Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Проповідь Святішого Патріарха Кирила після Літургії в Іоанно-Предтеченському монастирі м. Москви

Проповідь Святішого Патріарха Кирила після Літургії в Іоанно-Предтеченському монастирі м. Москви
Версія для друку
14 грудня 2014 р. 20:56

14 грудня 2014 року, в Неділю 27-у після П'ятидесятниці, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив велике освячення собору Усікновення глави Іоанна Предтечі в Іоанно-Предтеченському ставропігійному монастирі та Божественну літургію в новоосвяченому храмі. Після богослужіння Предстоятель Руської Церкви звернувся до віруючих із Первосвятительським словом.

Ваші Високопреосвященства й Преосвященства, шановна матушко ігумене, високі представники державної влади, дорогі отці, брати й сестри! Усіх вас щиро вітаю з недільним днем.

Радію, що Господь сподобив мене освятити цей благоліпний храм після дуже тривалого періоду відновлювальних робіт, в результаті яких цей храм засяяв не просто первозданною красою, а, гадаю, такою красою, якої він не мав навіть і після його будівництва. Моя велика подяка Вам, матушко Афанасіє, і всім тим, хто потрудився, включаючи благодійників, які зробили свої матеріальні внески у відновлення цього храму.

Сьогодні урочистості освячення нового храму з'єдналися з урочистостями рукоположення нового архієрея. Усе це переповнює серце особливим почуттям Божественної присутності, не дуже зримої для нас, бо якби вона була дуже зримою, то де тоді була б наша свобода? Ми б усі робили те, що Бог нам наказує. Але Він нам залишає дуже великий простір для власного прийняття рішень: вірити чи не вірити, діяти чи не діяти згідно з Його словами. Тому, коли Господь силою Своєї благодаті торкається наших сердець, ми повинні сприймати це як особливий дар з неба. Якщо цей дар не викликає негайних дій, то, накопичуючись у нашому серці, у нашій свідомості, він здатний перетворити життя людини, а найголовніше — дати їй сили чинити опір злу, дати силу розуміння, здатності розрізняти духів, силу здатності відрізняти добро від зла.

У сьогоднішньому апостольському читанні (Єф. 6:10-17), у посланні до Єфесян ми чули дивні слова апостола, який закликає нас зодягнутися в повну Божу зброю. А для чого нам потрібно зодягнутися в повну зброю? Для чого нам потрібна Божественна сила? Для того щоб ми могли протистояти хитрощам диявольським. І далі, пояснюючи свою думку, апостол говорить: наша брань, тобто наша боротьба не проти крови та тіла, тобто не проти людей, а проти влади, проти світоправителів цієї темряви, проти піднебесних духів злоби (див. Єф. 6:11-12).

Церква і християнин не повинні боротися з людьми. Християнин і Церква повинні боротися з гріхом. Але ж гріх входить в особисте життя людей, і не тільки — гріх може вражати суспільні зв'язки й відносини, може проникати й проникає і в політику, і в економіку, і в соціальне життя. Чому? А тому що і одне, і друге, і третє твориться людьми. І коли часом наші сучасники, які недостатньо вчиталися в Євангеліє, пов'язують релігійність тільки зі своїм особистим або, найбільше, сімейним життям, вони припускаються великої помилки. Тому що хитрощі диявола працюють не тільки на рівні нашої свідомості й серця — вони працюють на рівні наших відносин з іншими. А ці відносини реалізуються не тільки в сім'ї або в колі друзів, але й там, де ми працюємо, у суспільній сфері, включаючи економіку, політику та багато чого іншого.

Що ж робити, щоб протистояти цим хитрощам диявольським? Зодягнутися в повну Божу зброю. І далі апостол говорить, що це за зброя. Нам потрібно підперезатися істиною. Який приголомшливий образ! Для чого людина підперезується? Для того, щоб одяг не спав, щоб бути працездатною, мобілізованою, зосередженою, цілеспрямованою. Це образ пояса, який стримує нашу плоть, який підтримує наш одяг. І цим поясом має бути істина.

