Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Слово Святішого Патріарха Кирила на засіданні Вищої Церковної Ради в Храмі Христа Спасителя в Москві

Слово Святішого Патріарха Кирила на засіданні Вищої Церковної Ради в Храмі Христа Спасителя в Москві
Версія для друку
4 вересня 2019 р. 14:16

4 вересня 2019 року в кафедральному соборному Храмі Христа Спасителя в Москві під головуванням Святішого Патріарха Московського і всієї Русі Кирила відбулося засідання Вищої Церковної Ради. Предстоятель Руської Православної Церкви звернувся до присутніх із вступним словом. 

Вітаю всіх членів Вищої Церковної Ради на нашому черговому засіданні і за традицією хотів би сказати кілька вступних слів. На порядку денному — проект документа «Організація соціального служіння в єпархіях», підготовлений нашим профільним відділом, який очолює Преосвященний владика Пантелеїмон. Мені здається, документ дуже своєчасний, бо соціальна робота в нашій Церкві розвивається, і люди на місцях, залучені в цю діяльність, потребують таких напрямних вказівок, в документах, які допомогли б їм краще організувати свою роботу.

Соціальна активність — це дуже важлива форма нашого церковно-суспільного життя. Можливо, вона є другорядною щодо літургійного життя, до служіння таїнствам Божим, до проповіді Євангелія, але сучасне суспільство особливим чином сприймає саме соціальну діяльність Церкви. Свідомість людей дуже прагматична, і нерідко можна почути запитання: «А яка від Церкви користь?» Якщо ми відповідаємо «молитва», «таїнства», то це зрозуміло для певної частини людей воцерковлених, але невоцерковлені таку відповідь не сприймають. Якщо ж ми говоримо про соціальну діяльність, то всім все стає зрозуміло і ясно. Тому соціальна діяльність є в якомусь сенсі візитною карткою Церкви в очах світського, значною мірою невоцерковленого суспільства.

Соціальне служіння на всіх рівнях — від єпархії до парафії — має задовольняти високим стандартам і орієнтуватися не на красиву звітність, не на показуху, а на справжні результати, які добре видно, які можна перевірити і оцінити. У нас є приклади, коли церковна соціальна робота отримує визнання з боку суспільства і держави, і так відбувається саме тоді, коли і суспільство, і держава засвідчені в тому, що робота реально здійснюється і приносить благо людям.

Хотів би навести кілька прикладів. Відомі всім «Ангар спасіння», «Автобус милосердя» — перші в нашій країні ініціативи подібного роду. Зараз з'явилися нові ангари, де люди в зимовий час можуть обігрітися, поїсти, помитися, цим займаються і держава, і різного роду благодійні організації, але почалося все з церковних ініціатив. Звичайно, я глибоко вдячний тим, хто під керівництвом владики Пантелеїмона ці ініціативи почав здійснювати в той час, коли про них ще не було відомо в нашому суспільстві. Інший приклад вдалої роботи — це дитячий хоспіс у Санкт-Петербурзі, який організував отець Олександр Ткаченко. 29 серпня такий же хоспіс він відкрив і в підмосковному Домодєдові. Це означає, що методика і практика, розроблені отцем Олександром Ткаченком, затребувані, в тому числі державними структурами, які залучені в соціальну роботу.

Не менш важливою є прозорість соціально-благодійної роботи Церкви. Люди сьогодні готові жертвувати, дуже багато хто налаштований на те, щоб допомагати, але для того щоб залучати необхідні кошти для благодійної роботи, потрібно, щоб сам факт збору коштів церковними організаціями був певною гарантією, яка засвідчувала б жертводавців в тому, що всі кошти, які вони направляють, досягають результату. Йдеться, звичайно, про прозорість і про публічність. Задоволення цих вимог руйнує помилкові стереотипи, які, на жаль, насаджуються відповідними колами — тими, що постійно критикують Церкву і по ділу, і без діла, звинувачуючи нас в жадібності, байдужості до страждань людей тощо. Це відбувається щоразу, коли у людей закрадаються сумніви, чи дійсно здійснюється благодійна робота, чи, можливо, Церква здійснює її не повною мірою, але лише для того щоб представляти її суспільству як реальний факт.

Хотів би ще раз сказати, що ми повинні працювати не на публіку і не на піар — ми повинні працювати для того, щоб реально допомагати страждаючим людям. Донині так воно і відбувалося, у мене немає підстав кому б то не було дорікати або робити зауваження. Відвідуючи «Ангар спасіння» і наш Відділ з соціального служіння і благодійності, я бачив дуже скромних людей, які безмежно віддані своїй справі і віддають свій час і сили, щоб служити справі, про яку ми зараз говоримо.

