Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версия
Патріархія

Слово Святішого Патріарха Кирила після освячення храму при Федеральному науково-клінічному центрі дитячої гематології в Москві

Слово Святішого Патріарха Кирила після освячення храму при Федеральному науково-клінічному центрі дитячої гематології в Москві
Версія для друку
2 вересня 2012 р. 15:41

2 вересня 2012 року Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив чин великого освячення храму святих мучениць Віри, Надії, Любові та матері їх Софії при Федеральному науково-клінічному центрі дитячої гематології, онкології та імунології в Москві і Божественну літургію в новоосвяченому храмі. Після закінчення богослужіння Предстоятель Руської Церкви звернувся до присутніх із Первосвятительським словом.

В ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа.

Ми почали з молитви в цьому храмі — храмі святих Віри, Надії, Любові та матері їх Софії, побудованому на пожертви людей у науково-клінічному центрі дитячої гематології, онкології та імунології міста Москви. Храмі, який насамперед призначений для тих, хто тут лікує і лікується.

Сила Божа, у поєднанні з людськими зусиллями, коли люди свої людські зусилля сполучають із вірою, звичайно веде до повного успіху. Не завжди моментально, не завжди явно, але зусилля людини, яким допомагає віра, завжди підтримуються та благословляються силою Божою. Власне кажучи, для такого з'єднання Божественного та людського і був влаштований світ.

Сьогоднішнє Євангельське читання розповідає про злих виноградарів (Мф. 21:33-42). Притча ця добре відома — як один господар передав виноградник тим, хто мав його обробляти й віддавати плоди. Коли ж господар послав своїх слуг, щоб забрати виноград, то виноградарі одних побили, інших вбили, а третіх вбили жорстоко, побивши камінням. Знову посилає господар своїх посланців, щоб узяти урожай, що належав йому, і з тими поводяться так само. І навіть коли він посилає сина свого зі словами: «убояться сина мого і повернуть те, що мені належить», виноградарі, побачивши сина, говорять: «ось іде спадкоємець, давайте вб'ємо його, і виноградник буде наш». І питає Господь тих, до кого звертав це слово: «як ви думаєте, що зробить господар , коли прийде до цих злих виноградарів?» Відповідь: «вони будуть покарані смертю». У прямому значенні слова ця притча була звернена до тодішнього єврейського народу, якому Господь посилав пророків своїх, але не всякого пророка приймали — багатьох виганяли, били, побивали камінням; і навіть коли Син Людський, Син Божий прийшов у світ, то і Його вбили.

Таким є пряме тлумачення цієї притчі. Але є ще й інше розуміння. Виноградник — це світ Божий, а виноградарі — люди. Світ належить Богу, це Його виноградник, а ми не господарі світу, ми його працівники, ми від Його імені управляємо тим, що Бог нам дав. Ми робимо те, що повинні робити з волі Божої, але найчастіше забуваємо про це, і тоді наша справа стає виключно нашою справою. «Я в цій справі господар, а вже якщо я маю фінансові кошти й можливості, та ще й політичну владу, то хто може бути наді мною? Я господар свого життя, господар своїм вчинкам, господар своєї справи, я ні перед ким не звітую».

Але потрібно пам'ятати притчу про виноградарів. На цій землі і в цьому світі жодна людина не є господарем. Вона Богом призначена для здійснення певного виду діяльності. Ось чому все, чим ми займаємося, чи то робота на селі чи на підприємстві, чи то відповідальна діяльність політиків, людей, залучених в економіку, в засоби масової інформації, — це праця у винограднику Божому, про що повинні пам'ятати всі ті, хто трудиться. І вимагати будуть з них за те, які результати цієї праці. Світ, який Бог створив, повинен удосконалюватися, і в цьому сенсі кожен працівник — не сліпий виконавець чиєїсь волі, а творець, співучасник у вдосконаленні Божого творіння. Усе, що ти робиш професійно, усе, що ти здійснюєш у своєму особистому житті, є виконанням Божого завдання, яке нам дано. І як важливо пам'ятати, що, крім виконання прямих своїх обов'язків — професійних, сімейних, громадських, — ми повинні також здійснити найголовніше, до чого Господь нас покликав, — принести плід духа. Що ж це за плід духа? Це любов, мир, радість, довготерпіння, доброта, милосердя, віра, лагідність, стриманість (див. Гал. 5:22-23), це духовна краса, яку людина повинна явити працею всього свого життя.