Слід підперезатися істиною, а далі — зодягнутися в броню праведності. У той час, коли апостол писав, не було бронежилетів, а були лати, зроблені з металу. І він говорить про цю броню, використовуючи образ воїна, закутого в лати. Праведність убезпечує людину так, як лати, як обладунки убезпечують від удару меча.

А що ж далі? Треба взяти в руки щит. За часів апостола стріляли з луків, і тоді люди захищалися щитом. І апостол говорить: потрібно взяти щит віри, щоб загасити палаючі диявольські стріли.

І потрібно покласти шолом на голову, тому що найстрашніший удар — по голові, він смертельний; в руку, в ногу — можна пережити, а в голову — ні. Що ж це за шолом? Це шолом спасіння (див. Єф. 6:14-17).

Ось як потрібно озброїтися, щоб бути здатним протистояти хитрощам диявольським. Істиною слід підперезатися, бо без істини взагалі нічого не зрозумієш, заплутаєшся. Тебе починають плутати і засоби масової інформації, а іноді, в наш час особливо, і система освіти, коли людина приходить до навчального закладу з одними думками, а йде з плутаниною в голові, не розуміючи, де правда, а де правди немає. Нерідко все це підтримується величезним інформаційним потоком, і люди губляться в ньому.

Багато хто ще й спокушає, говорячи: так і має бути, тому що кожна людина вільна, вона є початок і кінець, немає над нею ніякого вищого авторитету, вона сама має визначати, що є істина, а що істиною не є. Але якщо буде так, то зникне людське суспільство. Люди об'єднуються навколо ідеалів, тобто навколо певної істини. Якщо з нашого світу піде поняття істини й справедливості, ідеалу, то суспільство не зможе існувати.

Сьогодні нам кажуть: ні, зовсім не так, людям хочеться їсти, пити, розважатися — хліба й видовищ, як говорили римляни; навколо цього треба об'єднуватися. А для цього потрібно стимулювати економіку, щоб безмежно підвищувався рівень споживання, щоб люди брали все більше, і насолоджувалися все більше. Ось це і згуртує людей, заради цього і потрібно працювати, це і є вищий ідеал. Але ж кожен навіть на своєму невеликому досвіді знає, що іноді нудно ходити по магазинах — набридає, а те, що купив учора, що було таким жаданим, сьогодні вже не є жаданим, і цей процес не має ані початку, ані кінця. Це якась страшна круговерть, подібна до колеса, в якому біжить білка, думаючи, що вона біжить по прямій, а вона біжить на одному місці.

Підперезатися істиною — означає знайти дуже міцні життєві координати. Але це на рівні думки, свідомості. А як же в житті? Для цього повинна бути практика. Практика Божественної істини іменується праведністю.

А чому апостол говорить броня праведності? Бо якщо людина життям своїм перевірила, що таке істина, Божественна істина, її ніякими розпеченими кліщами не відірвеш від цієї істини, тому що вона в броні. Її не можна спокусити дрібницями, кольоровими фантиками — вона проникає в суть речей.

А шолом спасіння? Спасіння — найвища цінність, торкаючись якої людина захищає себе від смертельного удару. Ми торкаємося спасіння, коли отримуємо дар Божественної благодаті, коли долучаємося Святих Христових Таїн, коли входимо через молитву в живий зв'язок з Богом. Спасіння покриває нас, захищаючи від найстрашнішого й смертоносного удару.

Але все одно диявол стріляє по кожній людині своїми, як апостол Павел говорить, розпеченими стрілами, і щоб їх погасити, потрібен щит. І цим щитом є наша віра. Вона дійсно як щит. Чому удари завдавалися насамперед по вірі? Усі ми знаємо, що революція в Росії сталася тому, що потрібно було скинути клас експлуататорів і дарувати всім соціальну справедливість. Дивовижно, у 1917 році скинули експлуататорів, а після 1920 року повернули експлуататорів у період нової економічної політики. Отже не експлуататори були головною метою удару. А от Церкву як гнали в 17-му і 18-му році, так гнали і у 20-і, 30-і й 40-і роки, тому що віра убезпечує людину від цих вогненних диявольських стріл. Чому будь-яка революція, будь-яке хитання й повалення певного суспільного ладу завжди пов'язані з ударами по вірі? Тому що віра убезпечує людей від легковажного і некритичного ставлення до того, що пропонується їм нібито для здобуття їх щастя. Тому і в нашій країні удар був нанесений по найголовнішому — по вірі людей.

