Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Проповідь Святішого Патріарха Кирила в день престольного свята Зачатівського монастиря м. Москви

Проповідь Святішого Патріарха Кирила в день престольного свята Зачатівського монастиря м. Москви
Версія для друку
22 грудня 2013 р. 16:52

22 грудня 2013 року, в неділю 26-ту після П'ятидесятниці, у свято Зачаття праведною Анною Пресвятої Богородиці, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив Божественну літургію в Зачатівському ставропігійному монастирі. Після закінчення богослужіння Предстоятель Руської Церкви звернувся до віруючих із проповіддю.

Ваші Високопреосвященства й Преосвященства! Шановна матушко ігумене! Дорогі отці, брати й сестри!

Усіх вас сердечно вітаю з недільним днем і з дуже важливим для міста Москви святом — престольним святом найдавнішої жіночої обителі.

У 1360 році святитель Олексій, тодішній митрополит Київський, Московський і всієї Русі, наказав заснувати Олексіївський монастир на честь свого духовного покровителя святого праведного Олексія, чоловіка Божого. Трохи пізніше в обителі було побудовано храм, один з приділів якого став називатися Зачатівським, і відтоді монастир іменувався Олексієво-Зачатівським монастирем. Потім у першій половині XVI століття сталася страшна пожежа, відома в історії як Велика московська пожежа, і весь монастир загинув, але цар Іван Грозний наказав відтворити його на тому самому місці, де ми з вами стоїмо. Його благочестивий син Федір Іванович спорудив собор на честь свята, яке ми сьогодні святкуємо, — Зачаття Пресвятої Богородиці, з двома приділами: один на честь його небесного покровителя Феодора Стратилата, другий на честь мучениці Ірини — покровительки його дружини Ірини Годунової. Відтоді монастир частіше іменувався Зачатівським, ніж Олексіївським.

У XX столітті цю славну обитель, найдавнішу в Москві, вразило велике горе. Після революції монастир було ліквідовано. Спочатку тут зберігалося чернече життя під виглядом трудової артілі, але в 1925 році монастир було закрито остаточно, черниць розігнано й репресовано, а храми Божі знищено або осквернено.

Здавалося б, як можна було вчинити таке лиходійство — всупереч великій історії, так тісно пов'язаній з історією столиці, країни, народу? Як можна було своїми руками підірвати храми в центрі Москви, осквернити їх, зруйнувати? Коли спостерігаєш цю історію з висоти вже минулих років, здається, що це якесь божевілля, але ж все це здійснювали далеко не божевільні люди.

І ось що дивно: саме сьогодні ми чули чудовий уривок з Послання апостола Павла до Єфесян, де він говорить: «випробовуйте, що приємне для Господа, і не беріть участі в безплідних справах темряви, але розумійте, що є воля Божа» (див. Еф. 5:8-19). Безперечно, руйнування монастиря в 1925 році для будь-якої розсудливої людини було дійсно безплідним діянням темряви. Чому безплідним? Та хіба можна, зруйнувавши святині, великі історичні пам'ятки, осквернивши власну історію, відмовившись від минулого, щось зробити плідним? Такого не буває. Плід завжди виростає на дереві, яке має коріння. Коріння йдуть у грунт, живлять стовбур, дають силу плодам. Але якщо підрубити коріння, то дерево падає і вже ніколи не зможе бути плідним. Ось такою ж безплідною справою темряви було руйнування цього монастиря, як і руйнування всіх інших святинь нашої багатостраждальної Вітчизни.

Але якщо б ми з вами запитали тих самих людей, які приносили сюди ящики з динамітом: «Що ви робите? І навіщо ви це робите?» — Вони б неодмінно пояснили свої дії міркуваннями величезної користі для народу. Вони б пояснили, що борються з експлуататорами, брехунами, що хочуть дати людям освіту й перспективу світлого щасливого життя. Вони б багато чого наговорили. Але ми ж знаємо, що все це були безплідні справи темряви!

Було б великою помилкою вважати, що безплідні справи темряви належать тільки минулому. І сьогодні відбуваються безплідні справи темряви. І сьогодні з'являються люди, які, інакше формулюючи, повторюють ті ж самі аргументи — вважають, що Церкві не місце в сучасному суспільстві, що вона заважає розвитку, що вона пригнічує людські права й свободи. А коли вони здійснюють безплідні справи темряви — справи гріховні, пропагують гріх, що руйнує людську особистість, — вони знову виправдовують усе це якимись посиланнями на свободу людської особистості. Не можна, мовляв, людину ні в чому обмежувати, дайте їй жити за її інстинктам, за її хотінням, за її бажанням, немає більш високої цінності, ніж людська особистість, стверджують вони, забуваючи, що за всієї висоти людської природи особистість може бути занепалою, гріховною, злочинною.

Як же нам розпізнати, що справа, яка здійснюється, є безплідною справою темряви? А можливо, це дійсно світла справа, що відкриває нові перспективи для людини? Потрібно пам'ятати тільки одне. Кожна людина має свою правду і свій погляд на життя. Але це не означає, що ці людські правди є відображенням правди Божої. Для того щоб не брати участь у справах темряви, потрібно мати критерій, мірило правди, згідно з яким можна сказати: ось тут правда, а тут брехня; тут справа свята й важлива, а тут справа безплідна, справа темряви.