От тоді ми не будемо побивати камінням пророків — тих, хто приходить і каже: «ви забули про Бога, ви живете, як господарі, вчиняєте несправедливо, злочинно по відношенню до Бога-Творця». Нерідко таких не чують, а чим гучніше їх голос, тим голосніше протест: «ми не хочемо примиритися з такою картиною світу, ми господарі в цьому світі, немає над нами нікого; за своєю примхою, за своїм розумінням, зі своєї волі ми визначатимемо свій життєвий шлях та історію роду людського». Але ми знаємо, як карається небажання бути працівниками у винограднику Божому. Ця притча вчить нас того, що все, що ми робимо, має релігійний сенс. Ніякого відділення віри від життя людини бути не може — це заповідь Божа. Навіть коли ми займаємося звичайними повсякденними справами у себе вдома, по господарству, або виконуємо професійні обов'язки, усе сповнене вищим сенсом у тому разі, якщо ми сприймаємо своє життя і свою працю як роботу в Божому винограднику.

Я знаю, як багато чудових справ здійснюється в цьому науково-клінічному центрі, як багато добрих справ здійснюють ті, хто йому допомагає. Так і цей храм Божий був споруджений людьми, які відчули потребу зробити велику добру справу, — і зробили. Мене просили не називати імена цих людей, з огляду на їх скромність. Я не буду їх називати, але ми будемо молитися за тих, хто свої кошти, свої сили, частину своєї душі вклав у створення цього Божого храму.

Я хотів би покликати благословення Боже на всіх, хто трудиться тут, а також і на тих, хто лікується, — на немовлят і отроків, про них ми сьогодні особливо молилися, на їхніх тат і мам, на бабусь, дідусів, на всіх тих, хто залучений до життя цього чудового місця. І вірю, що милістю Божою, зусиллями чудових фахівців, які тут працюють, за молитви й за підтримки батьків, близьких і пацієнтів Господь призупинить перебіг хвороб, якими б складними вони не були, і дарує здоров'я, спасіння і у всьому благий успіх.

На згадку про відвідання цього святого місця — маю на увазі не тільки храм, але й клініку, бо якщо тут людям повертається дар Божого життя, то співпричетні цій справі здійснюють святу справу, — хочу на згадку про своє перебування тут залишити Володимирську ікону Божої Матері. Під Її Покровом нехай протікає життя і науково-клінічного центру, і цього святого храму. Амінь.

Дякую також братії Данилового монастиря, особливо отцю Іоасафу, настоятелю цього храму, за пастирську роботу, що здійснюється як з хворими дітьми, так і з батьками і персоналом.

А кожному з вас, хто сьогодні присутній, я хотів би передати маленьку іконку із зображенням святого великомученика Пантелеімона і зі своїм Патріаршим благословенням. Нехай береже вас Господь.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Матеріали за темою

Представники Церкви взяли участь у прес-конференції в ТАСС, присвяченій Всеросійському Дню тверезості

У лікарні святителя Олексія відбулося перше засідання Комісії з лікарняного служіння при Єпархіальній раді Москви

У Москві відкриються курси помічників лікарняних священиків

У Новоспаському ставропігійному монастирі відбувся молебень за здоров'я стражденних на гемофілію

Голова Синодального відділу з благодійності освятив лікарняний храм при науковому центрі дерматовенерології в Москві

Голова Синодального відділу з благодійності відвідав психіатричну лікарню № 1 імені Алексєєва в Москві

У Георгіївській єпархії вшанували пам'ять жертв терористичного акту в Будьонівську

Перша за сто років архієрейська служба пройшла в храмі при Головному військовому клінічному госпіталі ім. Бурденко

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші статті

Патриаршая проповедь в праздник Рождества Пресвятой Богородицы после Литургии в Богородице-Рождественском монастыре

Патріарша проповідь після Літургії в Неділю 16-ту після П'ятидесятниці в храмі святителя Інокентія Московського в Бескуднікові м. Москви

Патріарша проповідь після Літургії в храмі Новомучеників і сповідників Церкви Руської в Норильську

Патріарша проповідь після Літургії в храмі святої мучениці Татіани в Когалимі

Слово Святішого Патріарха Кирила в 40-у річницю з дня смерті митрополита Никодима (Ротова) після Літургії в Олександро-Невській лаврі

Патриаршая проповедь после Литургии в Стефано-Махрищском ставропигиальном монастыре

Патриаршая проповедь в праздник Собора Московских святых в Успенском соборе Московского Кремля

Патриаршая проповедь в праздник Успения Божией Матери после Литургии в Успенском соборе Московского Кремля

Патріарша проповідь після Літургії в храмі блаженної Матрони Московської в Дмитровському м. Москви

Слово Святішого Патріарха Кирила в день пам'яті прпп. Зосими, Саватія і Германа Соловецьких після Літургії в Соловецькому монастирі