Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Патріарша проповідь у Неділю про митаря і фарисея

Патріарша проповідь у Неділю про митаря і фарисея
Версія для друку
21 лютого 2021 р. 16:43

21 лютого 2021 року, в Неділю про митаря і фарисея, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив Божественну літургію в Олександро-Невському скиті поблизу Передєлкіна. Після закінчення богослужіння Предстоятель Руської Православної Церкви виголосив проповідь.

В ім'я Отця і Сина і Святого Духа!

Нинішнім недільним днем ​​ми входимо в підготовчі тижні до Святого Посту. Таких буде три, і протягом цих тижнів, ще не вступивши в поприще Чотиридесятниці, ми спрямовуємо свої думки, свої почуття на той час, випереджаючи чудові дні підготовки до зустрічі Світлого Христового Воскресіння. А ці три неділі супроводжуються особливими читаннями зі Святого Письма, які допомагають нам зрозуміти сенс того, що є покаяння, адже саме в покаянні полягає зміст посту.

У повсякденній свідомості словом «покаяння» покривається лише частина закладеного в ньому сенсу. Покаяння є, в першу чергу, зміна  — зміна своїх думок, своїх почуттів, всього ладу свого життя, і одночасно каяття у власних гріхах, тому що без усвідомлення своєї гріховності ніякої зміни бути не може.

Найяскравіша ознака важкого духовного стану людини  — це коли вона, підходячи до сповіді, каже: я ні в чому не грішна. І говорить не марнославно, не бажаючи справити враження, а будучи абсолютно впевненою у тому, що у неї гріхів немає. Справа в тому, що люди, які так мислять, розуміють під гріхами лише найтяжчі вчинки, які караються Кримінальним кодексом або громадським осудом. Насправді, гріхи, які ми вчиняємо, частіше за все не засуджуються громадськістю і тим більше не переслідуються законодавчо. Вони залишаються за межами уваги держави і навіть поза особливою ​​турботою суспільства, хоча в кращому випадку, в кращих проявах своєї турботи про громадян суспільство не залишається байдужим до того, наскільки гріх поневолює людську свідомість. Нехай світське суспільство і не оперує поняттям гріха, але важкий, хворобливий стан душі, який є наслідком гріха, безсумнівно проєктується і на життя зовні, зокрема, на суспільне, політичне, культурне життя. Суспільство піддається небезпечним впливам, які є наслідком гріховної свідомості й озлобленого серця людини, поневоленої гріхом.

Підготовчі тижні до Великого посту ми повинні присвятити, перш за все, уважному спостереженню за своїм внутрішнім, духовним станом. Саме на таке ставлення до самих себе нас налаштовують євангельські читання в ці дні.

Ось і сьогодні ми чули читання про митаря і фарисея (Лк. 18: 10-14). Обидва прийшли до храму. Фарисей  — людина благочестива, відносилася до особливого розряду людей в тодішньому Ізраїлі, які неухильно відвідували храм і виконували всі, навіть найдрібніші, приписи закону. Звичайно, в свідомості фарисея він відрізнявся від тих, хто не виконував всіх приписів, хто не дотримувався законів. І ось, увійшовши до храму помолитися, фарисей побачив митаря, що стояв віддалік.

А ким був митар? Це людина, яка зневажалася ізраїльським суспільством як колаборант, як той, хто служив поневолювачам, причому найбільш чутливим для співвітчизників чином, збираючи податі на користь римських окупантів. Звичайно, на збирача податей дивилися як на відщепенця, що йде проти свого народу, а значить, і проти старозавітного закону, духовного й Божественного, яким керувалося життя Ізраїлю.

І ось, дивлячись на митаря, фарисей, який виконував всі приписи закону, говорить: «Дякую Тобі, Господи, за те, що я виконую все, що Ти вимагаєш», перераховує, як він дає десятини від того, що виробляє його господарство, як він намагається виконувати закон, і, нарешті, дякує Богові за те, що він не такий, як цей митар, символ гріха, зневажена особистість у середовищі благочестивих ізраїльтян.

