Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Слово Святішого Патріарха Кирила в день пам'яті прпп. Зосими, Саватія і Германа Соловецьких після Літургії в Соловецькому монастирі

Слово Святішого Патріарха Кирила в день пам'яті прпп. Зосими, Саватія і Германа Соловецьких після Літургії в Соловецькому монастирі
Версія для друку
21 серпня 2018 р. 18:38

21 серпня 2018 року, у свято перенесення мощей прпп. Зосими й Саватія Соловецьких (1566) і другого перенесення мощей прпп. Зосими, Саватія і Германа Соловецьких (1992), Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил очолив служіння Божественної літургії у Свято-Троїцькому соборі Спасо-Преображенського Соловецького ставропігійного чоловічого монастиря. Після закінчення богослужіння Святіший Владика звернувся до віруючих із проповіддю.

Ваші Високопреосвященства й Преосвященства! Високоповажний отче наміснику архімандрите Порфирію! Високі представники державної влади! Дорогі отці, брати й сестри!

Сердечно вітаю з великим для нас всіх святом — днем пам'яті преподобних засновників цієї обителі Зосими, Саватія і Германа Соловецьких!

Щоразу, коли ми звершуємо літургійний спогад про преподобних отців, читається невеликий уривок з Послання апостола Павла до Галатів (5:22 — 6:2), в якому говориться: якщо хтось із ваших близьких грішить, виправляйте такого духом лагідности і спостерігайте за самими собою, щоб не впасти в спокусу.

Ці слова повинні бути у свідомості і пам'яті кожного, хто живе в монастирі. Чому? А тому що в монастир як в місце святе стікаються люди. Вони бачать перед собою ченців і розуміють, що ченці — це не зовсім такі люди, як вони. Адже ченці — це ті, хто відмовився від земних благ, хто пішов зі світу, хто немов перебуває в іншому бутті. Люди розуміють, що головним діянням ченця є молитва і особистий подвиг. Щоб доторкнутися до особистого духовного подвигу чернецтва, прикластися до святинь, помолитися разом з чернечою общиною, і стікається в наші монастирі дуже багато паломників.

І дуже важливо, щоб такий погляд на ченців, щира повага до чернечого подвигу ніколи не осоромлювались. А для того щоб було так, жоден чернець, скільки б років він не прожив у монастирі, який би сан він ні мав, ніколи не повинен поставляти себе вищими за тих, хто зі смиренням приходить в обитель як паломник. Особливо це стосується тих, хто сповідує людей. Наш з вами погляд не повинен бути зверху вниз, тому що ми знаємо: нагорі — Господь, а вже як Він поставить нас по цій лінії від Царства Небесного до пекла, ніхто не знає, крім Нього. І, можливо, найскромніша людина, що стоїть в куточку храму і не подає ніяких знаків своєї присутності, буде на кілька порядків вище до Бога, ніж найповажніший духівник.

Усвідомлення своєї власної гріховності, своєї недосконалості ніколи не повинно залишати жодного ченця. Особливо ця лагідність повинна проявлятися тоді, коли ви сповідуєте людей, коли даєте їм поради, коли разом з ними молитеся про прощення їхніх гріхів. Саме тоді, коли служіння ченця відбувається в смиренності й лагідності, коли чернець ніяк не пов'язує своє майбутнє з кар'єрним ростом, коли він дякує Богові за кожен день і в кожному дні бачить руку Божу, і відбувається невидиме, але реальне духовне зростання, яке без будь-якої людської гордині і без всяких штучних прийомів духовно підносить ченця над тими, хто до нього приходить. І люди це відчувають і на нього дивляться знизу вгору, але чернець ніколи не повинен дивитися зверху вниз.

Прості слова, які ми сьогодні почули в посланні апостола Павла, досить складні для реалізації їх в нашому житті. Багато чинників нерідко впливають на ченців, спотворюючи правильну систему життєвих координат. Ось для того щоб ця система не спотворювалася, в монастирях завжди існувало таке явище, як послух, і велика мудрість зверхника в монастирі проявляється в тому, щоб кожному дати правильний послух. Відштовхуючись не тільки від рівня освіти (а серед вас багато освічених людей), не тільки від наукових ступенів (є і такі в чернечому братстві), але й від духовного стану ченця, знаючи, що йому буде корисно виконувати, насамперед заради спасіння його душі. І пам'ятайте: яким би не був послух, він з волі людини, намісника, являє відносно вас волю Божу. Пам'ятайте, мої дорогі брати: ви спасаєтеся через те, що вручено вам в якості послуху. Несіть його завжди зі смиренністю. У людях, які приходять, завжди намагайтеся побачити те, що відрізняє на краще від вас. А такого багато! І терпіння, і скромність, і матеріальні нестатки, і обтяженість сімейними турботами, — що тільки не приносять віруючі люди сюди, в цю обитель, і все це необхідно розглянути, зрозуміти і знайти правильні слова і під час сповіді, і під час спілкування з людьми.

