Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Слово Святішого Патріарха Кирила в день святкування 300-річчя Олександро-Невської лаври

Слово Святішого Патріарха Кирила в день святкування 300-річчя Олександро-Невської лаври
Версія для друку
12 вересня 2013 р. 19:44

12 вересня 2013 року Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил очолив урочистості з нагоди 300-річчя заснування Олександро-Невської лаври. Після молебню на площі Олександра Невського Предстоятель Руської Церкви звернувся до присутніх із Первосвятительським словом.

Ваше Високопреосвященство! Шановна Валентино Іванівно! Шановний Георгію Сергійовичу! Ваші Високопреосвященства й Преосвященства! Дорогі отці, брати й сестри, петербуржці!

З особливим трепетом я дивлюся на всіх вас, що зібралися тут, на площі Олександра Невського в такій великій кількості, у день святкування в північній столиці 300-річчя Олександро-Невської лаври. Сьогодні вже прозвучали чудові слова і про значення лаври, і про роль Олександра Невського. А я хотів би почати своє слово з цитати з того апостольського читання, яке ми чули сьогодні за Божественною літургією. Це слова, що дивно звучать для абсолютної більшості сучасних людей. Слова, які, як здається, кидають виклик сучасним цінностям і сучасному погляду на життя. А звучать ці слова так: «Носіть тягарі один одного і так виконаєте закон Христовий» (Гал. 6:2).

Більшість людей скаже: а навіщо мені носити чиїсь тягарі? У мене і своїх тягарів повно: і зі здоров'ям не завжди ладиться, і з роботою не так вже благополучно, і грошей не вистачає, і сусіди не надто хороші, та ще й проблеми з цінами, з комунальними послугами... Та хіба мало чого важкого обрушується на нас із вами в нашому повсякденному житті, і здається: вистачило б сил свої власні тягарі нести, у кращому разі тягарі близьких, рідних. Але Євангеліє категорично вимагає іншого: «Носіть тягарі один одного і тільки тоді виконаєте закон Христовий».

Ці слова набувають величезного сенсу, разючої сили правди, коли ми застосовуємо їх до історії нашої Вітчизни. Що відбувалося на Чудському озері, що відбувалося тут, на Неві, в гирлі Іжори, коли молодий благовірний князь вступав у сутичку з супротивником, який багаторазово перевершував його за силою? Як змогла б перемогти дружина Олександра Невського, якби кожен із дружинників не знав і не виконував слів «Носіть тягарі один одного»? І не самого себе захищав воїн і на берегах Неви, і на льоді Чудського озера — він підставляв плече своєму співбратові, розуміючи, що загибель воїна, що стоїть поруч, — це і його загибель, це і його поразка. Це не просто понести тягар, це не просто піднести лати й меч — це прийняти на себе удар супротивника, захистити своїм мечем, щитом і грудьми того, хто поруч. Хіба можна було без віри, без любові до Вітчизни здійснити ці подвиги?

Зовсім не випадково Петро I незадовго до своєї кончини прийняв рішення перенести святі мощі святого благовірного князя з міста Володимира сюди, до нової столиці. Він на власному досвіді — і своїх перемог, і своїх поразок — знав, що означає здатність людей носити тягарі один одного. Він був натхненний ідеєю побудови великої столиці, великої держави, великої імперії. Він хотів, щоб народ був сильним і благополучним і прозорливо усвідомлював, що без виконання заповіді про носіння тягарів один одного нічого не вийде — ніякої національної ідеї, ніякого державного та народного процвітання, усе розлетиться на молекули й атоми.

І нинішня життєва філософія підштовхує нас до цього дроблення. Вона полягає в простих словах: «живи, один раз живеш на світі, візьми від життя все, яке тобі діло до інших? Нехай кожен про себе подбає, а я маю зробити і те, і інше, і третє, і заробити більше, і купити більше, і зробити для себе більше». Таким чином, суспільство роздроблюється, тому що немає єдиних цінностей, які об'єднували б і в праці, і в боротьбі, і, якщо потрібно, в захисті Вітчизни.

