Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Слово Святішого Патріарха Кирила після богослужіння у Георгіївському храмі м. Сургута

Слово Святішого Патріарха Кирила після богослужіння у Георгіївському храмі м. Сургута
Версія для друку
21 вересня 2013 р. 17:59

21 вересня 2013 року, у свято Різдва Пресвятої Богородиці, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив чин великого освячення храму святого великомученика Георгія Побідоносця в Сургуті і Божественну літургію в новоосвяченому храмі. Після закінчення богослужіння Предстоятель Руської Церкви звернувся до віруючих зі словом.

Ваші Високопреосвященства й Преосвященства! Високоповажний владико Павло! Ваші Превосходительства! Шановна Наталіє Володимирівно, губернаторе Ханти-Мансійського автономного округу! Високі представники ділових кіл та представники влади! Дорогі отці, брати й сестри!

Я всіх вас сердечно вітаю з великим святом — з освяченням цього чудового храму в місті Сургуті. Коли ми освячуємо храм Божий, то це не тільки свято для парафії і навіть не тільки свято для міста. Це свято для всієї Церкви, для всієї країни, тому що кожен новий храм — це маленька перемога. І не тільки перемога над життєвими обставинами, не тільки перемога над труднощами, з якими люди стикаються, коли вони будують храм, — це перемога над самими собою.

Адже досить згадати, з якого духовного полону ми вийшли. Ще середнє покоління, не кажучи вже про старше, усе добре пам'ятає. Воно виховувалося тоді, коли слово «Бог» було заборонене, а якщо і вживалося, то завжди писалося з маленької літери. І те, що відбулося за ці 25 років, — це велике Боже чудо. Ось чому з таким трепетом я завжди здійснюю освячення храмів, — тому що перед моїм внутрішнім зором стоїть історія людей, які жили в тому місці, де нині побудований храм, без всяких храмів, без всякої віри, без всякої молитви.

Храми Божі допомагають нам не тільки зосередитися в молитві, не тільки відчути Божу присутність, але й дуже багато чого зрозуміти й відчути. Саме тому храми створювалися як видатні твори мистецтва й архітектури. Вони наповнюються чудовими іконами, в храмах завжди лунає благозвучний спів. Усе це пов'язує нас з великою національною духовною культурою, з якої ми як народ і виросли. Незалежно від того, наскільки людина усвідомлює себе релігійною, вона з того самого джерела, адже за нею стоять її діди, прадіди й пращури. Усе це православні люди, і ця величезна енергетична сила, яка передається нам з покоління в покоління, хоча й послаблюється нашими гріхами, руйнується нашими недугами, але донині живить наш народ.

А що ж таке релігійне життя людини? Стаючи віруючими, ми починаємо жити релігійним життям або, принаймні, повинні почати жити таким життям. Якими є параметри цього життя? Хто в ньому бере участь? На що воно націлене? У релігійному житті дві складові сили — Бог і людина. Релігійне життя починається тоді, коли замикається зв'язок між людиною і Богом, коли Божественна благодать приходить в людину, коли вона поширюється на її душу, на її тіло. Ось тоді й починається особливе життя, але воно вимагає від людини зусиль.

Наведу приклад, дуже добре зрозумілий тим, хто живе в Західному Сибіру, особливо в Сургуті. Бог дав нам великі дари — наші ресурси, які знаходяться в землі, у тому числі нафту й газ. Мільйони років ці ресурси перебували в цій землі. А що зробила людина, щоб використовувати ці ресурси? Їй потрібно було отримати відповідну освіту, накопичити знання, досвід, навички, технології, докласти величезних зусиль, так що цілі покоління людей у важких умовах працювали, проводили геологічні вишукування, а потім прокладали трубопроводи, будували дороги — автомобільні, залізничні — до таких міст, як Сургут. Що було б, якби не було Божого дару і не було б цих ресурсів? Не було б і зусиль. Але ці ресурси починають працювати, служити людям тоді, коли людина використовує Божий дар, коли вона вкладає свої сили, коли вона йде назустріч Богові. Важливо тільки, щоб ця робота проводилася з вірою, з великою подякою Господу, щоб кожен, хто живиться від цих ресурсів, — і багата, і середнього достатку, і, можливо, навіть дуже небагата людина сказали б: «Господи, дякую Тобі за цей дар, але і я роблю щось, щоб цей дар запрацював для мене і для моїх ближніх».

