Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Слово Святішого Патріарха Кирила в день пам'яті благовірного князя Даниїла Московського після Літургії в Даниловому монастирі

Слово Святішого Патріарха Кирила в день пам'яті благовірного князя Даниїла Московського після Літургії в Даниловому монастирі
Версія для друку
17 березня 2014 р. 19:33

17 березня 2014 року, в понеділок 3-ї седмиці Великого посту, день пам'яті благовірного князя Даниїла Московського, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив вечірню і Літургію Передосвячених Дарів у Троїцькому соборі Данилового ставропігійного чоловічого монастиря м. Москви. Після богослужіння Предстоятель Руської Церкви звернувся до присутніх у храмі з Первосвятительським словом.

Ваші Високопреосвященства й Преосвященства! Високоповажний ігумене, отче архімандрите Олексію! Дорогі браття! Брати й сестри! 

Я хотів би всіх вас сердечно привітати й поздоровити з днем пам'яті святого благовірного і преподобного князя Даниїла Московського, людини, що увійшла у історію не в громі й блискавці, не в сяйві перемог, не силою зброї або великими звершеннями, а тишею і молитвою. І це свідчить про те, що не тільки гучні перемоги й досягнення, а й мовчання і молитва можуть бути сильним знаряддям у руках світських правителів.

Ми живемо у світі, де події відбуваються стрімко — набагато швидше, ніж людський розум може усвідомити й проаналізувати. Необхідно швидко приймати рішення, причому йдеться не тільки про державних діячів, — люди, що працюють у бізнесі, у сфері інформації, у багатьох інших сферах, добре розуміють, як швидко потрібно діяти, щоб щось не упустити. Деякі люди мають великий дар — швидко мислити. А інші такого дару не мають, хоча за силою думки другі можуть не поступатися першим. Одні фізично швидкі, інші цієї фізичної сили не мають, але це не означає, що вони не можуть досягти тієї ж точки, що і той, хто швидко рухається. Господь усіх нас створив дуже різними, але всіх нас призначив до однієї мети — ми життям своїм повинні Йому служити. 

Святий благовірний преподобний князь Даниїл Московський служив Богові молитвою, мовчанням, смиренням і любов'ю в той час, коли навколо всі інші князі діяли інакше — були динамічними, войовничими, швидко приймали рішення про вступ у війну, досягаючи перемог або прирікаючи себе на поразку. Князь Даниїл у мовчанні й молитві став створювати невелике місто на пагорбах, іменоване Москвою, і ми знаємо, що його труди обернулися великим історичним успіхом — саме Москва стала Першопрестольним градом, центром Руського світу, столицею Росії.

У наш час, коли люди звертають особливу увагу на швидкість прийняття рішень, на динамізм, ми повинні проповідувати необхідність для людини поєднувати все це з серйозним аналізом самої себе і навколишньої дійсності, з тим щоб динамізм був міцним, щоб, роблячи кроки вперед, ми не рухалися назад, щоб Господь через молитву входив у нашу свідомість і зміцнював нас у правоті прийнятих рішень. Ось такий приклад дає нам святий благовірний князь Даниїл Московський. 

Сьогодні старозавітне читання (Бут. 6:9-22) стосувалося дуже цікавої і важливої теми. Це історія Ноя. Господь приймає рішення потопити людський рід, знищити його, стерти з лиця землі, бо це покоління розбещене. Люди давно залишили істинного Бога і впали в безліч гріхів, так що ці гріхи захопили свідомість і почали руйнувати природу особистості та людські стосунки. Ніякого відродження цього згнилого плода вже бути не могло — по тодішньому, такому невеликому всесвіту, заселеному розумними людьми, зло розповсюдилося з такою силою, що зворотного ходу не було. Людство пройшло точку неповернення і спрямувалося до свого саморуйнування, тому що зло завжди завершується небуттям, якщо не зупиняється смертю і руйнуванням. І Господь приймає Божественне рішення знищити занепале людство, крім тих, хто зберіг віру, хто ще живе за Божим законом. Таких було дуже небагато — одне сімейство праведного Ноя зі своїми синами й дружинами. 

Багато хто бере під сумнів факт всесвітнього потопу. Проте ми знаходимо наукові підтвердження того, що був період, коли земля, принаймні більша її частина, покрилася водою, — саме з цим пов'язують подальші зміни клімату і зникнення різних екзотичних тварин. Дійсно, сліди потопу присутні на землі, так само як і в епосах стародавніх народів. Але найяскравішим словом про потоп є розповідь Біблії про те, як Господь винищує зло. 

А чи винищує Він зло сьогодні? Після потопу Бог обіцяє ніколи більше не наводити на людей потоп, не нищити їх водою. Але чи вторгається Бог у людську історію? Чи знищує Він зло? Або Він надав роду людському діяти абсолютно вільно, у тому числі множачи зло? Руку Божу видно в історії. Не кожен її бачить, але, якщо уважніше придивитися, вона присутня. 