Сенс притчі полягає в тому, що митар, як свідчить слово Боже, вийшов із храму більш виправданим, ніж фарисей. Потрібно звернути увагу на ці слова. Фарисей не вийшов засудженим — адже він дійсно намагається жити за законом, виконуючи всі приписи. І Господь не осудив фарисея  — в Євангелії ми читаємо лише про те, що митар вийшов більш виправданим. Чому? Та тому що митар каявся в своїх гріхах.

Усвідомлення гріха  — це вже найбільша цінність. Якщо людина усвідомлює свою недосконалість і свій гріх, вона вже робить кроки на шляху до спасіння. Тому ми і читаємо розповідь про митаря напередодні Великого посту  — з тим щоб зрозуміти, наскільки важливим є покаяння. Ми знаємо, як непросто сьогодні дотримуватися всіх церковних приписів, і я хотів би підтримати тих, хто прагне їх виконувати. Але якщо немає можливості жити строго за церковним статутом протягом Великого посту, то потрібно пам'ятати: єдина можливість виправдатися перед Богом — це повторювати за митарем дивовижні слова: «Боже, будь милостивий до мене, грішного».

Повною мірою усвідомлюючи свою гріховність, митар щиро, від усього серця просить Бога його пробачити, бути до нього милостивим. Образ грішника, що кається, митаря, який вийшов із храму більш виправданим, ніж фарисей, який виконував приписи релігійного закону, повинен пробудити в нас надію. Якщо ми протягом Святої Чотиридесятниці зуміємо по-справжньому покаятися в своїх гріхах, то, може бути, з ласки Божої будемо так само виправдані, як митар, який, на його власну думку і, звичайно, на думку оточуючих його людей не мав ніяких підстав для виправдання Богом. Але милостивий Господь Серцезнавець побачив у словах  митаря, який каявся, таку силу каяття, що вивів його із храму виправданим більше, ніж благочестивий фарисей.

Хай допоможе Господь всім нам, вступаючи в Святу Чотиридесятницю, готуючись до днів Святого Посту, думати, перш за все, про покаяння, про великий вплив на людську душу щирого каяття перед Богом у своїх гріхах, без чого не може бути ніякого спасіння і не може бути справжнього вдосконалення людської особистості. Як це не дивно звучить для людей сучасних, дуже часто гордих, зарозумілих, що спираються на свої знання, на свої матеріальні можливості, які звикли дивитися зверху вниз на оточуючих, — потрібно пам'ятати і великим і малим, і багатим і бідним, і сильним і слабким, що справжнє спасіння, а значить, і справжнє щастя неможливе без переосмислення свого життя і без щирого каяття перед Богом за свої гріхи. Амінь.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Версія: російська

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші статті

Слово Святішого Патріарха Кирила після Літургії в Олександро-Невському скиті у день 75-річчя від дня народження Його Святості

Патріарша проповідь у Неділю 21-у після П'ятидесятниці після Літургії в Олександро-Невському скиту

Патріарша проповідь у Неділю 20-у після П'ятидесятниці після Літургії в Олександро-Невському скиті

Патриаршая проповедь в праздник Казанской иконы Божией Матери после Литургии в Храме Христа Спасителя

Патріарша проповідь у Неділю 19-у після П'ятидесятниці після Літургії в Олександро-Невському скиті

Слово Святішого Патріарха Кирила в Неділю 18-у після П'ятидесятниці після Літургії в Храмі Христа Спасителя

Патриаршая проповедь в праздник Покрова Пресвятой Богородицы после Литургии в Храме Христа Спасителя

Патриаршая проповедь в Неделю 16-ю по Пятидесятнице после Литургии в Храме Христа Спасителя

Патриаршая проповедь в день памяти преподобного Сергия Радонежского

Патріарша проповідь у день свята Воздвиження Хреста Господнього після Літургії в Храмі Христа Спасителя