Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Виступ Святішого Патріарха Кирила на урочистому вечорі, присвяченому 100-річчю канонізації святителя Іоасафа Бєлгородського

Виступ Святішого Патріарха Кирила на урочистому вечорі, присвяченому 100-річчю канонізації святителя Іоасафа Бєлгородського
Версія для друку
17 вересня 2011 р. 10:30

16 вересня 2011 року Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил взяв участь в урочистому вечорі, присвяченому 100-річчю канонізації свт. Іоасафа Бєлгородського, в Бєлгороді. Предстоятель звернувся до присутніх із вітальним словом.

Шановний Євгене Степановичу! Усі високі збори!

Я хотів би ще раз сердечно привітати всіх із ювілейною датою — 100-річчям канонізації святителя Іоасафа Бєлгородського.

Святитель Іоасаф, дійсно, є духовним покровителем Бєлгородської землі. Це означає, щонайменше, дві дуже суттєві речі. По-перше, те, що святитель молиться за Бєлгородську землю, за свою спадщину, за своїх чад. Можливо, комусь мої слова здадуться нереальними, але ті, хто на власному життєвому досвіді відчув силу молитви, особливо силу молитви праведників, знають, що молитва — це реальність. Вплив молитви на життя людей власне і визначає їх релігійність. Людина стає віруючою не тому, що вона домислила щось, створивши в голові певну філософську конструкцію, — віра визначається реальним досвідом людини. Якщо вона проходить через досвід спілкування з Богом, вона стає віруючою, а досвід цей відкривається в молитві. Тому кожен віруючий знає, що молитва — це сила, і заступництво святителя Іоасафа полягає в тому, що він, стоячи перед Богом, молиться про Бєлгородську землю. І я пов'язую нинішнє процвітання Бєлгородської області, унікальний місцевий досвід взаємодії Церкви й державної влади, успіхи в економічному й соціальному розвитку — зокрема і з тим фактом, що духовним покровителем Бєлгородської землі є святитель Іоасаф, котрий почиває своїми нетлінними мощами в цьому граді.

А тепер про другий вимір поняття «покровитель». Святі життям своїм являють нам приклад, а коли людина засвоює високі приклади, її життя змінюється згідно з ними. З одного боку, є певна даність у тому, що святитель Іоасаф є нашим покровителем — даність, що випливає з його святості, бо він молиться перед лицем Божим. Але, з іншого боку, є й певне завдання наслідувати святителя Іоасафа — кожному на своєму місці.

Для того щоб наслідувати, потрібно знати життя цієї людини — а життя було вражаючим. Святитель був повністю відданий Богу, Церкві й народові своєму. Подібна відданість — рідкісна риса в сучасній людині. Найчастіше буває так, що ми віддані своїм особистим інтересам, а про відданість спільній справі, про відданість народу, про відданість спільному благополуччю сьогодні практично не згадують. Приклад святителя Іоасафа допомагає нам зрозуміти, наскільки важливою є відданість людей вищим цілям і вищим цінностям, і дай Боже, щоб святитель був прикладом і для світських керівників, і для інтелектуальної еліти бєлгородського суспільства, і для всього народу, але особливо — для нашого духовенства.

Сьогодні священство несе велику відповідальність не тільки за стан справ у Церкві, за стан справ у парафіях — воно несе відповідальність за духовний стан всього народу, а значить, за благополуччя нашої країни. А тому горизонти священнослужителів повинні розширюватися. Священик повинен оцінювати свою роботу не тільки згідно з технічним станом храму — відремонтований храм чи ні, відновлений чи не відновлений; не тільки за кількістю людей, що приходять до храму; не тільки за кількістю причасників. Священик повинен оцінювати свою роботу за моральним станом народу, якому він служить.

Коли у нас було мало парафій і храмів, як це досі буває в деяких куточках Росії, де на 150-200 тисяч осіб припадає один храм — тоді ніби й вимог до духовенства ніяких не було. Ну, що можуть зробити один, два або три священика, якщо 150 000 людей живуть там, де знаходиться одна-єдина парафія? Люди приходять у храм тільки з нагоди — дитину охрестити, повінчатися, покійного відспівати, паски освятити, святу воду взяти на Богоявлення, яблучка принести освятити на Спас... Яким може бути вплив на життя людей при такому співвідношенні кількості жителів до кількості храмів?

