Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Слово Святішого Патріарха Кирила в день пам'яті святителя Миколая Чудотворця після Божественної літургії в Миколо-Угреському монастирі

Слово Святішого Патріарха Кирила в день пам'яті святителя Миколая Чудотворця після Божественної літургії в Миколо-Угреському монастирі
Версія для друку
22 травня 2013 р. 19:43

22 травня 2013 року, у свято  перенесення мощей святителя  й чудотворця Миколая з Мир  Лікійських у Бар, Святіший  Патріарх Московський і всієї  Русі Кирил звершив Божественну літургію  в Преображенському соборі Миколо-Угреського  ставропігійного монастиря.

Після закінчення богослужіння  Предстоятель Руської Церкви звернувся  до присутніх із Первосвятительським  словом.

Ваші Високопреосвященства й Преосвященства!  Ваше високопреподобіє, отче ігумене  Варфоломію, наміснику цієї святої  обителі! Дорогі отці, брати й сестри!

Я всіх вас сердечно вітаю з великим  святом — з днем пам'яті святителя  й чудотворця Миколая. Це весняний свято  на честь святителя встановлено  з приводу перенесення його мощей  з малоазійського міста Міри Лікійські  до італійського міста Барі. Це сталося  тоді, коли великою була загроза  знищення святинь у Малій Азії.  До кінця не зрозуміла вся історія,  пов'язана з перенесенням мощей.  Про цю історію пишуть цілі книги  й дослідження. Дехто навіть вважає,  що перенесення мощей сталося  за безпосередньої участі російської  держави. Існує багато гіпотез, і  нам не слід зараз на них зупинятися  і їх розбирати. Але цілком очевидно,  що якби мощі залишалися в Малій  Азії (на той час там було неспокійно,  християни втратили всяку владу  і всякий контроль над політичною  ситуацією), будь-якими наслідками це  могло б обернутися для цілісності  святих мощей. Вони опинилися на Заході,  в італійському місті Барі.

І сьогодні тисячі й тисячі паломників  з Росії відвідують град Барський  для того, щоб вклонитися святим  мощам святителя Миколая, які  розточують дорогоцінне ароматне миро.  Ці кістки розточують дивну цілющу  й ароматну вологу, склад якої не  може бути розкритий ніякими науковими  способами й засобами. Раз на рік  це святе миро збирається з кісток  святителя Миколая і потім  розбавляється водою, і в маленьких  посудинках розповсюджується серед  віруючих людей.

Святитель Миколай створив великі  чудеса за життя, і після смерті він  творить ці чудеса. Чудо — це не фокус,  і чудо — це не є дія, протилежна  законам буття. Але нерідко, щоб  відбулося чудо, закони призупиняються  силою Божественної благодаті. І  за молитвами святителя Миколая  це відбувається дуже часто. І саме  тому в країні нашій так вшановується  цей угодник Божий, що звертаємо  ми до нього свої молитви і у  відповідь отримуємо те, що просимо  — іноді зовсім несподіване, незрозуміле,  що не може бути виправданим ні обставинами,  ні логікою життя, ні самими законами  буття. І от тоді ми свідчимо, що в  нашому житті сталося чудо.

Ми називаємо святителя Миколая  правилом віри. Саме з цих слів починається  тропар всім святителям, тобто святим,  які перебували в єпископському  сані. І святителя Миколая ці слова  особливо стосуються, тому що він був  правилом віри. Правило — це певна норма.  І для того щоб зрозуміти, чому святителя  Миколая ми називаємо нормою віри, потрібно  звернути увагу от на що.

Кожна людина має релігійне почуття.  Релігійне почуття є природним  для людини, тобто є частиною його  природи, подібно до того, як і моральне  почуття є частиною нашої природи.  Немає людини без морального почуття,  немає і без релігійного почуття.

Але тоді виникає питання: а чому  ж так багато людей невіруючих,  якщо релігійне почуття є природним  для людини? І відповідь полягає  в наступному: не кожна людина реалізує  релігійне почуття за допомогою  релігійної віри. Відбувається це з  багатьох причин — з огляду на виховання,  навколишнє середовище, ідеологічні  чинники, моду чи просто нездатність  іноді піти проти течії, звичаїв,  забобонів. І такі люди, втрачаючи  релігійну віру, але зберігаючи релігійне  почуття, починають його реалізовувати  поза всякою вірою.

І ми знаємо, у що виливається прояв  релігійного почуття поза релігійною  вірою. Це поклоніння кумирам, чи то політичні  діячі, чи зірки музичного світу,  чи ще якісь володарі душ. Люди поклоняються  кумирам, експлуатуючи своє релігійне  почуття, вони впадають в екстаз. Подивіться  на ці величезні, так звані музичні  концерти, що збирають десятки тисяч  людей і впроваджують їх у стан  дикого тваринного екстазу. Це і є  прояв релігійного почуття, тому  що ці люди, які досягли екстазу,  боготворять джерело цього настрою  — того чи іншого актора або ту чи  іншу особистість.

