Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версия
Патріархія

Проповідь Святішого Патріарха Кирила після Літургії в кафедральному соборі Христа Спасителя в Калінінграді

Проповідь Святішого Патріарха Кирила після Літургії в кафедральному соборі Христа Спасителя в Калінінграді
Версія для друку
7 грудня 2014 р. 19:11
7 грудня 2014 року, в Неділю 26-у після П'ятидесятниці, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив Літургію в кафедральному соборі Христа Спасителя м. Калінінграда. Після закінчення богослужіння Предстоятель Руської Церкви звернувся до віруючих із проповіддю.

Ваше Преосвященство, владико Серафиме! Ваші Преосвященства! Шановний Миколо Миколайовичу, губернаторе Калінінградської області! Шановний Олександре Георгійовичу, мере міста Калінінграда! Дорогі отці, браття й сестри!

Усіх вас сердечно вітаю з цим радісним недільним святковим днем. Для мене завжди радість переступати поріг цього храму і взагалі приїжджати на Калінінградську землю, з якою пов'язані вже майже 30 років мого життя.

Калінінград — особливе місце, де Православна Церква почала з нуля своє життя. І коли сьогодні я бачу велику кількість людей, коли чую і отримую інформацію про закладення нових храмів, про освячення цих храмів, коли знаю, як затребувана в Калінінграді православна гімназія, як люди прагнуть здобувати освіту в церковних установах, то, звичайно, радію. Бо милістю Божою навіть наші найсміливіші мрії, що мали місце 30 років тому, і найсміливіші очікування, здійснюючись, перевершили ці наші передчуття, очікування і мрії.

Найголовніше завдання, яке сьогодні стоїть перед Церквою, полягає в тому, щоб Євангеліє Спасителя, Його Божий закон увійшли в плоть і кров життя нашого народу. Нам іноді кажуть, що для того, щоб перемогти злочинність, потрібно поліпшити законодавство, потрібно ще більше вдосконалювати правоохоронні органи — і, напевно, це правильні слова. Але можна набагато простіше й дешевше вирішити не тільки проблему злочинності, а й проблему людського безладу, занепокоєння, відсутності радості в серці: живи за заповідями Божими, і все додасться (див. Мф. 6:33). Але для того щоб жити за заповідями Божими, потрібно їх знати і, крім того, потрібно поводитися так, щоб уникати всього того, що може цей Божий закон руйнувати.

У сьогоднішньому апостольському читанні (Єф. 5:8-19), у Посланні апостола Павла до Єфесян, містяться такі слова: «випробовуйте, що приємне для Господа, і не беріть участи в неплідних ділах темряви». будьте обережні, вчиняйте не як немудрі, але як мудрі, тому що час є коштовним, і роки життя, які людина проживає, не завжди прості.

Що ж означає не брати участі в безплідних ділах темряви? Діла темряви це ті справи, які інспіруються не Богом, а дияволом. Учасником є завжди людина, як у добрих справах, так і в злих. Злі справи ми здійснюємо, керуючись не Божими заповідями, а розумінням своєї вигоди, своєї користі. Ми намагаємося досягати своїх земних цілей. І якщо раптом на нашому шляху виникає щось, що є перешкодою, ми не осмислюємо причину появи цієї перешкоди і не шукаємо в собі джерело виникнення такої перешкоди, але ми частіше мобілізуємо свої сили, щоб будь-якими засобами, у тому числі й беззаконними, цю перешкоду подолати.

Господь називає ці діла темряви безплідними: вони не приносять плоду, вони не приводять людину до шуканого результату. Тому що людина хоче для себе блага, щастя, але, занурюючись у цю атмосферу безплідних богопротивних справ, ще тугіше затягує на собі петлю — дихати стає важко. І грошей може з'явитися багато, і будинок прекрасний, і машина, і робота, і влада... а душа неспокійна, бентежна, не знаходить собі місця. І те, що я говорю, стосується не одиниць — тисяч людей. Хто рахував ці тисячі, які здійснюють безплідні, тобто нікому не потрібні — і насамперед самій людині — вчинки темряви.

А що ж означає «випробовуйте себе»? Це означає: співвідносьте свої думки, свої справи з Божественним законом, щоб через незнання, невідання, помилково не зробити цієї безплідної справи, що руйнує людське життя і яка належить до темряви, а не до світла. Це випробування є надзвичайно важливим. Але для того щоб людина могла співвідносити свої вчинки з Божим задумом про неї, про світ, про людину, потрібно знати Божий закон. Ось чому ми й наполягаємо на тому, щоб із дитинства, з отроцтва люди опановували хоча б знання цього закону.

Але знань мало. Злочинці часто знають закони краще, ніж добропорядні громадяни. Я стикався з цим, відвідуючи місця ув'язнення. Там дуже багато розумних, освічених людей, які прекрасно знають закони і свідомо ці закони порушують. Ось так може бути і в духовному житті. Людина може знати Божі заповіді, але порушує їх, бо не вони є пріоритетом, не вони — кінцеве мірило життя й вчинків, але, знову-таки, почуття вигоди, як сама собі людина цю вигоду розуміє, прагнення до досягнення цілей, які зовсім не є богоугодними.