А вам, дорогі паломники, хотів би побажати ніколи не втрачати свого благочестя. Ви правильно робите, що відвідуєте монастирі, у тому числі віддалені, адже це чудова традиція нашого народу. Пригадую, як мене, хлопчика п'ятирічного віку, мама повезла вперше Великим постом до Пюхтицького монастиря в Естонії, прилучаючи до цієї традиції. Як непросто було мені спочатку стояти протягом довгих великопісних служб, але з якою ж радістю я завжди залишав цей монастир, відчуваючи, що дещо абсолютно особливе сталося в моїй душі! Думаю, що і сучасні батьки повинні знаходити правильні слова, щоб переконати своїх дітей поїхати разом з ними в монастир, з тим щоб хоча б доторкнулися до тієї духовної атмосфері, до того напруженого духовного життя, яке, безперечно, присутнє тут, як і в багатьох інших монастирях Руської Православної Церкви.

Тому, звертаючись до вас ще раз, браття, прошу усвідомити всю відповідальність за душі людські, за душі тих, хто притікає сюди. Усвідомити відповідальність і за своє власне спасіння, тому що ви спасаєтеся послухом, смиренням і молитвою; і ніколи не відносьте ці справи на периферію, щоб ніщо людське не спотворювало систему ваших духовних координат.

Ми з вами живемо в особливий час. Цілком очевидно, що це час духовного пробудження нашого народу. Ми бачимо, як наповнюються храми Божі, як будуються нові храми, — можу судити по місту Москві, де ми зараз будуємо 200 нових храмів. Зовсім недавно, під час святкування 1030-річчя Хрещення Русі, звертаючись до мера Москви, я сказав йому: «Ви щаслива людина, ви єдиний у світі мер, у кого в місті будується 200 нових храмів». Є великі міста, де храми закриваються і віра йде, а у нас відбувається навпаки. І це не випадково — вся ця милість Божа виливається сьогодні на нас за молитвами наших новомучеників і сповідників, у тому числі тих, хто тяжко постраждав тут, на Соловецькому архіпелазі, будучи гнаним і нерідко і вбитим за віру.

Нехай молитви наших новомучеників, сповідників та усіх святих, що в землі Руській просяяли, а найбільше святих праведних отців Зосими, Саватія і Германа Соловецьких, зміцнюють кожного з нас у вірі, благочесті та чистоті. Нехай береже вас Господь!

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Версія: російська

Матеріали за темою

Організація внутрішнього життя монастиря як фундамент духовного зростання чернечих [Стаття]

На Московському міжнародному кінофестивалі відбулася прем'єра фільму про Соловецький монастир

За участі Спасо-Преображенського Соловецького монастиря пройде наукова конференція «Соловки в історії та культурі Півночі»

На Соловках і в Карелії освячено нові місця пам'яті Соловецьких святих

Патріарша проповідь у Неділю 29-ту після П'ятидесятниці після Літургії в кафедральному соборі великомученика Георгія Побідоносця в м. Одинцово Московської області [Патріарх : Проповіді]

Патриаршая проповедь после Литургии в Георгиевском кафедральном соборе г. Владикавказа [Патріарх : Проповіді]

Слово Святейшего Патриарха Кирилла при вручении архиерейского жезла Преосвященному Павлу, епископу Сарапульскому и Можгинскому [Патріарх : Привітання та звернення]

Патриаршая проповедь после Литургии в храме равноапостольного князя Владимира в подмосковной Балашихе [Патріарх : Проповіді]

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші статті

Слово Святішого Патріарха Кирила у день пам'яті мучениці Татіани після Літургії у Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь у Неділю за Богоявленням після Літургії в Успенському соборі Московського Кремля

Проповідь Святішого Патріарха Кирила у день свята Хрещення Господнього після Літургії в Богоявленському кафедральному соборі у Москві

Патриаршая проповедь в Неделю 31-ю по Пятидесятнице после Литургии в Александро-Невском скиту

Патриаршая проповедь в Неделю 30-ю по Пятидесятнице, по Рождестве Христовом, после Литургии в Успенском соборе Московского Кремля

Слово Святейшего Патриарха Кирилла после великой вечерни в праздник Рождества Христова

Патриаршая проповедь в праздник Рождества Христова после Литургии в Храме Христа Спасителя

Патриаршая проповедь в Рождественский сочельник после Литургии в Храме Христа Спасителя

Патриаршая проповедь в день памяти святителя Петра после Литургии в Успенском соборе Московского Кремля