Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Проповідь Святішого Патріарха Кирила у Велику Середу після Літургії в Храмі Христа Спасителя

Проповідь Святішого Патріарха Кирила у Велику Середу після Літургії в Храмі Христа Спасителя
Версія для друку
4 квітня 2018 р. 22:07
4 квітня 2018 року, у середу Страсної седмиці, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив останню в цьому році Літургію Передосвячених Дарів у кафедральному соборному Храмі Христа Спасителя м. Москви. Після закінчення богослужіння Святіший Владика звернувся до віруючих із проповіддю.

В ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Середа Страсної седмиці присвячується спогаду про те, як певна жінка вилила на Господа дорогоцінне миро і як Його найближчий учень Іуда в ту мить, коли все це відбувалося, побачивши, як дорогоцінна рідина на його очах втрачає свою матеріальну вартість, прийняв рішення зрадити Господа.

Грошолюбство, яким був охоплений і причарований Іуда, є дуже небезпечним гріхом. За словами святого Іоанна Златоуста, грошолюбива людина не тільки ворога свого за заповіддю Христовою не любитиме, але і друга свого любити не може. Грошолюбство — небезпечна духовна хвороба, коли гроші, матеріальні цінності стають головною метою в житті. Людина причаровується можливістю знаходити певну владу, розширювати свої можливості, задовольняти свої потреби. Заради цього вона і здобуває гроші, але в певну мить, коли набуток перетворюється на пристрасть, вона вже не думає, як ці гроші витратити, — головною метою її життя стає придбання матеріальних коштів. Грошолюбива людина не може мати жодних ідеалів, бо грошолюбство заступає всі можливі ідеали і цінності. Врешті-решт така людина потрапляє під цілковиту владу диявола, який керує нею через гроші.

Самі по собі гроші є морально нейтральними, бо вони можуть використовуватися для будь-яких цілей, зокрема найдобріших. Ми знаємо, як люди останні гроші приносять до храму, щоб допомогти бідним, або щоб побудувати церкву, або щоб взяти участь у певних добрих справах. Але ми знаємо і такі приклади, коли люди дуже заможні, здатні в силу своїх можливостей допомагати багатьом, нікому не допомагають.

Одного разу я зустрівся з дуже заможною людиною і сказав їй, що дехто потребує допомоги. Її відповідь мене вразила: «Я нікому не допомагаю, це моя принципова позиція». І я зрозумів, що переді мною людина, яка перебуває у важкій духовній хворобі. Адже самі по собі матеріальні цінності не є цінністю. Цінністю може стати тільки те, що походить від використання матеріальних цінностей. Але грошолюбива людина не бачить цієї перспективи, вона пов'язує отримання грошей тільки з власним благополуччям і потрапляє в пастку, у повну залежність від матеріальних коштів.

Але добре відомо, що людина заможна може відразу стати бідною, людина владна і могутня може одночасно втратити будь-яку владу. Все, що здається людям великою силою, у мить може перетворитися на слабкість. І ми знаємо, як часто в житті багатьох людей відбуваються такі драматичні події. Усі сподівання покладаються на гроші, на матеріальні кошти, — і раптом ці кошти зникають, перестають бути доступними для людини, і світ валиться, бо нічого іншого не існує. А далі дуже часто настає відчай, людина втрачає орієнтири в житті, стає цинічною, здатною на злочин, на зраду, потрапляє в дуже тяжкий, згубний стан душі.

Приклад Іуди — дуже яскраве свідчення того, що може зробити з людиною грошолюбство, жадібність, бажання володіти матеріальними благами як найвищою цінністю. Адже Іуда був поруч із Самим Господом, він чув Його слова, він бачив Його чудеса. Іноді, спілкуючись з людьми нерелігійними, говорячи їм про Бога, чуєш такий аргумент: от якби чудо сталося, я б повірив. Ніколи не забуду, як ще дуже молодою людиною я їхав у приміській електричці під Ленінградом і хтось, сівши поруч зі мною, запитав мене, хто я. Я відповів, що семінарист. Він страшенно здивувався і сказав: «Ти що, у Бога віриш?!» — «Так, вірю, — кажу, — а ви?» — «Ні я не вірю. А ось якби я сказав зараз Богу: насип мені з неба жменю монет, і якби це сталося, то я б повірив». На що я йому відповів: «Ти б і тоді не повірив, ти б просто злякався, зронив ці монети і вибіг з електрички, гадаючи, що стався якийсь фокус».