Тому крім знань Божого закону потрібно ще щось мати. Це «щось» є голос нашої совісті. По совісті треба жити. Тому що совість це не придбане якесь знання, що приходить до людини у міру отримання освіти. Совість вкладається Богом в душу кожної людини. І якщо живемо по совісті, якщо її не руйнуємо, то не тільки пам'ять про Божі заповіді, а й голос своєї власної совісті говоритиме: «Я поступаю гидко, бридко. Так, я хочу досягти якогось блага для себе. Не вийде». Цей голос совісті може в найважливішу мить зупинити людину і допомогти їй не брати участі в цих не плідних, а навпаки — руйнуючих людину справах темряви.

Про те, яким життєвим шляхом іти, як вибудовувати свої відносини з людьми, замислюється кожен з нас. Великий вплив справляє на людину як віра і знання Божого закону, так і національна культура. А чому? Тому що в культурі, створеніій протягом століть народом, присутній моральний ідеал. Він проник і увійшов у цю культуру не тому що хтось його винайшов, а тому що люди, які створювали цю культуру, жили духовним, моральним ідеалом Євангелія.

Тому ми й говоримо, що ми здебільшого християнський народ, хоча, звичайно, в Росії є люди, що належать і до інших релігій. Але й вони мають у серці Божественний закон совісті. А наша культура в кращих зразках літератури, живопису, архітектури допомагає людині зміцнити в собі цей Божественний моральний ідеал. Якщо уважніше придивитися до позитивного героя нашої класичної російської літератури, то це ж герой-християнин. Він по совісті живе, він здатний на самопожертву в ім'я ближнього, в ім'я захисту Батьківщини, в ім'я відстоювання правди. І як страшно, якщо цей позитивний герой піде з нашої літератури і буде підмінений іншим героєм — прагматичним, жорстоким і жорстким, що прокладає собі шлях для все більшого володіння благами й грошима.

Слова апостола Павла про неучасть у ділах темряви є основоположними. Перед кожною людиною стоїть цей вибір. І перш ніж увійти в цю логіку здійснення богомерзотних справ, що руйнують людську особистість, потрібно про все подумати. Потрібно подумати про своїх батьків, про своїх бабусь і дідусів. Потрібно подумати про національних героїв, які віддавали життя своє за Батьківщину. Потрібно згадати позитивних героїв нашої великої літератури. Потрібно згадати приклади святих, які також лежали в основі літературної творчості нашого народу. І тоді цей потужний духовний і культурний пласт стане редутом, неприступною фортецею перед усіма диявольськими спокусами.

Сьогодні ми як країна і як народ переживаємо важкий час. Для того щоб впоратися з цими труднощами, які пов'язані і з санкціями, які на нас обрушили, і з певними змінами в економіці, ми повинні бути обов'язково націлені на добро, на правду Божу. І чим більше ця Божа правда відображатиметься в наших справах, тим більше ми будемо солідарні, тим більше ми будемо згуртовані, тим більше ми будемо здатні спільно, працюючи пліч-о-пліч, долати труднощі і влаштовувати Росію так, щоб кожен в ній міг жити вільно, спокійно, мирно і щоб ніякі сили не руйнували голос совісті нашого народу.

Ось так змикаються воєдино і віра, і політика, і економіка, і культура. А інакше й бути не може, тому що творцем і одного, і другого, і третього є людина. Вона або приймає віру, або не приймає. Вона або чесно трудиться, або стає злочинцем. Вона або солідарна з іншими, або індивідуальна до божевілля, до здатності в жертву своїм потребам приносити потреби й життя навіть інших людей. І оскільки в центрі всього людина, Церква і звертається до людини, до її розуму, до його серця.

Віримо, що, як у славні часи минулого — великі часи, пов'язані з іменами Олександра Невського, Дмитра Донського, преподобного Сергія, з іменами героїв, які врятували Росію від польської інтервенції в XVII столітті, від Наполеонівської навали, врятували Росію і Європу від гітлерівської навали, — так і сьогодні ми, надихаючись тими ж самими ідеалами, повинні влаштовувати своє особисте і суспільне життя. Нехай допоможе нам Господь йти тим шляхом, який нам пропонує сьогодні апостол Павел. Він пропонує нам бути мудрими, а не нерозумними, і дорожити часом, тому що дні лукаві (Єф. 5: 15-16). Амінь.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші статті

Патриаршая проповедь в праздник Казанской иконы Божией Матери после Литургии в Успенском соборе Московского Кремля

Проповідь Святішого Патріарха Кирила за Божественною літургією в день пам'яті прп. Димитрія Басарбовського в Бухаресті

Слово Святейшего Патриарха Кирилла после Литургии в храме преподобного Сергия Радонежского на Ходынском поле г. Москвы

Слово Святейшего Патриарха Кирилла в день памяти Первосвятителей Московских после Литургии в Успенском соборе Московского кремля

Слово Святейшего Патриарха Кирилла после Литургии в Михайловском кафедральном соборе г. Ижевска

Слово Святейшего Патриарха Кирилла в праздник Покрова Пресвятой Богородицы после Литургии в Покровском кафедральном соборе г. Сарапула

Слово Святейшего Патриарха Кирилла по окончании богослужения в Александро-Невском соборе Ижевска

Слово Святейшего Патриарха Кирилла после Литургии в Успенском соборе Ташкента

Слово Святейшего Патриарха Кирилла после вечернего богослужения в соборе святителя Алексия Московского в Самарканде

Слово Святейшего Патриарха Кирилла после Литургии в Успенском кафедральном соборе Астраханского кремля