Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Слово Святішого Патріарха Кирила на відкритті XVIII Всесвітнього руського народного собору

Слово Святішого Патріарха Кирила на відкритті XVIII Всесвітнього руського народного собору
Версія для друку
11 листопада 2014 р. 18:48

11 листопада 2014 року в Залі церковних соборів Храму Христа Спасителя в Москві відбулося пленарне засідання XVIII Всесвітнього руського народного собору, присвяченого цього року темі «Єдність історії, єдність народу, єдність Росії». Засідання очолив глава Всесвітнього руського народного собору Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил, який звернувся до учасників і гостей форуму з вітальним словом. 

Шановний Сергію Євгеновичу, шановний Олександре Дмитровичу, Ваші Високопреосвященства й Преосвященства, дорогі отці, брати й сестри!

Ми зібралися в тривожний час, коли в різних регіонах планети мирне життя поставлено під загрозу, коли люди гинуть від рук екстремістів на Близькому Сході, а міжусобний конфлікт палахкотить у самому серці історичної Русі — в Україні. 2014 рік відкрив нову главу у всесвітній історії, главу складну, драматичну, ознаменувавши закінчення того, що умовно можна назвати «пострадянським світом». Цей світ виявився крихким. В ньому не склалося стійкого порядку, заснованого на взаєморозумінні і взаємній повазі людей, що належать до різних культур і цивілізацій. Ті, хто вважає себе переможцями в холодній війні, вселяють усім, що шлях розвитку, який визначається ними, — правильний і більш того, єдино можливий для людства. Домінуючи в глобальному інформаційному просторі, вони нав'язують світові своє розуміння економіки та державного устрою, прагнуть придушити рішучість відстоювати цінності й ідеали, відмінні від їх цінностей та ідеалів, пов'язаних, як ми знаємо, з ідеєю споживацького суспільства.

У цій історичній ситуації ми повинні як зіницю ока берегти єдність нашої країни, створеної і заповіданої нам предками. При цьому не можна ні на хвилину забувати, що ця єдність не може бути забезпечена лише силою. Її надійною основою насамперед має бути духовна й моральна спільність людей, що живуть у країні, спільність цінностей.

Єдність народу нерозривно пов'язана з єдиним розумінням його історії: з шануванням спільних героїв, із збереженням спільних пам'ятників, зі спільними урочистостями в річниці перемог і зі спільним сумом в річниці трагедій. До того ж ми також визнаємо необхідність пошуку та дискусій для досягнення згоди в інтерпретації тих чи інших подій минулого, оцінки історичних постатей.

Народ, що розділився в розумінні своєї історії, стає нездатним зберегти єдність. Єдність і традиція як сила, що передає, у тому числі, цінності й культурний код нації, є неодмінною умовою того, щоб суспільство в будь-який історичний період зберігало свою цілісність і єдність. Таке трагічне розділення, що відбувається тоді, коли люди втрачають спільне розуміння своєї історії, і веде до розколу й провокує громадянський конфлікт, ми спостерігаємо сьогодні в Україні. Тому питання єдиного підходу до історії, винесене в назву нашого Собору, треба розглядати не як приватне питання, не як проблему однієї з наукових дисциплін — як викладати історію в школі, але як надзвичайно важливе питання державного й національного буття. Давайте всі про це задумаємося. Це проблема, яка має вирішуватися не тільки в рамках Міністерства освіти. Ми всі повинні брати участь в обговоренні цих рішень, щоб не завдати через систему освіти такої шкоди народному життю, яку потім буде дуже важко і, може, навіть неможливо зцілити.

Сьогодні нерідко можна почути голоси, що закликають прийняти як певний еталон якийсь один період нашої історії, одночасно принижуючи, применшуючи і всіляко критикуючи значення інших періодів. Хтось ідеалізує дореволюційне минуле, не бачачи в радянській епосі нічого крім гонінь на Церкву і політичних репресій. Інші стверджують, що саме радянський період був нашим золотим століттям, за межами якого — лише соціальна нерівність, корупція і технологічна відсталість.

Насправді опис минулого Росії вимагає складної, багатобарвної палітри. Чорно-білої схеми тут явно недостатньо. Більш того, спрощення створюють викривлену й розірвану картину історії, що розпадається на окремі шматки, подібно до розбитого дзеркала. Не можна повторювати помилки тих, хто за влучним висловом Олександра Зінов'єва, «цілився в комунізм, а влучив у Росію».