Одного разу я розмовляв з одним архієреєм, який сказав мені: «А у нас хороше співвідношення — у нас на одну парафію припадає 10 тисяч жителів». На що я йому відповів: «Ви можете собі уявити, щоб в армії на 10 тисяч військовослужбовців був один політрук?» Такого уявити собі неможливо, при тому, що армія — це організація, підпорядкована жорсткій дисципліні. Адже суспільство такій дисципліні не підпорядковане, і Церква працює в умовах вільного вибору — кожна людина має право сама вирішувати, чи бути їй віруючою чи ні. Ось чому так важливо, що за останні роки кількість парафій зросла, і сьогодні співвідношення вдвічі краще, ніж те, про яке як про досягнення говорив згаданий архієрей. Хоча я думаю, що і п'ять тисяч чоловік на одну парафію — це забагато.

Дякую від усього серця владиці Іоанну і світській владі за все те, що робиться в плані улаштування церковного життя. Але дозвольте мені сказати — якщо ми не на самому початку шляху, то десь у середині. Йдеться не просто про відкриття нових храмів — йдеться про те, щоб життя Церкви стало близьким і зрозумілим сучасній людині, щоб через церковне служіння й свідчення у свідомості сучасної людини актуалізувалася велика Євангельська істина. Ми наблизимо Євангеліє, коли ми наблизимо образ Спасителя до життя сучасної людини, а тоді зміниться й саме це життя.

Я говорю про це, згадуючи святителя Іоасафа Бєлгородського. Нехай він буде прикладом, у тому числі для священнослужителів. Святитель Іоасаф дивно поєднував у своїй особистості високий духовний авторитет, духовне молитовне життя з прекрасним талантом адміністратора. Не завжди це буває — іноді заглибленість у духовну сторону життя призводить до того, що людина добровільно дистанціюється від навколишнього світу. Це зрозуміло: формується такий образ думок і почуттів, що людині важко поєднати своє внутрішнє життя з киплячим і вируючим людським морем. Але святитель Іоасаф умів це робити, і це теж приклад і для світських, і для церковних керівників.

Дуже важливо, щоб сьогодні робота на благо людей, робота, спрямована на покращення умов життя, робота, спрямована на підвищення рівня освіти й культури, супроводжувалася внутрішнім зростанням тих, хто покликаний керувати всіма цими процесами і нести за них відповідальність. Внутрішній стан людини, що несе відповідальність за інших, не є тільки її особистою справою. Можливо, багато справ у нас буксують, багато чого не вдається домогтися саме тому, що внутрішній стан тієї чи іншої особи, відповідальної за важливий проект, не повною мірою відповідає поставленим цілям. Для того щоб не було подібної дихотомії, щоб не було внутрішнього розділення між цілями й завданнями, які ставлять суспільство й держава, і внутрішнім станом людини, ми повинні пам'ятати, що без внутрішньої роботи над самим собою цієї дихотомії не подолати, а значить, не подолати і корупції, і криміналу, і горезвісного людського чинника, через який кораблі тонуть і літаки розбиваються.

Святитель дбав про рівень духовного життя своєї пастви. Він приділяв дуже велику увагу духовній освіті, вкладаючи багато сил і власних коштів, у тому числі матеріальних, у справу підготовки пастирів, здійснював багато поїздок по єпархії. У цьому сенсі Бєлгородська єпархія йде сьогодні стопами святителя Іоасафа. Тут прекрасно функціонує семінарія, добре налагоджена пастирська робота, і я хотів би подякувати за це правлячому архієрею і всьому духовенству. Дай вам Боже й надалі розвивати богословську освіту, розвивати, у взаємодії зі світською владою, релігійне просвітництво й викладання Основ православної культури у світських навчальних закладах.

Звичайно, найважливішою справою життя для святителя Іоасафа були молитва й богоспілкування. Як ми знаємо, в юному віці він присвятив себе служінню Богу і ніколи не зраджував своєму покликанню. Дійсно, святитель був людиною величезного внутрішнього духовного багатства, і це внутрішнє багатство, свій дуже глибокий духовний досвід він зумів висловити зовні. Маючи ще й поетичний дар, він, як відомо, написав чудову поему «Брань семи чесних чеснот з сімома гріхами смертними», і я хотів би процитувати вам невеликий уривок з цієї поеми:

«Побеждай врагов — грехи,

Брань сверши удачно —

Станешь другом дорогим

На трапезе брачной.