Віра не залежить від зовнішніх обставин і навіть не залежить від чудес. Віра є великий Божий дар. Ось чому ніякі чудеса не втримали Іуду від зради, як і сьогодні відвідування храму, зовнішні прояви релігійності можуть не втримати нас (і часто не утримують) від дій і слів, які не відповідають нашому християнському званню; а в тяжкі часи можуть і зовсім привести людину до відмови від Бога. Приклад Іуди — це не просто приклад зради. Це приклад зради, яка по суті своїй є божевіллям, це є зрада всупереч будь-якій логіці, це є зрада всупереч безсумнівному.

Як же просто спіткнутися в житті, відмовитися від Господа і в цьому сенсі Його зрадити, не бачити Його чудес, не чути Його проповіді, не бачити Його лику! Кожна віруюча людина має пам'ятати, що відвідування храму і зовнішні прояви релігійності не є гарантією спасіння, бо в цьому світі багато спокус, які можуть і віруючого відірвати від Бога. Тому сьогоднішня розповідь не тільки про Іуду. Ця розповідь про багатьох, хто втрачає віру, хто відвертається від Бога, хто перестає ходити до храму тільки тому, що так склалися життєві обставини і змінилася система цінностей.

Тому, згадуючи зраду Іуди, кожен має подумати і про самого себе: а чи готовий він бути з Христом до кінця свого життя, і в радощах, і в скорботах? Чи не зупинять його душевний порив, його бажання бути з Богом життєві проблеми, які несподівано звалилися на голову, які здадуться несправедливими, труднощі, які здадуться нестерпними, хвороби, які можуть виглядати як страшні і навіть невиліковні? Перед лицем цих випробувань чи збережемо ми свою віру? І як важливо відповісти на це питання стверджувально: так, збережемо! Бо, крім Іуди, були ще одинадцять апостолів, десять з яких життя своє віддали за Господа і Спасителя і своєю кров'ю затвердили віру православну в роді людському. Нехай приклад святих апостолів буде для нас прикладом! Але нехай Іуда також служитиме прикладом того, як легко послизнутися на рівній поверхні, як легко змінити свої погляди на життя, якщо справжні погляди на життя, Богом благословенні і вкорінені в нашій вірі, раптом стануть чимось другорядним у нашому житті.

Нехай допоможе нам Господь зберегти віру і вірність, особливо напередодні чудових днів, пов'язаних зі спогадом смерті і Воскресіння Спасителя! Нехай у цей особливий час Господь дарує нам силу молитви, силу віри і силу любові! Амінь.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Версія: російська

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші статті

Патріарша проповідь у свято П'ятидесятниці після Літургії в Троїце-Сергієвій лаврі

Слово Святішого Патріарха Кирила після Літургії в московському храмі на честь ікони Божої Матері «Нев'янучий Цвіт» в Рубльові

Слово Святішого Патріарха Кирила на свято Вознесіння Господнього після Літургії в кафедральному соборі Архангела Михаїла м. Черняховська

Слово Святішого Патріарха Кирила напередодні свята Вознесіння Господнього у кафедральному соборі Христа Спасителя м. Калінінграда

Слово Святішого Патріарха Кирила після Літургії у Воскресенському Новодівочому монастирі Санкт-Петербурга

Слово Святішого Патріарха Кирила після Літургії в храмі Всіх святих у Страсбурзі

Слово Святішого Патріарха Кирила в день пам'яті святих рівноапостольних Мефодія й Кирила після Літургії в Храмі Христа Спасителя

Проповідь Святішого Патріарха Кирила після Літургії в Миколо-Перервинському монастирі

Проповідь Святішого Патріарха Кирила після Літургії на Бутовському полігоні

Слово Святішого Патріарха Кирила після Літургії в Покровському ставропігійному монастирі