Але соціальна робота в Церкві, з моєї точки зору, повинна бути масовим явищем. Вона не повинна бути елітарною, не повинна бути прив'язана виключно до бюрократичної церковної структурі (в даному випадку слово «бюрократична» вживаю в позитивному сенсі слова). Необхідно якомога активніше залучати до соціальних проектів громадські організації і, звичайно, місцевих жителів. Ми знаємо приклади, коли невіруюча людина починала допомагати, через парафіяльну соціальну роботу, вихованцям монастирських притулків, пацієнтам лікарень і поступово починала усвідомлювати важливість всього того, що Церква робить, а разом з цим усвідомленням робила перші кроки на шляху воцерковлення. Не буду зараз називати досить відомого чоловіка, який під час пожеж в Підмосков'ї, коли Церква дуже активно включилася в допомогу людям, випадково проходив повз нашого Відділу з соціального служіння. Він побачив, що всі навколо кудись спрямовувалися з якимись пакетами, і хтось, зачепивши його, сказав: «Підемо, допоможеш нам». І він мимоволі включився, теж став тягати пакети, кудись завантажувати. Потім у нього запитали: «У тебе машина є?» — «Є» — «Поїдеш за такою-то адресою, віддаси пакети». І чоловік, який не мав ніякого відношення до Церкви, був настільки захоплений цим ентузіазмом, що переосмислив своє ставлення. Тому соціальне служіння — це і є наше свідчення про Христа, яке ми здійснюємо, допомагаючи людям, несучи людям добро.

Тепер щодо того, чи повинні ми висвітлювати цю роботу чи не повинні, адже є заповідь Господа про те, що права рука не повинна знати, що робить ліва. Це не стосується, звичайно, соціальної роботи Церкви. Якщо інформація про церковну соціальну роботу поширюється тільки заради тих, хто її веде, то це гріх; але ж це неправда. Люди повинні дізнаватися про те, що робить Церква, з тим щоб максимально включитися в цю роботу, в тому числі привносячи свій матеріальний внесок. Тому широке висвітлення в ЗМІ нашої соціальної діяльності ні в якому разі не можна сприймати як якийсь піар. Це не піар — це розповідь про діяльність, яка, при безсумнівної ефективності, потребує підтримки з боку суспільства, а, можливо, і держави. Без широкого висвітлення в ЗМІ ніхто нічого не знатиме, і це погано для людей, які очікують від Церкви подібного роду діяльності, і послаблює нашу соціальну роботу.

Підсумовуючи сказане, я хотів би закликати активно освоювати новітні практики масової соціальної роботи та якісно висвітлювати їх в медіа. Наприклад, за допомогою організації деяких марафонів, флеш-мобів, тематичних інтернет-акцій, які здатні залучити в соціальне служіння якомога більше людей. Це одна з найважливіших форм християнського свідчення в наші дні. Я б закликав усі наші інформаційні ресурси до того, щоб ця робота дуже активно висвітлювалася, і самих трудівників соціального служіння закликав би до подальшого нарощування активності, до розширення поля діяльності і, що найважливіше, до залучення все більшої і більшої кількості людей, в тому числі добровольців.

Трошки пізніше ми поговоримо докладніше про цю діяльність, але в якості вступного слова я б хотів поділитися своїми думками про те, що в цій важливій сфері робиться Церквою. Дякую за увагу.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Версія: російська

Матеріали за темою

Волонтери Коломенської єпархії доставили до ПВР мікрохвильові печі, тонометри та предмети гігієни. Інформаційне зведення про допомогу біженцям (від 30 березня 2023 року) [Стаття]

У Шахтинській єпархії у зв'язку зі стихійним лихом розпочав роботу штаб церковної допомоги

Директор і головний лікар лікарні святителя Алексія взяв участь у круглому столі про медико-соціальну допомогу та реабілітацію

До церковного штабу допомоги біженцям у Москві з березня 2022 року звернулося понад 39 000 осіб. Інформаційне зведення про допомогу біженцям (від 29 березня 2023 року) [Стаття]

Підсумки соціального служіння Церкви у 2022 році. Доповідь єпископа Верейського Пантелеїмона [Стаття]

Відбулося спільне засідання Священного Синоду та Вищої Церковної Ради Руської Православної Церкви

Святіший Патріарх Кирил очолив спільне засідання Священного Синоду та Вищої Церковної Ради

Спільне засідання Священного Синоду та Вищої Ради Церкви

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші статті

Патриаршее поздравление настоятельнице Троице-Одигитриевского ставропигиального монастыря Зосимова пустынь игумении Фаине (Кулешовой) с памятными датами

Патріарше вітання заслуженому професору Московської духовної академії О.І. Осипову з 85-річчям від дня народження

Патріарше вітання єпископу Павлово-Посадському Силуану з 10-річчям архієрейської хіротонії

Патріарше вітання єпископу Молодеченському Павлу з 60-річчям від дня народження

Патріарше вітання архієпископу Михаїлу (Донскову) з 80-річчям від дня народження

Слово Святішого Патріарха Кирила на 32-му спільному засіданні Наглядової, Громадської та Опікунської Рад із видання «Православної енциклопедії»

Патріарше вітання митрополитові Курському Герману із 30-річчям архієрейської хіротонії

Вітання Святішого Патріарха Кирила з нагоди Дня військ національної гвардії Росії

Патріарше вітання архієпископу Брестському Іоанну з 60-річчям від дня народження

Вітання Святішого Патріарха Кирила з нагоди Дня працівника культури Росії