Поученье завершив,

Радостью пылаю

И тебе от всей души

Вечных благ желаю».

Так завершує свою поему святитель Іоасаф Бєлгородський, який зумів у чудовій поетичній формі висловити глибокі істини, що походять з його внутрішнього аскетичного досвіду.

Святитель Іоасаф протягом сторіч є прикладом для нашого народу, але, можливо, сьогодні його служіння є особливо важливим для Росії і для України. Святитель належав до Святої Русі, до історичної Русі, і його особистість переконливіше за будь-які політичні аргументи свідчить про реальність єдиного духовного простору, який ми називаємо Святою Руссю. Кому належить святитель Іоасаф — Росії, Україні? Хіба можна навіть ставити таке питання, коли ми стоїмо перед мощами святого угодника Божого? Його особа повинна сьогодні допомагати Церкві нашій зберігати єдність, долати спокуси розділень, особливо коли ці розділення провокуються політичними пристрастями, сприяти збереженню братської взаємодії та співпраці між Україною та Росією, зберігати єдиний духовний і культурний простір Святої Русі.

Життя святителя, його церковна й громадська діяльність вкрай актуальні для сучасного суспільства. Поєднуючи в собі якості церковного керівника, практика і одночасно ченця, духовно високої людини, він способом свого житія допомагає поєднувати в житті духовне — піднесені ідеали Євангелія, і земне — діяння, спрямоване на творення суспільного благополуччя. Представникам Церкви, державної влади, світського суспільства досвід святителя може допомогти зрозуміти й визначити правильне співвідношення між вірою й справами, між турботою про земне і про небесне.

Хотів би ще раз сказати: відрадно бачити, що сучасне життя Бєлгородської єпархії являє приклад прямування стопами святителя. Особливу увагу хотів би звернути на успішну співпрацю, яка здійснюється між адміністрацією Бєлгородської області та Бєлгородською єпархією. Не буду перераховувати багатьох напрямків, за якими ця співпраця розвивається, але зазначу її важливість у сфері духовно-морального виховання, у справі підтримки молодих сімей, у проведенні молодіжних освітніх форумів та дитячих таборів, у розвитку соціально-просвітницького служіння в різних установах, зокрема медичних.

Дай Боже, щоб приклад святителя Іоасафа допомагав нам змінювати на краще наше власне життя, змінювати на краще життя нашої країни. Дай Боже, щоб приклад святителя допомагав нам і далі, у взаємодії з державою, з громадськістю, улаштовувати життя, в якому кожна людська особистість мала б можливість розкривати свій потенціал, не руйнуючи при цьому великих цінностей, які дісталися нам з минулого.

Дякую вам за увагу.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші статті

Заявление Патриарха Московского и всея Руси Кирилла в связи с событиями в Черногории

Поздравление Святейшего Патриарха Кирилла министру юстиции России К.А. Чуйченко с 55-летием со дня рождения

Заява Патріарха Московського і всієї Русі Кирила у зв'язку з ситуацією щодо Святої Софії

Привітання Святішого Патріарха Кирила Першому Президенту Республіки Казахстан Н.А. Назарбаєву з 80-річчям від дня народження

Патріарше привітання настоятельці Покровського ставропігійного монастиря ігумені Феофанії (Мискіній) з 55-річчям від дня народження

Патріарше привітання настоятельці Покровського Хотькова монастиря ігумені Олімпіаді (Барановій) з 70-річчям від дня народження

Поздравление Святейшего Патриарха Кирилла президенту Латвии Эгилсу Левитсу с 65-летием со дня рождения

Поздравление Святейшего Патриарха Кирилла председателю Московского городского суда О.А. Егоровой с днем рождения

Поздравление Святейшего Патриарха Кирилла президенту Туркменистана Г.М. Бердымухамедову с днем рождения

Патриаршее поздравление выпускникам Свято-Димитриевского училища сестер милосердия по случаю окончания учебного заведения