Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версия
Патріархія

Слово Святішого Патріарха Кирила після Літургії в Покровському монастирі в день 20-річчя обрітення чесних мощей святої блаженної Матрони Московської

Слово Святішого Патріарха Кирила після Літургії в Покровському монастирі в день 20-річчя обрітення чесних мощей святої блаженної Матрони Московської
Версія для друку
8 березня 2018 р. 15:26

8 березня 2018 року, у день 20-річчя обрітення чесних мощей святої блаженної Матрони Московської, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив Літургію Передосвячених Дарів у Покровському ставропігійному жіночому монастирі міста Москви. Після закінчення богослужіння Предстоятель Руської Православної Церкви звернувся до віруючих із Первосвятительським словом.

Ваші Високопреосвященства й Преосвященства! Вельмишановна матушко ігуменя! Дорогі сестри, отці, браття!

Я хотів би всіх привітати з чудовим днем, пов'язаним з перенесенням мощей святої праведної Матрони Московської з Даниловського цвинтаря сюди, до цієї святої обителі. Цьогоріч виповнюється двадцять років цієї доленосної події і п'ять років з того часу, коли Священний Синод Руської Православної Церкви влітку 2013 року ухвалив рішення заснувати особливе свято на честь перенесення мощей святої праведної Матрони Московської до Покровського ставропігійного монастиря.

Щоразу, коли читаєш про життя святої праведної Матрони, коли чуєш усні розповіді, коли стикаєшся віч-на-віч з дивовижною вірою нашого народу в її цільбоносну допомогу, мимоволі задаєшся питанням, як же вийшло, що проста жінка, інвалід, дуже обмежена у своєму спілкуванні зі світом, здобула таку величезну духовну силу, що вже за життя до неї зверталося багато людей за порадою, за допомогою, за молитвою. Безліч людей приходило і до могили на Даниловському цвинтарі, а після перенесення мощей і прославлення святої стариці Матрони Московської її ім'я почало особливо шануватися у всій Руській Церкві і навіть у всьому православному світі. Щоб зрозуміти, чому ж Господь дав таку благодать Матроні, потрібно подумати про те, що зробив Сам Господь Ісус Христос. Він спокутував наші гріхи, Він став нашим Спасителем, але для цього йому Самому потрібно було пройти через важкі страждання, через зневаження, через страшну хресну страту.

І тут виникає питання, яке ставили багато мислителів і письменників, те саме, що було в центрі уваги нашого великого письменника Федора Михайловича Достоєвського: що таке людське страждання? Ми зазвичай сприймаємо страждання як якийсь кошмар, як дещо, чого слід уникнути або що потрібно негайно забути. Стикаючись із важкими обставинами життя, ми часом навіть Бога гнівимо своїм ремствуванням. Але ж віруюча людина, яка проходить через страждання, не втрачаючи віри в Бога, дійсно стає іншою. Якби в нашому житті не було низки скорбот, то, напевно, і спасіння душі б не було, тому що скорботи протвережують розум, загартовують волю, зміцнюють віру. І якщо людина сприймає скорботи так, як личить християнину, то скорбота завжди буває заради спасіння.

Матронушка народилася в скорботі. У неї не було людських радощів. Вона не бачила обличчя людей, вона не бачила блакитного неба, вона не бачила навколишнього світу. Неможливо уявити, в якому світі, для нас незбагненному, сповненому скорботи, вона жила, але в її душі відбувалося щось велике, що вже за життя зробило її близькою Богові, святою, молитви якої почали допомагати іншим людям. Не було б цих страждань — не було б Матронушки. Можливо, вона б не була, як її брати, атеїстом, безбожницею, можливо, вона б зберегла віру, але святої праведної Матрони Московської б не було. Адже для того щоб засяяла така зірка, потрібно було пройти через особливу скорботу і особливий досвід життя, який відкрив перед нею, що ніколи не бачила навколишній світ, бачення світу іншого. Про таких людей говорять: «Вони не вірять — вони знають». Матрона дійсно знала, дійсно бачила той світ своїми незрячими очима, і можна собі уявити, якої ж сили була її молитва, адже вона мала не віру, а знання — знання Божественної присутності в людському житті.

Життя святої праведної Матрони Московської має нас багато чого навчити. Ми маємо навчитися правильно сприймати скорботи. Скорбота не повинна нас руйнувати, не повинна послаблювати наші сили, — вона повинна лише зміцнювати нашу віру і загострювати наше релігійне почуття. Так і відбувається, адже дуже багато людей, хто стоїть сьогодні в храмі і за його межами, навряд чи стали б глибоко віруючими, якби не їхні власні скорботи, які їм допомогла вирішити й подолати свята страдниця праведна Матрона Московська.

Нехай же щоразу, коли Господь проводить нас через труднощі, ми згадуватимемо Матрону Московську, старицю праведну, і дай Боже, щоб її приклад допомагав нам перетворити скорботу на духовну силу і внутрішню радість — радість зіткнення з горнім, вищим світом. Її молитвами нехай береже Господь землю Руську і всіх, хто з вірою, надією і любов'ю звертається до її святого імені. Амінь.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Версія: російська

Інші статті

Патриаршая проповедь в праздник Рождества Пресвятой Богородицы после Литургии в Богородице-Рождественском монастыре

Патріарша проповідь після Літургії в Неділю 16-ту після П'ятидесятниці в храмі святителя Інокентія Московського в Бескуднікові м. Москви

Патріарша проповідь після Літургії в храмі Новомучеників і сповідників Церкви Руської в Норильську

Патріарша проповідь після Літургії в храмі святої мучениці Татіани в Когалимі

Слово Святішого Патріарха Кирила в 40-у річницю з дня смерті митрополита Никодима (Ротова) після Літургії в Олександро-Невській лаврі

Патриаршая проповедь после Литургии в Стефано-Махрищском ставропигиальном монастыре

Патриаршая проповедь в праздник Собора Московских святых в Успенском соборе Московского Кремля

Патриаршая проповедь в праздник Успения Божией Матери после Литургии в Успенском соборе Московского Кремля

Патріарша проповідь після Літургії в храмі блаженної Матрони Московської в Дмитровському м. Москви

Слово Святішого Патріарха Кирила в день пам'яті прпп. Зосими, Саватія і Германа Соловецьких після Літургії в Соловецькому монастирі