусь особливу атмосферу. І особливе враження завжди на мене справляв момент, коли раптом ця безліч обмежених через обставини людей і одночасно об'єднаних силою своєї віри починала співати Символ віри. Це було приголомшливо. У мене донині у вухах цей спів тисяч і тисяч людей в ленінградських храмах післявоєнного часу. Так, люди розходилися по домівках і не спілкувалися одне з одним з різних причин, як, власне кажучи, ми і зараз робимо: іноді приходимо до храму, йдемо і не спілкуємося одне з одним. Але навіть ця участь у молитві має не тільки вертикальний вимір — я і Бог, але й горизонтальний — я і той, хто поруч зі мною. <...>

Хотів би декілька слів сказати ще про одну важливу проблему сучасності. Якщо їх перелічувати, можна назвати три проблеми: перша — це інформація та її вплив, друге — це прагнення до задоволень, і третя — це прагнення до комфорту. Це те, що характеризує так зване споживацьке суспільство. Три цих чинники сьогодні визначають профіль сучасного суспільства і нерідко — сучасної молодої людини. 

Коли ми говоримо про комфорт, йдеться, звичайно, не про раціоналізацію життя. Адже під комфортом можна мати на увазі добре обладнане робоче місце з хорошою технікою і багато іншого, що допомагає себе реалізовувати, здійснювати свої професійні функції. Але не про це мова. Йдеться не про предмети, а про світогляд. 

Є таке поняття — зараз усі розуміють англійську, я англійською мовою скажу, бо воно стало вже свого роду міжнародним сленгом — relax and enjoy — відпочивай і отримуй задоволення. По-російськи це іноді інакше звучить: «не напружуйся», «дивись простіше на речі» або «що, тобі найбільше треба? — відпочивай». Для досягнення цього стану розслабленості докладається величезних зусиль, адже для цього ж потрібні гроші. І коли гроші з'являються, на що їх витрачати? На досягнення найголовніших для людини цілей. Якщо її головна мета — комфорт, вона й витрачатиме на це свої гроші. <...>

Тепер мені хотілося б сказати про таку важливу тему, як міжособистісні відносини. Немає нічого незначного в слові Божому. Кожна заповідь — як дороговказ у житті, як промінь світла. Якщо хтось потрапляв у ситуації, коли від променя світла залежить твоє життя, зрозуміє, про що я говорю. Я потрапляв у такі ситуації, у фізичному сенсі, коли світло рятує — маленький вогник десь вдалині. Не побачив би вогника, загинув би. У якомусь сенсі ці вогники заповідей нас рятують, тому що при найяскравішому, у тому числі штучному світлі людина може залишатися в потемках, може не розрізняти цінності, плутати ідеали, може збиватися з життєвого шляху. <...>

І тут я хотів би перейти до цієї дуже важливої теми для молодих людей. Церква не сприймає того, що називається громадянським шлюбом або просто співжиттям. Чому? Бог так не велів жити, от і все. Над цим можна сміятися скільки завгодно, а можна подумати. Давайте поміркуємо. 

Чому люди вступають в ці стосунки до шлюбу і часто кілька разів? Відповідь зазвичай така: краще жити з однією або з одним, ніж бовтатися. Інша відповідь: ну, треба ж все-таки якось вивчити людину. Але ж що найчастіше відбувається? Пожив з одним або з однією, і не вийшло вивчення. З іншим пожив або з іншою — знову не вийшло. Адже як часто молоді люди, як тепер прийнято говорити, міняють партнерів. А тепер давайте вдумаємося в найголовніше і основне: в основі шлюбу лежить любов. Якщо немає любові — немає шлюбу. А чи можна назвати любов'ю ті відносини, які не передбачають взаємної відповідальності? Ось розпочали молоді люди, припустимо, жити один з одним і відчувають: так, у них справжня любов, абсолютно ясно. А чому не одружуються? Бо є прихований від іншої людини, як тепер кажуть, від партнера, свій порядок денний, який іноді починається зі слів: «А що як... А я почекаю, у мене свої думки». <...>

Сьогодні все вам говорить про цю тему інакше: телебачення, кінематограф, Інтернет. Усе спрямовано на розкріпачення, мабуть, найсильнішого інстинкту, який здатний повністю керувати людиною в певній ситуації. Але це не означає, що те, що кажуть, є правдою. Правда тільки там, де Бог.