Усе те, про що ми зараз говоримо, пов'язано з обороною. Але хіба ми покликані тільки оборонятися? Зовсім ні. А як ми повинні наступати, які знаряддя пропонує нам апостол Павел? Ми повинні взутися в готовність проповідувати Євангеліє світові (див. Єф. 16:15). Напевно, перед поглядом апостола Павла поставали римські легіонери, взуті в шкіряне взуття, тверде, міцне. Дивлячись на цей вигляд воїна, він говорив, що треба добре взутися, для того щоб нести мир людям. Одна з найсильніших зброй Церкви — це мир, тому що найстрашніше, коли мир порушується, злоба людська переходить всі межі і люди знищують одне одного.

Але апостол Павел пропонує нам ще щось. Він пропонує нам узяти в руки меч! А для чого, що це за меч? Наш меч — це Слово Боже (див. Єф. 16:17), те саме Слово, яке розділяє, як гострий меч, за свідченням Самого Христа Спасителя, людську свідомість. Це меч, який відокремлює добро від зла. Слово Боже несе такий колосальний потенціал духовної сили йі мудрості, який здатний спопелити будь-яку диявольську дію і спокусу.

Можливо, хтось скаже: а чому апостол обрав такі воєнні образи? Тому що воїн, незалежно від того, здійснює він добрі справи чи погані, ризикує найголовнішим — він ризикує життям. У військовому подвигу максимально оголюється людська природа: якщо боягуз, то боягуз, якщо чесний, то чесний, якщо негідник, то негідник — усе видно, усе миттєво виявляється. Тому апостол і обирає цей образ воїна і, проводячи порівняння з військовою амуніцією, вчить нас того, що і ми у своїй духовній боротьбі зі злом повинні перемогти і переможемо тільки в тому разі, якщо ми здатні на таку перемогу, тому що в цій боротьбі, як і в будь-якій війні, максимально виявляються всі якості людської душі.

Хай допоможе нам Господь через напоумлення цими великими словами апостола бути здатними відбивати хитрощі лукавого і нести світу позитивне свідчення про те, що Господь у Христі Ісусі відкрив усьому світу для нашого спасіння. Амінь.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Інші статті

Проповідь Святішого Патріарха Кирила в свято Хрещення Господня після Літургії в Богоявленському кафедральному соборі в Москві

Патріарша проповідь на свято Собору Пресвятої Богородиці після Літургії в Успенському соборі Московського Кремля

Слово Святішого Патріарха Кирила після великої вечірні на свято Різдва Христова

Слово Святішого Патріарха Кирила в день пам'яті святителя Петра після Літургії в Успенському соборі Московського Кремля

Патриаршая проповедь в день памяти священномученика Илариона, архиепископа Верейского, в Сретенском монастыре

Слово Святейшего Патриарха Кирилла в Неделю 27-ю по Пятидесятнице после Литургии в храме праведного воина Феодора Ушакова в Южном Бутове г. Москвы

Слово Святейшего Патриарха Кирилла в день памяти святителя Николая Мирликийского в Никольском храме в Хамовниках г. Москвы

Патріарша проповідь у храмі благовірного князя Андрія Боголюбського на Волзькому м. Москви

Проповідь Святішого Патріарха Кирила в Неділю 25-ту після П'ятидесятниці після Літургії в кафедральному соборі Христа Спасителя м. Калінінграда

Слово Святішого Патріарха Кирила в річницю інтронізації святителя Тихона, Патріарха Всеросійського, після молебню в Донському монастирі