Коли в нашій країні сталися революційні події, коли десятки й сотні тисяч розстрілювали без суду й слідства, коли закривалися храми й монастирі, коли до храмів вривалися люди зі зброєю, зупиняли богослужіння, виводили священика і тут же, на очах парафіян, його розстрілювали, декому здавалося, що це кінець світу. Одні думали: «Це все, кінець, таке неможливо пережити». А інші втрачали віру й говорили: «Де ж Бог? Чому ж Він не пошле легіони ангелів, щоб захистити правду, захистити нашу багатостраждальну Батьківщину від чергового руйнування? Чому не пошле сили Свої, щоб негайно покарати цих страшних людей?» Господь не посилав легіони ангелів, але зло почало перемелювати самого себе. Зло, що знищує злих, для багатьох уявлялося повним божевіллям, торжеством тиранії, але ж як багато в роки тиранії було знищено тих, хто руйнував храми й монастирі, хто розстрілював священиків! А потім грянула Велика Вітчизняна війна, і ми зазнали величезних втрат. Донині ми оплакуємо ці втрати і задаємо собі питання: «Що це було за випробування для народу нашого?» І відповідати можна тільки так: «Жодного випробування Бог не дає марно». Ми кров'ю своєю, великою кров'ю, спокутували беззаконня народу нашого — без всякого всесвітнього або локального потопу. А ті, хто прийшов до нас із неправдою, ті, хто знищував наш народ, теж до кінця випили страшну чашу покарань за своє зло і за свою неправду. 

Що ж робить з нами Господь? Адже Він поруч із нами, Він присутній в історії, ми бачимо Його руку. Ми не можемо сказати, що все, що відбувається з родом людським є марним, — ні, Господь попускає одним карати інших за гріхи. А якщо той, хто карає, сам переступає Божественні закони, то і його буде покарано.

Бог присутній в історії, Він присутній у нашому житті. Потрібно тільки зняти окуляри, протерти очі, поглянути не так фізичним зором, скільки своїм розумом, своїми очима внутрішніми на те, що відбувається у світі, і зрозуміти, що з нами Бог. Про що ми й говоримо, оспівуючи великі слова: «З нами Бог — розумійте, народи, і покоряйтеся, бо з нами Бог». Господь із кожним, хто прагне жити за Його законом. Господь із кожним, хто невинно страждає. Господь із кожним, хто прагне до правди, справедливості, до затвердження миру й добра. Господь із кожним, хто жертвує собою заради інших. І як покарання за гріхи не приходить негайно, так і підтримка нас відбувається не моментально — ми нерідко проходимо через скорботи для того, щоб побачити в житті своєму Божу руку.

Святий благовірний князь Даниїл прийняв чернечий постриг, будучи князем, главою великого уділу, — мабуть, тому, що він розумів найголовніше, прозріваючи те, що багато інших князів прозрівати не могли. Тому й меч з піхов він не виймав так швидко, як всі його сусіди. Тому й народ свій не терзав тортурами й муками, як це іноді робилося в ті непрості часи. Він увійшов у нашу історію як велелюбний батько, який не захотів і зовнішніх почестей, що віддавалися князям, і прийняв чернечий постриг. Залишаючись принциповими, відстоюючи свою позицію, коли ми впевнені в тому, що ця позиція відповідає Божій правді, ми повинні не забувати, що наші дії необхідно завжди супроводжувати молитвою і тишею, щоб діяння ці були дійсно праведними. 

Усіх вас, мої дорогі, я вітаю зі святом, і нехай благословення Боже, молитвами святого богоносного отця нашого Даниїла, преподобного і благовірного князя, перебуває з усіма вами. Амінь.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші статті

Слово Святішого Патріарха Кирила в день пам'яті святих рівноапостольних Мефодія й Кирила після Літургії в Храмі Христа Спасителя

Проповідь Святішого Патріарха Кирила після Літургії в Миколо-Перервинському монастирі

Проповідь Святішого Патріарха Кирила після Літургії на Бутовському полігоні

Слово Святішого Патріарха Кирила після Літургії в Покровському ставропігійному монастирі

Слово Святішого Патріарха Кирила після Великодньої великої вечірні в Храмі Христа Спасителя в Москві

Проповідь Святішого Патріарха Кирила у Велику Суботу після Літургії в Храмі Христа Спасителя

Проповідь Святішого Патріарха Кирила в Великий Четверток після Літургії в Храмі Христа Спасителя

Слово Святішого Патріарха Кирила напередодні Великого Четвірка після богослужіння в Марфо-Маріїнській обителі в Москві

Проповідь Святішого Патріарха Кирила у Велику Середу після Літургії в Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь напередодні Великої Середи в Андріївському ставропігійному монастирі