Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Слово Святішого Патріарха Кирила після Літургії в день пам'яті святителя Філарета, митрополита Московського

Слово Святішого Патріарха Кирила після Літургії в день пам'яті святителя Філарета, митрополита Московського
Версія для друку
2 грудня 2013 р. 18:37

2 грудня 2013 року, в день пам'яті святителя Філарета, митрополита Московського, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив Божественну літургію в кафедральному соборному Храмі Христа Спасителя м. Москви, де знаходиться рака з мощами святителя Філарета. Після закінчення богослужіння Його Святість звернувся до присутніх із Первосвятительським словом.

Ваші Високопреосвященства й Преосвященства! Вельмишановні отці, матушки ігумені, брати й сестри!

Усіх вас сердечно вітаю зі святом — з днем пам'яті святителя Філарета, митрополита Московського, мощі якого почивають у цьому святому храмі. Ви вже чули сьогодні про велике значення митрополита Філарета для історії нашої Церкви, а також для дня сьогоднішнього, бо своїми трудами, своїми талантами, своєю міцною вірою, своїм подвигом життя він сподобився прозрівати ті висоти Божественного Одкровення, які часом, навіть при читанні Святого Письма, залишаються недоступними для багатьох людей.

Для того щоб розуміти слово Боже, для того щоб вміти це слово застосовувати в житті, для того щоб на цьому слові засновувати своє життя, потрібні не тільки знання, не тільки здатність вдумливо читати текст — потрібен духовний досвід, потрібно бути в молитві і в образі життя близьким до Бога. Таємниці, присутні в Святому Письмі і до кінця не розкриті, відкриваються такій людині.

Святитель Філарет дійсно був таким богомудрим читачем Святого Письма. Можливо, саме тому він відчув гостру необхідність перекладу Святого Письма на російську мову, що й було зроблено за його ініціативи, за його безпосередньої і активної участі, адже до святителя Філарета Святе Письмо наш народ читав тільки по-слов'янськи, багато чого не розуміючи і багато чого, на жаль, не відчуваючи.

Будучи людиною високоосвіченою, святитель мав постійне спілкування з тодішнім освіченим суспільством, із так званою інтелігенцією, яка і за часів святителя Філарета вже була різною. Хтось відчував у своєму серці віру й потребу в тому, щоб читати слово Боже, застосовувати його до життя. А багато хто, начитавшись інших книг, нібито з висоти своєї освіти поглядав на слово Боже, не розуміючи Його піднесені образи і не розуміючи, що воно відкривається не тому, хто має розум і здатність читати, але у кого серце здатне сприйняти Божественні таємниці, пропустити їх через свій власний досвід, ввести їх у зіткнення зі своїм життям, випробувати їх силу на прикладі конкретних життєвих обставин.

Багато чого не відали тоді розбурхані можливістю отримувати західну освіту представники російського освіченого суспільства. Але для багатьох із них була докором людина, що  багаторазово перевершувала їх усіх за рівнем освіти, за знанням мов давніх і нових, за знанням історії та філософії, — людина, яка була дійсно просвітителем і суспільства, і народу свого.

Саме тому святитель Філарет і за життя, і після смерті не був однаково прийнятний для всіх. Прозріваючи всю складність і канонічну неправду церковного становища в Російській імперії, він у міру своїх сил намагався, принаймні, у своєму архіпастирському житті зцілити цю неправду. Але не завжди йому це вдавалося, і сам святитель, ділячись з ближніми досвідом свого життя, говорив про те, що шпори чобіт обер-прокурора Святішого Синоду, чиновника, який практично очолював Синод, боляче вдаряють його по боках.

Проте святитель, незважаючи на складні обставини і церковного, і особистого життя, незважаючи на те, що хтось із єпископату та духовенства не міг до кінця зрозуміти його думки, його життєвої позиції, був непохитний у відстоюванні того, що відкривалося йому в богомудрості та в дивовижному особистому духовному досвіді.