Петро, відкриваючи врата Петербурга і країни Заходу і бажаючи, як ми б тепер сказали, модернізувати країну, брав дуже багато чого ззовні. Він запрошував іноземних фахівців, він посилав своїх підданих навчатися за кордон, він прагнув підняти рівень освіти, а для цього потрібно було сприймати інші освітні і навіть культурні моделі. І от він вирішив побудувати на берегах Неви не традиційну руську столицю, а західне місто. Саме по собі, прагматично все це вірно, але ж з точки зору національної самосвідомості й цілісності народу це величезний ризик, бо можна втратити і національність, і ідентичність, і свою культуру, і віру, якщо дуже активно сприймаються інші ідеали, інші цінності, інші культурні моделі. Чи не тому, будуючи місто за зразком західних столиць, Петро насамперед засновує тут лавру і присвячує її Олександру Невському — великому захиснику землі нашої, у тому числі і від противників, які йшли з Заходу? Нарешті, він переносить сюди і його мощі, щоб ця за західними зразками побудована столиця залишалася містом православним, сильним духом. І Петро хотів, щоб наш народ умів носити тягарі один одного, особливо тоді, коли потрібні спільні зусилля, потужна взаємодія, справжня солідарність для вирішення проблем, що стоять перед країною.

І сьогодні, святкуючи 300-річчя цієї великої події, ми не можемо не подумати про сьогодення, про нашу Вітчизну, про всю історичну Русь, про те, як нам важливо сьогодні, будучи відкритими і до Сходу, і до Заходу, беручи нерідко культурні моделі, що виникли не в нас, а за кордоном, залишатися самими собою, зберігаючи національну самосвідомість, силу духу, справжню ідентичність. Без віри це зробити неможливо, і ніхто не може довести зворотне, тому що і в історичному досвіді зворотне завжди супроводжувалося поразкою і розрухою.

Ось чому, будуючи сучасну державу і модернізуючи країну, ми маємо йти шляхом і Петра, і Олександра Невського, міцно стоячи на своїх духовних засадах, вбираючи Божественну премудрість, вибудовуючи свої відносини з людьми не за принципом утилітарного використання, а за принципом взаємної підтримки, здатності нести на собі тягар інших людей, тим самим щільно зшиваючи тканину суспільних відносин — настільки щільно, щоб ніякий катаклізм ні був здатним її зруйнувати.

І сьогодні ми молимося святому благовірному князю Олександру Невському і просимо у нього благословення всій історичній Русі, державі нашій Російській і прекрасній північній столиці, у центрі духовного життя якої Свято-Троїцька Олександро-Невська — його — лавра. І віримо, що за молитвами нашим, можливо, недостойними, за молитвами тих, хто передував нам, святий Олександр Невський перед престолом Божим попросить благословення для всіх нас. Амінь.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Матеріали за темою

Президентська бібліотека оцифрує архів Олександро-Невської лаври

Учасники прес-конференції в Петербурзі підвели підсумки святкування 300-річчя Олександро-Невської лаври

У Петербурзі пройшли урочистості з нагоди 750-річчя кончини святого благовірного князя Олександра Невського

4 грудня відбудеться відкриття музею Олександро-Невської лаври

Патріарша проповідь у Неділю 29-ту після П'ятидесятниці після Літургії в кафедральному соборі великомученика Георгія Побідоносця в м. Одинцово Московської області [Патріарх : Проповіді]

Патриаршая проповедь после Литургии в Георгиевском кафедральном соборе г. Владикавказа [Патріарх : Проповіді]

Слово Святейшего Патриарха Кирилла при вручении архиерейского жезла Преосвященному Павлу, епископу Сарапульскому и Можгинскому [Патріарх : Привітання та звернення]

Патриаршая проповедь после Литургии в храме равноапостольного князя Владимира в подмосковной Балашихе [Патріарх : Проповіді]

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші статті

Поздравления Святейшего Патриарха Кирилла по случаю Дня российской науки

Поздравление Святейшего Патриарха Кирилла художественному руководителю Московского молодежного театра B.C. Спесивцеву с 80-летием со дня рождения

Патриаршее поздравление митрополиту Нижегородскому Георгию с 20-летием архиерейской хиротонии

Поздравление Святейшего Патриарха Кирилла по случаю 80-летия разгрома советскими войсками немецко-фашистских войск в Сталинградской битве

Слово Святейшего Патриарха Кирилла в четырнадцатую годовщину интронизации после Литургии в Храме Христа Спасителя

Вітання Святішого Патріарха Кирила спеціальному представнику Президента Росії С.Б. Іванову з 70-річчям від дня народження

Патріарше вітання митрополитові Воронезькому Сергію з 40-річчям архієрейської хіротонії

Патріарше вітання члену Опікунської ради гімназії святителя Василія Великого З.М. Чавчавадзе з 80-річчям від дня народження

Вітання Святішого Патріарха Кирила Блаженнішому Митрополитові всієї Америки і Канади Тихону з 10-річчям інтронізації

Вітання Святішого Патріарха Кирила Предстоятелеві Сербської Православної Церкви з днем пам'яті святителя Сави