Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Слово Святішого Патріарха Кирила в середу 4-ї неділі Великого посту в московському храмі апостола Іоанна Богослова на Бронній

Слово Святішого Патріарха Кирила в середу 4-ї неділі Великого посту в московському храмі апостола Іоанна Богослова на Бронній
Версія для друку
26 березня 2014 р. 15:22

26 березня 2014 року, в середу 4-ї седмиці Великого посту, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив Літургію Передосвячених Дарів у храмі святого апостола і євангеліста Іоанна Богослова на Бронній м. Москви. Після закінчення богослужіння Предстоятель Руської Церкви звернувся до віруючих.

Ваші Високопреосвященства й Преосвященства! Високоповажний отче Андрію, настоятелю цього святого храму! Дорогі брати й сестри!

Я дуже радий відвідати цей історичний храм, один з найдавніших в Москві, історія якого бере початок у XVI столітті. У ті часи тут стояла ще дерев'яна церква, але вже тоді вона була дуже шанована москвичами, і цар Федір Іоаннович робив пожертвування в цей храм, відзначаючи його своєю царською милістю. Ми знаємо, що більшість дерев'яних будівель в Москві або згоріла, або була розібрана через ветхість, але цьому храму в якомусь сенсі «пощастило», бо через сто років був побудований другий храм, який зберігається в основних своїх елементах до сьогоднішнього дня. Храм був освячений Патріархом Адріаном; у XIX столітті, після реставрації та значної перебудови, — святителем Філаретом; і, нарешті, в 90-х роках, після чудового відновлення, — Святішим Патріархом Олексієм, моїм блаженноспочилим попередником.

З 1993 року тут трудиться настоятелем отець Андрій Хохлов, якого я пам'ятаю ще зовсім юним, — він був студентом Ленінградських духовних шкіл і моїм послушником, коли я був ректором. Щоразу, коли я зустрічав отця Андрія, я питав його про те, де і як він служить, і він мені розповідав про цей храм і про своє служіння.

Патріарху дійсно непросто вибрати час для відвідування московських храмів, але я намагаюся це робити, і в моєму, такому насиченому, розкладі стояв і храм святого Іоанна Богослова, улюбленого учня й апостола Христового. Радію, що в переполовення Великого посту, Святої Чотиридесятниці, в середу Хрестопоклонної седмиці, я зміг здійснити свій благий намір і відвідати вашу парафію. Ми сьогодні не відзначаємо особливого свята, але щоразу, коли християнська громада збирається для того, щоб помолитися, причаститися Святих Христових Таїн, — це свято, адже кожна людина знає, що, виходячи з храму, вона відчуває оновлення своїх душевних сил через дотик благодаті Божої. Світські свята, супроводжувані нестримними веселощами, узливанням спиртного, нерідко здаються радісними, коли ми в них беремо участь, але за цим настає глибоке розчарування, тому що веселощі — це не радість. Веселощі — це певний вплив зовнішніх збуджуючих факторів на психіку людини, і не завжди цей вплив буває корисним. У якихось випадках вони є корисними, але нерідко вони надлишкові і руйнують нервову систему людини.

Ми живемо в той час, коли скорботи, стреси супроводжуються нестримними веселощами. Досить увімкнути телевізор, щоб побачити, як на нас щодня обрушується потік розважальних програм. Це робиться, щоб людина постійно веселилася, і невипадково: такою є відповідь на стреси, через які проходить людина. Треба якось підбадьоритися, і багато хто для цього вдається до алкоголю, а хтось — до наркотиків... Справа не в тому, що сміх поганий, що веселощі погані; але веселощі не можуть бути постійним допінгом, що піднімає емоційний рівень людини.

