Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Проповідь Святішого Патріарха Кирила після Літургії в Новодівичому монастирі м. Москви

Проповідь Святішого Патріарха Кирила після Літургії в Новодівичому монастирі м. Москви
Версія для друку
6 липня 2014 р. 23:48

6 липня 2014 року, в неділю 4-у після П'ятидесятниці, свято ікони Божої Матері «Володимирська», Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив Божественну літургію в Смоленському соборі Богородице-Смоленського Новодівочого монастиря м. Москви. Після закінчення богослужіння Предстоятель Руської Церкви звернувся до віруючих із словами проповіді.

Ваше Високопреосвященство, владико митрополите Ювеналію! Ваші Високопреосвященства й Преосвященства! Дорогі отці, брати й сестри! 

З особливим почуттям звершую завжди Божественну літургію в храмі Смоленської ікони Божої Матері в Новодівочому монастирі в Москві. Створення цієї прославленої обителі пов'язане з непростими історичними обставинами. Із заходу на Русь рухалися війська — литовські, потім польсько-литовські — головним завданням яких було применшення або, як тепер кажуть політологи, стримування Русі. А іноді у свідомості завойовників виникав міф про те, що найкращим стримуванням буде взагалі ліквідація Росії як незалежної суверенної держави. Ми знаємо, що ще в XIV столітті руський град Смоленськ прийняв на себе перші удари, і тоді Смоленська ікона Божої Матері Одигітрія була перенесена до Москви. А дещо пізніше на цьому самому місці і було закладено святу обитель, — тому що саме тут москвичі прощалися з чудотворним образом Смоленської Одигітрії, який за наказом государя було повернуто до Смоленська. 

Чудово, що через два роки до монастиря було повернуто чудотворний список Іверської ікони Божої Матері, створений на горі Афон. Це перша копія чудотворного образу, яка була направлена до Москви і поміщена тут, в стінах Новодівочого монастиря. Тішуся з того, що цей образ, — безперечно за молитвами всіх віруючих, особливо тих, хто відвідує часто Новодівочий монастир, — було повернуто Церкві і нині є чудотворною прикрасою і цієї святої обителі, і всього града Москви.

Сьогодні ми згадуємо подію, пов'язану з чудовим впливом Богоматері на нашу історію через палкі молитви наших благочестивих предків перед Її Володимирським образом. У 1480 році ординський хан Ахмат зробив останню спробу захопити Москву і знову ввести Русь, яка вже позначила себе суверенною і незалежною від Орди державою, в орбіту впливу кочівників. Ми знаємо, що москвичі палко молилися перед Володимирським образом Божої Матері, який неодноразово рятував столицю нашу від нашестя ворога. І цього разу сталося те ж саме, і ординський хан Ахмат на зміг взяти Москву. 1480 рік увійшов до нашої історії як дата остаточного завершення 250-річного ярма, яке формально почалося з падіння Києва, столиці руської держави, у 1240 році, і завершилося дивом звільнення Москви від нашестя Ахмата в 1480 році. 

Чому люди так прагнуть позбутися іноземного ярма? Чому докладають заради звільнення величезних зусиль, які коштують іноді мільйонів і мільйонів людських жертв? А тому що іноземне ярмо не тільки зупиняє економічний і культурний розвиток, не тільки зумовлює бідність народу в порівнянні з тими, хто здобув перемогу, але насамперед тому, що іноземне ярмо позбавляє людей самостійності. Народ вже не може приймати рішень виходячи з власного розуміння користі і, що куди важливіше, виходячи з власного розуміння життєвих цінностей. Іноземне нашестя, ярмо, втрата суверенітету, чи то внаслідок військових дій, чи внаслідок революційних подій, завжди завершується втратою здатності жити за своєю волею, у відповідності зі своїм світоглядом, в основі якого — цінності, що закладені вірою народу, його культурою, його історією, його розумінням, чим є справжнє добро. 

Цього року ми відзначаємо 100-річчя початку Першої світової війни. На прикладі цієї війни стає зрозумілим, що відбувається з народом, коли він зазнає поразки, коли його країна окуповується. Причому окупація не завжди пов'язана з приходом чужоземних військ. Якщо народ втрачає незалежність, то він починає жити за іншими лекалами, він починає жити в духовному, інтелектуальному, культурному рабстві; такий народ вже нездатний чинити опір. І ми знаємо, що саме в результаті Першої світової війни сталася історична трагедія нашої Вітчизни — революція, громадянська війна, страшна міжусобиця, зміна всіх життєвих орієнтирів, багаторічне духовне рабство, підпорядкування іншим цінностям, іншим ідеалам. І все ж це не в якихось урядових кабінетах, — те, про що ми сьогодні говоримо, стосується щоденного життя людей, їх духовного та фізичного здоров'я, їх національної самосвідомості.