У цьому ж уривку з Послання апостола до Єфесян ми бачимо вказівку на такий критерій. Апостол говорить про те, щоб ми вчилися розпізнавати волю Божу. А воля Божа відкривається в Його слові — тому самому слові, яке понад 2000 років зберігається Церквою, тому самому слові, розуміння якого сформувалося протягом століть за участю святих богоносних отців. Ми маємо величезну спадщину християнської філософії і думки, яка стала частиною церковної традиції, і в світлі цього вчення ми, сприймаючи слово Боже, можемо непогрішно судити про багато які справи, философії, погляди, що присутні в сучасному житті. Найголовніше, щоб ми вміли співвідносити те, що відбувається у світі, у житті, у тому числі у своєму власному житті, зі словом Божим і, накладаючи на ці життєві обставини непогрішиме мірило Божественної правди, завжди робили вибір на користь добра, на користь Божої правди і усувалися від безплідних справ темряви, а в необхідних випадках і боролися з ними. У цьому сенсі християнин озброєний тією силою, якою багато інших людей не володіють. Тому що замало мати здоровий глузд, замало володіти логікою, замало знати історію — треба серцем своїм відчути, що є правда, а що брехня.

І ось що дивно: іноді, спілкуючись з абсолютно простими людьми — я це часто роблю, зовсім простими, які не мають жодних претензій на розуміння сучасного життя, — коли їм ставиш питання про те, що сьогодні відбувається, коли їх запитуєш про те, як вони ставляться до тих чи інших політичних діячів, отримуєш приголомшливу відповідь. Начебто перед людиною відкривається потаємна глибина того, що відбувається, і вона дає бездоганні характеристики багатьом відомим особистостям. Задаєш собі питання: чому ж це? А потім розумієш: не з мудрості людської, не від знань, не від освіченості, а від того, що людина ця близька до Бога. Вона молиться, вона знає слово Боже і, застосовуючи свій духовний досвід до оцінки того, що відбувається, робить цілком певні, недвозначні і на диво правильні висновки.

У нашому суспільстві є категорія людей, які зневажливо ставляться до народу, вважаючи його нездатним до творчої діяльності. Ці люди самі собі присвоїли назву творчого класу, або, використовуючи іноземне слово, самі себе називають креативним класом. Отже, на диво правильну оцінку цим людям дає наш народ, що зберіг віру, а значить, і критерій істини.

А чи не тому в 1925 році руйнували цей монастир? Чи не тому руйнували віру, розстрілювали священиків, ченців і черниць, щоб назавжди позбавити наш народ цього критерію істини? Не вийшло — тільки тому, що Сам Господь присутній в історії через життя своєї Церкви, і з Ним не може боротися і Його не може подолати жодна людська і навіть диявольська сила.

І сьогодні, згадуючи історію цієї святої обителі, ми повинні поглянути на неї в тому числі через призму чудових слів святого апостола Павла «нам потрібно відчувати, що приємне для Господа». Це найголовніше питання, яке має стояти сьогодні і перед сильними світу цього, людьми з величезною відповідальністю, і людьми безвладними. Перш ніж починати справу, запитай, чи може вона бути благоугодною Богові, і тільки тоді віддавай свої сили заради досягнення поставленої мети. Віримо, що буде зберігатися під Покровом Цариці Небесної земля Руська, вся історична Русь, і держава Російська. І наша молитва сьогодні про те, щоб Господь зберігав віру в серці нашого народу, щоб Господь умудряв і давав силу духовного зору, щоб прозрівати те, що відбувається і у своєму житті, і в житті народу, і відчувати, що є приємне для Господа, і ухилятися від безплідних справ темряви. Амінь.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Матеріали за темою

Настоятель Богородице-Рождественского Ферапонтова монастыря игумен Иоасаф (Вишняков): Паломники к нам приезжают со всей России [Iнтерв'ю]

Слово Святейшего Патриарха Кирилла в Неделю 18-ю по Пятидесятнице после Литургии в Свенском Успенском мужском монастыре [Патріарх : Проповіді]

Під час Первосвятительського візиту до Брянської єпархії Предстоятель Руської Церкви освятив Успенський собор Свенського монастиря

Вийшов у світ десятий номер «Журналу Московської Патріархії» за 2019 рік

У свято Покрови Пресвятої Богородиці Святіший Патріарх Кирил звершив Літургію в Покровському ставропігійному монастирі

Напередодні дня преставлення преподобного Сергія Радонезького Святіший Патріарх Кирил звершив всеношну в Троїце-Сергієвій лаврі

Святіший Патріарх Кирил звершив малу вечірню з читанням акафісту преподобному Сергію Радонезькому в Троїце-Сергієвій лаврі

Блаженніший митрополит Онуфрій очолив престольне свято в Хрестовоздвиженському храмі Києво-Печерської лаври

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші статті

Слово Святейшего Патриарха Кирилла в Неделю 18-ю по Пятидесятнице после Литургии в Свенском Успенском мужском монастыре

Слово Святейшего Патриарха Кирилла после Литургии в Александро-Невской лавре в Санкт-Петербурге

Слово Святейшего Патриарха Кирилла после Литургии в Покровском ставропигиальном монастыре

Патриаршее слово после вечернего богослужения в канун праздника Покрова Пресвятой Богородицы в храме блгв. кн. Игоря Черниговского в Переделкине

Слово Святейшего Патриарха Кирилла в день памяти преподобного Сергия Радонежского после Литургии в Успенском соборе Троице-Сергиевой лавры

Патріарша проповідь в Неділю 16-ту після П'ятидесятниці після Літургії в Храмі Христа Спасителя

Проповідь Святішого Патріарха Кирила після Літургії в соборі Софії Премудрості Божої м. Самари

Слово Святішого Патріарха Кирила напередодні свята Воздвиження Хреста Господнього після всеношної в Спасо-Преображенському соборі м. Тольятті

Проповідь Святішого Патріарха Кирила на свято Різдва Пресвятої Богородиці після Літургії у Вознесенському соборі Геленджика

Проповідь Святішого Патріарха Кирила в Неділю 13-ту після П'ятидесятниці після Літургії в храмі рівноапостольної княгині Ольги в Останкіні м. Москви