Ми знаємо, що і в давнину релігійне  почуття реалізовувалося поза релігійною  вірою через поклоніння різноманітним  істуканам, рукотворним богам. Самі  люди створювали бога, називали його богом  і поклонялися йому, марнуючи своє  релігійне почуття. Релігійне почуття  може бути заглушеним в людині або  зруйнованим, так само як і моральне  почуття. Ми ж знаємо людей із неприторенною  совістю, коли будь-яка моральна основа  зруйнована. От так само можуть бути  і люди з повністю зруйнованим  релігійним почуттям, але не тому що  вони не мали його від народження, а  тому що рукотворно, свідомо чи несвідомо  самі зруйнували в собі це почуття.

А чому ж ми називаємо святителя  Миколая правилом віри? А тому що  він дійсно мав певну норму  віри — норму, визначену не людьми,  а Самим Богом. Бог через Сина  Свого Господа Ісуса Христа передав  цю норму віри апостолам, Своїм найближчим  учням. А ті — своїм учням, яких  пізніше стали називати єпископами.  І ті спадкоємно передавали цю норму  віри з покоління в покоління.

Ось цю віру ми й називаємо православною.  Вона була захищена на Вселенських  Соборах, учасником першого з  яких був святитель Миколай. Незважаючи  на величезний опір тих, хто бажав  би зруйнувати будь-яку праву віру,  вона пройшла через горнило випробувань,  через страшні гоніння, через  спроби повного знищення віруючих людей.  Як жодна організація у світі,  Церква, якій було вручено цю норму  віри, страждала протягом двох тисяч  років. І саме існування Церкви, те  що ми сьогодні, у XXI столітті, збираємося  з вами, щоб прославити правило  віри й образ лагідності святителя  Миколая в цій відродженій  з руїн величній обителі — хіба  це не є свідченням того самого чуда,  з якого ми почали зараз нашу бесіду?  Адже це теж всупереч будь-яким законам  логіки, всупереч можливостям людського  розуму й людської психіки, коли відроджується  те, що було повністю знищено й розтоптано.  Хіба в цьому відродженні не маємо чуда  віри!?

І Православна Церква зберігає це правило  віри. Людина — вільна істота, і своє  релігійне почуття вона може виявляти  і, дійсно, виявляє по-різному. Але  дуже важливо, щоб прояв цього  почуття давав людині можливість  спасти себе. Спастися — це означає  бути з Богом, незалежно від того,  здоровий ти чи хворий, багатий чи бідний,  знають тебе люди чи ти зовсім безвісна  людина, жив ти тисячу років тому,  живеш ти зараз чи житимеш через  століття в майбутньому. Носії православної  віри, правої віри, норми віри мають  можливість, розвиваючи своє релігійне  почуття й реалізуючи його через  віру істинну, досягати Бога, відчувати  Його присутність, насолоджуватися  Його благодаттю, яка творить чудеса.

От чому важливо, щоб наша свобода,  яку Господь дав кожному, не визначала  хибних проявів релігійного почуття,  щоб ця свобода, яку кожна людина  має, не спрямовувала релігійне почуття  в небезпечні хибні русла, рухаючись  якими людина спрямовується не до  спасіння, а до погибелі.

Ми молимося святителю й Чудотворцю  Миколаю, який є правилом віри, про  те, щоб за його молитвами Господь  не переставав прихиляти милість  до нас, чад історичної Русі — Росії,  України, Білорусії, інших країн, які  пов'язані з Київською купіллю  Хрещення. Щоб Господь зміцнював  народ наш в істинній вірі, у  здатності, якщо потрібно, цю віру захищати,  у здатності, якщо потрібно, йти проти  течії, щоб, зберігаючи віру, зберігати  саму можливість жити з Богом.

Віримо, що святитель і Чудотворець  Миколай, настільки сильний своїм  заступництвом перед Господом, допоможе  нам, слабким, негідним людям, зберігаючи  своє релігійне почуття, реалізовувати  його в правій вірі, у тій самій  вірі, образом якої він був.

Його молитвами нехай Господь  береже землю нашу, обитель цю і  всіх, хто з вірою вдається до  великого імені святителя й чудотворця  Миколая. Амінь.

Прес-служба Патріарха Московського  і всієї Русі

Матеріали за темою

Керуючий справами Московської Патріархії очолив престольні торжества храму мучениці Татіани при Московському державному університеті

У день пам'яті святителя Миколая Чудотворця митрополит Крутицький Ювеналій звершив Літургію в Миколаївському храмі підмосковного Красногорська

У день пам'яті святителя Миколая Чудотворця Блаженніший митрополит Онуфрій очолив Літургію в Покровському монастирі Києва

Блаженніший митрополит Онуфрій звершив Літургію у Варваринському храмі на території Київської обласної лікарні

Час подарунків: у Церкві тривають святкові збори. Інформаційне зведення від 25 грудня 2020 року [Стаття]

Митрополит Волоколамський Іларіон звершив Божественну літургію на мощах святителя Миколая в Барі

Патріарша проповідь у день пам'яті святителя Миколая Чудотворця [Патріарх : Проповіді]

У день пам'яті святителя Миколая Чудотворця Святіший Патріарх Кирил звершив Літургію в Олександро-Невському скиті

Усі матеріали з ключовими словами