Ми маємо жахливу статистику розлучень. Але ж у нас ніхто не веде статистики розпаду цивільних шлюбів. А якщо порахувати, що являє собою наше суспільство, якщо з'єднати статистику розпаду цивільних відносин із статистикою розпадів шлюбів? Усе суспільство в стані розлучення. Це не може бути байдужим для моральної природи людей і для стану самого суспільства. <...>

Думаю, що дуже важливим є вміння радіти і дякувати Богу. Християнство — це не безрадісна і не скорботна релігія. Це не система табу, яка затискає людину і заважає їй жити. Християнство дає величезну енергію, воно дійсно розкріпачує людський дух, піднімає людину над миттєвими обставинами часу, відкриває грандіозну перспективу. Її можна побачити тільки тоді, коли ти використовуєш Божественний критерій у визначенні того, що є твоє життя і життя інших людей. І цей стан радості й подяки Богу виникає від довіри Господу. Недарма найголовніше таїнство Церкви — Євхаристія — в перекладі означає подяка. Ми збираємося всі разом як Церква, щоб дякувати Богові, бо слова «спасибі», «дякую» є найбільш правильними словами, які людина звертає до Бога. А все інше вторинне — наші прохання, і навіть наші сльози. Тому що Бог проводить нас через життя так, щоб максимально допомогти нам знайти життя вічне. <...>

А тепер хотів би поговорити з вами про деякі практичні питання. Архієрейський Собор наполягає на тому, щоб у кожній парафії, яка, звичайно, може це організувати й підтримувати (бо є і невеликі парафії, сільські, матеріально слабкі; але йдеться про ті парафії, де існує можливість побудови общинних відносин), велася молодіжна робота: щоб існувала недільна школа, здійснювалася соціальна діяльність. І коли ми про все це говоримо, то виникає питання: а хто все це робитиме? У нас немає практично іншого джерела, іншого потенціалу, окрім потенціалу нашої молоді. <...>

І тут я хотів би особливо відзначити важливість роботи добровольців. Святкування 700-річчя від дня народження преподобного Сергія дало нам чудовий приклад роботи добровольців. Я дуже люблю здійснювати богослужіння, коли мене оточують добровольці. Я їх по-доброму називаю своє гвардією. Люблю дивитися на їхні обличчя, люблю разом з ними молитися. Ці люди багато доброго роблять у Церкві. І, звичайно, потенціал цієї волонтерської і добровольчої роботи у нас далеко не вичерпаний. Тому є можливість для нинішнього покоління молоді зайнятися тією справою, від якої залежатиме майбутнє Церкви й народу нашого. Дякую вам за увагу.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

(Скорочено. Повний текст див. на російській версії сайту).

Матеріали за темою

Термін прийому творчих робіт на конкурс «Літо Господнє» продовжено до 15 грудня

Відбулося засідання розширеної ради Братства православних слідопитів

Представник Синодального відділу із взаємин Церкви з суспільством та ЗМІ виступив на парламентських слуханнях, присвячених проблемі збройних нападів у школах

Підписано угоду про співпрацю між Синодальним відділом у справах молоді та Національним центром «Зміна»

Карельська як рідна [Стаття]

Голова Синодального місіонерського відділу провів онлайн-нараду з керівниками єпархіальних місіонерських відділів

В Якутській єпархії відзначили десятиріччя відновлення богослужіння на якутській мові

Крещение в Тихом океане. Особенности православной миссии на Филиппинах [Iнтерв'ю]

Митрополит Волоколамський Іларіон: Правила політкоректності не повинні дозволяти втручатися в те, що є священним для мільйонів людей [Iнтерв'ю]

Митрополит Волоколамський Іларіон: Правила політкоректності не повинні дозволяти втручатися в те, що є священним для мільйонів людей

Митрополит Волоколамський Іларіон: Християни в Європі починають відчувати себе дискримінованою меншиною

Митрополит Волоколамський Іларіон: Рішення Архієпископа Кіпрського Хризостома пом'янути на Літургії главу українських розкольників викликало негативну реакцію в Кіпрській Церкві [Iнтерв'ю]

Якщо Господь — провідний. Як шанують пам'ять святого благовірного князя на кордоні Європи та Азії у Ставропіллі [Стаття]

Просвіти мій розум світлом святого Євангелія Твого. Біблійні зустрічі: досвід організації та проведення [Стаття]

Карельська як рідна [Стаття]

Блаженніший митрополит Онуфрій відправив Літургію в Ольгинському соборі Києва

Інші статті

Патріарше привітання учасникам V Всеросійської наукової конференції з теології

Патріарше вітання протопресвітеру Володимиру Дивакову з 30-річчям початку трудової діяльності у Московській Патріархії

Вітання Святішого Патріарха Кирила учасникам Великого кола Всеросійського козачого товариства

Патріарше вітання з нагоди 30-річчя готелю «Данилівський»

Вітання Святішого Патріарха Кирила з нагоди 30-річчя заснування Російського державного соціального університету

Вітання Святішого Патріарха Кирила Румену Радеву з переобранням на пост Президента Болгарії

Патріарше вітання єпископу Маардуському Сергію з 55-річчям від дня народження

Патріарше вітання єпископу Карагандинському Севастіану з 60-річчям від дня народження

Патріарше привітання єпископу Раменському Іринарху з 70-річчям від дня народження

Вітання Святішого Патріарха Кирила учасникам XXVI Міжнародного кінофестивалю «Радонеж»