І зовсім не випадково, що вже за наших часів святитель Філарет був причислений до лику святих, адже з позиції нашого часу все, що відбувалося в ту пору, представляється вже інакше. Змістилися акценти, і вся звичайна мішура, яка часто затуляє погляд людини і позбавляє її гостроти бачення, пішла вбік, зникла, і перед усіма нами, людьми, що живуть у XX і в XXI столітті, відкрилася у всій красі і духовній силі особистість святителя Філарета, митрополита Московського. Сьогодні він прославлений у лику святих, і ми притікаємо до його раки. А в день його пам'яті весь клір міста Москви збирається разом у цьому соборному храмі, щоб помолитися святителю Філарету і про град Москву, і про Церкву нашу. І віримо, що святитель чує ці молитви і просить перед лицем Божим про таку улюблену для його серця Церкву нашу і про Першопрестольний град Москву. Його молитвами нехай Господь усіх нас береже у вірі, в однодумності, у здатності розуміти слово Боже і, що особливо важливо, у здатності цим словом оцінювати те, що відбувається в нашому житті.

У сьогоднішньому апостольському читанні з Послання до Єфесян (Єф. 5:10-17) ми чуємо слова: «І візьміть щит віри, яким тільки й можете угасити стріли лукавого». Стріли лукавого — це стріли спокуси, зваби. Стріли лукавого висвічують хибні орієнтири в житті, йдучи за якими, можна звалитися в прірву, потонути в трясовині або заблукати в дрімучому лісі. Стріли лукавого впливають на наш розум, але також і на наші почуття, збуджують наші інстинкти, затьмарюють нашу свідомість, збивають нас з думки, заважають бачити справжню перспективу буття; і тільки вірою можна приборкати ці стріли, тому що віра є критерій істини.

Але не всяка віра. Віра може бути марною — таку віру ми називаємо марновірством. Віра може бути виключно емоційним почуттям, коли ми піддаємося чарівності особистості. Віра може бути побудована на раціональній омані, і ми знаємо, як люди гинули в ім'я цілей, в які вірили, але які не були справжніми цілями. Тому не всяка віра здатна угасити стріли лукавого, а та віра, яка грунтується на тому, що Сам Бог сказав людям. От чому не просто знання слова Божого, але духовне проникнення в сенс Божественного Одкровення є неодмінною умовою здатності людини відображати палаючі стріли лукавого і тим самим спасати себе, своє життя, свою душу, а можливо, і це нерідко буває, життя багатьох, життя народу нашого.

Усі ці думки, пов'язані із сьогоднішнім днем, із пам'яттю святителя Філарета, із читанням чудового уривка з Послання до Єфесян, зв'язуються воєдино. І ми розуміємо, що святитель Філарет і був тією людиною, яка прекрасно розуміла зв'язок віри зі здатністю відбивати стріли лукавого. І він як, можливо, ніхто інший у новітні часи зробив свій внесок у те, щоб дуже й дуже багато людей зміцнювалися вірою і читаючи безсмертні, вічні рядки Божественного слова, переймалися силою, здатною відбивати палаючі стріли лукавого. Амінь.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Інші статті

Проповідь Святішого Патріарха Кирила в Неділю 25-ту після П'ятидесятниці після Літургії в кафедральному соборі Христа Спасителя м. Калінінграда

Слово Святішого Патріарха Кирила в річницю інтронізації святителя Тихона, Патріарха Всеросійського, після молебню в Донському монастирі

Проповідь Святішого Патріарха Кирила в свято Введення в храм Пресвятої Богородиці в Успенському соборі Московського Кремля

Слово Святішого Патріарха Кирила в день пам'яті святителя Філарета Московського після Літургії в Храмі Христа Спасителя

Слово Святейшего Патриарха Кирилла после Литургии в Храме Христа Спасителя

Слово Святішого Патріарха Кирила в свято Казанської ікони Божої Матері після Літургії в Успенському соборі Московського Кремля

Патріарша проповідь після Літургії в кафедральному соборі Різдва Пресвятої Богородиці м. Ростова-на-Дону

Слово Святішого Патріарха Кирила в Неділю 18-ту після П'ятидесятниці після Літургії в Свенському Успенському чоловічому монастирі

Слово Святейшего Патриарха Кирилла после Литургии в Александро-Невской лавре в Санкт-Петербурге

Слово Святейшего Патриарха Кирилла после Литургии в Покровском ставропигиальном монастыре