Можливо, хтось скаже: а хіба є щось гірше рабства, навіть якщо це не рабство як поняття античної чи середньовічної історії, а рабство як втрата самостійності? Сьогоднішнє апостольське читання — невеликий уривок Послання апостола Павла до римлян (6:18-23) — говорить про те, що може бути щось ще більш страшне — коли ми стаємо рабами гріха. 

Якщо людина втрачає свободу, якщо вона стає рабом гріха, то наступають страшні наслідки. Як говорить апостол Павел, ви починаєте робити такі справи, яких самі соромитесь, вам соромно за те, що ви робите. Але не тільки сором є розплатою за рабство гріха. Продовжуючи свою думку, апостол стверджує, що повною розплатою є смерть, тому що життя в гріху несумісне з життям. І якщо фізично людський організм може існувати, то його життя більше не є людським життям. Життя в гріху передбачає дотримання інших законів, близьких до законів тваринного світу. Людина падає у прірву зі своєї боговизначеної висоти.

Плід гріха, плід рабства в гріху — смерть. Так і сказав сьогодні нам з вами апостол Павел. А хтось говорить, що все це забобони, казки і що взагалі ніякого гріха не існує, — кожна людина є автономною, незалежною від інших людей і від неба началом і сама визначає, що є добрим, а що поганим. Тож ніякого гріха немає, якщо людина свідомо вибирає ту чи іншу модель поведінки, і все це виправдовується свободою — роби, що хочеш, вибирай, що тобі подобається, а якщо хтось називає подібні справи гріхом, то ніякого значення це не має.

І як же багато наших сучасників обирають таке життя — у рабстві гріха! Думають, ніби відкривають для себе повноту життя, адже «робити все, що хочу» начебто і є життям без меж. А насправді це вже не життя, це смерть, тому що людина як Боже творіння, що несе в собі Божий образ, не може жити за законом гріха, — це є протиприродним. А якщо так, то життя в гріху не є життям.

Що ж пропонує апостол Павел? А він говорить дуже прості, але такі сильні слова: ви повинні бути рабами, але рабами не гріха, а рабами праведності, рабами Божими. Ви повинні жити за Божественним законом, бо плід такої праведності — святість і вічне життя в Христі Ісусі, Господі нашім. І якщо людина живе в цій святості, то вона справді зберігає свій власний особистий суверенітет. Такою людиною неможливо маніпулювати, на таку людину неможливо впливати ні пропагандою, ні грошима, ні хитросплетеними схемами, за допомогою яких сьогодні здійснюється управління масами. Людина, що живе в рабстві Божественному закону, — це скеля, це сила.

Ось чому проповідь вседозволеності, проповідь гріха під виглядом свободи можлива лише в умовах ослабленої релігійності людей. А в тих випадках, коли вона сама по собі не слабшає, їй кидається прямий виклик — у вигляді фізичних або моральних гонінь. І сьогодні ми з вами стоїмо перед тією ж дилемою, що і древні римські християни, до яких звернувся апостол Павел: бути з Христом чи без Христа, з Божественним законом чи в рабстві гріха.

Господь не скасовує свободу. Але хіба можна сказати, що всякий вибір рівнозначний будь-якому іншому і що цінністю є сама можливість вибору, а не те, що ти вибираєш? Та це ж безумство! Кожен знає, що неправильний вибір може бути небезпечним. Коли людина вибирає смерть, усі жахаються. Хіба можна такий вибір назвати цінністю? Цінністю є тільки вибір на користь добра, і цього вчить нас сьогодні апостол Павел. Ми повинні прийняти ці слова як Божественну істину, як слово Боже. І коли на нас будуть обрушуватися потоки пропаганди, націленої на руйнування нашої християнської ідентичності, давайте згадувати апостола Павла з його чудовими словами про те, що тільки той вибір є вибором на користь життя і на користь святості, коли він пов'язаний з поневоленням себе Божим законом і Божою правдою. 

<…>

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Інші статті

Слово Святішого Патріарха Кирила після Літургії в храмі Всіх святих у Страсбурзі

Слово Святішого Патріарха Кирила в день пам'яті святих рівноапостольних Мефодія й Кирила після Літургії в Храмі Христа Спасителя

Проповідь Святішого Патріарха Кирила після Літургії в Миколо-Перервинському монастирі

Проповідь Святішого Патріарха Кирила після Літургії на Бутовському полігоні

Слово Святішого Патріарха Кирила після Літургії в Покровському ставропігійному монастирі

Слово Святішого Патріарха Кирила після Великодньої великої вечірні в Храмі Христа Спасителя в Москві

Проповідь Святішого Патріарха Кирила у Велику Суботу після Літургії в Храмі Христа Спасителя

Проповідь Святішого Патріарха Кирила в Великий Четверток після Літургії в Храмі Христа Спасителя

Слово Святішого Патріарха Кирила напередодні Великого Четвірка після богослужіння в Марфо-Маріїнській обителі в Москві

Проповідь Святішого Патріарха Кирила у Велику Середу після Літургії в Храмі Христа Спасителя