Напередодні п'ятиріччя підписання Акта про канонічне спілкування між Московським Патріархатом і Руською Православною Церквою Закордоном Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звернувся з посланням до архіпастирів, пастирів, дияконів, чернецтва і всіх вірних чад Руської Православної Церкви.
Возлюблені у Господі Преосвященні архіпастирі, всечесні пресвітери й диякони, боголюбиві іноки та інокині, дорогі брати й сестри!
«Мир братам і любов із вірою від Бога Отця
й Господа Ісуса.
Благодать зо всіма, що незмінно люблять
Господа нашого Ісуса Христа»
(Еф. 6:23-24).
Нині Руська Православна Церква відзначає п'ятиріччя підписання Акта про канонічне спілкування. Цей документ поклав кінець багаторічному розділенню між Московським Патріархатом і Руською Православною Церквою Закордоном. Ми згадуємо про подію великого історичного значення, що знаменує собою подолання одного з трагічних наслідків політичної та духовної катастрофи, пережитої Росією в XX столітті.
У минулому столітті нашу Батьківщину й Церкву спіткали важкі випробування. Руйнувалися храми, опоганювалися святині, грубо зневажалася Богом дарована людині свобода, хітон церковний роздирали вороги зовнішні й внутрішні. Братовбивча міжусобиця погубила мільйони наших співгромадян, а лютість безбожних гонителів призвела до кончини за ім'я Христове великого сонму Новомучеників і сповідників Російських.
Революція і подальша громадянська війна стали причиною масового виходу з Росії наших співвітчизників. Мільйони їх опинилися розсіяними по всьому світу. Православна віра об'єднувала біженців, і вони дбайливо зберігали вогонь віри, передаючи його з покоління в покоління. Але драматичні історичні обставини спричинили розділення всередині руського православного розсіяння.
Сходячи на хрест, православна Русь вірила у своє воскресіння. З особливою ретельністю підносили чада церковні — як у Вітчизні, так і за її межами — молитви до Господа й Спасителя нашого про скасування сумного розділення. У цьому сподіванні ми зверталися до дерзновенного небесного заступництва новомучеників.
Милістю Божою ситуація в країні змінилася докорінно. Православні люди сприйняли це як дар з неба. Руська Православна Церква здобула повну свободу в тому числі і в середовищі церковно-державних відносин.
Розділення було болем всієї Церкви, скорботою всього народу. І це не перебільшення: досить згадати, з якою увагою наше суспільство стежило за зближенням, що почалося. Не залишалася байдужою до нього і державна влада. У процесі діалогу ми діяли так, щоб не завдавати шкоди й нових ран одне одному. На цьому шляху не могло бути переможців і переможених. У підсумку перемогу здобула вся багатомільйонна Руська Церква, чию єдність було відновлено.
У ці дні ми молитовно згадуємо Святішого Патріарха Московського і всієї Русі Олексія II і Високопреосвященнішого митрополита Східно-Американського і Нью-Йоркського Лавра. У свято Вознесіння Господнього 4/17 травня 2007 року на амвоні кафедрального соборного Храму Христа Спасителя вони скріпили своїми підписами Акт про канонічне спілкування і спільно звершили Божественну літургію. Ми дякуємо також всім тим, хто потрудився й наближав цю єдність.
Тепер, коли відновлено наше спілкування і ми разом причащаємося від єдиної Чаші, подякуймо Всемилостивому Богу, Який Своєю всесильною десницею привів нас до жаданої єдності, на славу Його Святого імені і на благо Його Святої Церкви.
Сьогодні ми можемо сміливо сказати, що ділом виконали заповіт святителя Тихона, Патріарха Всеросійського: «Саме в єднанні, узгодженому діянні й братерській любові — сила». Ми можемо з радістю свідчити, що сили адові (Мф. 16:18) не здолали Руську Церкву. Вона нині плідно здійснює свою спасенне служіння як у Вітчизні, так і за її межами.
П'ятиріччя, яке минуло з часу підписання Акта про канонічне спілкування, було багатим на добрі приклади взаємодії. Не вистачить часу, щоб наводити приклади повсякденного співробітництва на місцях, які свідчать: наша Церква не тільки проголошена тепер єдиною, але й на ділі такою є. Навіть дивно, як швидко й легко попадали багаторічні середостіння. Це стало можливим саме тому, що ми були й залишаємося носіями однієї і тієї ж руської православної традиції, ми маємо єдині духовні й моральні цінності, які ми несемо світу.
Будемо вдячно й дбайливо зберігати великий дар єдності Церкви, єдності народу Божого. Будемо протистояти будь-яким спробам внести смуту й розділення в життя Церкви, похитнути основи її канонічного буття.
Будемо ревно молитися про тих, хто з різних причин перебуває ще поза єдністю з Руською Православною Церквою. Знову й знову запрошуємо їх у спілкування любові Христової, яка не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого, не радіє з неправди, але тішиться правдою, усе зносить, вірить в усе, сподівається всього, усе терпить (1 Кор. 13:5-7).
Господь же нехай зглянеться милостивим Своїм оком на наші молитви й праці і благословить людей Своїх миром (Пс. 28:11), про який Він говорив апостолам перед Своїми стражданнями: Мир Мій залишаю вам, мир Мій даю Вам (Ін. 14:27).
Амінь.
+КИРИЛ, ПАТРІАРХ МОСКОВСЬКИЙ І ВСІЄЇ РУСІ
Москва,
17 травня 2012 року