У будь-які часи, незважаючи на всі реформи, революції, контрреволюції, Росія зберігала свою цивілізаційну основу. Змінювалися моделі державного устрою, титулатура правителів, звички правлячих класів, але руське суспільство, руські люди зберігали свою національну ідентичність.

Любов до батьківщини, почуття братерства й почуття обов'язку, готовність покласти «душу свою за други своя» однаково характерні для героїв Куликова поля, Бородіна і Сталінграда. Ці ж властивості національного характеру відрізняють більшість руських людей сьогодні. Саме завдяки цим властивостям, як писав соціолог Питирим Сорокін, «руська нація змогла захистити себе, свою незалежність, свободу та інші великі цінності».

Єдність історичної свідомості має підтримувати прагнення подолати соціальні чвари. Назавжди повинна залишитися в минулому майнова прірва між «паном» і «мужиком», як би пан і мужик не називалися сьогодні. Це та прірва, яка до початку ХХ століття відрізняла дореволюційну Росію і ставала джерелом соціального напруження. Також неприпустимим є і повторення антирелігійних гонінь, переслідування людей за переконання, які вони мирно висловлюють, придушення громадянських свобод.

Однак не можна погоджуватися з тими, хто зводить нашу історію до одних лише важких і похмурих сторінок. Подібні епізоди були і в історії сусідніх цивілізацій. Навіть такий радикальний західник як Петро Чаадаєв, який у нашому минулому бачив тільки «тьмяне й похмуре існування», говорив, що «у Росії не одні тільки пороки, а серед народів Європи — не одні тільки чесноти». <...>

Заради справедливості потрібно відзначити, що ситуація в сфері міжнаціональних відносин за останні роки значно покращилася.

Важливі зміни, що відкривають можливість руського відродження, відновлення національної самосвідомості та гідності, відбуваються як завдяки відповідальній позиції керівництва країни, так і завдяки довгим зусиллям мільйонів людей, що зберігали вірність нашому історичному вибору і відстоювали право успадкування його.

Сказане, однак, не означає, що проблеми вже подолані. Нашій країні, всім її народам і, насамперед, руському належить докласти чималих зусиль, щоб торувати гідний шлях у майбутнє. І я сподіваюся, що Всесвітній Руський Народний Собор зробить у це свій внесок, сприяючи єднанню всіх руських людей і виражаючи їх справжні сподівання й переконання.

Дякую за увагу.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

(Скорочено. Повний текст див. на російській версії сайту).

Матеріали за темою

Архієпископ Корейський Феофан: «В Кореї ми продовжуємо давно розпочату роботу» [Iнтерв'ю]

Співробітники Синодального комітету із взаємодії з козацтвом здійснили робочу поїздку в Ірландію

За участю Синодального відділу у справах молоді делегація православної молоді з Аргентини відвідала православні святині в Росії

Релігійні громади Росії почали спільне відновлення шкіл в Сирії

Відбулося засідання Бюро Президії ВРНС

Голова Синодального відділу з соціального служіння взяв участь в роботі секції «Милосердя і благодійність на Кавказі» Ставропольського форуму ВРНС

У Смоленську відбувся форум регіонального відділення Всесвітнього руського народного собору

Привітання Святішого Патріарха Кирила учасникам вечора російської культури пам'яті В.М. Ганічева [Патріарх : Привітання та звернення]

Інші статті

Поздравление Святейшего Патриарха Кирилла по случаю Дня медицинского работника

Поздравление Святейшего Патриарха Кирилла главному редактору газеты «Комсомольская правда» В.Н. Сунгоркину с 65-летием со дня рождения

Слово Святейшего Патриарха Кирилла на заседании Высшего Церковного Совета 13 июня 2019 года

Вітання Святішого Патріарха Кирила Президенту Румунії Клаусу Йоханнісу з 60-річчям від дня народження

Вітання Святішого Патріарха Кирила К.-Ж. К. Токаєву з обранням на пост Президента Республіки Казахстан

Поздравление Святейшего Патриарха Кирилла академику РАН профессору Е.И. Чазову с 90-летием со дня рождения

Патриаршее поздравление епископу Сиэтлийскому Феодосию с 55-летием со дня рождения

Вітання Святішого Патріарха Кирила Блаженнішому Митрополитові Варшавському Саві з річницею інтронізації

Вітання Святішого Патріарха Кирила Гітанасу Науседі з обранням на посаду Президента Литовської Республіки

Патріарше привітання єпископу Кронштадтському Назарію з 10-річчям архієрейської хіротонії