Що ж таке радість? А радість може і не супроводжуватися зовнішніми веселощами. Замість гучного сміху це іноді м'яка усмішка; а якщо навіть і сміх, то сміх зовсім інший. Радість походить від внутрішнього, духовного стану людини. Радість є не що інше, як дотик до нас Божественної благодаті, тієї самої, яку ми відчуваємо, насамперед, причащаючись Святих Христових Таїн; це тихий, мирний стан душі. А у людей духовно освічених це не просто тихий стан, а це надмірна сердечна радість, яка виявляється найяскравішим, найсильнішим, у позитивному сенсі слова, проявом людської душі. Саме така радість і ототожнюється з людським щастям, і кожен знає, що цей стан не завжди, а найчастіше ніколи не залежить від якихось зовнішніх, матеріальних чинників. Він пов'язаний з глибокими душевними й духовними переживаннями. Радість людині приносить справжня і щира любов. Чому? Та тому що любов — це та сила, яку Бог подарував людям. Це той моральний ідеал, який Він проголосив найвищим ідеалом, і тому досягнення цього ідеалу, переживання любові є найбільшою радістю для людини.

Не завжди цей стан триває довго, тому що зовнішні обставини значно деформують нашу душу і витісняють з неї багато чого, у тому числі любов. І от для того, щоб мати почуття радості, потрібно постійно перебувати в спілкуванні з Богом. Постійно — означає ніколи не переривати цей зв'язок, ні на роботі, ні в транспорті, ні у вільний час. Це не означає, що ми повинні весь час молитися й читати якісь довгі молитви, — це означає, що Бог ніколи не повинен іти з нашого життя, і ми не повинні віддалятися від Нього. І для того щоб цей зв'язок з Богом відновити, досить просто сказати «Господи, прости мене», коли ми відчуваємо, що робимо щось неправильне, коли мислимо гріховно, коли вимовляємо невірні, гріховні слова.

«Господи, допоможи» — такі прості слова. Ми повинні вимовляти їх щоразу, коли потребуємо допомоги Божої, вимовляти так часто, як це буває необхідно. Цими словами ми встановлюємо зв'язок з Богом, ми до Нього звертаємося, і Він нам відповідає — не завжди, але коли ми гідні цієї відповіді. У цьому зв'язку міститься певний барометр наших відносин з Богом. Якщо Бог мовчить і не відповідає нам, значить щось неправильно в нашому житті. Для того й дається нам час покаяння й молитви, час посту, щоб ми переосмислили своє життя, щоб ми могли покаятися в наших гріхах, очистити нашу душу, встановити живий зв'язок із Господом, через який нам дається і прощення гріхів, і відповідь на наші прохання, і радість, яка є наслідком дотику до нас Божественної благодаті.

От я і бажаю всім нам так пройти поприще Святої Чотиридесятниці, щоб стати ближче до Бога, щоб відчувати Господа щодня і, можливо, щогодини свого життя, щоб навикнути в цьому спілкуванні з Богом, і тоді багато що з того, що сьогодні нас дратує і пригнічує, руйнуючи наш спокій, дійсно відступить геть. Ми піднімемося над буденністю. Подібно до того як птах злітає над землею і бачить більше, ніж людина, що йде по землі, так і кожен, хто стикається з Богом і знаходить дар благодаті, піднімається вгору і знаходить широту зору, а значить, глибину розуміння того, що відбувається з ним і з навколишнім світом. Нехай допоможе нам Господь спасенно провести дні Святої Чотиридесятниці.

Я хотів би в пам'ять про перебування в цьому святому храмі піднести ікону Святої Живоначальної Трійці. Нехай Господь Триєдиний, Господь, Який є Любов, допомагає всім членам парафії зростати в любові і в радості у Господі. Нехай береже вас Господь.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші статті

Слово Святішого Патріарха Кирила після Літургії в храмі пророка Божого Ілії в Обиденському провулку в Москві

Слово Святішого Патріарха Кирила в День Хрещення Русі після Літургії в Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь після Літургії в Казанському соборі на Красній площі

Слово Святішого Патріарха Кирила в день пам'яті преподобного Сергія Радонезького після Літургії в Троїце-Сергієвій лаврі

Патриаршая проповедь в день памяти апостолов Петра и Павла после Литургии в Храме Христа Спасителя

Проповідь Святішого Патріарха Кирила в свято Вознесіння Господнього

Проповідь Святішого Патріарха Кирила в Неділю 5-ту після Пасхи, про самарянина

Проповідь Святішого Патріарха Кирила в Неділю 3-ю після Пасхи

Проповідь Святішого Патріарха Кирила в Велику П'ятницю

Проповідь Святішого Патріарха Кирила в Великий Четвер