Ось приклад того, що відбувається в релігійному житті. Бог дає Свою енергію, а ми можемо прийняти її або відкинути, ми можемо посилити наші відносини з Богом або послабити. Бог в це не втручається. Ми вільні. Ми з вами пройшли через епоху, коли люди відмовилися від Бога. Їм здавалося, що вони все можуть зробити самі, і тепер ми зі скорботою згадуємо, що у відповідь на великий героїзм нашого народу, який так багато зробив, насправді він так мало отримав. Хотіли побудувати благополучне, багате, справедливе життя — і не вдалося. Цей приклад теж повинен допомогти нам зрозуміти, що таке релігійне життя. Ми отримуємо Божественний дар, ми вдосконалюємося як особистості, як суспільство, як народ тоді, коли ми трудимося разом з Богом, коли ми живемо за Його законом, коли ми виконуємо Його слово, коли ми зростаємо від сили до сили, тому що метою релігійного життя є повнота людського життя. А повнота — це те, що переходить межі фізичного життя; повнота — це життя вічне з Богом в Його Небесному Царстві.

Нехай Господь усім нам допоможе зміцнитися у вірі, усвідомити свою особисту відповідальність перед Богом, зрозуміти, що у відповідь на Божественний дар, який дано кожній людині, ми повинні розвивати свої власні зусилля, щоб сприйняти цей дар і принести великий плід — для самих себе, для ближніх своїх, для народу нашого.

Я хотів би на згадку про сьогоднішню подію, про освячення цього святого храму піднести ікону святого преподобного Серафима Саровського з написом, який свідчить про те, що це дар Патріарха. Нехай цей образ перебуває в храмі в пам'ять про велику подію для міста Сургута, для всієї нашої Церкви, для всієї нашої Вітчизни.

Я хотів би висловити сердечну подяку тим людям, які вклали свої сили, можливості, матеріальні кошти, щоб створити цей чудовий Божий храм тут, на Сибірській землі. Володимир Леонідович, як ви знаєте, багато потрудився не тільки для того, щоб у Сургуті були храми Божі, але він дуже багато сил вкладає у відродження духовного життя, і я прийняв рішення вручити йому високу Патріаршу нагороду в місті Москві. Сподіваюся, що ми з Вами в один зі святкових днів зустрінемося в Храмі Христа Спасителя, щоб я міг подякувати Вам у присутності не тільки тих людей, які будуть у храмі, а й перед лицем всієї нашої Церкви, за Ваші труди і вручити вам високий орден Руської Православної Церкви. Допомагай вам Бог.

Ще раз хотів би всім сердечно подякувати. Радий був помолитися з духовенством як в Ханти-Мансійську, так і в Сургуті, побачити всіх, хто тут несе дуже відповідальне служіння, закликати вас, браття, як говорили наші благочестиві предки, живота свого не щадити, зі здоров'ям не рахуватися, труднощів не боятися, а всього себе віддавати тому, щоб світилося ім'я Боже на нашому народі. Дуже сподіваюся, що ви принесете той плід у Церкві Божій, який сьогодні так потрібен.

Усіх вас, мої дорогі, я хотів би ще раз привітати зі святом, і кожному, хто сьогодні тут присутній, хотів би вручити маленьку іконочку Георгія Побідоносця з Патріаршим благословенням. Нехай береже вас Господь.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші статті

Патріарша проповідь напередодні Великої Середи в Андріївському ставропігійному монастирі

Проповідь Святішого Патріарха Кирила у Великий вівторок після Літургії в Високо-Петровському ставропігійному монастирі

Патріарша проповідь напередодні Великого Вівторка в Іоанно-Предтеченському ставропігійному монастирі

Патріарша проповідь у свято Входу Господнього в Єрусалим після Літургії в Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь в Неділю 5-ту Великого посту після Літургії в храмі Воскресіння Христового в сел. Воскресенське

Проповідь Святішого Патріарха Кирила в свято Благовіщення Пресвятої Богородиці після Літургії в Благовіщенському соборі Московського Кремля

Патріарша проповідь в Неділю 3-тю Великого посту після Літургії в храмі свт. Стефана Пермського в Південному Бутові м. Москви

Патріарша проповідь в Неділю 2-гу Великого посту після Літургії в московському храмі св. блгв. кн. Олександра Невського в Олександрівці

Слово Святішого Патріарха Кирила в Неділю Торжества Православ'я після Літургії в Храмі Христа Спасителя

Слово Святішого Патріарха Кирила напередодні Неділі Торжества Православ'я після всеношної в храмі благовірного князя Ігоря Чернігівського в Передєлкіні